16. ДеЯкІ  особливостІ  вимови  слІв  Іншомовного  походженнЯ


Усі запозичені іншомовні слова (ЗІС) в УМ фонетично і граматично адаптуються. Більшість з них
освоєні такою мірою‚ що не відрізняються від слів українських:

                                 гарбуз‚ клуб‚ крейда‚ газ‚ драма.


Проте окремі ЗІС характеризуються орфоепічними особливостями:

1) В освоєних українською мовою власних російських  назвах голосний  [е]‚ утворений з  [іе]‚
незамінюється відповідним йому [і]‚ а попередній приголосний завжди пом’якшується (на письмі в
таких випадках використовується буква Є‚ а не Е):

                        Б є л і н с ь к и й ‚   Л є с к о в ‚  С є р о в  і под.


2) В іншомовних власних назвах після приголосних‚ як правило‚ вимовляється голосний

[ і]: Ніл‚ Дізель (але дизель)‚ Сідней‚ Міссісіпі‚ Россіні.


У невеликій групі слів традиційно вимовляється (і пишеться) голосний   [и]:

а) з кінцевим -ида‚ -ика (Балтика‚ Флорида);


б) із звукосполученням -ри- перед приголосним (крім J) (Крит‚ Мадрид);


в) після приголосних ДЖ‚ Ж‚ Ч‚ Ш‚ Щ‚ Ц перед приг-м: Алжир‚ Вашингтон‚ Вірджинія.


3) В іншомовних загальних назвах після приголосних переважно вимовляється [і]:

                              гігант‚ бінокль‚ лінія‚ комісія‚ хімія.


Однак після приголосних [Д‚ Т‚ З‚ С‚ Ц‚ Ч‚ Ш‚ Ж‚ Р ]- де ти з’їси цю чашу жиру  -  правило
дев»ятки‚ постійно вимовляється [и]‚ а не [і]:

                        директор‚ дизель‚ тираж‚ режим‚ шифр‚ фабрика‚ цирк та ін.


4) Початковий  [і]  в іншомовних словах вимовляється чітко‚

     а наближена до [и] вимова [і] є орфоепічною помилкою:

                                      ідея‚ інструкція‚ Ібсен.