Акомодація‚
 асиміляція та
      дисиміляція
                         звуків.

   У
   мовленнєвому
   потоці звуки,
   що стоять
   поруч,
   взаємодіють
   один з одним.

   Якщо
   сусідять
   звуки однієї
   категорії‚ то
   йдеться про
   явище
   асиміляціі
   (уподібнення)‚
   або навпаки -
   явище
   дисиміляції
   (розподібнення).

               Якщо
   сусідять
   звуки різних
   категорій‚ то
   взаємодія
   між ними має
   характер
   акомодації
   (пристосування).



               Акомодація 
   –   (лат. accomodatio
   «пристосування»)
   - часткове
   пристосування
   вимови
   суміжних
   приголосних
   і голосних
   звуків
   (звуків
   різних
   категорій). Це
   зміни
   якісного
   характеру.

   За напрямком:

               А.
   прогресивна – 
    А.‚ при якій
   артикуляція
   наступного
   звука
   пристосовується
   до кінця
   артикуляції
   попереднього
   звука‚ пор. тук
   і ток‚ наш.

               А.
   регресивна – 
    коли кінець
   артикуляції
   попереднього
   звука
   пристосовується
   до початку
   артикуляції
   наступного
   звука‚ пор.
   дьоготь‚
   просьба.

   

               Асиміляція 
   –   (лат. assimilatio
   «уподібнення) – 
    взаємне
   пристосування
   звуків
   однієї
   категориї
   (один до
   одного) в
   потоці
   мовлення.

   

    За
   результатом:

               Повна А. -
   така А.‚ коли
   один звук
   ототожнюється
   з іншим‚ і два
   різні звуки
   стають
   однаковими‚
   напр.‚ зжити – 
   [ж:и́ти^е],
   цікавишся – 
   [ц'iкáвис':а],
   ллється –  [л  'éц':а]

               Часткова А. -
   така
   асиміляція‚
   при якій
   звуки
   уподібнюються
   частково за
   певною
   ознакою
   (глухість -
   дзвінкість‚
   твердість -
   м’якість тощо)‚
   напр.: вокзал – 
    [воґзáл]‚
   снідати  – 
   [с'н'íдати^е].

   

    За напрямком:

              
   Прогресивна
   А. - вплив
   попереднього
   звука на
   наступний (як
   живе явище
   укр. мови
   поширена
   мало)‚ напр.:
   стіна  –  [с'т^ц'  інá]‚
   в історії
   мови слово
   бъчела
   змінювалося
   на бчела і
   далі  –   [бджолá]‚
   Ганця –  [Гáн'дз'а].

               Регресивна
   А. - вплив
   наступного
   звука на
   попередній‚
   напр.‚
   боротьба – 
   [б^оор^оод'бá]‚
   легко –  [лéхк^оо].

   Оглушення
   приг-х - ( асим-я
   регресивна
   за глухістю)  - 
   заміна
   дзвінкого
   шумного
   парним
   глухим:

    а)префікса
   (або
   прийменника)
   З перед [ к‚ ф‚ п‚ т‚
   х ]‚ що
   передається
   на письмі С- :
   спитати‚
   стиха‚
   сфотографувати;

   

   б)частково у
   вимові
   кінцевого З у
   префіксах
   (або
   прийменниках)
   роз-‚ без-:

   розписка 
   [р^ооспи́ска]‚
   безславно
   [бе^изслá?н^оo]‚

   

   в)приголосного
   [г] перед [к‚ т] у
   словах:  нігті 
   [н'íхт'і]‚ кігті
   [к’íхт'і]‚ легко
   [лéхк^оо]‚ вогко
   [в^оó’хк^оо]  та
   похідних від
   них
   утвореннях.

                          

   Одзвінчення
   (асиміляція
   регресивна
   за
   дзвінкістю) -
   заміна
   глухого
   парним
   дзвінким під
   впливом
   наступного
   дзвінкого
   шумного
   приг-ного‚
   напр.:

   боротьба®
   [б^оор^оод’бá]‚
    просьба®[пр^оóз'ба]‚
   вокзал ®
   [в^ооґзáл]‚  хоч
   би –  [х^ооджби́].

   

   За  м ’якістю:

   Передньоязикові
   д, т, з, с, ц, л, н, дз
   перед
   наступними
   м’якими
   пом’якшуються:

   пісня  [п’íс'н'а]‚
   повість
   [пóв’іс'т'].

   

   Напівпом’якшені
   приголосні
   (губні,
   шиплячі,
   задньоязикові,
   глотковий) на
   інші
   приголосні
   не впливають:
   двір [дв’íр]‚
   збір [зб’íр].

   

              
   Дисиміляція  – 
   (лат. dissimilatio
   «розподіблення»‚
   від лат. dissimilis
   «несхожий») -
   заміна
   одного із
   двох
   однакових
   щодо способу
   творення
   приголосних
   звуків у
   межах одного
   слова на
   інший звук‚
   відмінний
   щодо способу
   творення.

               Графічна Д. -
   розподіблення‚
   відтворене
   на письмі‚
   напр.‚ рушник‚
   соняшник.

   

   За напрямком:

              
   Прогресивна
   Д. - зміна
   другого
   приголосного
   звука у
   сполученні
   двох‚ напр.‚

   близ-ш-ий®
   ближший®
   ближчий.

   

               Регресивна
   Д. - зміна
   першого
   звука у
   сполученні
   двох‚ напр.‚ хто¬
   кто¬ къто‚
   вед-ти®вет-ти ®
   вести‚
   ручь-ник®рушник

               В УМ Д. є
   виявом
   історичних
   змін. В усній
   мові процеси
   Д. можуть
   кваліфікуватися
   як
   ненормативні‚
   напр.: транвай
   (замість
   трамвай)‚
   колідор
   (замість
   коридор).