5. Акомодація‚ асиміляція та дисиміляція звуків


У мовленнєвому потоці звуки, що стоять поруч, взаємодіють один з одним.

Якщо сусідять звуки однієї категорії‚ то йдеться про явище асиміляціі (уподібнення)‚ або навпаки –
явище дисиміляції (розподібнення).

            Якщо сусідять звуки різних категорій‚ то взаємодія між ними має характер акомодації
(пристосування).


Акомодація – (лат. accomodatio «пристосування») – часткове пристосування вимови суміжних
приголосних і голосних звуків (звуків різних категорій). Це зміни якісного характеру.

За напрямком:

            А. прогресивна –  А.‚ при якій артикуляція наступного звука пристосовується до кінця
артикуляції попереднього звука‚ пор. наш.

            А. регресивна –  коли кінець артикуляції попереднього звука пристосовується до початку
артикуляції наступного звука‚ пор. дьоготь‚ просьба.

Різновиди А.:

Назалізація – носові приголосні м, н, н' впливають на всі сусідні голосні: мало [мãл^оо],

знання [знãн':ã]. Позначається символом:     ^̃^     ã, õ, ĩ, ẽ, и̃.

Лабіалізація – вплив лабіальних голосних о, у на попередні приголосні: молоко [м^оõл^оок^оó],
будувати [б^оуд^оувáти^е]. Позначається символом: ^о

Палаталізація (напівпом’якшення) – і впливає на вимову  попередніх губних б, п, в, м, ф, шиплячих,
задньоязикових і глоткового г: міст  [             ], біль [             ], ножі [             ],
гість [             ], кінь [             ].

Напівпом’якшення позначається символом: ’      б’, п’, ш’, ...

Х  м’які приголосні позначаються символом: '     н', д', з',...


Асиміляція –  (лат. assimilatio «уподібнення») – взаємне пристосування звуків однієї категорії
(один до одного) в потоці мовлення.

За результатом:

            Повна А. – така А.‚ коли один звук ототожнюється з іншим‚ і два різні звуки стають
однаковими‚ напр.‚ зжити – [ж:и́ти^е], цікавишся – [ц'iкáви^ес':а], ллється – [л':éц':а]

            Часткова А. – така асиміляція‚ при якій звуки уподібнюються частково за певною ознакою
(глухість – дзвінкість‚ твердість – м’якість тощо)‚ напр.: вокзал – [в^ооґзáл]‚ снідати  –
[с'н'ĩдати^е].


 За напрямком:

            Прогресивна А. – вплив попереднього звука на наступний (як живе явище укр. мови
поширена мало)‚ напр.: стіна  –  [с'т^ц'^ інã]‚ в історії мови слово бъчела змінювалося на бчела і
далі  –  [бджолá]‚ Ганця –  [Гãн'дз'а].

            Регресивна А. – вплив наступного звука на попередній‚ напр.‚ боротьба –
[б^оор^оод'бá]‚ легко –  [лéхк^оо].

Оглушення приг-х – (асим-я регресивна за глухістю) – заміна дзвінкого шумного парним глухим:

 а) префікса (або прийменника) З перед [к‚ ф‚ п‚ т‚ х]‚ що передається на письмі С- : спитати‚
сказати‚ сфотографувати;


б) частково у вимові кінцевого З у префіксах (або прийменниках) роз-‚ без-:

розписка [р^ооспи́ска]‚ безславно [бе^ис:лáўн^оõ]‚


в) приголосного [г] перед [к‚ т] у словах: нігті [н'ĩхт'і]‚ кігті [к’íхт'і]‚ легко [лéхк^оо]‚ вогко
[в^оó’хк^оо] та похідних від них утвореннях.


Одзвінчення (асиміляція регресивна за дзвінкістю) – заміна глухого парним дзвінким під впливом
наступного дзвінкого шумного приг-ного‚ напр.:

боротьба® [б^оор^оод’бá]‚  просьба® [пр^оóз'ба]‚ вокзал ® [в^ооґзáл]‚  хоч би –  [х^ооджби́].


За  м ’якістю:

Передньоязикові д, т, з, с, ц, л, н, дз перед наступними м’якими пом’якшуються:

пісня [п’íс'н'ã]‚ повість [пóв’іс'т^ц'].


Напівпом’якшені приголосні (губні, шиплячі, задньоязикові, глотковий) на інші приголосні не
впливають: двір [дв’íр]‚ збір [зб’íр].


Асиміляція (редукція) голосних

Ненаголошені [е]‚[и]‚[о] відрізняюються від відповідних наголошених:

менé [мẽ^инẽ], минé [ми̃^енẽ] – ми́ти, живý – жи́ти, зелений [зе^илẽни̃^еj], гóлуб – голýбка
[го^ул^оýбка], кóма – [ко^ужyх].


Дисиміляція – (лат. dissimilatio «розподіблення»‚ від лат. dissimilis «несхожий») – заміна одного
із двох однакових щодо способу творення приголосних звуків у межах одного слова на інший звук‚
відмінний щодо способу творення.

            Графічна Д. – розподіблення‚ відтворене на письмі‚ напр.‚ рушник‚ соняшник.


За напрямком:

            Прогресивна Д. – зміна другого приголосного звука у сполученні двох‚ напр.‚

близ-ш-ий® ближший® ближчий.


            Регресивна Д. – зміна першого звука у сполученні двох‚ напр.‚ къто® кто ® хто‚
вед-ти®вет-ти ® вести‚ ручь-ник® рушник

            В УМ Д. є виявом історичних змін. В усній мові процеси Д. можуть кваліфікуватися як
ненормативні‚ напр.: транвай (замість трамвай)‚ колідор (замість коридор).