13. E в ф о н і я    (евфонічність‚ м и л о з в у ч н і с т ь)


здатність фонетичної системи мови до мелодійного звучання‚ а також до створення звукових образів у
висловлюванні.

            Е. створюється фонетичною будовою слів‚ словосполучень‚ речень і контексту в цілому‚
чергуванням звуків та їх сполук (наголошених і ненаголошених складів)‚ звукових повторів. Це одна з
природних тенденцій мови‚ яка може проявлятися більш чи менш виразно.


До евфонічних засобів СУМ належать:

1) фонетичні та інші варіанти мовних одиниць та окремих їх форм:

а)чергування прийменників ( або префіксів) - у - в - ув - уві - ві; над - наді;

від - віді - од - оді;  під - піді; з - зі - із

(у Києві – в Одесі; над вікном - наді мною; під тобою – піді мною; з  неба – лист  із  Бразілії -
зі стола);


б) чергування сполучників: і - й – та (Олег і Микола, Микола та мама, Микола й Олег);


в) варіанти часток: би - б‚ же - ж (сказав би‚ сказала б; той же‚ та ж);


г) варіанти прислівників: попереду - поперед; по-козацькому – по-козацьки; знову –

знов‚ раніше - раніш‚ ще - іще

(знову сказав‚ знов обізвався‚ раніше зробили - раніш одягнувся);


ґ)варіанти постфікса: -ся  - сь (дивлюся в озеро - дивлюсь у воду; дивишся‚ дивиться);


д) фонетичні варіанти повнозначних слів:

братові - брату; на тому боці - на тім боці; ходити - ходить; будемо - будем;

завдяки  голосним (або приголосним) на початку слова - протеза  - іржа -   ржа; імла - мла; вогонь
- огонь; вуста - уста);


2)на полегшення артикуляції та досягнення Е. спрямовані:

а) спрощення у групах приголосних (тиждень - тижня; радість - радісний);


б) вставляння голосних між приголосними (вікно - вікон; весна - весен);

приголосних між голосними (павук‚ героїка - пор. рос. паук‚ героика);


3) Е. української мови спирається на повнозвучну вимову голосних у слові й насиченість мови
дзвінкими приголосними;


4) небажаний збіг важких для вимови фонемосполучень та випадкових фонемоповторень у живій вимові
може бути розряджений засобами

            а) ритмічного поділу тексту‚

            б) паузами;

            в) темпом мовлення;


5) неевфонічний збіг фонем і фонемосполучень м.б. усунений різними способами:

            а)  зміною порядку слів і граматичних конструкцій;

            б) заміною одного варіанта повнозначного або службового слова іншим рівнозначним
варіантом.


            Терміном Е. позначається і вчення про милозвучність - розділ поетики‚ що досліджує
виражальні засоби мовних звуків у художньому творі.

            До Е. в даному випадку відносять різні стилістичні прийоми‚ зокрема всі різновиди
звукових повторів (асонанс‚ алітерація‚ анафора‚ епіфора тощо)‚ ритм і мелодику.

            Як фонетичне явище Е. однаково стосується і поезії‚ і прози‚ хоча в поезії її
стилістична роль більш відчутна.