На м і н н и й хр е ст.
Студия
2-у
&асиля Єис фаника.
—-р-е-ч —
Приcьнячую о. Кирилови Гаморакони.
1.
Від коли Івана Дїдуха запамятали в селї Каздою, від
тодії він мав усе лиш одного коня і малий візок з дубо
вим дишлем. Коня запрягав у під руку, сам себе в б о
р о з ну; для коня була ремінна шлия і нашильник, а на
себе Іван накладав малу, мотузяну шлию. Нашильника не
потребував, бо лївою рукою спирав може лїпше, як на
шильником.
То як тягнули снопи з поля, або гній у поле, то
однако і на кони і на Іванї жили вистушали, однако їм
обом під гору посторонки мощували ся як струнви і однако
з гори волочили ся по земли. До гори лїз кінь як по леду,
а Івана як коли би хто буком по чолї тріснув, така ве
лика жила напухала йому на чолї. З гори кінь виглядав,
як би Іван його повісив на нашильнику за якусь велику
провину, а лїва рука Івана обвивала ся cїтею синїх жил
як ланцюхом із синьої стали.
Нераз ранком ще перед сходом сонця їхав Іван у поле
пільною доріжкою. Шлиї не мав на собі, лишень ішов
з правого боку і тримав дишель як би під шахою. І кінь
Лїтерат.-Наук. Вістник VI 34
Generatedon2015-07-1019:55GMT/http://hdl.handle.net/2027/uiug.30112001392775
PublicDomainintheUnitedStates,Google-digitized/http://www.hathitrust.org/access_use#pd-us-google
256
і Іван держали ся крепко, бо оба відпочали через ніч.
То як їм лучало ся сходити з горба, то бігли. Треба було
і коневи його кіньську волю зробити. Бігли в долину і ли
шали за собою слїди колїс, копит і широчезних пят Іва
нових. Придорожне зїля і бадиля гойдало ся, вихолїту
вало ся на вcї боки за возом і скидало росу на ті слїдп.
Але часом серед найбільшого розгону, на самій серединї
гори Іван починав налягати на ногу і спирав коня. Сїдав
коло дороги, брав ногу в руки і слинив, аби найти тото
місце, де бодяк забив ся.
— Та щу ногу сапов шкребчи, не ти її слинов про
мивай, — говорив Іван з пересердя.
— Дїду Іване, а батюгов того борозного, най біжит,
коли овес поїдає... Се хтось так брав на сьмix Івана, що
видїв його придибашки зі свого поля. Але Іван здавна
привик до таких сьміхованцїв і спокійно тягнув бодяк
дальше. Як не міг бодяка витягнути, то кулаком його вго
нив далї в ногу і встаючи казав:
— Небі си, вітниєш тай сам віпадеш, а я не маю
чьису з тобов панькати си...
А ще Івана кликали в селї Переломаним. Мав у поясї
хибу, бо все ходив схилений, якби два залїзні краки стя
гали тулуб до ніг. То його вітер підвіяв.
Як прийшов з войська до дому, то не застав нї тата,
анї мами, лишень хатчину завалену. А всего маєтку лишив
йому тато букату горба що найвисшого і що найгіршого
над усе сїльське поле. На тім горбі копали жінки пісок
і зївав він ярами та печерами під небеса, як страшний
велитень. Нїхто не орав його і не cїяв і межі нїякої на нїм
не було. Лиш один Іван узяв ся свою пайку копати і cї
яти. 0ба з конем довозили гною під горб, а сам уже Іван
носив його мішком на верх. Часом на долїшнї ниви спадав
з горба його голосний крик:
— Е-ех, мой, як тобов грьину, тай по нитцї розле
тиш си, який жес тьижкий !
Але відай нїколи не тримнув, бо шкодував міха
і поволи його спускав з плечей на землю. А раз вечером
оповідав жінції і дітям таку пригоду.
Generatedon2015-07-1019:55GMT/http://hdl.handle.net/2027/uiug.30112001392775
PublicDomainintheUnitedStates,Google-digitized/http://www.hathitrust.org/access_use#pd-us-google
257
— Сонце прaжит, але не прaжит, аж вогнем сипле,
а я колїнкую з гноєм на верьх, аж шкіра з колїн відпа
дає. Піт ізза кождого волоска просік, тай так ми солоно
в ротї, аж гірко. Ледви я добив си на гору. А тут такий
вітрець дунув на мене, але такий легонький, що аж !
А підїт же, як мене за мінуту в поперецї зачьило ножами
шпикати — гадав-сми, що мину си !
Від сеi пригоди Іван ходив усе зібганий у поясї,
а люде прізвали його Переломаний.
Але хоч той горб його переломив, то полїтки давав
добрі. Іван бив шалї, бив кіля, виносив на него тверді
кицки трави і обкладав свою частку довкола, аби ocїнні
і весняні дощі не сполікували гною і не заносили його
в яруги. Вік свій збув на тім горбі.
Чим старів ся, тим тяжше було йому, поломаному,
сходити з горба.
— Такий песїй горб, що стрімголов у долину тручьиє !
Нераз як сонце заходячи застало Івана на верху, то
несло його тїнь з горбом разох далеко на ниви. По тих
нивах залягала тїнь Іванова, як велитня схиленого в поясії.
Іван тодії показував пальцем на свою тїнь і говорив горбови:
— Отос нї, небоже, зібгав у дугу Але доки нї ноги
носьи, то мус родшти хлїб! Не меш за дурно їсти сонце
і дощ пити !
На иньших нивах, що Іван собі купив за гроші при
несені з войська, робили сини і жінка. Іван найбільше
коло горба заходив ся.
Ще Івана знали в селї з того, що до церкви ходив
лиш раз у рік, на великдень, і що курей
з'ї
щї
р
у
ва
в.
То так він
їх
научував, що жадна
не
важила
ся
посту
пити
на
подвірє
і
порпати тній. Котра раз лапкою драп
нула,
то
вже згинула від лопати або від бука. Хоть
би
Іваниха хрестом стелила ся,
то
не
помогло.
Тай хиба ще то, що Іван нїколи
не
їв
коло стола.
Все на лаві.
— Був-сми наймитом,
а
потім вібув-сми десїть рік
у
воську,
та
я
стола
не
знав тай коло стола минї їда
не
йде
до
трунку.
0такий був Іван, дивний
і
з
натурою
і
з
роботою.
Generatedon2015-07-1019:55GMT/http://hdl.handle.net/2027/uiug.30112001392775
PublicDomainintheUnitedStates,Google-digitized/http://www.hathitrust.org/access_use#pd-us-google
258
2.
Гостей у Івана повна хата, fазди і газдинї. Іван спро
дав усе, що мав. Сини з жінкою наважили ся до Канади,
а старий мусїв вкінції подати ся.
Спросив Іван цїле село.
Стояв перед гостями, тримав порцию горівки у правій
рущї і, видко, каменїв, бо слова не годен був заговорити.
— Дьикую вам файно, ґазди і fаздинї, шо-сте нї мали
за fазду, а мою за fаздиню...
Не договорював і не пив до нїкого, лиш тупо глядїв
навперед себе і хитав головою, як би молитву говорив і на
кожде її слово головою потакував.
То як часом якась долїшня хвиля викарбутить вели
кий камінь з води і покладе його на беріг, то той камінь
стоїть на березї тяжкий і бездушний. Сонце лупає з него
черепочки давнього намулу і малює по нїм маленькі, фосфо
ричні зьвізди. Блимає той камінь мертвими блисками від
битими від сходу і заходу сонця і камяними очима своїми
глядить на живу воду і сумує, що не гнїтить його тягар
води, як гнїтив його від віків. Глядить з берега на воду,
як на утрачене щастє.
Отак Іван дивив ся на людей, як той камінь на воду.
Потряс сивим волосєм, як гривою кованою зі сталевих
ниток і договорював:
— Та дьикую вам краснó, та най вам Бог даст, що
собі в него жьидаєте. Дай вам Боже здоровє, дїду Мі
хайле...
Подавав Михайлови порщию і щїлювали ся в руки.
— Куме Іване, дай вам Боже прожити ще на цїм
сьвітї та най Господь милосерний щасливо запровадит вас
на місце тай допоможе ласков своєв нáново ґаздов стати !
— Коби Бог позволив... Газди, а проше, а доцьитнїт же...
Гадав-сми, що вас за стів пообсажую, як прийдете на ве
cїлє cйнове, але инакше зробило си. То вже таке настало,
що за що наші дїди тай тати не знали, то ми мусимо
знати. Господна воля! А законтентуйтеж си, Газди, тай віба
чьийте за решту.
Generatedon2015-07-1019:55GMT/http://hdl.handle.net/2027/uiug.30112001392775
PublicDomainintheUnitedStates,Google-digitized/http://www.hathitrust.org/access_use#pd-us-google
259
Взяв порцию торівки тай підійшов д жінкам, що си
дїли на другім кінції стола від постелі.
— Тимофіхо, кумо, я хочу до вас напити си. Дивю си
на вас тай ми, як якис казав, молоді лїта нагадуют си.
Де, де, де-е ? Ото-сте були хлопєнна дївка, тодна-сте були !
То-сми за вами неодну нічку збавив, то-сте в данци ходили
як сновавка — так рівно ! Ба, де, кумо, тоті роки наші !
Ану-ко пережийте тай вибачьийте, що-м на старість данец
нагадав. А проше...
Глянув на свою стару, що плакала межи жінками
і виймив з пазухи хустину.
— Стара, ня, на-ко тобі платину та файно обітри си,
аби я тут нїяких плачів не видїв ! Гостий собі пилнуй,
а плакати ще маєш доста чьису, ще так си наплачеш, що
очи ти вітечут.
Відійшов до fаздів і крутив головою.
— Шос бим сказав та най мовчу, най шпіную образи
в хатї і вас яко (решних. Але рівно не дай Боже нїкому
доброму на жіночий розум перейти ! Адї, видите, як плаче,
та на кого, на мене? На мене, ґаздпне моя ? То я тебе
вікорінував на старість із твої хати ? Мовчи, не xлипай,
бо ти сиві кіски зараз обмичу тай підеш у ту Гáмерику
як Жидівка.
— Куме Іване, а лишіт же ви собі жінку, таже вона
вам не воріг тай дїтем своїм не воріг, та її банно за ро
д0м тай за своїм селом.
— Тимофіхо, як не знаєте, то не говоріт анї дзе
лень! То її банно, а я туда з віскоком іду ?!
Заскреготав зубами як жорнами, погрозив жінцї кула
ком як довбнею і бив ся в груди.
— Озміт та вгатїт ми сокиру отут у печінки, та може
той жовч пукне, бо не вітримаю ! Люде, такий туск, такий
туск, що не памньитаю, що си зо мнов робит!
3.
— А проше, fазди, а озміт же без царамонїї та будьте
вїбачні, бо ми вже подорожнї. Тай минї старому не ди
вуйте си, що трохи втираю на жінку, але то не за дурно,
Generatedon2015-07-1019:55GMT/http://hdl.handle.net/2027/uiug.30112001392775
PublicDomainintheUnitedStates,Google-digitized/http://www.hathitrust.org/access_use#pd-us-google
260
ой, не за дурно. Щего би нїколи не було, як би не вона
з синами. Сини, уважьиєте, письменні, та як дістали якес
письмо до рук, як дістали якус напу та як підійшли під
стару, тай пилили, пилили, аж пeрeрубали. Два роки
нїчо в хатї не говорило си, лиш Канада тай Канада. А як
нї д0тиснули, як-єм видїв, що однако нї мут на старість
гризти як не піду, тай-єм продав усе що до крішки. Сини
не хотьи бути наймитами післї мої голови тай кажут: „Ти
наш тато, тай заведи нас до землї та дай нам хлїба. бо як
нас роздїлиш, тай не буде з чим кивати си“. Най їм Бог
помагає їсти тот хлїб, а минї однако гинути. Але, ґазди,
а минї переломаному до ходів ? Я зробок — цїле тїло
мозиль, кости дрихлаві, що заки їх рано зведеш до купи,
то десїть раз йойкнеш !
— То вже, Іване, пропало, а ви собі туск до голови
не припускайте. А може як нам дорогу покажете, тай усі
за вами підемо. За цим краєм не варт собі туск до серця
брати ! Ща земля не годна кілько народа здержати тай
кількі бідї вітримати. Мужик не годен і вона не тодна,
обоє вже не тодні. І саранчі нема і пшеницї нема. А по
датки накипают, шо-с платив лева, то тепер пєть, по-с їв
солонину, то тепер барабулю. 0й, з'золили нас, так нас
ймили в руки, що з тих рук нїхто нас не годен вірвати, хиба
лиш тїкати! Але колис на цї землп буде покаянїє, бо на
рід поріже си ! Не маєте ви за чим банувати
!...
*
— Дьикую вам
за
ще
слово, але його
не
приймаю.
Певне, що нарід поріже си.
А
тож Бог
не
тнїває
си
на
таких, шо землю
на
гиндаль пускают? Тепер нїкому
не
треба землї, лиш викслїв
та
банків. Тепер молоді Казди
мудрі настали, такі фаєрмани, шо
за
землев
не
згоріли.
А
дивіт-но
си
на
ту
стару скрипку,
та
пускати
і
її
на
гин
даль
?!
Таже
то
дуплава верба, кини палцем, тай маком
сьиде! Та гадаєте, шо вона зайде
на
місце? 0т, пере
верне
си
дес
у
окіп тай пси розтьигнут,
а
нас поженут
далї
і
подивити
си
не
дадут. Вітки таким дїтем має Бог
благословити? Стара,
а
суда-ж
!
Прийшла Іваниха старенька
і
сухонька.
— Катерино, шо
ти
собі, небого,
у
свої голові та
даєш
?
Де тьи покладу
в
могилу
?
Щи риба тьи має з'зїсти
?
Generatedon2015-07-1019:55GMT/http://hdl.handle.net/2027/uiug.30112001392775
PublicDomainintheUnitedStates,Google-digitized/http://www.hathitrust.org/access_use#pd-us-google
261
Та тут порьидні рибі нема шо на один зуб узьи
ти. Адї !
І натягав шкіру на жіночій руції і показував людям.
— Лиш шкіра та кости. Куда цему, fазди, йти з печи 2
Була-с порьидна fаздиня, тьижко-с пращувала, не гайнува
ла-с, але на старість у далеку дорогу вібралас си. Адї,
видиш, де твоя дорога тай твоя Канада? Отам!
І показав її через вікно могилу.
— Не хотїла-с іти на цу Канаду, то пiдемо сьвітами
і розвіємо си на старість як лист по поли. Бог знає, як
з нами буде... а я хочу з тобов перед цими нашими людьми
віпрощити си. Так як слюб-сми перед ними брали, та так
хочу перед ними віпрощити си з тобов на смерть. Може
тебе так кинут у море, шо я не буду видїти, а може мене
кинут, шо ти не меш видїти, та прости ми, стара, шо-м ти
нераз договорив, по-м може тьи коли скривдив, прости минї
і перший раз і другий раз і третий раз.
Цїлювали ся. Стара впала Іванови на руки, а він
К838lВ :
— А то тьи, небого, в далеку могилу везу...
Але сих слів уже нїхто не чув, бо від жіночого стола
надбіг плач як вітер, що з помежи острих мечів повіяв
і похилив усї голови мужиків на груди.
4.
— А тепер ступай собі стара межи ґаздинї та пил
нуй, аби кожду своє дійшло та на, наший си раз, абим тьи
на віку видїв пєну.
— А. вас, ґазди, я ще маю на два ґатунки просити.
Дес може сини пустьи в село на пошту, шо нас із старов
уже нема. Та бим просив вас, абисте за нас наймили слу
жебку тай абисте си так як сегодне зійшли на обідец та
віказали очинаш за нас. Може Пан Бог менше гріха при
шише. Я гроші лишу Яковови, бо він молодий тай слушний
чоловік та не сховає дїдів ґрейцїр.
— Наймемо, наймемо і очинаш за вас вікажемо...
Іван задумав ся. На його тварi малював ся якийсь стид.
Generatedon2015-07-1019:55GMT/http://hdl.handle.net/2027/uiug.30112001392775
PublicDomainintheUnitedStates,Google-digitized/http://www.hathitrust.org/access_use#pd-us-google
262
— Ви старому не дивуйте си тай не сьмійте си з дїда.
Минї самому гей устид вам це казати, але здає ми си,
що бим гріх мав, як бим щего вам не сказав. Ви знаєте, шо
я собі на своїм горбі хресток камінний поклав. Гірко-м го
віз і гірко-м го на верьх вісажував, але-м поклав. Такий
тьижкий, шо горб то не скине, мусит го на собі тримати
так, як мене тримав. Хотїв-єм кілько памньитки по собі
лиiiiити.
Стулив долонї в трубу і притискав до губів.
— Так баную за тим горбом, як дитина за щицков.
Я на нїм вік свій спендив і окалїчів-єм. Кобим міг, тай бим
го в пазуху сховав, тай взьив з собов у сьвіт. Банно ми
за найменшов крішков у селї, за найменшов дитинов, але
за тим горбом таки нїколи не перебаную.
Очи замиготїли великим жалем, а лице задрожало, як
чорна ріля під сонцем дрожить.
— Оцеї ночи лежу в стодолї та думаю, та думаю:
Господи милосерний, ба пом так гльйбоко зогрішив, шо
женеш нї за сьвітові води ? Я ціле житє лиш роб тай роб
тай роб ! Нераз як днинка кіньчила си, а я впаду на ниву
тай рівно молю си до Бога: Господи, не покинь нї нїколи
чорним кавалком хлїба, а я буду все пращувати, хиба бих
не міг нї руков, нї ногов кинути...
— Потім такий мене туск напав, що-м чиколонки гриз
і чупер собі микав, качьив-єм си по соломі як худобина.
А потім нечисте цукнуло си до мене. Не знаю і як і коли
вчинив-єм си під грушков з воловодом. За малу филю був
бим си затьиг. Але Господь милосерний знає, шо робит.
Нагадав-єм собі за свій хрест тай мене гет відійшло. Ий,
як не побіжу, як не побіжу на свій горб ! За годинку вже-м
сидїв під хрестом. Посидїв, посидїв довгенько тай якос ми
л6кііі6 (3т8л0.
— Адї, стою перед вами і говорю з вами, а тот горб
не віходит ми з голови. Таки го вижу тай вижу, тай уми
рати буду тай буду го видїти. Все забуду, а його не за
буду. Співанки-м знав тай на нїм забув-єм, силу-м мав тай
на нїм лишив-єм.
Одна сльоза котила ся по лицї, як перла по скалї.
Generatedon2015-07-1019:55GMT/http://hdl.handle.net/2027/uiug.30112001392775
PublicDomainintheUnitedStates,Google-digitized/http://www.hathitrust.org/access_use#pd-us-google
263
— Та я вас просю, ґазди, аби ви, як мете на сьвіту
недїлю поле сьвітити, аби ви нїколи мого горба не минули.
Будь котрий молодий най вібіжит та най покропит хрест
сьвіченов водищев, бо знаєте, шо ксьондз на гору не піде.
Просю я вас за це дуже ґрешно, аби-сте минї мого хреста
нїколи не минали. Буду за вас Бога на тім сьвітї просити,
лип зробіт дїдови його волю.
Як коли би хотїв рядном простелити ся, як коли би
добрими, сивими очима хотїв на віки закопати в серцях
гостей свою просьбу.
— Іване, куме, а лишіт же ви туск на боцї, гет його
відкиньте. Ми вас усе будемо нагадувати, раз на завше.
Були-сте шорьидний чоловік, не лїзли-сте натарапом на нї
кого, нїкому-сте не переорали, анї не пересїяли, чужого
зеренца-сте не порунтали. Ой, нї ! Мут вас люде нагаду
вати тай хреста вашого на сьвіту недїлю не минут.
Отак Михайло розводив Івана.
5.
— Вже-м вам, панове ґазди, все сказав, а тепер хто
нї любит, та тот буде пити зо мнов. Сонечко вже над мо
тилов, а ви ще порцию горівки зо мнов не віпили. Заки-м
ще в свої хатї і маю гостї за своїм столом, то буду з ними
пити, а хто нї навидит, тай буде також.
Почала ся піятика, тота пiятика, що робить з мужи
кiв подурілих хлопцїв. Незабавки пяний уже Іван казав
закликати музйку, аби грав молодїжи, що заступила цїле
подвірє.
— Мой, маєте так данщувати, аби земля дуднїла, аби
одної травички на току не лишило си !
В хатї вcї шили, вcї говорили, а нїхто не слухав.
Бесїда йшла сама для себе, бо треба її було конче ска
зати, мусїло ся сказати, хоч би на вітер.
— Як-єм го віпущував, то був віпущуваний, котре
чорний, то як сріблом посипав по чорну, а котре білий,
то як маслом снїг помастив. Конї були в мене в ордунку,
щїсар міг cїдати ! Але-м гроший мав, ой, мав, мав...
Лїтерат.-Наук. Вістник VI. 36
Generatedon2015-07-1019:55GMT/http://hdl.handle.net/2027/uiug.30112001392775
PublicDomainintheUnitedStates,Google-digitized/http://www.hathitrust.org/access_use#pd-us-google
264
— Кобим учинив си серед такої пустинї — лиш я та
Бог аби був ! Абим ходив як дика звір, лиш кобих не ви
дїв нї тих Жидів, нї панів, нї ксьондзів. Отогди би нази
вало си, шо-м пан ! А ща земля най западає си, най си
і зараз западе, т0-м не згорів. За чим? Били та катували
наших татів, та в ярем запрьигали, а нам уже кусня хліба
не дают прожерти... Е, коби то так по мойому...
— Ще не находив си такий есквертант, аби по з него
стьиг за податок, ой, нї ! Був Чьих, був Нїмец, був По
ляк — г. ... , пробачьийте, взьили. Але як настав Ма
дзур, тай найпов кожушину аж під вишнев. Кажу вам,
Мадзур біда, очи печи тай гріху за него нема...
Всякої бесїди було богато, але вона розлїтала ся в най
ріжнїйпі сторони, як надгнилі дерева в старім лїcї.
В шум, гамір і зойки і в жалісливу веселість скрипки
вpiзував ся сьпів Івана і старого Михайла. Той сьпів, що
його нераз чути на весїлях, як старі хлопи доберуть охоти
і заведуть стародавнїх сьпіванок. Слова сьпіву йдуть че
рез старе горло з перешкодами, як коли би не лиш на ру
ках у них, але і в горлї мозилії понаростали. Ідуть слова
тих сьпіванок, як жовте осїннe листє, що ним вітер гонить
по замерзлій землї, а воно раз-на-раз зупиняє ся на кож дім
ярочку і дрожить подертими берегами, як перед смертю.
Іван тай Михайло отак сьпівали за молодиї лїта, що
їх на кедровім мостї здогонили, а вони вже не хотїли
назад вернути ся до них навіть у гостї.
Як де підтягали в гору яку ноту, то стискали ся за
руки, але так кріпко, аж сустави хрупотїли, а як подибу
вали дуже жалісливе місце, то нахилювали ся до себе
і тулили чоло до чола і сумували. Ловили ся за шию,
щїлювали ся, били кулаками в груди і в стіл і такої собі
своїм заржавілим голосом тути завдавали, що врештї не мо
гли жадного слова вимовити, лиш: Ой, Іванку, брате, ой,
Міхайле, пpйятелю !
6.
— Дьидю, чуєте, то вже чьис віходити до колїї, а ви
розсьпівалп си як за добро-миру.
Generatedon2015-07-1019:55GMT/http://hdl.handle.net/2027/uiug.30112001392775
PublicDomainintheUnitedStates,Google-digitized/http://www.hathitrust.org/access_use#pd-us-google
265
Іван витріщив очи, але так дивно, що син побілїв
і подав ся назад. Іван поклав голову в долонї і довго
щось собі нагадував. Устав ізза стола, підійшов до жінки
і взяв її за рукав.
— Стара, гай, матїр, инщ, цвай, драй! Ходи, убе
ремо си по панцки тай підемо панувати.
Вийшли обоє.
Як yходили назад д0 хати, то щїла хата заридала.
Як би хмара плачу, що нависла над селом, прірвала ся,
як би горе людське дунайську загату розірвало — такий
був плач. Жінки заломили руки і так сплетені держали
над старою Іванихою, аби щось з гори не впало і її на
місцї не роздавил0. А Михайло ймив Івана за барки
і шалено термосив ним і верещав як стеклий.
— Мой, як-єc fазда, то фурни тото катранє з себе,
бо тьи вішоличкую як к. ... ! 4:
Але Іван не дивив ся в той бік. Имив стару за шию
і пустив ся з нею в танець.
— Польки минї грай, по панцки, мам гроші !
Люде задеревіли, а Іван термосив жінкою, як би не мав
уже гадки пустити її живу з рук.
Вбігли сини і силоміць винесли обоїх із хати.
На подвірю Іван танцював дальше якоїсь польки,
а Іваниха 0бчепила ся руками порога і приповідала:
— 0то-сми тьи віходила, ото-сми тьи вігризла ощими
ногами !
І все рукою показувала в повітрю, як глибоко вона
той поріг виходила.
7.
Плоти по-при дороги тріщали і падали — всї люде
випроваджували Івана. Він ішов зі старою, згорблений,
в щайfовім, сивім одїню і що хвиля танцював польки.
Аж як усї з'упинили ся перед хрестом, що Іван його
поклав на горбі, то він трохи прочуняв ся і показував
старій хрест.
— Видиш, стара, наш хрестик ? Там є вібито і твоє
намено. Не бі си, є і моє і твоє...
Generatedon2015-07-1019:55GMT/http://hdl.handle.net/2027/uiug.30112001392775
PublicDomainintheUnitedStates,Google-digitized/http://www.hathitrust.org/access_use#pd-us-google