Полтавська область Черкаська область Полтавська область — адміністративно-територіальна одиниця України з центром у місті Полтава. Утворена 22 вересня 1937 року. Розташована у середній частині Лівобережної України. Більша частина області лежить у межах Придніпровської низовини та Полтавської рівнини. Полтавська область 6-а серед областей України за площею. На півночі межує з Чернігівською та Сумською, на сході з Харківською, на півдні з Дніпропетровською та Кіровоградською, на заході з Київською та Черкаською областями України. Полтавська область займає площу 28,7 тис. км², що становить 4,8 % території України. За цим показником займає 6-те місце серед інших регіонів України. Протяжність території з півночі на південь 213,5 км, а із заходу на схід 245 км. Область налічує 25 районів та 15 міст. До найважливіших галузей господарства області належать сільське господарство та промисловість. Максимальна абсолютна відмітка рельєфу (202,6 м) на лівобережжі області розташована за 5 км на захід від Опішні. На правобережній Придніпровській височині найвища точка поверхні 204 м (вершина горба Деївської гори, що розташована за 4 км на південь відКрюківського району Кременчука). Найнижча точка поверхні Полтавщини — 64 м — берег Дніпродзержинського водосховища.[5] Річка Удай біля Пирятина На території Полтавської області налічується 146 річок (водотоків довжиною понад 10 км) загальною довжиною 5 100 км. Найбільші з цих річок: Дніпро і Псел Клімат визначається розташуванням у помірному кліматичному поясі Попереднім адміністративним утворенням на території була Полтавська губернія, утворена 27 лютого 1802 року i До початку XX ст. Полтавщина залишалася аграрною губернією з великим поміщицьким землеволодінням. Після численних змін меж на 1 січня 1968 р. область поділялася на 25 районів. У її межах було 12 міст (2 обласного підпорядкування та 10 районного), 18 селищ міського типу, 3 робітничі селища та 2 224 сільські населених пункти. За Всесоюзним переписом 1989 р. усього населення в області нараховувалося 1 753 030 чол. Державну виконавчу владу в області представляє Полтавська обласна рада. До складу області входить 25 районів та 5 міст обласного значення (Комсомольськ, Кременчук, Лубни, Миргород та Полтава). Кременчук та Полтава по діляються на відповідно два і три міські райони. Економіка Більшість найманих працівників зайнято в переробній та добувній промисловості. У структурі промислового виробництва регіону найбільшу питому вагу мають паливна, харчова промисловості,машинобудування і чорна металургія. У структурі виробництва товарів народного споживання частка продовольчих товарів становить 77%. Загалом у регіоні на самостійному балансі перебувають 374 промислових підприємства, окрім того, функціонує 618 малих промислових підприємств. Основними галузями тваринництва Полтавської області є скотарство, свинарство, птахівництво. Крім того, в області набули поширення кролівництво, конярство, бджільництво, хутрове звірівництво, ставкове рибництво. На території Полтавської області функціонують всі (за винятком морського) види транспорту — залізничний, автомобільний,річковий, трубопровідний, повітряний. Здійснюючи вантажні і пасажирські перевезення, окремі види транспорту взаємодіють між собою, формуючи транспортну систему. Найцікавіші об'єкти туризму: Літератори • Боровиковський Л. І. — поет, фольклорист, етнограф, опрацьовував фольклорні сюжети, звертався до народної поетики та ритміки; • Величко С. В. — літописець; Художники, архітектори[ред. • ред. код] • Боровиковський В. Л. — український та російський художник-живописець, іконописець та портретист; • Гаврилко М.О. — український художник та скульптор, військовик; • Дяченко Д. М. — архітектор; Черкаська область — адміністративно-територіальна одиниця України, розташована у центральній лісостеповій частині країни по обидва берега середньої течії Дніпра та Південного Бугу. Область на півночі межує з Київською, на півдні з Кіровоградською, на сході з Полтавською та з Вінницькою областю на заході. Простягнулася із південного заходу на північний схід на 245 км, із півночі на південь — на 150 км. Територія Черкаської області в цілому рівнинна і умовно поділяється на дві частини — правобережну і лівобережну. Переважна частина правобережжя розміщена в межах Придніпровської височини з найвищою точкою області, що має абсолютну висоту 275 м над рівнем моря (поблизу Монастирища), подекуди горбиста, порізана річками, ярами ібалками. Водна поверхня області займає 4 % загальної площі території. По області протікає 1037 річок, які належать басейну Дніпра і Південного Бугу. Головна річка — Дніпро (150 км — довжина по території області), водяне дзеркало якого у зв'язку зі створенням Кременчуцького (довжина — 130 км) й Канівського водосховища значно збільшилося. Клімат регіону помірно континентальний. Зима м'яка, з частими відлигами. Літо тепле, в окремі роки спекотне, західні вітри приносять опади. Область багата на нерудні корисні копалини, передусім будівельні матеріали. Граніти різних типів трапляються в Городищенському, КорсуньШевченківському,Смілянському, Уманському та інших районах. Відомо близько 400 родовищ різних глин. Рослинність області характеризується поєднанням флори лісостепової і степової зони. Серед деревних порід у лісах переважають дуб, ясен, сосна, граб, вільха, липа,клен, береза, тополя. Відповідно до адміністративно-територіального поділу область складається з 20 районів, 16 міст, з них 6 міст обласного підпорядкування (Черкаси, Ватутіне, Золотоноша,Канів, Сміла, Умань). На Черкащині проживають особи 130 етносів. Переважають українці (понад 90%) і росіяни (біля 8%). Також в області проживають білоруси, татари, євреї, молдавани,вірмени, болгари, поляки, цигани т а представники інших національностей. В області діє широка мережа установ культури і мистецтва: • обласний музично-драматичний театр ім. Т. Г. Шевченка • обласний театр ляльок • обласна філармонія • Канівське державне училище культури і мистецтв • Уманське державне музичне училище ім. П. Д. Демуцького • Черкаське музичне училище ім. С. С. Гулака-Артемовського Пам'ятки Дуб Т.Шевченка Хата чумака Хата Т.Шевченка Преображенська церква Красногірського монастиря Шевченківський Національний заповідник