ДІЄСЛОВО § 80. ДІЙСНИЙ СПОСІБ Теперішній час 1. Зразки дієвідмінювання в теперішньому часі: І дієвідміна Однина Множина 1 ос. 2 ос. 3 ос. ід-у ід-еш ід-е кол-ю кол-еш кол-е чу-ю чу-єш чу-є ід-емо ід-ете ід-уть кол-емо кол-ете кол-ють чу-ємо чу-єте чу-ють II дієвідміна Однина Множина 1 ос. 2 ос. 3 ос. робл-ю роб-иш роб-ить бач-у бач-иш бач-ить го-ю го-їш го-їть роб-имо роб-ите робл-ять бач-имо бач-ите бач-ать го-їмо го-їте го-ять За такими зразками відмінюються й дієслова доконаного виду в майбутньому часі. Поділ дієслів на дієвідміни 2. За характером особових закінчень теперішнього часу (або майбутнього дієслів доконаного виду) дієслова поділяються на дві дієвідміни: першу й другу. Лише чотири дієслова (див. нижче п. 7) становлять окрему групу. До першої дієвідміни належать дієслова з особовими закінченнями: -у (-ю), -еш (-єш), -е (-є), -емо (-ємо), -ете (-єте), -уть (-ють). До другої дієвідміни належать дієслова з особовими закінченнями: -у (-ю), -иш (-їш), -ить (-їть), -имо (-їмо), -ите (-їте), -ать (-ять). 3. При визначенні особових закінчень дієслів треба мати на увазі, що: Друга дієвідміна а) дієслова, які мають в інфінітиві основу на -и-, -і- (-ї-) або на -а- (після ж, ч, ш) і в першій особі однини та в третій /109/ особі множини теперішнього часу (або майбутнього дієслів доконаного виду) ці голосні втрачають, належать до другої дієвідміни: бачи-ти вари-ти дої-ти леті-ти сиді-ти крича-ти бач-у вар-ю до-ю леч-у сидж-у крич-у бач-ать вар-ять до-ять лет-ять сид-ять крич-ать До цієї дієвідміни належать усі дієслова на -отіти: булькотіти, бурмотіти, муркотіти, цокотіти, а також такі дієслова, як боя-тися, стоя-ти (з основою на -я-), спа-ти (з основою на -а- не після шиплячого), біг-ти (з основою на приголосний); Перша дієвідміна б) усі інші дієслова належать до першої дієвідміни, а саме: 1) дієслова з односкладовою інфінітивною основою на -и-, -у-, які зберігаються при дієвідмінюванні, а також похідні від них: ви-ти (док. завити) жи-ти кри-ти ми-ти ни-ти ши-ти чу-ти ви-ю жив-у кри-ю ми-ю ни-ю ши-ю чу-ю ви-ють жив-уть кри-ють ми-ють ни-ють ши-ють чу-ють В особових формах дієслів бити, вити (док. звити), лити, пити кореневий голосний и не зберігається: б’ю — б’ють, в’ю — в’ють, ллю — ллють, п’ю — п’ють; 2) дієслова з основою інфінітива на -і-, що зберігається при дієвідмінюванні: білі-ти жовті-ти сині-ти білі-ю жовті-ю сині-ю білі-ють жовті-ють сині-ють /110/ 3) дієслова з основою інфінітива на -а- не після шиплячого приголосного або після шиплячого, коли це -а- при дієвідмінюванні зберігається; також на -я-: гна-ти закиса-ти міша-ти писа-ти сія-ти жен-у закиса-ю міша-ю пиш-у сі-ю жен-уть закиса-ють міша-ють пиш-уть сі-ють 4) дієслова з основою інфінітива на -ува- (-юва-), які при дієвідмінюванні у формах теперішнього часу та майбутнього дієслів доконаного виду втрачають компонент -ва-: буд-ува-ти гор-юва-ти намал-юва-ти буд-у-ю гор-ю-ю намал-ю-ю буд-у-ють гор-ю-ють намал-ю-ють Примітка. Від суфікса -ува- (-юва-) слід відрізняти суфікс -ва-, що зберігається в особових формах: бу-ва-ти — бу-ва-ю, бу-ва-ють; відчу-ва-ти — відчу-ва-ю, відчу-ва-ють; але: ку-ва-ти — ку-ю, пізна-ва-ти — пізна-ю, ста-ва-ти — ста-ю; 5) дієслова з основою інфінітива на -оло-, -оро-: поло-ти поборо-ти пол-ю побор-ю пол-ють побор-ють 6) дієслова з основою інфінітива на -ну-: гляну-ти кину-ти глян-у кин-у глян-уть кин-уть 7) дієслова з основою інфінітива на приголосний: нес-ти пас-ти тер-ти нес-у пас-у тр-у нес-уть пас-уть тр-уть 8) дієслова з основою на -ота-: бульк-ота-ти мурк-ота-ти булькоч-у муркоч-у булькоч-уть муркоч-уть /111/ 9) окремі дієслова: жа-ти іржа-ти реві-ти (й ревти) сла-ти (= посилати) сла-ти (= стелити) хоті-ти жн-у ірж-у рев-у шл-ю стел-ю хоч-у жн-уть ірж-уть рев-уть шл-ють стел-ють хоч-уть Примітка. Дієслова, у яких в інфінітиві перед кінцевим р основи виступає е, втрачають його як в особових формах, так і в наказовому способі: завмер-ти — замр-у, замр-уть, замр-и; тер-ти — тр-у, тр-уть, тр-и; упер-ти — упр-у, упр-уть, упр-и; але: дер-ти — дер-у, дер-уть, дер-и; жер-ти — жер-у, жер-уть, жер-и. Зміни приголосних у дієсловах, дієприкметниках і віддієслівних іменниках 4. У дієсловах першої дієвідміни відбувається зміна приголосних: г → ж, к → > ч, х → ш, з → ж, с → ш, т → ч, ст → щ, ск → щ у всіх формах теперішнього часу (або майбутнього часу дієслів доконаного виду), якщо така зміна є в першій особі однини: могти — можу, можеш; пекти — печу, печеш; колихати — колишу, колишеш; в’язати — в’яжу, в’яжеш; чесати — чешу, чешеш; хотіти — хочу, хочеш; свистати — свищу, свищеш; полоскати — полощу, полощеш. 5. У дієсловах другої дієвідміни в першій особі однини приголосні д, т, з, с змінюються на дж, ч, ж, ш, а зд, ст — на ждж, щ: водити — воджу, вертіти — верчу, возити — вожу, носити — ношу; їздити — їжджу, вимостити — вимощу. Примітка. У дієслові бігти й похідних від нього забігти, прибігти та ін., що належать до другої дієвідміни, г змінюється на ж у всіх формах теперішнього часу (або майбутнього дієслів доконаного виду): бігти — біжу, біжиш. 6. Приголосні г, з змінюються на ж; к, т → ч; с → ш; д, зд → дж; ст, ск → щ: а) у дієприкметниках перед суфіксом -ен(ий): переможений, вожений, печений, кручений, ношений, збуджений, виїжджений, вимощений, пущений; б) у похідних дієсловах із суфіксами -ува- та -а: заморожувати, викочувати, виношувати, розкушувати, /112/ принаджувати, виїжджувати, вимощувати; походжати, саджати; але заважати, хоч завадити, заваджу; в) у віддієслівних іменниках перед суфіксом -енн(я): відношення, розходження, розгніждження, спрощення; але перед -інн(я) ці приголосні зберігаються: водіння, возіння, крутіння, носіння. Примітка 1. Не слід змішувати змінні ж і дж: ж чергується з г, з, а дж чергується з д: напружуюсь, напруження — напруга; вожу — возити; лажу — лазити; воджу — водити; ладжу — ладити; ходжу, розходження — ходити. Примітка 2. У дієсловах другої дієвідміни після губних перед я, ю з’являється л: куплять, ловлять, ломлять, люблять; куплю, ловлю, ломлю, люблю. Л з’являється також після губних: а) у дієприкметниках на -ен(ий): зроблений, куплений, розграфлений; б) у дієприкметниках на -яч(ий): гублячий, роблячий; в) у дієприслівниках на -ячи: гублячи, люблячи, роблячи; г) у віддієслівних іменниках перед -енн(я): здешевлення, поглиблення. Примітка 3. Постфікс -ся (-сь) у дієсловах пишеться разом, причому в третій особі однини перед -ся з’являється -ть: б’ється, ллється, сміюся, смієшся, сміється. Відмінювання дієслів ДАТИ, ЇСТИ, ВІСТИ (ВІДПОВІСТИ й под.), БУТИ 7. Чотири дієслова: дати, їсти, вісти (яке вживається в сучасній мові тільки з префіксами: відповісти, розповісти та ін.) і бути з усіма похідними від них становлять відповідно до закінчень теперішнього часу (або майбутнього дієслів доконаного виду) окрему групу. Однина 1 ос. 2 ос. 3 ос. дам даси дасть їм їси їсть відповім відповіси відповість Множина 1 ос. 2 ос. 3 ос. дамо дасте дадуть їмо їсте їдять відповімо відповісте відповідять Від дієслова бути вживається тільки форма є (інколи в поетичній мові для першої та третьої особи однини — /113/ єсть), що заступає всі інші форми; зрідка вживаються ще архаїчні форми: для другої особи однини — єси, а для третьої особи множини — суть. Майбутній час 8. а) Майбутній час дієслів недоконаного виду вживається в таких формах: 1) особові форми допоміжного дієслова бути — буду, будеш, буде, будемо (зрідка будем), будете, будуть + інфінітив: буду писати, будете ходити; 2) інфінітив + скорочені особові форми колишнього дієслова яти (иму...) — -му, -меш, -ме, -мемо (зрідка -мем), -мете, -муть, що стали дієслівними закінченнями, злившись з інфінітивом: пектиму, пектимеш, пектиме, пектимемо (зрідка пектимем), пектимете, пектимуть. б) Майбутній час дієслів доконаного виду вживається в таких формах: 1) префікс + теперішній час: зроблю, напишу; 2) деякі безпрефіксні дієслова доконаного виду із закінченням теперішнього часу (найчастіше зі значенням одноразової дії): гримну, ляжу, пущу, стукну. Минулий і давноминулий час 9. Дієслова минулого часу особових закінчень не мають. Історично форми минулого часу утворилися від дієприкметників, і тому в них зберігаються афікси на позначення роду: -в або нульове закінчення в чол. роді, -ла — в жін. роді, -ло — в середн. роді однини, -ли — у множині всіх родів: брав, ніс, пік; брала, несла, пекла; брало, несло, пекло; брали, несли, пекли. Давноминулий час дієслова складається з форм минулого часу цього дієслова та відповідних форм минулого часу допоміжного дієслова бути: ходив був, ходила була, ходили були. Примітка 1. Про чергування о, е з і в дієсловах віз, ніс та ін. див. § 8, п. 1а. За аналогією до форм віз, ніс, стеріг та ін., у яких о, е чергуються з і, утворилися такі форми, як запріг (від запрягти), ліг (від лягти), де маємо і замість я. Примітка 2. У ряді дієслів, що мають у формах теперішнього (майбутнього) часу суфіксальне н з особовими закінченнями, відповідний суфікс -ну- у формах інфінітива й минулого часу /114/ може випадати. Це буває переважно тоді, коли суфікс -ну- ненаголошений і дієслово не має значення одноразовості. Проте повної послідовності в уживанні інфінітива й минулого часу із суфіксом -ну- або без нього немає: збліднути — зблід, зблідла; посохнути — посохти — посохнув, посох, посохнула, посохла; слабнути — заслабти — заслаб, заслабла; тягнути — тягти — тягнув, тягнула — потяг, потягла. Примітка 3. Постфікс -ся після суфіксів інфінітива й майбутнього часу може змінюватися на -сь: узятись, узявсь, узялась, узялось, узялись. У формі однини чол. роду це буває тільки після приголосного (але: стерігся, опікся тощо). § 81. НАКАЗОВИЙ СПОСІБ Наказовий спосіб має лише форми другої особи однини й першої та другої особи множини з такими закінченнями: 2 ос. 1 ос. 2 ос. однини множини » -и -ім (о), -іть, = Ø (нульове закінчення) -мо -те 1. Закінчення -и, -ім (о), -іть звичайно бувають: а) під наголосом: бери, берім(о), беріть; живи, живім(о), живіть; іди, ідім(о), ідіть; печи, печім(о), печіть; припусти, припустім(о), припустіть; б) у дієсловах із наголошеним префіксом ви-: вибери, виберім(о), виберіть; вижени, виженім(о), виженіть тощо, які без префікса мають кінцевий наголос: бери, берім(о), беріть; жени, женім(о), женіть; в) у дієсловах із суфіксом -ну- в інфінітиві після приголосного: кивни, кивнім(о), кивніть; крикни, крикнім(о), крикніть; моргни, моргнім(о), моргніть; стукни, стукнім(о), стукніть; г) у дієсловах з основою на л або р після приголосного: підкресли, підкреслім(о), підкресліть; провітри, провітрім(о), провітріть. 2. В інших дієсловах ненаголошений голосний у закінченнях наказового способу відсутній: а) після голосних: грай, граймо, грайте; купуй, купуймо, купуйте; стій, стіймо, стійте; ший, шиймо, шийте; б) після приголосних б, п, в, м, ж, ч, ш, щ, р: не горб(ся), не горбте(сь); сип, сипмо, сипте; став, ставмо, ставте; /115/ ознайом, ознайомте; ріж, ріжмо, ріжте; поклич, покличмо, покличте; руш, рушмо, руште; морщ, морщте; повір, повірмо, повірте; в) після приголосних д, т, з, с, л, н теж зникає, причому ці приголосні пом’якшуються: сядь, сядьмо, сядьте; трать, тратьмо, тратьте; чисть, чистьмо, чистьте; злазь, злазьмо, злазьте; повісь, повісьмо, повісьте; визволь, визвольмо, визвольте; стань, станьмо, станьте. Усі ці форми наказового способу дієслів, як видно з ілюстрацій, мають у першій особі множини закінчення -мо, у другій особі — -те. Примітка 1. Від дієслова їсти наказовий спосіб: їж, їжмо, їжте; для дієслів доповісти, розповісти звичайно вживаються форми: доповідай (від доповідати), розповідай (від розповідати). Примітка 2. Приголосні г, к у наказовому способі переходять у ж, ч: бігти — біжи, біжім(о), біжіть; лягти — ляж, ляжмо, ляжте; пекти — печи, печім(о), печіть (пор. теперішній або майбутній час: біжу, ляжу, печу). Приголосні з, с, х у словах типу казати, писати, брехати в наказовому способі відповідно переходять у ж, ш: казати — кажи, кажім(о), кажіть; писати — пиши, пишім(о), пишіть; брехати — (не) бреши, (не) брешіть; пор. теперішній час: кажу, пишу, (не) брешу. Примітка 3. Усі дієслова із суфіксом -ува- (-юва-) мають перед закінченням наказового способу у (ю): вимірюй, просмолюй, розказуй. § 82. УМОВНИЙ СПОСІБ Частка б, би в умовному способі пишеться окремо: б пишеться після слів, що закінчуються на голосний: я хотіла б; вона б сказала; рада б узяти; я б про це розповів; би — після слів, що закінчуються на приголосний: я хотів би; він би сказав; я міг би взяти; він би це давно був зробив. § 83. НЕОЗНАЧЕНА ФОРМА ДІЄСЛОВА (ІНФІНІТИВ) Неозначена форма дієслова закінчується на -ти: глибшати, годувати, годуватися (годуватись), жити, кинути, лізти, нести, пекти, пектися (пектись), ревти, ходити, хотіти. Примітка 1. В усному мовленні, а відповідно й у художній літературі іноді вживаються також скорочені форми інфінітива /116/ на -ть, коли перед ним немає приголосного: брать, казать, кинуть, терпіть, ходить. Примітка 2. Про форми із суфіксом -ну- й без нього див. § 80, п. 9, прим. 2; там же в прим. 3 див. про постфікс -ся (-сь). § 84. ДІЄПРИКМЕТНИК В українській мові вживаються дієприкметники: Дієприкметники активного стану 1. Активного стану: а) теперішнього часу на -чий (-а, -е) — зрідка: виконуючий, зростаючий, мобілізуючий, організуючий, перетворюючий, працюючий; б) минулого часу на -лий (-а, -е): зжовклий, навислий, обмоклий, почорнілий. Дієприкметники пасивного стану 2. Пасивного стану минулого часу: а) на -ний, -а, -е (-аний, -яний, -ений, -єний, -ований, -йований, -ьований, -уваний, -юваний): (зі)гнаний, (по)сіяний, (с)творений, (за)гоєний, (з)будований, (с)копійований, (с)формульований, намічуваний, виготовлюваний; б) на -тий (-а, -е): закритий, митий, початий, ужитий. Примітка 1. а) Дієприкметники на -тий утворюються від односкладових дієслівних основ на -и-, -і-, -у-, -я- (після шиплячого -а-), -ер-: бити — битий, гріти — грітий, взути — взутий, взяти — взятий, м’яти — м’ятий, жати — жатий, терти — тертий. б) Паралельні форми на -тий, -ний утворюються від дієслів із суфіксом -н- (-ну-): вернути — вернутий і вернений, замкнути — замкнутий і замкнений, кинути — кинутий і кинений, усунути — усунутий і усунений. в) Паралельні форми на -тий і -ний утворюються й від дієслів з основою інфінітива на -оло-, -оро-: колоти — колотий і колений, пороти — поротий і порений. Від дієслова молоти паралельні форми — молотий і мелений. г) Від інших дієслів утворюються дієприкметники на -ний: варити — варений, вертіти — верчений, вразити — вражений, громадити — громаджений, дарувати — дарований, копіювати — копійований, купити — куплений, малювати — мальований, писати — писаний, погасити — погашений. Примітка 2. Дієприкметники від дієслів з основою інфінітива на приголосний, на -и-, -і- (-ї-) перед -ний мають е (після голосних є): запрягти — запряжений, виїздити — виїжджений, засидіти — засиджений, вигоїти — вигоєний. /117/ § 85. ДІЄПРИСЛІВНИК 1. Дієприслівники теперішнього часу утворюються від основи дієслова теперішнього часу за допомогою суфіксів -учи (-ючи), -ачи (-ячи). Суфікс -учи (-ючи) виступає в дієприслівниках, утворених від дієслів першої дієвідміни, а суфікс -ачи (-ячи) — в дієприслівниках, утворених від дієслів другої дієвідміни: беруть — беручи, виробляють — виробляючи, ідуть — ідучи, кажуть — кажучи; бачать — бачачи, летять — летячи, сидять — сидячи, сплять — сплячи. 2. Дієприслівники минулого часу утворюються від основи дієслова минулого часу чоловічого роду за допомогою суфікса -ши (після основи на приголосний) і -вши (після основи на голосний): брав — бравши, купував — купувавши, купив — купивши, налетів — налетівши; приніс — принісши, спік — спікши, став — ставши.