ДІЄПРИСЛІВНИК
Дієприслівник — особлива незмінна форма дієслова, що означає додаткову дію
або стан, яка супроводить іншу, основну дію. У реченні дієприслівник найчастіше
пов’язаний із дієсловом-присудком і є обставиною. Женя сидів зіщулившись.
Дієприслівники відповідають на питання
Що роблячи? Що зробивши?: захлинаючись, кажучи.
Дієприслівник має ознаки дієслова (вид і час) та прислівника (незмінність,
залежність від дієслова-присудка, значення обставини).
Вид дієприслівника залежить від виду дієслова, від якого їх утворено: терпіти —
терплячи (недоконаний вид).
Дієприслівники теперішнього часу означають другорядну дію, що
відбувається одночасно з основною: Данило мчить не оглядаючись.
Дієприслівники минулого часу означають другорядну дію, яка передувала
основній: Розігнавшись, стрибнув Петро.
Дієприслівник — незмінна форма дієслова, тому він не має закінчення.
ТВОРЕННЯ Й ВЖИВАННЯ ДІЄПРИСЛІВНИКІВ
Дієприслівники доконаного виду творяться від основи інфінітива дієслів
доконаного виду за допомогою суфіксів -вши, -ши:
сказа(ти) — сказавши, побачи(ти) — побачивши, розцвіс(ти) — розцвівши,
перемог(ти) — перемігши.
Практично це робиться так: дієслово ставиться в чоловічому роді минулого часу й до
нього додається -ши:
подумав — подумавши, оглянув — оглянувши, підбіг — підбігши.
Дієприслівники недоконаного виду творяться від основи теперішнього часу
недоконаного виду за допомогою суфіксів -учи, -ючи (від дієслів І дієвідміни) і -ачи, ячи
(від дієслів II дієвідміни): жив(уть) — живучи, розумі(ють) — розуміючи,
бачать — бачачи, сид(ять) — сидячи.
Практично це робиться так: дієслово ставиться в 3-й особі множини теперішнього часу і
замість -ть додається -чи:
ду-маю(ть) — думаючи, терпля(ть) — терплячи, гуркочу(ть) — гуркочучи,
гуркотя(ть) — гуркотячи.
У кінці дієприслівників завжди пишеться буква И:
подумавши, розповівши, розповідаючи, кажучи.
!!! Дієприслівники недоконаного виду треба відрізняти від близьких за звучанням
активних дієприкметників у називному (знахідному) відмінку множини, які, на відміну
від дієприслівників, відповідають на питання я к і? і мають закінчення -і:
(що ро б л яч и?) сяючи і (які?) сяючі, (що р о б л я ч и?) сидячи і (я к і?) сидячі.
Наприклад, у реченні
Десятки прожекторів з валу вдарили промінням, засліплюючи наступаючі війська.
засліплюючи — дієприслівник, бо відповідає на питання що роблячи?; наступаючі —
дієприкметник, бо відповідає на питання які?
Дієприслівник можна вживати лише тоді, коли в реченні до одного діяча відноситься
щонайменше дві дії:
Якщо не подумаєш, то й кілочка не затешеш. — Не подумавши, й кілочка не затешеш
(Нар. творчість).
!!! В реченні:
Коли я проходив Ботанічним садом, мою увагу привернули рідкісні в нас деревця
мигдалю.
не можна утворити дієприслівник, бо тут кожна дія стосується іншого діяча:
проходив — я; привернули увагу — деревця.
Інша річ, якби речення було побудоване так:
Коли я проходив Ботанічним садом, я звернув увагу на деревця мигдалю
— тоді в ньому можна було б використати дієприслівник:
Проходячи Ботанічним садом, я звернув увагу на деревця мигдалю.
ДІЄПРИСЛІВНИКОВИЙ ЗВОРОТ
Дієприслівник, як і інші форми дієслова, може мати залежні від нього слова:
Вихопившись (куди?) на узвишшя, кінь розкотисто заіржав, радіючи (чому?) молодій
своїй силі (В. Чемерис).
Дієприслівник разом із залежними від нього словами утворює дієприслівниковий
зворот, який у реченні виконує роль поширеної обставини.
В усному мовленні дієприкметниковий зворот відокремлюється від решти
компонентів речення паузами, а на письмі — комами:
Іноді туман на озері розривається, одкриваючи блідо-блакитну воду (Леся
Українка). Літа не минули, лиш, втомившись жаром палким, на хвилину заснули
(Б. Лепкий). Вертаючись додому, Юхим з греблі побачив сина (А. Головко).
ЦЕ ТРЕБА ЗНАТИ!
1. Відокремлюються й одиничні дієприслівники (без залежних слів):
Гуркочучи, проїхала колона вантажних машин.
2. Не відокремлюється одиничний дієприслівник та фразеологізм із
дієприслівником , якщо вони стоять після присудка і відвідають на питання як?
Дівчата йшли співаючи. На всі запитання хлопець відповідає не моргнувши оком.