I. STŘÍDÁNÍ
PŘEDLOŽEK У, В A PREPOZIC У-, ВJejich
výběr je podmíněn eufonií (libozvučností) ukrajinštiny a snahou o
ZJEDNODUŠENÍ VÝSLOVNOSTI.
У používáme, abychom zabránili shromáždění několika souhlásek na
styku slov:
1. Mezí souhláskami: Наш учитель; Десь у хлібах кричав перепел.
2. Na začátku věty před souhláskou: У присмерку літають ластівки так
низько; Увійшли до хати; У лісі стояв гамір, пахло квітами.
3. Nezávislé na koncovce předchozího slova před dalšími В а Ф, a také před
spojením souhlásek ЛЬВ, СВ, ТВ, ХВ: Сидимо у вагоні; Не
спитавши броду, не сунься у воду; Велике значення у формуванні
характеру має самовиховання; Одягнена у хвою, шумить дрімуча
тайга.
4. Po pauze, kterou označujeme čárkou, středníkem, dvojtečkou, pomlčkou,
závorkou a tečkami před souhláskou: Стоїть на видноколі мати – у неї
вчись; Це було…у Києві; До мене зайшла товаришка, учителька із
сусіднього села.
В používáme, abychom zabránili shromáždění několika
samohlásek:
1. Mezi samohláskami: У нього в очах засвітилась відрада; Була в Одесі;
Прочитала в оголошенні.
2. Na začátku věty před samohláskou: В очах його світилася надія; В
Антарктиді працюють наукові експедиції.
3. Po samohlásce před většinou souhlásek (kromě в, ф, льв, св, хв a
podobně): Пішла в садок вишневий; Люди врозкид розляглися в траві.
У – В se nestřídají:
1. Ve slovech, která se používá jen s В nebo jen s У: вдача, вклад, вправа,
вступ (slova удача, уклад, управа, уступ mají jiný význam);
взаємини, влада, власний, властивість, вплив;увага, узбережжя, указ,
умова, усталення, установа, уява.
2. V osobních jménech a v cizích slovech: Вдовенко, Врубель,
Владивосток; Угорщина, Удовиченко, Урал; увертюра, ультиматум,
утопія.
II. Střídání І – Й
І používáme, abychom zabránili shromáždění několika souhlásek
složitých pro výslovnost:
1. Po souhlásce nebo pauze kterou označujeme tečkou, čárkou, středníkem,
dvojtečkou, tečkami před slovy s počáteční souhláskou: Нема вже тієї
хатини. І я в сивині, як у сні; Вірю в пам’ять і серце людське.
2. Na začátku věty: І долом геть собі село понад водою простяглось; І
приковують до себе очі, і ваблять у свою далечінь імлисту.
Й používáme, abychom zabránili shromáždění souhlásek:
1. Mezi samohláskami: У садку співали Ольга й Андрій; Оце й уся врода;
Квітли вишні й одцвітали.
2. Po samohlásce před souhláskou: Навчає баєчка великого й малого; На
траві й квітках, росинки, шелестіння й гомін гілки, щебетання й
пісня пташки.
І – Й se nestřídají:
1. Při porovnání: Дні і ночі; Батьки і діти; Війна і мир.
2. Před slovem, které začíná na й, є, ї, ю, я: Ольга і Йосип - друзі.
3. Po pauze: Щось такеє бачить око, і серце жде чогось.
II. Střídání З – ІЗ – ЗІ (ЗО)
Probíhá v podobných případech jak u předložek в — у, і — й.
З používáme
1. na začátku věty, před samohláskou: Диктант з української мови
2. před souhláskou (kromě с, ш), zřídka před skupinou souhlásek, když
předchozí slovo začíná na samohlásku: Плугатарі з плугами йдуть
ІЗ používáme
1. převážně mezi з, с, ц, ч, ш, щ a skupinami souhlásek: Лист
із Бразилії. Із стріх вода капле. Родина із семи чоловік.
ЗІ (ЗО fonetická varianta) používáme
1. před skupinou souhlásek, zvlášť když začínají na з, с, ц, ч, ш, щ: Бере
книжку зі стола. Зі школи на майдан вивалила дітвора.
2. Зо vždy používáme s číslovkami два, три; позичив зо дві сотні; může
se pojit i se zájmenem я (мною): зі (зо) мною,
! pouze: зі Львова.