13. E в ф о н і я (евфонічність‚ м и л о з в у ч н і с т ь) здатність фонетичної системи мови до мелодійного звучання‚ а також до створення звукових образів у висловлюванні. Е. створюється фонетичною будовою слів‚ словосполучень‚ речень і контексту в цілому‚ чергуванням звуків та їх сполук (наголошених і ненаголошених складів)‚ звукових повторів. Це одна з природних тенденцій мови‚ яка може проявлятися більш чи менш виразно. До евфонічних засобів СУМ належать: 1) фонетичні та інші варіанти мовних одиниць та окремих їх форм: а)чергування прийменників ( або префіксів) - у - в - ув - уві - ві; над - наді; від - віді - од - оді; під - піді; з - зі - із (у Києві – в Одесі; над вікном - наді мною; під тобою – піді мною; з неба – лист із Бразілії - зі стола); б) чергування сполучників: і - й – та (Олег і Микола, Микола та мама, Микола й Олег); в) варіанти часток: би - б‚ же - ж (сказав би‚ сказала б; той же‚ та ж); г) варіанти прислівників: попереду - поперед; по-козацькому – по-козацьки; знову – знов‚ раніше - раніш‚ ще - іще (знову сказав‚ знов обізвався‚ раніше зробили - раніш одягнувся); ґ)варіанти постфікса: -ся - сь (дивлюся в озеро - дивлюсь у воду; дивишся‚ дивиться); д) фонетичні варіанти повнозначних слів: братові - брату; на тому боці - на тім боці; ходити - ходить; будемо - будем; завдяки голосним (або приголосним) на початку слова - протеза - іржа - ржа; імла - мла; вогонь - огонь; вуста - уста); 2)на полегшення артикуляції та досягнення Е. спрямовані: а) спрощення у групах приголосних (тиждень - тижня; радість - радісний); б) вставляння голосних між приголосними (вікно - вікон; весна - весен); приголосних між голосними (павук‚ героїка - пор. рос. паук‚ героика); 3) Е. української мови спирається на повнозвучну вимову голосних у слові й насиченість мови дзвінкими приголосними; 4) небажаний збіг важких для вимови фонемосполучень та випадкових фонемоповторень у живій вимові може бути розряджений засобами а) ритмічного поділу тексту‚ б) паузами; в) темпом мовлення; 5) неевфонічний збіг фонем і фонемосполучень м.б. усунений різними способами: а) зміною порядку слів і граматичних конструкцій; б) заміною одного варіанта повнозначного або службового слова іншим рівнозначним варіантом. Терміном Е. позначається і вчення про милозвучність - розділ поетики‚ що досліджує виражальні засоби мовних звуків у художньому творі. До Е. в даному випадку відносять різні стилістичні прийоми‚ зокрема всі різновиди звукових повторів (асонанс‚ алітерація‚ анафора‚ епіфора тощо)‚ ритм і мелодику. Як фонетичне явище Е. однаково стосується і поезії‚ і прози‚ хоча в поезії її стилістична роль більш відчутна.