Творення і вживання присвійних прикметників


  * Присвійні прикметники утворюються майже виключно від назв осіб, рідко — від назв тварин.
  * Залежно від відміни іменника, від якого твориться прикметник, вживаємо відповідний суфікс.

І відміна:

-ин-: прикметники творяться за допомогою суфікса -ин-, де кінцеві приголосні твірної основи г, к, х
чергуються із ж, ч, ш:

Оксана — Оксанин, Олеся — Олесин, Настя — Настин, Микола — Миколин, Ольга — Ольжин, Інга — Інжин,
Марійка — Марійчин, Стеха — Стешин, свекруха — свекрушин.

-їн-: але якщо твірна основа закінчується на -й, то виступає суфікс -їн-:

Надія — Надіїн, Зоя — Зоїн, Софія — Софіїн.

                      !!! Від іменника мати присвійний прикметник — материн.

II відміна:

присвійні прикметники утворюються за допомогою суфікса –ів-/-їв-, який чергується при відмінюванні
та у жіночому й середньому роді з -ов- або -ев-/-єв-.

               Вживання варіантів суфікса -ов- та -ев- залежить від групи іменника:

а) -ів-, -ов-: за допомогою цих суфіксів утворюються присвійні прикметники  від іменників твердої
групи:

Тарас — Тарасів (ч.р), Тарасова (ж.р.), Тарасове (с.р.), Стельмах — Стельмахів, Стельмахова,
Стельмахове; батько — батьків, батькова, батькове; командир — командирів, командирова, командирове.

б) -ів-, -ев-, за допомогою цих суфіксів від іменників утворюються присвійні прикметники м'якої та
мішаної груп:

Василь — Василів, Василева, Василеве; Михась —Михасів, Михасева, Михасеве; Черниш —Чернишів,
Чернишева, Чернишева; столяр — столярів, столярева, столяреве (!!!  іменники на –ар, -яр  належать
до м’якої групи); лікар — лікарів, лікарева, лікареве; школяр —школярів, школярева, школяреве.

в) -їв-, -єв-:  якщо твірна основа закінчується на –й:

Мусій — Мусіїв, Мусієва, Мусієве; Кублій — Кубліїв, Кублієва, Кублієве;

!!! Присвійні прикметники повністю зберігають особливості написання іменників, від яких вони
утворені - м'який знак, велика буква тощо (тільки чергуються кінцеві г, к, х із ж, ч, ш):

Наталка — Наталчин, Маланка — Маланчин, Тодоська — Тодосьчин, Пріська — Прісьчин, Параска —
Парасчин, невістка — невістчин.


Від назв тварин присвійні прикметники творяться по-різному:

птах — пташиний, соловей — солов’їний, горобець — горобиний, гороб'ячий; лисиця — лисячий, заєць —
заячий, вовк — вовчий, сорока — сорочий, ведмідь — ведмежий, ведмедів.


Присвійні прикметники вживаються:

а) на позначення належності предмета людині: Шевченків «Заповіт», Франкові твори, материне слово;
рідко — тварині: соловейків спів, ластівчине гніздо;

 б) у термінологічних словосполученнях (пишуться з малої букви): базедова хвороба, антонів вогонь,
адамове яблуко (борлак), петрів батіг (цикорій), торрічеллієва пустота, архімедова спіраль;

в)   в ідіомах (пишуться з малої букви): соломонове рішення, ахіллесова п 'ята, гордіїв вузол,
дамоклів меч, сізіфова праця, дем 'янова юшка, крокодилячі сльози.


Частина присвійних прикметників вживається тепер:

а)  як географічні назви: Київ (місто Кия), Харків (від Харко), Львів, Васильків, Святошин,
Пирятин, Козятин, Клавдієве, Сватове, Гречине, Маріїне;

б) як прізвища: Ковалів, Пономарів, Щоголів, Іванишин (від Іваниха), Павлишин, Ковалишин.