ДІЄПРИСЛІВНИК Дієприслівник — особлива незмінна форма дієслова, що означає додаткову дію або стан, яка супроводить іншу, основну дію. У реченні дієприслівник найчастіше пов’язаний із дієсловом-присудком і є обставиною. Женя сидів зіщулившись. Дієприслівники відповідають на питання Що роблячи? Що зробивши?: захлинаючись, кажучи. Дієприслівник має ознаки дієслова (вид і час) та прислівника (незмінність, залежність від дієслова-присудка, значення обставини). Вид дієприслівника залежить від виду дієслова, від якого їх утворено: терпіти — терплячи (недоконаний вид). Дієприслівники теперішнього часу означають другорядну дію, що відбувається одночасно з основною: Данило мчить не оглядаючись. Дієприслівники минулого часу означають другорядну дію, яка передувала основній: Розігнавшись, стрибнув Петро. Дієприслівник — незмінна форма дієслова, тому він не має закінчення. ТВОРЕННЯ Й ВЖИВАННЯ ДІЄПРИСЛІВНИКІВ Дієприслівники доконаного виду творяться від основи інфінітива дієслів доконаного виду за допомогою суфіксів -вши, -ши: сказа(ти) — сказавши, побачи(ти) — побачивши, розцвіс(ти) — розцвівши, перемог(ти) — перемігши. Практично це робиться так: дієслово ставиться в чоловічому роді минулого часу й до нього додається -ши: подумав — подумавши, оглянув — оглянувши, підбіг — підбігши. Дієприслівники недоконаного виду творяться від основи теперішнього часу недоконаного виду за допомогою суфіксів -учи, -ючи (від дієслів І дієвідміни) і -ачи, ячи (від дієслів II дієвідміни): жив(уть) — живучи, розумі(ють) — розуміючи, бачать — бачачи, сид(ять) — сидячи. Практично це робиться так: дієслово ставиться в 3-й особі множини теперішнього часу і замість -ть додається -чи: ду-маю(ть) — думаючи, терпля(ть) — терплячи, гуркочу(ть) — гуркочучи, гуркотя(ть) — гуркотячи. У кінці дієприслівників завжди пишеться буква И: подумавши, розповівши, розповідаючи, кажучи. !!! Дієприслівники недоконаного виду треба відрізняти від близьких за звучанням активних дієприкметників у називному (знахідному) відмінку множини, які, на відміну від дієприслівників, відповідають на питання я к і? і мають закінчення -і: (що ро б л яч и?) сяючи і (які?) сяючі, (що р о б л я ч и?) сидячи і (я к і?) сидячі. Наприклад, у реченні Десятки прожекторів з валу вдарили промінням, засліплюючи наступаючі війська. засліплюючи — дієприслівник, бо відповідає на питання що роблячи?; наступаючі — дієприкметник, бо відповідає на питання які? Дієприслівник можна вживати лише тоді, коли в реченні до одного діяча відноситься щонайменше дві дії: Якщо не подумаєш, то й кілочка не затешеш. — Не подумавши, й кілочка не затешеш (Нар. творчість). !!! В реченні: Коли я проходив Ботанічним садом, мою увагу привернули рідкісні в нас деревця мигдалю. не можна утворити дієприслівник, бо тут кожна дія стосується іншого діяча: проходив — я; привернули увагу — деревця. Інша річ, якби речення було побудоване так: Коли я проходив Ботанічним садом, я звернув увагу на деревця мигдалю — тоді в ньому можна було б використати дієприслівник: Проходячи Ботанічним садом, я звернув увагу на деревця мигдалю. ДІЄПРИСЛІВНИКОВИЙ ЗВОРОТ Дієприслівник, як і інші форми дієслова, може мати залежні від нього слова: Вихопившись (куди?) на узвишшя, кінь розкотисто заіржав, радіючи (чому?) молодій своїй силі (В. Чемерис). Дієприслівник разом із залежними від нього словами утворює дієприслівниковий зворот, який у реченні виконує роль поширеної обставини. В усному мовленні дієприкметниковий зворот відокремлюється від решти компонентів речення паузами, а на письмі — комами: Іноді туман на озері розривається, одкриваючи блідо-блакитну воду (Леся Українка). Літа не минули, лиш, втомившись жаром палким, на хвилину заснули (Б. Лепкий). Вертаючись додому, Юхим з греблі побачив сина (А. Головко). ЦЕ ТРЕБА ЗНАТИ! 1. Відокремлюються й одиничні дієприслівники (без залежних слів): Гуркочучи, проїхала колона вантажних машин. 2. Не відокремлюється одиничний дієприслівник та фразеологізм із дієприслівником , якщо вони стоять після присудка і відвідають на питання як? Дівчата йшли співаючи. На всі запитання хлопець відповідає не моргнувши оком.