ГІМН УКРАЇНИ
Слова П. Чубинського Музика М. Вербицького
ТВОРЦІ ГІМНУ УКРАЇНИ
Слова національного славня (гімну) “Ще не вмерла Україна і слава, і воля” написав на
початку 60-х років ХІХ століття відомий український поет, етнограф, фольклорист, член
Російського географічного товариства (1873 р.), лауреат золотої медалі Міжнародного
географічного конгресу в Парижі (1875 р.) та Уваровської премії Петербурзької Академії
наук (1879 р.) Павло Чубинський (1839-1884 рр.). Вірш, уперше надрукований 1863 року,
швидко розійшовся в народі, серед інтелігенції, студентів, гімназистів. Певний час його
навіть приписували Тарасу Шевченку.
Того ж 1863 р. музику на слова вірша написав талановитий західноукраїнський
композитор і диригент о. Михайло Вербицький (1815-1870 рр.).
Своїм творенням і словами гімн засвідчує соборність українського народу, єдність його
східних і західних земель, сподівання на щиру працю і завзяття, на славне утвердження
вільної України поміж іншими народами.
Текст гімну
Ще не вмерла України ні слава, ні воля.
Ще нам, браття українці, усміхнеться доля.
Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці,
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.
Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду.
Станем, браття, в бій кривавий від Сяну до Дону,
В ріднім краю панувати не дамо нікому;
Чорне море ще всміхнеться, дід Дніпро зрадіє,
Ще у нашій Україні доленька наспіє.
Душу, тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду.
А завзяття, праця щира свого ще докаже,
Ще ся волі в Україні піснь гучна розляже,
За Карпати відоб'ється, згомонить степами,
України слава стане поміж ворогами.
Душу, тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду.
УКРАЇНСЬКІ НАЦІОНАЛЬНІ ГІМНИ
Гімни належать до найбільших святинь будь-якого народу. Це ті слова, та музика, які
змушують кожного з нас підніматися при перших же акордах, з трепетом у душі слухати ту
мелодію, яка віднаходить найпотаємніші струни, кличе до високого й світлого. Є такий
символ і в українців - це гімн “Ще не вмерла Україна”.
Втім, принагідно згадаємо, що перша музична символіка нашого народу сягає часів
Київської Русі. Тоді роль державного гімну - в сьогоднішньому розумінні - виконували
бойові заклики та пісні, які створювали патріотичний настрій перед битвами. Вони, як
свідчить “Слово о полку Ігоревім”, закликали воїнів до хоробрості, аби здобути “князю
славу”, “слави Ігорю Святославичу, Буй-Туру Всеволоду, Володимиру Ігоровичу” - “за
землю Руську”, “за рани Ігорові хороброго Святославича”.
З тих часів поширюються й пісні релігійного змісту. В них возвеличуються Божа Матір.
Господь, святі. До найпоширеніших видів старовинної гімнової пісні належать канти, що
виконуються хором, триголосні псалми, короткі похвальні кондаки в честь Богородиці та
святих тощо. Закордонний дослідник В. Трембіцький припускає, що національно-державним
гімном Київської Русі могла бути похвальна церковна пісня “Архангельський глас”.
Перед боєм з монголо-татарською ордою на Калці 1223 року руські дружинники співали “С
нами Бог, разумійте, язици”. Також як гімн звучала з уст українських воїнів перед
Грюнвальдською битвою 1410 року бойова пісня “Богородзіца Дзєвіца”, що була на той час
спільною для народів Польщі і Литви.
У період козацької історії на перший план виходять пісні-гімни, що прославляють подвиги
цієї своєрідної суспільної організації. Особливо популярною була спочатку “Нумо, хлопці,
до зброї”:
Он зібрались були чайку рятувати,
Славу добувати.
Ой чи пан, чи пропав - двічі не вмирати.
Нумо, хлопці, до зброї!
Пізніше поширилися такі, як “Пісня про Байду”, “Ой на горі вогонь горить”, “Ой на горі
там женці жнуть”, “3асвіт встали козаченьки”, які набули великої популярності.
Коли 1848 року у Львові стає до влади Головна Руська Рада, вона приймає за національний
гімн вірш отця Івана Гушалевича “Мир вам, браття”:
Мир вам, браття, всім приносим,
Мир - то наших отців знак,
Мира з неба всі днесь просим,
Чи багатий, чи бідак.
Разом руки си подаймо
І, як браття, ся любім,
Одні другим помагаймо,
К спільній меті поспішім!
Що ж нам нині на заваді?
Все вже зникло, тепер час!
Далі й в мирі, далі й в ладі
В ім'я Боже, лише враз!
Мир вам, мир вам, руські діти,
І гаразд вашим хатам!
Разом сили сполучіте,
Добре, добре буде нам!
На Закарпатті тоді ж Олександром Духновичем був написаний гімн “Я русин єсмь і буду”:
Я русин єсмь і буду,
Чесний мій рід не забуду;
Русин був мій отець і мати,
Руська вся родина.
Та саме в ті часи - у другій половині XIX століття (точніше - 1862 року, у Києві) з'являється
вірш відомого етнографа Павла Чубинського “Ще не вмерла Україна”. Він був
покладений на музику Михайлом Вербицьким і невдовзі став новим національним гімном.
Цей твір і сьогодні залишається найпопулярнішим українським національним гімном.
Після всенародного референдуму 1 грудня 1991 року, який підтвердив незалежність
України, музична редакція національного гімну “Ще не вмерла Україна” затверджена
державним гімном нашої держави.
Крім нього, часто виконуються також “Боже великий, єдиний, нам Україну храни» (муз. М.
Лисенка, сл. О. Кониського), “Ой у лузі червона калина” (гімн Українських січових
стрільців):
Боже Великий, Єдиний,
Нам Україну храни,
Волі і світу промінням
Ти її осіни.
Світлом науки і знання
Нас, дітей, просвіти,
В чистій любові до краю
Ти нас, Боже, зрости.
Молимось, Боже єдиний,
Нам Україну храни,
Всі Свої ласки, щедроти
Ти на люд наш зверни.
Дай йому волю, дай йому долю,
Дай доброго світла,
Щастя дай, Боже, народу
І многая, многая літа!
За матеріалами книги: В.І.Сергійчук. Національна символіка України