Частка Частка - це службова частина мови, яка надає слову чи реченню додаткового відтінку або служить засобом творення форм слів та похідних слів. За роллю у слові і реченні частки поділяються на: 1) формотворчі, 2) словотворчі і 3) фразові (заперечні та модальні). Частина мови Частка Що виражає Різні модальні відтінки в реченні або додаткові словотвірні чи граматичні значення в слові Морфологічні ознаки Незмінювані слова. Поділяються на словотворчі і граматичні (ті, що творять форми умовного та наказового способу дієслів). Пишуться разом, окремо або через дефіс Синтаксична роль Підсилюють або виділяють якесь слово; служать засобом вираження питання, заперечення, ствердження, спонукання і т. д. Формотворчі і словотворчі частки Формотворчі частки використовуються для творення форм дієслова: би (б) -умовного способу; хиб, нехай - наказового способу: жити - жив би, жила б, жило б, жили б (у цих краях). Наприклад: Тим часом дідова каша википіла, присмалилась і, мабуть, зовсім згоріла б, коли б не каменоломи ... (Яків Баш); Хай моя й хай твоя пісенька зіллються, хай лунають у гаях, до світанку в 'ються (Леся Українка). Частка б може стояти після дієслова, перед ним або відділятися від дієслова кількома словами, може об'єднуватися з деякими сполучниками підрядності (аби, щоб, якби, ніби, мдвбито). Наприклад: Чи ще Марко не приїхав? Ох, якби я знала. Що діждуся, що побачу... (Т. Шевченко). Словотворчі частки служать для творення слів, а тому з часом перетворюються на суфікси або префікси. Так, заперечна частка ні служить для творення заперечних займенників (ніхто, ніщо, ніякий, нічий, нікотрий, ніскільки) і прислівників, похідних від займенників (ніде, ніколи, ніяк, нізвідки, нітрохи); частка не функціонує як префікс, за допомогою якого творяться прикметники і похідні від них прислівники (високий ~ невисокий - невисоко, давній - недавній - недавно); частка ся перетворилася на дієслівний словотворчий суфікс (лити- литися, вітати - вітатися); так само.частки аби, де, чи, що, як, будь, небудь, казна, хтозна та деякі інші, що служать для творення займенників і прислівників, зближуються з суфіксами та префіксами (абихто, абиколи, деякий, деінде, чимало, щодня, якнайскоріше, будь-що, будь-коли, скільки-небудь, як-небудь, казна-що, хтозна-де). Модальні (фразові) частки Модальні частки надають окремому слову в реченні або цілому реченню додаткових відтінків: ствердження, питання, спонукання, сумніву тощо. Групи модальних часток: 1.Стверджувальні: так, авжеж, аякже, еге ж. Наприклад: Авжеж, такий у нас ведеться звичай (Леся Українка). 2. Питальні: чи, хіба, невже. Наприклад: Невже це ранок? - Прислухається Юрій до шелесту пташиних крил і недовірливо поглядає на небо (М. Стельмах). 3. Вказівні: це, оце, ось, ото. Наприклад: Ось і Настя, йДокійка втирають сльози (І. Цюпа). 4. Окличні: що, за, як. Наприклад: Ой, гарно які - щипаю кілька промерзлих кетягів калини (М. Стельмах). 5. Обмежувально-видільні: тільки, лише, лиш, саме, хоч би, якраз, навіть. Наприклад: Хоч би маленькую хатину він мріяв мати над Дніпром, щоб у вечірнюю годину животворить своїм пером (М. Рильський). 6. Власне модальні: мов, ледве, чи, мовби, ніби, нібито, навряд чи та ін. Наприклад: Воронцов ніби становив найголовнішу, невід'ємну частину складного організму полку (О. Гончар); - Оце ж я нібито маю в Італію їхать (Леся Українка). 7. Заперечні: не, ні Наприклад: Не знаючи броду, не лізь у воду (Нар. творчість). Модальні частки служать засобом творення різних типів речення: стверджувальних, заперечних, питальних, спонукальних, окличних або виражають невпевненість, можливість, сумнів, недостовірність. Окремі частки служать для підсилення ознак і дій. Це так звані підсилювальні частки: а, аж, адже, же (ж), -таки, -бо, -но, -то. Наприклад: Ніч була темна, аж чорна (М. Коцюбинський); - Скажи-бо, Степане! Може, справді нездужаєш? (Т. Шевченко). Виділяються також кількісні частки: майже, трохи не, ледве не та інші, що вказують на часткову невідповідність чомусь, приблизну кількість: Гнуться мало не до зеті струнні білі берези (І. Франко); Злива тривала майже годину (М. Трублаїні). Частки слід відрізняти від однозвучних з ними інших службових і самостійних слів. Порівняйте: Як тебе на голос не впізнати? Серце, і життя моє, і кров, найсвятіше слово наше - мати, рідна земле, правда і любов! (А. Малишко) - оклична частка як. Чи совам зборкати орла? Чи правду кривді подолати? (М. Рильський) - питальна частка чи. Чого ще хмурнішає літо, в гаю замовка соловей, І капають сльози на квіти з повитих журбою очей?.. (В. Сосюра) - підсилювальна частка щe. Омонімічне з часткою слово Як парость виноградної лози плекайте мову (М. Рильський) - сполучник як. І тоді ми обоє помічаємо, що надворі вечір чи ніч (Ю. Яновський) -сполучник чи. Відступати звідси не можливо. Це було б цілковитою загибеллю для всіх нас (О. Говчар) - вказівний займенник це. Заперечні частки не і ні Заперечні частки не і ні служать для вираження заперечення. За допомогою їх творяться заперечні речення, наприклад: Соломія не обривала очей од берега (М. Коцюбинський). Замість частки не може стояти частка ні, яка заступає і присудок: Співатиме півень чи ні, а день буде (Нар. творчість). Якщо частка ні вжита в заперечному реченні (з наявною в ньому часткою не), то виражає посилення заперечення: Ні, сили на землі нема, і сили на землі не буде, Щоб потягти нас до ярма, Щоб потоптати наші груди (П. Тичина). Частка ні може також виражати заперечення самостійно, заступаючи речення в діалозі: - Чи всі вже тут? —Ні. Може також вживатися в односкладному реченні без присудка: Тиша нічна. Ні звуку. Частка не виражає неповне заперечення, якщо стоїть не перед присудком, а перед іншим членом речення: Гори мої високії, Не так і високі, Як хороші, хорошії (Т. Шевченко). У риторично-питальних реченнях виражається ствердження, а не заперечення: Як же тебе не проклинать, Лукавая доле? (Т. Шевченко). Правопис часток Словотворчі частки аби-, де-, -ся, -сь, як-, що- пишуться з іншими словами разом: абищо, абиде, абихто; дехто, дещо, деколи, декуди; хвилююся, боюся; хтось, щось, якийсь, чийсь; якнайкраще, щонайшвидше. Частки будь", небудь, казна-, хтозна- пишуться через дефіс: будь-чий, коли-небудь, казна-куди, хтозна-де. Через дефіс пишуться з іншими словами і частки -бо, -но, -то, -от, -таки: сидіть-бо, іди-но, десь-то, так-от, все-таки (але: все ж таки, вона ж таки). Формотворчі частки би (б) та підсилювальні же (ж) пишуться окремо від інших слів, наприклад: зробив би, зробила б, приніс же, запиши ж. коли ж. Словотворчі Частки би (б), же (ж), що входять у складні частки, сполучники, пишуться з ними разом, наприклад: якби, мовби, немовби, начеб, ніби, щоб; адже, отже, також, теж, ніж, аніж. Разом пишуться частки атож, авжеж (але: адже ж, отже ж).