В. ПІДМОГИЛЬНИЙ НЕВЕЛИЧКА ДРАМА РОМАН Передмова і примітки пр<ф. Ю. Бойка П ар и ж 1956 Видання ПерlІЮЇ Української Друкарні у Франції Роман «Невеличка Драма» уперше побачив світ у київському місячнику «Житгя й Революція», 1930 р., кн. ІІІ, lV, V, VI. Цей журнал, заборонений і вилучений з бібліотек в СССР, нині став раритетом. Завдяки тому, що проф. Ю. Бойко ласкаво погодився дати до використання нашому Видавництву свою копію з першого видання твору, ми мали змогу його надрукувати на сторінках «Українського Слова». Книжкове видання подаємо без будьяких скорочень, відтворюючи текст згідно з київським першодру­ ком. Коректу першодруку в «Житті й Революції» зроблено недбало, зі значними відхиленнями від «академічного правопису», що в той час уже зобов'язував. Тому обережну коректурну правку взяв на себе проф. Ю. Бойко, зберігаючи специфіку правопису там, де вона, імовірно, була виразом мовних уподобань В. Підмогильного. Оцим виданням як окрема книга роман з'явЛІнється уперше. Побажаймо ж йому успіху серед висококваліфікованої найкультурнішої частини нашої еміrраційної спільноти, для якої його й видано в дуже обмеженім накладі. Видавництво Проф. д-р Юрій Бойко « НЕВЕЛИЧКА ДРАМА » в. шдмогильного с НА ТЛІ ДІИСНОСТИ 20-Х РО:КІВ ВалеріяІн ПідкоІ'ИЛЬНJИ:й... Коли вимовлJІЮ це ік'ІІ~ мені згадується делd.катне, але енерІ'іійие обличч.а, струнка постать в легенькому nальті, що :міцно обл$1гає фігуру, фетровий каnелюх, в совєтських умовах річ не зовсім звича.:йН!а. для почаТКJу 30-х рр. У всьому вигляді ПідмогилЬІНОго було щось витокчене, не совєтське, його зовніnІ!ність свідчила про ВІН!У'І'рішню культуру. І справді, це був один Ііз найкультурніших н3.ІШ1х письменників. Тонкий ЗШШ3ець французької мови, він кохавел у фр> Анатоля Франса, за овідченІНям фахової рецензії Базилева, зроблений бездоганно. Цей майстер слова «першої кляси» також був скошений косою совєтського 'І'ерору, не ВСТИГІШ1 дійти зрілого віку, не сягнувши, мабуть, і 35-го року життя. Перу Підмогильного належать «Військовий летун», «Проблема хліба», «Остаn Шarrraлa». Але особливе t виклЮЧІНе мdсце посідає його '11Вір «Місто», в якому він У'Перше серед українських письменJНІИКів з надзвичайною ДОКJІJа.фdстю атомізує міське ~я. ГолоВІНа пооrать твору, Стеnан Радченко, розуміється, не є ні.яким rюзити:вник rеросм, не тільки д.пІЯ иас, але і для авrора. 5 Автор, нічого не прикраш:уючи і не заховуючи, виводить перед читачем образ се.тока, який nрий:uюв у місто з комплексом ненависти м вьоrо і з бажа.шмм завоювати його. Але .цуже скоро ІІІісто неп:мансько-пролеrrарське, з усіма відразлизими своїми властивостями, бере Степана в полон. Критик А. Ніковський слушно к.аак:е, що Стеnан: Радченко став «гарма'mіИм м'ясом міста, бо нічого в ньому не змінив, не уnокорив ні собі, ні Ідеї міста-села чи !Міста-оаду, сам же віддався обладJ міста, як ВОJЮ є, та підбив ВЮІаАХВИ і метушні свою долю й переживання». Пильним оком аналітика дивиться Підмогильний на савєтське ЖИ'І'"І'Я, що клубочитЬQJІ навколо нього своїми потворно-відраЗЛ'ИВИМ:И формами, 1 зі сnокоєм фdJІ"ОСОфа об'сктивно ІЮН'С'l'Іатує, плястично увиразнює його виЯВІИ в цілій rrалерії образів, а насамперед в образі Стеnана. «Чортівське» і «янгольське», у згоді з епіграфом м роману, примхливо сполучене в Стеnанові, і автор з цього приводу не моралізує, він .пише тов:к:ими прийомами КОІМПозиційного зіставленІНя епізодів злема ~ронічно насвітлює свого rероя і оnовиває цілість картини флером скепсису. В цьому, мабуть, є щось від А. Франса. А ІВІЖе з nевністю є, .як констатувала криmка, вdд Мопассанового «ЛЮбИЙ дРУГ». Про змістовний бік «Міста» той же блискучий есеіст А. Ніковський висловився: «Знати в автора всеІlіРИЙМУІЦу душу, що має мужність і невідхид:ьне змагання в нових обстаВИJНах давати на розум людині одвічні І1іроблеми ,цуха, серця і моралі... В най:гірuюму разі Це Прин!ОСИТЬ ЛЮДИІНі роЗДуМ, ЦЮ Одну З !"О.ОО!!!!ИХ прикмет ду-хового діяшm літературної творчости». Колись Бальзак у своїй мужності в:ида'І"1Юіu 'МН,;;т:;.-і,іН не опинився перед об'ЄКТИВ/НИlМ змальовання:м з--ахланного хижого світу самовnевнених буржуа. І хоч нічо-х не проnовідУВаВ, все таки його твори в:важасмо ш~д~ рами і вчюrося ІНІа них пізнавати світ. До рівmо цього, аналогічноrо бальз:акі~, зQдашm, лише уривково, одним твором, nідmс~я і Підмоmльrний. Пізнавальна роля йото «Місті'\» длл :rrac ;::_у:;;ю~ знаЧІНа. Але куди більше значення :&ідігt-"ііав UО;;Й т:-5ір s розвитку стилю нanroi прози, в збаr-ачет'"іl нашої .!}ЮШі1 і це заслуговувало б на спеціильну 'РQ".3:відку. Одначе сМісто» показувало, що am'OP іЮ-го ще в mтхооо-ідейВD:му розумtниі не вийпюв на ш:ирокі !Е?'!Я:Х!-ї ооро-'!'~и 6. проти большевізку ІІХ кодерної .мооковщизни. Він немов стояв «ПО ту сторову добРа d зла•. Тиім часом ворог розmшrоиzувався. ІдУЧИ в наступ на все чисте і mодське, віи не милував ні естетів, ні rумаиістів. Де шукаТІИ ряоrуику? Це ІJИІl'аНВЯ розnаЧJІіИіВО поставало тоді перед багатьма. І Підмогильний, хоч і з запізненням, але вdдповів так, як і інші його мужні сучаСІНіИКИ: рятунок в опорі національної дУШі руїнним С'ИJІЗ.М Півночі. Тодішні часи були наnружені і повчальні, день IМfr пра.ви'т за ріх. ВИJІВІО'М ідеШюго росту письменника була його нова повість еВевеличка драма». Цей твір з'явИВСІІ друком: на сторінках киівсьJЮІ'О иісЯЧІНJИКа «Життя й Ревотоція» в першій половИІНі 1930 року. Це був той період. КОJІи на українську підсовєтську літературу вже nадали до:ІШtУльні удари поліцІїйвого терору. Цпм слід пояОНІИ'm, Що українська. літературна критика не :М8ЛІа вже ні.яікої змоrи позитивно оціНІИІ'l'И вартості новоrо твору, а критика партійно-большевицька обмежилас.я ЛИІІІІе заrалЬИИІМ тавруванням nовісти, ЯІК, мо:&JІЯВ, зразка «буржуазного біологізму, фройдизму в літературі». Незабаром: і aw журнал сЖитrя й Революція» став забороненим плодом для соВЄТСЬІКОl'О читача, і «Невеличка .црама» пішла в непам'RDь до такої міри, що й спеціялісти-.mітературоо.навці про цю річ лише глухо згадуЮть. Перевиданням, виrрібуючи роман із забуття, рівночасно кидаємо перший rюrляД на цілість твору, «Невеличка драма» В. Підмогильного належить до числа кращих творіз украШськоі прози 20-х- зо-х роВ!ЇіВ. Це повість проблемна. ХвильовИЙ показав своїми СІВаЛЬДІІШІЄПа:МИ» ШЛЯХ }JP проблемного роману, За НИМ пішли Івчешко («Робі'ШІі сили») і Пdдмогильний. У Хвипьовоrо проблема українського політиЧІЕЮго майбутньоrо ІІІШJНУТа гостро, як приманлива і пекуча загадка. У Підмоrипьного полі'І1И'ЧН!ИЙ аспект слабше ві.цчувається, але ви иаявно бачите, що письменJНИІКа також цікавить, куди йде розвиток психолоГІіі сучасного йому nоколінвц 'ЧІИІМ ок:іНЧJИТЬОЯ боротьба м:іак ідеаліС'JИЧНОЮ й матеріяліетичною ментальністю, між українським світом чутrrя, естеrrихи, Є'ГИЧІНОЇ чистоти і московсько-нігіліС"NАНИМ раціоналізмом, що продирається своіми впливами і в українську дУХОвість. Зовнdumьо сюжет ПОІВіСТИ нескладний, але иапОЄЯ'ИЙ rлибоким поихо.лоrі'ЧИ!ИМ зм:ісrок і ідей!rою значністю. 7 МОJJJОДеньха дівчина Марта. із зa'I'МIIlJIIDro xa.вt-­ cwwro узбережжя, ООИНИ'Іпася ~:КИЄві. Вона, із СJВІКів.. ЧЕ!В)Ю середньою освітою, здобуJJа собі CltPOIEY s...JUIP.iйнy посаду в Махортресті і самотужки прок.падае ДJIR себе ~ ІШJІ,ИХ.. Краса ДІиіпре, його прозорі ZВИJІі, хозrодок рі:чноІ води, в якій вона радіоно ІІJІЮС:І(ІМась, перші бросrrии еросу в поєднаниі з rлибокшІ ~ априйвяrrІrЯІІІ краси ве'ЧІірніх тіней на річноиу березі, а потік ще ярки, паrорби і тихий щелест оче1>8J7 - вся цg rap!IIOid.R одвіЧІНої пісні ук.раїнсЬJWЇ прИJ>ОАИ виробипи з Марrи мрійну, поетичну дівч:ин.у. Ал.е IQ8 - натура вое6і,чиа - вправно і .цбай.пиво оправпяєтьск зі своєю робоrою у Махортресті, поза rmJМ вчитьоя на ~. беrато читає; так, як чисте :ШФЯТКо ІВИJІИЗУЄІІ'ЬСЯ, ро6пячи свою шкіw бли~ так і вона з якимось заzватом щораІНІКу обМИ!В8ІЄТЬСЯ XOJIO~ водою і з altЇИD'DDI інсrинктом mrJІЬІНуЄ скрО!МІНОЇ принадности своїх 61.-а уборів. Вона має і своє каціанальне :кредо. про RКе &а'І'ЯХОІІ сказано у творі СJІОВами МарmІноі хов:к:уревrв:и в к~ ханиі, ПJа'ННИ Ірени:: «іВона українв:а, при чому з roro мoJIOДQro ІЮІ{о.лінюІ, JliXe не задо:вопьияЄТЬСІІ вже уи:рвіиСЬJWЮ школою иа селі, виданням уzраІиських квижои:, теа'l'ралЬІНИМИ виставами, як це буп:о в батьШ іХиіх,.. По краМІНМЦЯх вони запитуюrrь все по-ухраіисьв:и, до того :ж ГОJЮСІН'О, демонстративно, і вимаrають, щоб їх розуміЛИ». Марта ІНе може відnовіоrи на заПИІrСШІН!Я, чи в силі була б вона покоха'l'И чужmщя. В очах людей совєтськюrо ТИІПУ вОНJа просто-наnросто «!І..ІЮ.Віністка». В ді:йСІН<ЮІ':і :Ж ВОНІа - МОЛО~а тодина, 1ЦО ВХОДИТЬ у ЖИТТЯ, ставляючи йому свої нев,ід'ємн:і права на розвиток своєї особистости в ЛОІНі своєї нації. Ії кохашш~ Що так бурхливо розів'ється, буде саме виявом духового розВИ'І"Іtу особистости. У кохаJНІНі :вона п~ому сЮеріrатиме йоrо глибоку Ьmимність, l1P якої не сміє rоркнутися чуrжий rюгл:яд, але в кохашd вона постійно шукаmиме святої неповторносrи, тоrо, ~може шукати mm:re СИЛЬЮі індивідуальність, простуючи через кохання до дальumх вершин духового pc::JGВWrJtY. ПідмоrилЬІНИІЙ немов відштовхуеrьси від образу Аrлаї у «ВальДіШ!Неnах. ХвИ:JІЬОІВОІ"О. Марта більше ж:ів.u._ иатура, иіж ArJ18JЯ, у неі менше ІJІЮrраковос-ти в ,цумках і вчИІНІКах, ме • ІІ8ІІЦе ~. z:~ ~ 8 перемагати труднощі. K081ita з цих Dюк. має своєр:і.дв.у і відмінну вн:утрі.wІвю красу, а.ле ІDЕ: і Аr.лаї, тах і Марті властиве СІ'фИІЙНЯ'l"l'Я .:итrєвоrо процесу, як .црека­ тичио-наnр)"Женоrо. Автор CJtYIIO І"ОІВОрН'!J. про 11 зовнrі.u.Еісrь. Знаємо ЛИі1І.1Іе про П иіакиу, ТСІІІЕ'J красу обJrиччя, rнучкf, DРУжисті форми й лі.иії ті.JІа_ ве~ силу ЖИ'l"І'Євоі ЕІИ!РІ'ІіІ, япrою випромінює іі ІІОС'1WГЬ. Зате психолоrіJІ іі рос:JКрНта з такою .цетальиіС'І'ІО і глибишж>, иха рі.цв:о трапляється в .mітера.турі. Життя перед MaptІUD, Я1[ розкриrrа :в:вита, яху щоАНІО 'l1)e6a почати читвtІ'И. КОІЖІНІИЙ нерв d кожна ,цумха напоєні у аеї бажаив.нк шук:ати в жиrті ромавтично rероїЧІН10rо, і це КЮІНіІq)е'І'И3ується в баоканиі покохати, ЗІНJаlЙТИ взаєиніСІІ'Ь у ЕОХаюrі і через вьоrо ooиnryrrи храсу :життя. Але оточує П прозаїчна ООІВЄ'І'СЬКІ8 ,цtйсність, обездУХОВJІеНІа і позбавпена rероїх:и. І ar вона скаржиться безмежно З81tОІХ8ІЮМ!у в неі, але не ціхавому f:l Льові PO'Nepy: - Але, Льово, ви уЯІВити не мажете, в Я'КDІМУ КЕШІСЬІІЮМУ сrані опинились МІИ, сучасні дівчаrrа... Ранdше дівчина могла вільно мрі.яmи, уЯІВJІяти собі ІШ'Язів, принців чи королевичів, чи ЯІК там - ~ .цурн:иця була, але можна було мріяти, розумієте? А дівчина чи взагалі М'ОJЮдість без мрії- це якос:ь иудно... Мрії - u~ добра половина наІІ.Юrо ЖИ'І"І'Я, правда? Ну от ви - служите в Соробкопі, продаєте, коли не помиляюсь, к<ХВбаси, як вам у такому стЗJІЮІВ.ищі обійтися без Щ>ій? - У мене є мрії, - хрИІ1!Ко відповів Льова. - От бачите. А зараз мріяти зробилось надзвичайно важко. Тобто, простЇ1І.lІе сказати, мріяти ЗНО·· ву таки можна, але з мрії нічооо не виходить. Немає го'І'ОВих образів для мрії, ви розумієте мене? Мрії нема за що зачепити, виходить не мрія, а туман... От, припустімо, почати б мpi.mNi за народнього комісара. Але ти знаєш, що народній комісар це ділова людина, ти прекрасно уявляЄІІІ його, тобто реально, ,який він є, зрештою портрети його м:о:жна побачити, прочиrrати промови... Ні, про нароД!НЬОІ'О комісара ніяк не МОЖІНа мріяти! - сказала воиа. - Це... зовоім не той С'l'ИJІ.Ь. - Зовсім інший стиль, - погодився Льоза. - Або 0'1' пісенька є, - вела дівчина: Не хочу я чаю nити з побитого чайниІк:а, а хочу я попюбити ДПУ начальника... - Це nросто смhшю, це вже nародія на мрію... Дівчина говорить про коханн:я:, бачачи, Що навіть 1 в кохаані виявляється убивчий дрібничковий стиль соВЄТС'Ь1ЮГО жиmя. Але вона з обуренням відкидає приnущешм Льови, що її від иудьrи арІІТУЄ кохашrя. Хіба коХ&НІН'Я само може виnовнити праrнення дУUІі no прек:расному, no ьюмантичній nОІВВО'І'і життя? Але Льова Роттер, доморослиІЙ філософ, завурений у n'ятсот томів своєї бібліотеки кращих мислитепів людсrrва і вічний шукач істиІни, він краще за маР'l'У знає чар кохання ДJІ.Я ІЖ.ЇІНJОЧОЇ дУШі, владу кохання над ак.інкою. Він сам безмежно тобить Марту, але вів несміливий, незrрабИИЙ і СКРОМНИІЙ, із тривіялЬ'НО~привабливою зовнішністю, любить Mapry безнадіЙІНО-траrіЧІНО, оого доля JІИІІ.UІе з побожністю дивиmися на иеі. І він у пориві жертвенности хоче доnомоrrи їй, rюзнайомиrrи П з такою люДИІНою, яюа варта її кохаинв. Цю ЛІЮдину він знаходить d знаrйомить з Мартою. Це- Юрій СлавенІКо, професор біохемії, вида'І'ІНІИЙ учений, що шукає сnособу створити wrryчнo біJІОК і rrи:м ро"ЖрИ'nи: ооно:вну рушійну силу жкrrя. Славенхо- тоДИІНІа далекого від Марти кругу людей і тим уже загадк:ова, думки його вона не спроможна відразу збаІ"НУТИ, ВОНІИ не видаються їй такими пласкими і примітивними, як у безлічі тих «Кавалерів», що безуспішно нудять Марту своїми 'Іо/ПИМИ залицяннями. Іскра nадає в порох, стається вмбух. Таким ІВИбухом спалахує кох8НІКJІ Марrи до Славенка. Але професор Славенко - повна nротилежність Марті в своїй душевній структурі. Він - матерія.rnіст, проДОІВІЖення турrен.івського Базарова в со-вєтських умовах і найтиповіший продукт так званоі пролетарської .революції. Большевицьюий Жовтень виnлекав два типи люД!И!Н'И: поnерше, матеріяліСТИЧІН'Оrо Д!ілка, ики:й на все дивиться ЛИІІІІе з погляду збільurення матеріяльної корисm, і, подруге, тип матеріяліетичного иріlЙНіИК.а, який через nеремогу інтелекту шукає здійснення aбcoJIIOINIOro, в його уяві - КОмуніСТИ'ЧІН'ОrО, щаоrя ЛІЮДИІНІИ. І один, і другий типи ідуть l1P овоєr мети, не рахуючися з тодьми, бредУТь у 11Юрях крови і на 10 людськиrх кістках і отражданнях будуЮТь своє уявне царство розміреної раціоиалі.зованости, кориСНОСІІ'И, відпові,,ІОІости рооу1МОВЇЙ JІОІ'іці. валеріян Підмоrильв:ий з майже генілльною проникливістю схоотоє в.n:аоrивості обох цих· тиnів совєrської людини і синтезує їх I»1Gf в образі Юрія Славени:а, ви.являючи через uю nостать задушливий змdоr процесів совєтизащії люДИ&~. Славенко не є ще стовідсотІЮВИЙ большевик, він nрак'І'И'ЧНО пристосувався l1P большевізму. Але такі Славенки в своєму практициз.мі і високому іІнтелектуалізиі е закулісовими ідеологами соІЮl'СЬІКОІ'О світу. Слввенко - матеріяліСТ'И'ЧИий ідеаліст. Він dдеаліС"mЧНО підносить матеріялістичні приІІЩИПИ d розум. Він іде за традиціями росіtйської иауки, nоєднує російське вчораmн:є з большевицьким сьоrоднішІнd:м:: слідQм за деякими російськими матеріялістами він готов на хвилину припустити, що иаука «не є ні маrrерія.лістична, ні ІідеалістичJна», «БОНа безсторонн.я і за ІН6JІІРЯМ своїх висВІОВХів не відповідає». Він иавіть, ніби слідом за совєтським ученим: академіком ПавловИІМ, І'ОТОІВ признати dclfYВSJНIНIR Бога. Але це 'ІU.льки елемент, суто російський елемент борсань у матері:яліСТІИ'ЧН'Ому світоглядовому колі Славенка: він не тільки визнає, що наука nовинна буrrи рабИІНею «соціяльиого замовленJНІЯ», але також irВDP~ Містичну тайну життя d надіється викрити природу органічности ЖИ'М'ЄВИХ JІ!8ИЩ, а разом з тим осяrнrути ІМеханічноrо лябораторноrо твореНІНІЯ :живих іСТОО'. За сімома замками заJLИІШається для нього rra елементарна істина, що в істоті всіх живих органdзмів лежить різноступін:на «ПС:ИХе», яха у вищих організмах, у людей, має недосконале відбиття Абсо.лю'NІоrо Божесrrва, l1P я:коrо тужно nоривається людина через напружене вдосконалення свого духу. Якщо Славенкові ще властиві рештки релітійности, то це релігі'ЙНість суто формалЬІНВ, бо матеріяліетичний круг розуміш:І:Я життєвих явищ у нього все таки заМ'КІrений. Ще nеред появою в nовісті Славенка lW Марти заJlИІЦ.fІється Дмитро, робі'NІИК, що вибився в інІженери. І коли Славенко стоіть при джерелах большевицькоrо иатеріялізму і є творцем, рушієм цього світоглядУ, то Дмитро лише політичний інтерпретатор і nрактичmrй здійснювач цього свdтогляду, він ще більше nримітивізує матеріялістичні постуляти. Дмиrrро не мислить, вія 11 мм приuис:и, фopкyJUDt м:а'l't~Ріапістичноrо po:J)"'IЇЇIIUU JiJJCix 8і8ІИЩ дійаюсти. Він упеВІІІ!ІІІо С!4Ііли:вий, 6о віи rадає, що він є господарем краї.шІ, і тіл:ьхи йому ВІВаJІе:zат. ПJІОДИ ЇЇ. Ко.пиІfа і СОJІОВІКИ ~таких ДuитрЦt у 20-Х роках ще rrільки в перспективі. а:кої вови навіть не Dli~. Пізніше воии збаmтrь свій crraв і почнуть болаочу ревізію своїх погл·яд1:в у 'ІІОремІНИХ камерах, ме в 20-х роІ[ах ВОІНИ ще МJОН!УМен-nwІЬНо певні себе і своєІ провідної ролі. ~ - ухраїиець, це віа nостійно підхреспює, :він з цього пишаеrься. Якби ішпі історичнd <>бстав.иІm, він би ніколи сам. не до.цум.ався ІЦО большевізму і ммеріялізму, це в ньому подарунок від сстаршоrо брата•. І rо.му він .якось l'dОра.ЛЬИО чисті.ший від Славенка, ДИИ'l'!рО ВІИІКJІіИКВЄ у Мартм навіть леrку симпаrію СВОЄІО прямолінійною упертісmо, але відштовхує ЦИНІізмом і приміти:візмом. йоrо погляди так в:ідвосяться 1JI:) поглядів професора Славеика, як відносиrІІСН хопія картини до її ориrіІн:8ІJІУ. І тому Марта дає йом;у з леІ"КИІМ серцем одк:оша на його залицяння. Інша справа Славенко. Він чудний і незбаmЕІНІНІИй. Треба було багато часу, обставин і всіх духових зуеиль молодої ді..вчини, щоб збаІГІНути його. Славенко дл.и Марти незрозумілий і заrа..ztКОВІ:f/В. мов лицар із чарівної казки, з'.я:в.ляється перед чиrrе.чем я:к nотвора, як ще один образ, що продовжує иам rалерію бальзаківських ІІ'ИІІів «антилюдЯІНіИХ людей». Сла.венко - не просто матері.ялісrr. Він ідеалізатор матеріялізму. Він готовий на пориви і жертви :во ім'я матерії і розуму в ж:wrci. «Влада речі над людиною- каже він-~ це найганебніша влада, найбільша :перешкода до розуму Щоб побороти її, треба було річ скомпрометувати, прІлн!изити достаток у: псjих.олоrії цілого І']>О!МаДіЯ1Иства... ЛюІD,ІН'і.сrrь загине, якщо їй не пощастить сконцентрувати ІВСі свої си:л.и у вищих розумових сфера.х діяльности. Нова людина ~а до кольору вбранНЯ! й до смаку ~жі, тtа :iarre ~аТИ!Ме см.ак розумово! радосrrи. Новий nобут ПОJІ!Иrатиме в суворому спрощенні всіх :матеріяльних та чуттєвих потреб. Тут досить буде статистики і розподШІ:у.» Ях:що згадати СОВЄТСЬКИЙ сширп()'l'J)еб:аt ro~ -.ахливу стандартизацію у виробах речей X&'l'aЬOru ао-­ буту, оовєтські черrи JIOJIO :кракв:иць і всев.пади:У карr- 12 ІЮВУ СИС'І'ему, то ЯСНИJІІ оrане, ЩО цей С'1'НІJІЬ ЖіWМ'ІІ вирооrав ке лише з недостатків, але й мав своїх нвдхвевних прихип:ьииків, таких от Славепшd.в. У нас не раз спрQЩJЮТЬ розуuіиия совєтського матеріЯJІJізму, зводять :йоrо до матеріяліетичного примітивізму Бюхиера і Молешота. Такий підхід 1JI) совєтського .маrrері.впізму - це, по суті, бе:юи.лість з6arнyn.s йоrо характер. Совєтський :катеріІІJІізм нерозривно зв'изаиий із осщі1ІJІЬ1RОЮ праrrикою провідної верстви в ссСР. iПoтoirrl8miiJI і иищевия матеріялмrоrо добробуту людини во ім'ІІ панувании принципу м:атеріЯJІіСТИЧІІЮrо розум:іюм світу, ідеаліС'І"ИЧНІИй порив во Іі:м'я ПШQ'В8Н!НЯ раціоналізації і раціоналізму, фанаtrичне ствер,ца:еик.я права розуму жити коштом усіх інших якостей людської дУШі - і я:к вИІСJІід цьоrо- фанатичне ламання людсьІtОІ природи, - такий руінни:цьки:й сенс совєтської духовости, що її джерелом була базаровщина-пісаревщииа, принесена з Півночі і в Україну; ,цуховість, що :Я13ВОЮ внурюється і в ухраїІНСький фУНТ, опановує с.mавен.к:ів і робИТЬ ЇХ бездушними еtоістами. СлаБеНІКо - висококультурна тоди:на, коли йдеться про ТОЧІН1 і праюrичні ІНІВухи, але він повний профан m..,;, де справа торкається всіх сфер JІЮдської діяльноС'І'ІИ, зв'язаних з етикою, естетикою, пси~олоrічною rли&mrolo. Тут ПідмоrилЬІНий переключається на сатиру, ця catrИpa має подекуди риси шаржу, але в проблемній nOвiC'li це ІJJОТРібно і доцілЬНІС>, це знімає ІМаску зі Славен:ків, ІRR:ИІХ тах бaratro в советській дійсності, і вони СТ8Ю'1'Ь nеред читачем rолі і потворно бідні в своІй духовій І'ОJІИЗRі. С.павенк:о колись чув про сБожес1'ВеНІНу Комедію» Данте, але сфера МІИСТецтва йому така далека і ворожа, що він сплуrrав ім'я: Веатріче із близьким і зрооуміпи:м йому спово:м бісектриса. Ві:н ніяк не може згадати, щn музичний вступ перед оперою НІЗІз:ивають увертюрою, а сере.цньовічни~ ~дурів !ВЇІН иазива-е трубадумами. ІК'и Оосюри йому нічоrо не rоворить, бо він про ЦЬОГО нвйm:тулярнішоrо поета тих часів .нdчого не чув. Література і МJИСТеІЦТ'ВО, на йоrо думку, віджи.лц свій час, бо ВОІНІИ є формами иенвуховоrо, помилковоimo30pROI"o МИСJІеНІНЯ. Він заперечує все те, що зв'лзане з~. переживаа:JИ.RМ, настроєм, все, І..Цо дихає :м1стиКОІЮ. Націю !Він tmкож po3Y1oflє як: пережиток, руд"Jоп.fе!Н"!' ИИ'Нулоrо, RКИй зникне під ВПЛИD!ІОМ си:ріплю88ІНІКя між- наро.u;ніх ЗІЮСІИН. Любов рр жів:ки АЛ:Я нього тах само не l(:нує. На йОГо 11УИКУ, це JDІШе форма задоволеннн ста'rІ'Євої паrреби, а одРуж€ІН!WІ - це найбільш раціоналізований:, введений у зручцу норму сmюіб задовоЛенІНЯ біолоrіЧіІЮі потреби. І fУГ раптом він за допомоrою Льови Роттера зустрічається із Мартою. І тут, перед красою дівчини, шкереберrь летSІТЬ його теорії і поступнти. Він захоптоєтьсн нею. І це для нього таке незвичайне і несподdваве, що він переконан:и:й у своєму кохЗІВВі lJP неї. Воиа заполонює його уяву, порушує нормалізований: день його наукової праці, вривається в його 11YJJIY и:кимось свіжик весняним .леготом. І він неспроможв:ий оперmся своєму почу"М'Ю, іде рр неі. Але і тут він вір.н:ий собі: насамперед пунктуальність за rоДИІНником, кохання в~ 7. вечора до 12. ночі, ні ва хвилШІу більше чи менше. І ви можете догадатися, що це почуття не є таким глибоким, щоб ви:вериути і перевернути дУШУ. Однак суТІНість поділеного кохання лежить насамперед у психоло:Nчиій площині, в обміві духовими вартостями обох закоханих icтorr, в дУХОвому збJІИІЖениі. І :моrутн,є світле кохання Марти ~ мінює Юрія, вія: ІІОЧШІВЄ інвкше дУМати, вів ревізує свої crrapi поrляди і зі здивованиям бачить rx недоско­ налість. Мівяється його підхід до МІИСТЕЩТВа. Зі здИВОІВа.НН.JІМ вів: констатує: «Мої дум·КИ про поезію не змінились, але зм:іюмось ставлення до неї. Треба дивуватись, але зараЗО'ІІ і sизиати, що мисленІНя ІНJЗШОrо стамен:вл д0 SІІВИЩ не ви~ значає•. Оrже, Юрій підходить д0 висвовку, Що розуМ не всесильний. МОЖJНа не розуміm сенсу ІЮезії, не виправдуваТІИ П ісиувВНЮІ, і все таки захОПJDОватися не.о~ Тут є переродження ІОрія, але вово JUШie чаС'І"КОВЄ. На дарма, заnочаткувавши поповнення своєr біблі<>'ГеЮі ш·,.. егич:ними творами, зачитуючись ВИ!МИ, він ~ таки :ша~ ХОдит'Ь для них :місце НІа. полицях своіх :кнмжкоmа шаф тільки у відцілі трактатів з психоnа.то.,·юrіі. Під впливом Марти він п~є цікавитися ужраїносьК'ОІО культурою, ІВИіВЧає украmську мову. nочІ:!НаЄ свої ВИ!КJІі8ДИ сrуден.там украіисьи:ою J4ОВОЮ. Між ним і Мартою відбувається твюrй J!~--;-"ЮГ: 14 с - ~~- ОКІРИІКЦуІВ ~у з.аJШ!іа'N,. ПjРИ!І'ОРІ'8ючи її; тоді вона :іlі8п.ла до нього, і ВОІН!И сі.ли поруч на килимку біля ліжка. - марто, ти дорівнюєшс.R жінок, що їх тобили :великі nоети. У мене кепська пам'ять на власні ііІІ'н, я більше рр формул звик, і не література моя СІІеціяльність, але я пам'ятаю, що Данте знайшов у своїй Віоокт.рисі вічну красу! - Беатріче, - м'яко зауважила .щівчина, цілуючи :його в чоло. - Байдуже, байдуже, як її звали! Го;ловне, що знайuюв вічну красу. А я зиаrйшов у тобі, марто, свою втрачену націю. - Так І.І.І:ВИ.ДКО? - СІІІИТапа вона. - Так, Марто, ие будемо оперечатися, хто знайшов більше, я чи ТОЙ Данте. Суnеречка ця була б :метафіЗИЧІНа. -Данте люби:в також і свою націю, - оказала дівчина, кладУЧИ :йому голову на плече. - Я бачу, що це була людина всебічна, достойна хожиому стати за приклад, - вів Славенхо. - Але ІНавіть він не оказав би, що таке нація. Sl пробував аналізувати це поняття і дійшов до висновку, що це дУІЖе незрозуміле явище, яке нfбито :й існує, хоч насправді існують тільки йоrо ск:падові й суперечні частини. Коли хочеш, ro иація подібна до білка, що вмить розпадається, troJIИ почати :його сер:й.озно аналізувати, А проте білок все таки існує, як: цілком визначена речовина, і завдяки :йому точиться ЖИТ'І'Я на зек.лі... У кожвому разі, nолюбивши тебе, я відчув себе ухраївцем.• Юрій щілЬІНО підходить уже до відчуrrя містичвости .нації. його фахове порd.внянн..я нації з органіЧНИІІІ білкnм не позбавлене деякої влучности. Як в ОСІІОВі оргаЮчиоrо життя лежить незбаІ'НеІН!На таеиниrця, таксамо несхоrmо-таємниrй зміст нації для розумовоі аналізи, і інтуїція дає собі краще раду у С'Х'ОІІJІенні істоrrи нації, нdж а.натоміЧІНИй скальпель хоподно-розумового досліду. І те, що Марга своїм кохани.RІІ напrrовхнупа Славенха до таких здогадок, свідчить про велику її ІМоральну перевагу над біохем:іІЮІL І, иарепrrі, він ІЮЧИНає генеральну ревізію своїх УІJІВ про ролю іитепекту в ЖИТТі ЛЮДСТ'ВІа: « -Твоя рація, Марrо! - и:аже вів. Навіщо пояонювати? Ми нічого не додамо~ RВИЩ&, ВJJe руй- 15 ~ ЙОІ'О чар. Так зух8&.7Іе хлоn'я ИИІЩ'И'І'Ь цJЩЬку, щоб .цовdдатись іі будаs~. Наші ПОЯСН'еНіН:Я: всі ~ellld й нdчоrо, зреш1'010, не пояснюють. У велиа:ому Х, ІЦО ми силкуємось розв'изати, завжд.и лишається трохи :менший Х, а в иьому знов ще менш:ий, і так до без кінця, мк nоки замість одноrо вenmroro Х не здобудемо tезліч манісіиьких, але однаково незрозумілих. Твои рація! Ми надто багато думаємо і мало ІЖИВемо. Життя йде проз нас, а ми rоrмаємо і поЧИІНЗємо жити обміркованим, стерил.іJЗованим ~. де вбито всі мікроби шу:муваин.я:. НадуЖИТОк здібністю кислити - ось де наш величезний злОчин... А '1'1ВОЇМ:И уС"Г@dИ, Марто, промовляє зараз найкраща мудрість, проти .якої наша ВИІГадана іМудрість надто дрібна. - Марто, вчи мене цієї великої мудрости! - Марто, я твій учень, я доросле дитя, .яхе ще не ЖІИЛО!» Ane це JІІИІІІе ХИВИJІ'ИНІНе прозріння. Славенко не здібний гпибоко перейнятися свdтові.,цчувашмм Марти, ТОю ~івноваакеніОІtо чyrrrя, 1нтуІції Іі розуму, яке вона иооить в собі. Cnueиx:o занадто еrоїст, щоб :моrти духово зрі.ІQНИтися з іншою істотою, а значить і дУХОВО збагачувати себе. йоrо захооления Мартою на початку справді сильне, але це со.лом:'я:ний вогонь, який роздмухується бажаtНІНЯJМ професора фізично опанувати дівчину. І в1и иевхильно наближається до своє! МЕmИ поча~ в заnалі присrрасти, почасти з ХJОЛОДІНІИМ розра­ х.увком. ПіДМОNШьний сміливо знd.м:ає всі поюрови з dитим- 1'110-дУХОІВОЇ сторони кохІШІНя, він блисжуче показує всі нюаис:и розростаmrя душевних глибин почуття Mapm, 11к бписхуч:ий психолог розкриває він усі етапи сrупеиюван:ня nристрасти Юрія. Тут ІН'8Шому nись~і немає :рівних в українсьи:ій літературі. Але от Славен:ко фізично здобув Ма.Ірту. Момент-и ф1зionoriчROro порядкУ не є предмеrrом уваrи rmсьмении.к:а, він ЦНОТЛ'ИВО обходить їх, JFИ1IIJie злегка натякаю~ иа Іх наявність. ДJІя Марти фізичне з'єдm~'ННЯ :"J Юрієм - факт ІКОлосаJІЬНОrо значення, Що стрясає всю П духову істоту і поrзrибЛ!ЮЄ її чуття до Юрчих:а, mt иона НJаІзиває Славенка. Для нього - це ІЮЧаток: оnа.цу Ао1'О захопленвя. ІВІн ще .RКИЙС'Ь час віддається роз.копіІаМ фіЗИ'Ч'НОІ'О 3б.пиІження, щоб, }"І'ОМіИ!ВшиСя в цьому, 16 раптом ковста.тувати д.DR себе, що Марrа, кінець-кінцем, не є щось надзвичайне. Знов просипаЄТЬСJІ в ньому раціоналіст, що все вИІdрює і зважує, і в світлі аналdзи бачить, що зробив дУРІDІЦЮ, втративши кілька "mЖНів дорогого для .наукових експериментів часу. Вів навіть ,цивуєтьоя, .ях він міr зрадити своїм: звичкам, уподобанням і овоєму сnособу ІІИСлення:. Він rrільв:;и: думає тепер про унормоване задовоІJІення: СІВоїх статтєвих потреб і повертається: до .цум;ки одружитися. Для: цього у m.oro Ірен, 'PJ) я:mr мав павuк:ні наміри перед знайомством із Мартою. Ірен - :жіиха з.і становищем, дочка професорв, а rоловне - вона йоху пара, така ж холодна, роорахунК'{)Ва, з великим Ж!івочим досвідом у оправах кохання, яи:е длл неі не може бути чимсь більшим, я:к епізод. І С.JІВІІеИ1Ш одружеІВІJІІІ вивершує себе, повертається: до везахитавости caoro :мв.теріяліст~ раці.оввлізм.у. Ко:хашІЯ Марти йому нічого не дало, бо еrоіст і раціоваліСТИ'ЧІНИЙ ц:инІік вічого не спроможний від кохання ВЗІІТИ. І'вmа сnрава з д,ушевним станом самої Марm. ДJIR веі КОDІІІВ'Я було коrтmім збу.цншrом .цушевних сип, 110110 рос&DІУЛО в иій жінку і передусік mодину. Воно поставипо іі перед важиики зав.цашr.я:ки, ІЮНІКретними ІВИМ'Є&fІМИ колізія:ки. Але ВОІЮ було заведене. Кохавня праmе взаємности і через взаєм:в:ість дУШевного збаrачевия: від партнера. Цього збаrачения Марта інОlИІПt'l"ИВRо ш:ука;ла у Юрія, але знайти не могла. І тому кохаиия Ії позначене траrічним відчуrrя:м ще тоді, ІЮJІИ ніщо ІRе rоворить про наближення розриву. А коли Юрій вирішив розірв8/І'И з нею, віи починає реоонер­ С"rВуВати: « -Поза тим усім, іІWХаІFШJІ ще й не нове. Переживати йоrо - це повторювати пережите мільйонами, описане в тисячах томів, заялоокене, обшарпане. Все, що ти почувасш до жінки, вже безліч почувала так rочнісі.нько, в тих самих варіwптах, захопленнях, обіймах, поці.лунках, телячих ра­ дощах..» Марта враакена цими думками. Ії істота, що прагне rероічво-неповтор!fЮrо, що бачить у С'ВОЄ'МУ пачуттj ІЦОСь безмежно СВRІЦение, бо.пюче діrrкненз. с.."юва:м•и Юрія:. А він невПІИИІЮ rrовторює, немов ІН.амаг-.аегм:л 'ВС:ИJІИ'rІи fй цІ ,1t1JIXИ. І дІвчина, щоб оnерти~ ци."'! йvro 17 поглядам, дати відсіч, на.кидаСl"ЬСИ ва літературу, ка~ вісті і романи, щоб тепер саме ІІ1д цим аспектом переmрити, ЧІИ її чуття є свс:юрі,цн:им,. відм:інни:м від тоrо, що кожного РJНЯ відбувається в людському потоці почуттjв. І з великою тривоrою і розпачем констатує !ВОНа, що справді в літературі :моокна знаІJrи і ті алова, і ті рухи, й переживаНІН.я, ии:і так нестЯМНІ) опанували іі. Ії це важко резить. Вона, ЗСІІднена однООіЧИИJІ каі!Щі змагають у npouec украінізації вкласоm свій зміст, перетвориrrи українJзацію в процес націОІНВJІЬІЕЮrо відроджешня. Ірен овідома, ЩО в цьому упертому бою двох коВІЦеrщій, двох практик не :може бути невтральН!ИХ. Вона знає, Що в осередкУ ціеї борогьби d Mapra. І тому каже: - Треба розуміти психологію тутеuиrtх мешканців, мамо. МОІВОю, культурою, політичною свідомістю вони - росіЯІНи, але десь там у д.УШі ім ще JLИWИJІИСь якісь сnогади. Досить ці спогади nідігріти, і їх обrорrає національна романтика, вони відчуваюrь оебе нащадками запорожців, мріють Мазепою, Хмельницьким, Дороurен:ком та іншим старик :манаттям:... А надто жіночий вплив тут ЧИНЯИІЙ. Це так зветься - українізація: кохаюІя:м:. Ірен боіться, що коханни Марти перетворить Славевиа в націонал:ьно овідОМОГо українця. Вона хоче своtм одруzен:ням служити російсЬІКій іІmеріяльній місіі, своїм знанням українськоі мови приручити Славевка і вбити в ньому його влаоний нацdональНИІЙ іисТИІНХт. Тахик ЧИІНо:м ІЮХаввя Марrи і Славеика набуває особJІИJВОі зкачиости, крізь це кохав:в::я пере.ломлююrrься, немов ІІфізь сочку, иайіС'І'СmІіші івтереси доби. І тут знов .Пf.Фrоrильний ІВіби іде шляхо:м Хвильовою. А.,цжеж і у Хвильового крізь кохання Карама~ ва 1JI) Аrлаї відбилися проблеми національного відродженІНІЯ. Ірен бореrься ПJ)Ornf Maprm. Вона ве гребує засобами і створює навколо ~ВЧИІНИ атмосферу брудних підшептів, за,цуш.ливоі ворожосm кіщухівсЬІWrо середовища. Але Ірен перемагає не ЗЗВДІІЮf цьому, а ЛИІІІІе тому, що Славенко ВИЯВИІВСЯ не вартик rroro жиrтєвоrо ідеалізму і духової глибини, які властиві Марті. Український світ иа.лежить сильним, а ІІЮралЬІRШІ rrотворам ~ liP ІНЬОГО немає. Повість написана ІІЩЦзвичайво exom>liiiНo в художніх засобах. Добрі три чверті твору відбуваються в чотирьох cmrax Марrиноі кhІнащ :к:о.ло дісвих осіб ~ межене, але :ж який ІІJИРОІКИЙ круr ивищ психолоr1чво- 21 ro порядку, явищ Т'ИІІІОВИХ дя11 совєтсьхоі дійсности, розкрив письменних! І нічого зайвоrо, Що не належить м розкрwrrя освовного задуму! Or старий лопепас стовариш Везпвлв::о:., Мартин шеф у МахортрестІ, з'яв.ляється l1IJ неі з візитою. І ви читаоrе його довrі МІіркування щ:ю співвідношенІня між веЛИІКИМи ідеяки, оказати б, мітами і розумом: «Світ і тодське ЖИ'М'іЯ рухаються велИКИІМИ ідеями, Я1Кі дуже мало спіль:вого мають із розумом. Але ці могутнd ідеї надзвичайно крихкі. Це - сови, що живуть у темрлвd. ВеJІИІtа ідея боїться аналізи, як мітичн:ий чорт ладану. Розум бере вели·ку ідею і освітлює її. Ти ,не вічна, в::аоке він, ти з'явилася і згинеш, як: багато перед тобою, а я хочу вічиоrо, невідносноrо. Ти хвиля, що повстала й розіб'Є'ІІЮЯ об скелі. Твій блиск фаLльшивий, ти - одна з багатьох оман, а я праmу ІЦО вепоХИТІІЮі nравди. Великі ідеї - це козирі, ЯІКИМИ rрає історія, але розум проти газартної гри. ВІн безстраСІНИ'Й, Коли б його сила, він запрова.диІВ би тишу й споrлядання, обернув би світ у пустеmо, без 0813ЇВ, де оов:це завжди б стояло на заході. Замість веJІ'ИttиХ ідей він створив би великий холодок.» Цим мір~:м не :можна відмов.иwmt ні виrrончевости, ІО ГJІИбИІНИ, ІО СВіжосТИ ДJUI обивателя В тодіп.шdй савєтс&К!ій дійоності. Але в них є також і цинізм с:кептиха, який :нічим не захоплюється, ідею 1 розум тракту(; згори, як щось цілком байдуже, з насм.іш.ливою зневаrою, .я:к сноб, як споrлЯJДНІИк:-естет, що нdби живцем зійпюв зі сrоріЖ>к роману Анатоля Франса у життя. Віи блискуче еквілібрує своєю зневаrою до всього, ЧИІМ звИІКла жити о.цуховлена людина, зухвало пшпається тим, що він міщанин, блЄСТІКами: свого розуму розкидає перед дівчиною, немов пав'ячи:м пір'ям. Але Мaprry :віJн не спроможний скориrи своєю ВИ'1'ОН'Ч'енDЮ діялекти.кою. Вона, знаючи С!8ОЮ слабшу івтелектуальну силу, зважується все ~аки критично поставитись lW його міркувань. Кінець-к::інцеи, ій тdльхи !ЖI8JI!IQ) йоrо. Пересичені мудрим: естетизуванн.ям люр;и -пСІІnЮрнd, і вони заслуговують на 'nfXe спі.вч:утІrя, ПОІКИ ие ВИЯІВJІ'ЯТЬ захований у своІй дУШі бруд і н:ицlсть. І коли Везпалко зас.луrо- 22 вує апочатку на співчутливість з боку Марти, то цим доповmоєтьс-,я ще одною рискою дУХавий портрет дівЧИІНИ, їі моральна ЧИСТОО'а і відпорність на всякий нігілізм, навіть найвитонченіший. Марта приваблива, чиста, ідеальна, сильна. Змалювавши її, ПідмоrилЬИИй дав глибоКІИЙ позитивний rrиn ухраінс:ької жінки в підсовєтс:ькій .дійсності, образ, що с.пужить світлою запорукою украінського майбутнього. Валеріян Підмоrильвий Невеличка драма НА СВІТІ ІВА ЗОВСІМ САМА... іВ чарах коханrня моє дівуваян.я, вільною пташкою хотіла б прожиrrь, вілІ:Ме коха.ШІЯ й вільне обранJНІЯ, серденьку .воля, як хоче тобить... (З д::УЖе сантиментального романсу). .~Л1рийде час, коли ця жінка буде відчувати себе дівчиною, звичність і знання любовних утіх залишаться в !НІій, як згадха про давно читану, недооволену ІКJНІИГУ. Вона відродитьсЯ для нового ж.wrrя. (З дуже гарного роману). В густому лісі, де вона встуnила з гострим щемішшм у серці, з напружеННІЯ'М свіжого тіла й бажань, стояла тиша і вогкість. Жодного шелесту, свисту чи ш.арудіння- важкий ліс цей був мертвий, бездуІІ.ШИЙ за серпанком ранкового повітря. Вона не чула своїх кренсів по землі, так ніби пливла все вперед, далі, вглиб гуІЦЗВИНИ, і суворі стовбури, здавалось, розступались перед нею нескінче~n~ою а.леею, стелили їй ПLЛях туди, де прагнула вона в своєму легкому rroxoдi. Вона вийшла на взлісся. Невидиме сmще, десь із-за її спини, поклало ІІ.ІИІрОКИЙ промінь на 25 степи, і от на лагорку побіч себе вона побаJчила церкву. Вона спинилась, і ії серце приС'І1>QсНо закипіло в передчутгях, кожним ударом припинаючи П до :місця. Бо від церкви з горба врочисто сходив чернець. Ось підвів він заросле обличчя і, малий віддалік, щокроку зростав, заступаючи церкву і обрій. Вона чекала з надією й с~хом, його наближення почуваючи, як грозу... Ось він підніс руку до її грудей, і ту ж мить позад його жахливого тіла постали тисячі нестерпних дзвонів, витяrуючись у безконечний колючий звук, що в боліснім коJІИІВаюrі його вона впала у без­ вість. Марта раптом розплющила очі й машинально схопила рукою будило, що потрясало кімнату rострим, знайомим і бридким дзвоном. Хапливо ворушила пальцями, силкуючись спіймати ж~ стокий бійчик вранішнього rвалтівника свого молодого сну. Годі, годі! Вона й так знає, що п<>ловина. на восьму, що rчас уставати, вмиватись, снідати й бігти на посаду! Але запал будильний сам з себе вже вичерпався, і блідість лютневого ранку спокійно глянула на дівчину з-за прозорої завіски вікна. В ту мить Марта невиразно відчула холод, бо лежала горілиць розкрита, зібгавши в ногах ковдру й покривало. Вона ще з хвилину полежа.ла, щулячись, потім поволі сіла на ліжку й міцно стиснула руками ~. щоб відігнати решrки ску. Тоді затремтіла, дізнавІ.ІІИі холоду вже Я!ВНО, й хутко почала одягатись. Вчора ввечорі вона не топила в хаті, хоч чотири поліна дров, щоденна порція палива, бу~ТІИ принесені й лежали купкою коло груби. Вернулась пізно з театру, не який ГЗJРНИЙ настрій був, 26 то ж ліньки було підпалювати, і спати вклалася хапливо від якогось невдоволення, від невиразної ваги на серці, що настщ)ливо, хоч і ніжно, ії гнітила. Щось таке, як душевна нудота- легке й неприємне почуття розлагод:ж::ености всередині, ніби в трибки душі потрапило стороннє mориво, чіплялось зубців і гальмувало їх поправний ритм. Але заснула швидко- і це завжди їй було, що хвилина.ми смутку чи прикрости сон приходив до неї лагідно й охоче. Льову вона не запросила навіть до хати. Але він не образиться. Взагалі їй обридло його дворічне впадання, мовчазне служіmtя, безбарвна мова й покора, непорушна покора! Подумати тільки- вона виrони.ла його з хати, ПІрИЛЮдно дурнем: узивала, забороняла місяцями на очі навертатись, і він терпів. Він ні разу не розгнівався! Один тільки раз, дуже давно, сказав, що любить її, і це неприпущенна помилка була з її боку, що вона дозволила йому говорити про це в пориві жалю й самотности. Неприпущенна по­ :мил:ка. Тепер вона була вже в черевиках і хатній байковій сукні, що правИІЛа їй за халата. ЕнеJГ rійно розчинивши двері, вийшла до кухні, де від геть замерзлих шибок було ще похмуріш і холодніше. Тут на мить дівчина СІІИНИЛась, иаслуховуючи, хоч і знала, що в цей час кухня буває пороЖНІЯ; з її сусідів фрау Гольц, німкеня, півгодини раніше рушає на базар, а родина кооператора Іванчука розпочинає :життя півгодини пізніше. Це, власне, й пр:имуси.ло Марту ставити своє будило на пів до восьмої, дарма що й о восьмій вставши, вона вчасно б на посаду П<УГраІІИла. Бо була на вдачу моторна, і всі ЖИ'rІ'Єві дії роби- 27 ла на диво швидко- за хвилину nрибиралась, їла похапцем, ходила прудко, а капелюх і пальто мов самі на неї иад.ягались, коли вона рушала з хати. Така сама була й на посаді, так що безпосереднє начальство П, завідувач статчастиною Махортресту, на що вже похмурий та неговіркий, а й то .якось, щоправда, наодинці назвав її «добірною робітницею». А все ж вона мусіла щодня уривати непотрібні їй півгодини від своrо власного сну, маючи на це поважні, хоч і зовніІШІі причини. Справа в тому, що Марта любила в:мива.тись, власне о&rиратись холодною водою, а паrім шорстким рушником до червоного тіла. Це давало їй бадьорости на цілий день, інакше почувала себе мов невиспаною, :млявою і неприємною, як людина, що віддавна звикла вранці зуби 'Ч!ИСТИТИ й один раз цю звичку зрадила. Вода була найбільша ПІрИстрасть Гі житт.я, бо вироспа вона коло Дніпра, в Каневі, де річка широка й повновода. Батько ії, вчитель сільський, до рибальства був дуже здібний, і сама вона, хлоп'ячий ухил у вдачі маючи, була за дитинства йому віІрною і невтомною по-­ мічницею. Там виробився в неї несвідомий погляд на воду, .як на виключну, mrroмy стихію ЖИ'М'.Я, і Відчуrr.я ВОДИ, .ЯК ІrеВИЧ€ІРJІНОГО джерела прагнення й СИЛИ!. Тому зима, кОJШ спи:няєтьс.я рух великої рідини, завжди здавалась дівчині мертвою й .лихою. Отож, до цього вранішньоrо процесу, такого звичайного й загально обов'язкового, вона потай додавала тrу внутрішню, непомітну на чуже око .любосн:ість, що часто становить глибоке ~м людських звичок, ту любосність, що 'На.Ір()джуєтьс.я із давніх забутих дій, із юнацьких не- 28 розвинених прагнень, обертаючи звичку в неодмінний pwryaл житm, підносячи ії, щоденну й непомітну, до високої ролі основ особистости. І воду вона уявляла завжди холоднуватою, як воЩі вечірньої річки, коли в перших сутінках ночі юрбою йдуть дівчата з хлопцями на берег і куnаються там нарізно, на кілька юроків відцалі.к. Підлітком вона зазнавала радісного почутrя сорому й визивности, біжучи від скинутої одежі до води, де рятувалась від гострих у пітьмі хлоп'ячих поглядів. І в цьому був цілий клубок забороННОСТИІ, бо батько не схвалю·вав їі вечірніх куnань із дівчатами. Все це було страшенно давно, чи здавалося страшенно давнім, бо моло,цість у шаленім розгоні своїм значить минуле горами й прірвами. Шсля того rroмep П батько, але nомер по-батьківськи чесно, коли вона закінчила вже 1927 року київську комерційну профшколу 1) та влаштувалась досить випадково й дуже rцасливо в загальній каІЩелярії Махортресту. Щасливо - бо після двох місяців марудної праці реєстраторкою, вона, через здібності свої, очевидячки, по'І'рапила діловодкою до статчастини цієї роолоrої установи з пла"NІею шістдесят карбованців мі­ сячно. Це помешкання на Жилянській вулиці вона знайшла місяців з вісім то:му й була, загалом, вдаволена з нього, бо кімната трапилась тепла, і комірного за неї було тільки п'ять карбованців 1) ПрофппrоЛІИ в Советській Укра1ні 20-тиос рок:tв дворічні (або й трирічні) професійні пжоли, в Я!Кі nрийКВІНО тих, Що закінчили семирі'ЧНУ трудову ппmлу. Профшколи давели середнJО ocвW)r. 29 місячно. За таку помірковану ставку Марта мусіла б подякувати сусідові своєму, кооператору Іванчукові, що виговорив ДJІJІ неї цю ціну в орендаря, коЛИІШіЬого власника, що жив у окремому будинкові на подвір'ї. Єдива, та й то відносна, хиба цієї кімнати полягала в тому, що вона була завелика про одну особу, і той самий кооператор, у день її входин, жартома зауважив: - Це кімната з запасом:: вийдете заміж, то й мужа буде де помістити! Взагалі з Давидом Семеновичем у Марти встановились приятельські стосуики, і він часто заходив до неї ввечорі на дозвіл.л.і, коли, вклавши свою чотирьохлітюо дочку спати, лишався самотній, бо друвоша його працювала вечірньої зміни в Нарха:рчі. Давид Семенович уважав за обов'язок свій завжди на це скаржитись, але й зарадити нічим не міг, бо няньки, щоб дитину вдень доглядала, вони не спроможні були найняти, а відмовитись від дружининої платні й по~ rів. Річ у тім, що Давид Семенович хоч і був кооператор, але деrрадовани:й. Півтора роки тому він підпав під скорочення urraтiв і відтоді не міr потраrmти під їх поповнення. Спочатку він був поставився до своєї пригоди бадьоро, бо не :міr припустити, що його безробі'М'я буде давго 'ІрИвати - це здавалось йому надто непrриродиим але в міру вмирала його надіІя, дедалі більше він визвірявся. Тоді в механічному діянні відповідного декрета йому почали вбаІчатись присутність глибших причин:, що їх ви:q>ивати було йому за жорстоку розраду. Передусім, він був скорочешrй за те, що чесний, за те, що не тільки са:м не крав, але й :ішпим красти не дОЗІВОJІИ!В би. зо - Я :многим мішав, - таємничо прихазунав він. Подруrе, він вважав, що потерпів через иезале:кн:і.сть своєї вдачі. - Не гнувся і rвутися не буду! - гордо казав він. - Не буду рабом! Казав він це досить тихо, і то тільки в товаристві тодей, йому добре знайомих. А загалом. кооператор дохоДИІВ до висновку, що ніякої кооперації в нас немає, тим більше коли скорочують її найкращих представників, і що радянська влада належить дР найсумніших .явищ у природі. Останнє він сказав Марті насамоті й під великим секретом. йому, щоправда, іноді траnлялись різні дрібні доручення, завдяки кОJІИІІПІім зв'язкам, випщцкові комісійні виїзди на периферію, здебільи.юrо спекулятивного характеру, але все це ие ~огло, звісно, розрадити його після улюбленdі кооперативної праці та сталої платні. Але :минав час, палке обурення екс-кооператора вщухало, лишилась сама роздратованість, образа, якась глуха ненависть до всього, що навкруги діялось, і до тодей так само. Коли б не .цруtЖІИНа, що зароб.л:яла, Давид Семенович сидів би вже в БУПР-і 2) за шахрайство; коли б до його вдачі доlІІJ.ти розуму, скорочення штатів зробило б із ньоrо видатного песиміста, а так він був просто ЖОІВЧни:й бурчун, нецікавий і при:мітивНИіЙ у своїх ви­ словах. 2) БУПР (рос. ДОІІіР) - Будинок ІJіРІИ'МУСОВИХ робlт так сором'язливо нвзивВJІИ бо.льшев:их:и оо~ тю:рму. 31 Проте, Марrу розважало його буркотіння, ка його злостивість вона часом і радо сміялася, і він невдовзі зробився вечірнім завсідником у їі кімнаті. А дівчині приємно було мати колосебе цього хатнього злобитеЛJІ, що нагадував лиху, але неминучу тварину з завжди вищіреним, тiJIМGf що беззубим ротом. Почуваючи до себе цікавість, Давид Семенович, звісно, подвоював своє старання, але сміливости злувати йому рідко КОJІИ ставало й перед сторонніми, бо малознайомих він трохи побоювався. Зате, потраnивши Марту знову на самоті, він надолужував свою :мовчанку якнайбрутальнішими дотепами на адресу її відвідувачів, яких він сукупно охристив «ЛИGуна::ми». Все це Марту розважало ще краще, але вона помітила, що Давид Семенович надто часто випад к о в о виходить вранці до кухні, саме в той час, коли вона в чималому дезабільє проробJІЯЛа там процедуру вмивання. Тож дівчина й вирішила зрештою пересунути на півгодини раніше своє користування кухонним rрантом. В своїй кімнаті Марта хутко прибралася й зовсім непомітно, між ділом, ВИ!ПИЛа півпляІІШGf молока з хлібом, свій щоденний сніданок, якщо не лічити чаю, питоrо в установі. Конечна потреба пристойно вдягатись примушувала, цілком природно, дівчину заощаджувати на їжі, добираючи харчів, простих, дешевих, але заразом і по:живних. Тепер вона була вже зовсім готова для громадськи корисної nраці, але будило ще не показувало належного для цього часу. Тому дівчина сіла до столу й розгорнула книжку. Та, як це часто буває людям чи то надто романтичним, чи просто невдоволени:м на певній 32 ділянці свого існуваШІ.Я, книжка на цей раз стала дівчині тільки за зовніnппо точку оперrя для сторонніх думок. Ії очі- синяво-сірі й великі) насичені елеtійним чаром юности, що криє в собі таемиицю тобовноrо гіnнозу- поволі, навіть, ніби врочисто підве.лися від перших рядків і втонули в просторіні кікнати. Так вона сиділа п'ять, десять хвилин - ке мріючи ще, але почуваючи млосииrй:, пестЛИІВ:ий біль, немов ніжний жаль за неоціненною втратою чи невиразне передчуття їі. Це був той сум, що заворожує своєю тихістю, лагідністю свого першого доrrику, поєднує в собі й радість болю, і страх його, манить, засотує в свою чарівну глибінь, чудним способом обертаючи тугу в незмірне задоволення. Він нишкне й здіймається, стихає й голоснішає, як далекий гомін, він пульсує разом з ударами серця, і нечутне випромі.неШJJЯ цього ясного чаду створює навкрути обвітря примарного щастя. А тоді вже в сп'янілій, зневоленій уяві виникають мрії. Рапrом якась зухвала думка спробувала торкнутись ії голови, і Марта хутко підвелася. - Яка дурниця, - подумала вона. Після цього дівчина не схотіла лишатись у кім:наті й, одягнувши:сь, ВИЙІІLЛа на вуJІИЦЮ. Одноповерховий, ІqJИХітний будиночок на Жилянській вулиці, де вона жила, стояв із забитим на зиму парадним ходом. Це був захід проти зайвого холоду, бажання зберегти кілька дровин у суворому бюджеті мешканців. Убогий домок і вбогі пожи..льці його були дівчині доброю школою самостійного життя. Скрута є мати розрахунку, стриманости, самообмеження, таких потрібних дівчині з шістдесятьма карбованцями місячної платні. І справді, Маргав потребах сво- 33 їх була дуже обережна, мусівІШІ часом півроку збиратись на потрібну річ- черевики, суюпо, капелюх. З юнацьким романтизмом у баrатьох своїх поглядах вона влучно й непомітно поєднувала ЖИ"rГЄву nрактичність, оте вміШІЯ мати завжди нове вбраШІЯ, хоч і А()Іq)аю перероблене, тримати в досконалім порядкові взуrrя, нервати паичіх, уникати плям і дірок. Театр. навіть кіно були їй завелихі ласощі, бо заможніших зальотників, що моглиП частуваТИr, вона через .якийсь місяць механічно втрачала, видаючись їм надто неприступною, а неодмінні П прихильники, нещасЛИіВий кооператор та соробкопівець З) Льова, з матеріяльноrо погляду виглядали ще гірше від неї. Тих, заможніших, вона иіко.ли не шука.л:а. але вони більш-меІШl системаТИІЧНо знаходились самі. Дівчина зневажала їх за їхню певність, але з наївною хитрістю їхні послуrи використовувала, аж поки не розчаровувала своєю поведінкою. Іхн:і намагаШІЯ її незмінно обурювали, намови завжди видавались сміnmими, і от недавно, тижня з півтора тому, вона мала рішучу балачку з таким увивачем, молодим господарником, що довгенько ущедряв її видовиськами й цукерками. Він обурено назвав її каменем, безсердечною дівчиною, нездібною любити взагалі й зокрема «по-сnравжньому», та й пішов собі геть, ІЯК і багато і..шшtх. А другого вечора Давид Семенович. обережно зайшовши та Марту саму побачивnm, хитро запитав: - Це ви вже одна? 3) Соробкопівець - службовець СОВЄ"І'СЬКОі KCIQ{1~~ ціІ. 34 хе! . -Хоч ви пожа.л:і:йте мене, покинуту! -Гарбузик? По rубах, значить, .лизуна, хе, Вчора вони з Льовою до театру на німецький рахунок ходили: кожен платить за себе! Mapra йш:ла засніжен:ими вулицями, щулачись від морозу в демісезоні з пристібнутим хутровим коміром, і швидко лічила в голові: половина лютого, березень, половина квітня - разом два місяці, а там весна, весна! Ще трохи, зовсім трохи почекати, і буде тепло, розтане цей гидкий, холодний сніr, розів'ються дерева, і житr.в стане геть інпІе- життя без пальта, як вона подумала. Далі літо, річка, відпустка - загалом дівчина зрозуміла, що перспективу на цей ріх має .я:и:::найкращу, й бадьоро вступила в Мах~ ~в своєму відцілі вона з'явилася перша, бо було ще тільки за чверть дев'ята, а співробітни:ки, крім самого зава, сходиwmсь звичайно майже одночасно за п'ять хви.лин до початку роботи. Але на іІ столі лежав заадресований їй лист, тож Марта мала чим згаяти rул.mций час. «Дніпропетровське, 19. 2. 28. Марто, Нагадую про себе, як і обіцяв. Власне, попереджаю тебе, що наприкінці лютого .в буду в Києві, маю ліквідувати всякі сnрави., бо в Дніпропетровському влаштувавсь остаточно й тут залишаюсь. Але в Києві в мене є ще одна справа, про котру ти догадуєшся, і я дуже nрошу тебе згадати все, що ми говорили, обміркувати це практично й зустрі- 35 ти мене з відповіддю. Наміри мої не змінились, і ти не легковаж їх. Дмитро». Дівчина мимоволі посміхиулась. Що за упертий хлопець! Це був є,циний з П знайомих, що закидав їй не про кохання, а про справжній законний шлюб! Тому три місяці він зник зП обрію, подавІІІИсь з дипломом Політехніки на один з дніпропетровських заводів, і от влаnrrувався там остаточно. Але яке право :має цей хлопчисько на неї тикати? В цю мить на очі Марті JIJІrлo ззаду дві руки. Дівчина здригнулась, але сухо !ПрОМОвила: -Товаришу Ворожій, об.лиште ваші недоречні жарти. -Ну, як ви вгадуєте, їйбогу! Ніяк вас не злякаєш,- засміявся Ворожій, рахШник їх відділу, відпускаючи її.- А, лист! Від коrо ж це .лисr, Марточко? Він узяв Марту під руку й міцно стиснув їй лікоть, силкуючись ~руrою рукою відняти листа. -Пустіть!- крикнула вона, розлютившись. Я раз назавжди вимагаю не ч:іплятись до м:ене! Мені обридло... -Та тихше, товари:и.1Ко Марго, ще люди збіжаться, - спантеличено промовив Ворожій. - Ну от, уже й пустив. Але Марта не могла стриматись. ПочервоиівІІІИ, вона кричала·: -Чіплятись ви вмієте, атодей боїтесь! Нахаба.! Попереджаю вас, що ще раз, і я подам заяву до місцевкому 4)... Що це? Кож:ен мае право ображати тебе, тикати тобі... 4) Місщевком - Місцевий (в уставові ч:и підnр:иемстві) комітет професійної спіли:и. Зб -Та коли це я тикав?- здивувався Воро­ жій. -Не тикали, то зав'ІУ8 тикатимете, яКІЦО не провчити вас! - Та замовчіть, кажу вам! - визвірився рахівник. - До вас із ласкою, а ви скандал тут розводите... - ·ІЦо це у вас за rвалт, добридень, - привіталась, увійшовпrи, машиністка Ліна. - За погоду сперечаємось,- буркнула Мар- та. - Погода гарна... Але чому Іq>ИК такий? спитала Ліна. - Це, бачите, товаришка Марта завжди гарячиться., коли про погоду... Застудитись, :мабуть, боїться, - nрикро мовив Ворожій. «Інтеліrентка»,- подумав він. -А, он що! Ліна, сумирна й негарна з себе дівчина, здивовано глянула на Марту й почала розкладати папери коло машинки. Ретельна в роботі до педантизму, надзвичайно стримана й тиха, вона тільки стукотом машинки зраджувала свою присутність у кімнаті. Взагалі режим у статчаСТИІНі був вельми тихий і nрацьовитий, можна сказати вийнитковий для буйного трестівського життя. «Тихо, як у статистиці», - казали службовці. Спричинилась до цього, звісно, не Лінина вдача, а постать самого завідувача Безпалька, людини мовчущої і ділової. Він був із тих, кого слухаються мимоволі, без жодного примусу чи нагадування, тому й паливода-Ворожій неnомітно підкорився суворій атмосфері цього відділу. Всі знали, що крім завідувания статистикою, товариш Безпалько взагалі багато важить у трестів- 37 ських справах завдяки веJІИКому економічному досвідові, і навіть ДИ!Вувались, чому він не посяде якоїсь вищої, відповідальної посади. Але хто казав, ІЦQ на перешкоді цьому стоїть його nозапартійність, im.u:i. запевняли, що він '11ЮХИ дивак і ~авзятий мисливець. 0 десятій З ПОЛОВИІНОЮ рівно Він з'.ЯВИ:ВМ високий, з великим чолом, з сивиною на СІq>ОНЯХ, коЛИІШІій красунь, зразковий представник чоловічої статі, і, коротко привітавшись до своїх трьох співробітників, мовчки взявся до праці. Під час перерви, коли кожному принесено шк.лянку чаю, Ліна підійшла до Марти й ніяково сказала: - Товаришко Марто, в мене є м вас велике прохання... Чи не можете ви піти зо мною після: перерви?.. Я в товариша Безпалька вже взяла дозвіл... на нас двох, - хутко додала вона. - Бачите... Я хочу... Я :маю записатися сьогодні в ЗАГС-і... 5) виходжу заміж. А ЗАГС о третій закривається, і коли ми підемо nісля праці, то спізнимось... - Невже ви виходите заміж? - здивувалась Марта. -Хіба це так дивно і... немоЖЛИіВо?- почервоніла Ліна. - Правда, я негарна, це знаю... - Ні, ні, зовсім не тому,- відnовіла Марта. хоч здивувалась вона здебільшого якраз «тому». - А ІІІрОСТО дивно, що от бачиш mодииу місяць, два, три, і нічого не по:мічаєш... А в людині т.п:м: часом щось важливе, відповідальне робитьс.я. І 5) ЗАГС - ЗаІІіИС аІtТів громадського стану - со-вєтська установа до реєстрації о,цружеяь, розлук, І-tаtюДІЖень, смертей. зв коли дізнаєшс.я, то робИ'І'ЬСm дивно... Ні, я дуже рада, вітаю вас! Хто ж він, «обранець серця», «ІВОЛодар таємних дум»? -Ну, що ви rоворите! Це... жwІ-гєва річ, та й годі! Ми давно вже збиралися, а тепер є змога: йоrо батьки виїжджають, а нам лишають п~ меІ..ШtаННІН. Він служить, я служу, .якось можна ЖJt."l'И••• По дорозі до ЗАГС-у Марта почувала себе досить незручно: до :житrєвої події товаришчиної вона була абсолютно непричетна, а проте мусіла відограти в ній- .як не .як- почесну ролю! Адже вона в нових формах мала виконувати обов'язки старuюї дружки, освячені колись п:ишними традиціями та обрядами. І щоб схитиути відчуженість, Марта nромовила: -Знаєте, чому в нас крик був? Цей Воро.жій чіпляється до мене, .як застане насамоті. Він, зpenrroю, непоганий хлопець, але в'їдливий безмежно. - Невже? А, та ви цікава! У вас, :мабуть, ба. ?гато цього... ромашв. Вона спитала досить вибачливо, тоном тодин:и, що стоїть уже над цим. - Ні... тобто я нікого не тобто, - суворо відnовіла Марта. -Це звичайно приємно для дівчини,- вела Ліна свою думку,- але без цього можна жити... Головне ЖИ'М'.Я, от! Треба .якось жити. В кімиаті ЗАГС-у їх уже чекали двоє молодиків, з них один наречений- ув оленячій куртці, досить елеrаитний, з люлькою в зубах. Знайомлячись із Мартою, він увічливо посміхнувся, назвав своє nрізвшце, але не звернув на дівчину жодної уваги. 39 Ім довелося трохи почекати, поки оформить свою розлуку попередня пара - очевидно, дрі&ні мі.Іцани, що півrолосом, &Jie завзято сперечалися за розподіл спільного майна. Все ціюrіше вони ВСТШ'ЛИ вже поділити, поки nрийшли дівчата, і зараз змагалися за дві пари курей та 'J1>И слоїки варення. Чоловік доводив своє праІВО на обидва об'єкти. -Ти подушки забрала?- казав він.- Хара.шо, хай я на камені спатиму, а курJЩі й вареиня - це мені, так і по закону вИходить... -А грамафон? Ти грамафона й забув, де твоя совість! -Та ви поділіться,- байдуже обізвався урядовець. -Кури одній стороні, а варен:ня дру­ rій. - Согласна, - зЗІЯІВила жінка. - Хай :мені кури, а йому вареІШЯ. І тут чоловік раптом виявив безодню веJDІ­ кодушности: -Та я ще тобі й банку варення дiJ.lt!I., коли миром! .. Малинового хочеш? Потім до перетинки підійІІLЛа Ліна з своїм претенщентом, дали всі потрібні лаконічні відповіді, всі розrmсалися, і дві людські істоти були отак санкціоновані від держави вихонувати старий біблійний заповіт. На вулиці свідок нареченого зразу попрощався, і вони лишилися втрьох. Марту ввесь час поривало сrштати, чи будуть молоді оформляти свій шлюб і релігійно, але вона соромилась. Надто вЖІе була їй ця пара чужа! І саме те, що Ліна вдалася до неї, особи цілком сторонньої, підказувало їй, що вони мають ЗАГС за поро:ж:ню фор­ мальність. 40 «Будуть, будуть, - думала вона. - «ПОО'.ім улаштують вечірку, rостей покличуть... Ах, як це, зpen.rroю, гидко!» -Зараз у мене загальні збори місцевкому, - сказав молодий. -А я піду до бібліотеки,- відповіла Ліна. Кілька вулиць їм вшmло йти разом. -Ви страшеІЦІО поволі йдете,- зауважиJІа Марта. - Перед нами ще далека путь, - усміхнувся молодий. - Хіба?.. Ах, я думала... Ви про ж.ит1-t.>Ву путь. Більше говорити не було про що. НаприкіR~ ці Марті подякувано за «ласкаву nослугу», й}{ висловилась Ліна, і дівчина пішла обіда'!'и в брудненьку домаnппо їдальню, де roдyв&:'Uf де:ш:е:вu й несмачно. Потім мала ще одвідати дерх~вні курси стенографії та машинопису, бо За- :ь.-ва....-rіфікацію свою ретельно дба.r-.а. Але настрій Мартин укінець зirrt-y-вaзf:E, ц~й ІШІЮб був їй рішуче неприємний! ЧО'!"~.f'! 3(.-Б:...~ просто заз,z:q>ила, як можна З8.Зд-р:мТІ~ з д~·Р.:!-Тtдива на якусь дурницю - раптом: і ос-запе.л:..чf.n...1' но. «Вони будуть щасливі, безперечно бy}JJ!ТI:':!'J -думала дівчина. І хоч не мала жо-диоr"О ннмір-у чи навіть схованого бrою:t..-чІLч :р::Fзбит;.j :CrT-;? Ї~і:' щастя, а от на тлі його noчyвaJJ..a {:ебе скрJ--п::,д.:же­ ною! КВІТИ НЕВІДОМОЮ ЛИЦАРЯ Додому вона вернулась коло сьомої години ввечері, покінчивши свій діловий день. Не так від роботи, як від глухого внутрішнього Х!ВИЛІОваиня, дів'ЧИНа nочувала себе до краю стомленою. «Ах, хоч би не прийшов ніхто!» - думала вона дорогою, бажаючи затопити грубку, зручно вмоститися коло вогню та почитати, а :може й просто помріяти. В кухні дружина кооператора кінчала останні rосподарські справи перед тим, як іти на посаду. Тетяна Ничипорівна, жінка заокруглених форм у своїй побудові, була до байдужости спокійна. В лаrідності, з якою вона до :життя ставилась, можна було б убачати високу мудрість, коли б це ставлення виявлялось у філософських трактатах, а не хатньому побуті. Ця жінка, через непохитну вдачу свою, скрізь приносила застиrлість, лад і тиху виrоду- була жінка затишку, симетрії, рівноваги. Марта завжди уявляла її оточеною юрбою дітей, яких вона втихомирювала б і розважала. А насправді в Тетяни Ничшrорівни була тільки одна дитина, дочка Ад;а, і на Мартине запитання, чому вона більше дітей не має, мадам Іванчук лагідно відповіла: - Шяк не можна. Грошей мало. 42 Кооператор усім завжди казав, що дружина його служиrrь у Нархарчі 6), але відповідь ця хибувала на зайву заrальність. Точніше сказати, Тетяна Ничипорівна завідувала буфетом у Караваївських лазнях, і ця посада була джерелом постійної прикрости для кооператора, якому працювати в такому місці здавалось страшенно непристойним. - Добридень... чи вже вечір, - привітно відповідала вона Марті на вітання. - А вас сюрприз чекає. У кімнаті. -Мені не сюрпризів, а спати хочеться! Ох, .як натомилась,- сказала дівчина. - Ну, що ви, не повірю! У ваші літа тільки танцювати та rуляти, - добродушно обізвалась Тетяна Ничшrорівна. Засвітивши в кімнаті електрику, Марта поб8ІЧИЛЗ ТО!Й сюрприз: великий коши:к білих хризантем, оповитий ш:ирокими, світло-кремовими паперовими стрічками. Він несподівано виріс перед нею, як виліnлений із снігу, що ось-ось розтане - тихий, урочистий і покірний. Він так виrлядав, немов прийшов до неї звідкись далеким послаІЩем, приніс їй чиєсь далеке й прекрасне вітанн.я! Першу мить дівчина сто.яла, rеть зачудована; ії серце радісно кинулось і велика ніжність до квітів огорнула П. Це була ніби чарівна зустріч, щедра винагорода за її недавнє збентеження. Перед ними вона теж розцвітала, ставала легка, як їх пиnnri маківки, в очах своїх почуваючи біле сяйво хризантем. 6) Нархарч - Наро)JJНЄ харчува.шм - назва харчовоrо тресту в СССР. 43 - Чудові, чудові, - шепотіла вона. Зненацька цікавість у вій зайнялась: від к~ ro ці квіти? Хто послав їй цю розкішну посмішку тобови? Вона хутко, не роздягаючись іще, підійшла до коІШ1ка й почала в ньому ритись, шукаючи картки. Але нічого не знайшла. Це вже втретє вона одержувала отак квіти. Пер:u.mй коІІІИК місяців з п'ять тому, друrий :М()же :місяців зо два й оце зараз. Ну, та про перші два вона хоч думати щось моrла, :могла хоч приблизно здогадуватись за присилачів, вибираючи з-поміж тоді.шкіх своїх знайомих і їх відмову П()яснюючи бажанням заінтриrувати себе. А тепер була цілком безпорадна в здоrадах! Власне й здогадуватись не було чого, бо якраз смуrа в її жиrгті зайшла, коли дівчина лиm:илась самОО'НЯ, коли всі попередні знайомі відійшли від неї, розчаровані, а нові розчаровуватись ще не прийш.ли. Не рахувати ж, звісно, кооператора та Льови, неодмінних, мовляв, спутників ії ЖИ'М'ЬОВОТО руху! Тепер вона зв'язувала ці три букети одною безпосередньою ниткою, робила незаперечний висновок, що одна рука їх до неї скерувала. Острах узяв її тоді, так немов хтось давно вже за нею стежить, весь час стоячи за її СІІИJНОю й непомітно пантруючи кожного її руху. Чого він хоче і хто він такий? Ій уявилась велика сувора постать, що тихо ступає в П сліди й несе в собі страшні несвітські бажашrя, - може й зараз бродить десь коло будинку, чекаючи ії появи? Вона здригнула, й хутко роздяглася. РозпаливІШf ІВ грубі, Марта під діянням тепла ще глибше поглинула в уяву. З якихось порізнених уривків, що послужливо спливали їй у 44 пам'яті, урив·ків, до різного часу навіть належних, вона пристрасно зпrивала прудкою голкою бажаний образ. Плутаючи з дійсністю власні мрії, ніби .явно снячи, ліпила дівчина чоловічу постать, відчувала ії близьку присутність і неви:м:овлені слова. І цв постать, яку вбачали її нерухомі очі, паІІІИЛа на неї жагучим огнем, поволі перетворюючись у казкового велетня, в радісний кошмар неспокійного чутгя. В двері раптом nостукано. -Хто там?- злякано скрикнула дівчина. На порозі з'явився Льова. Він міг без сторонньої допомоги зайти в помеnrкання, бо в цьому будинку ніхто не мав підстави боятися злодіїв, тому чорний хід був віді.мкнутий до пізнього вечора. -Ах, ви не могли хоч би один вечір не прийти,- буркнула Марта, ие ховаючи невдово.лен­ ИІІ. -Та .я, Марто, власне, на хвилинку, - стурбовано промовив той.- Ви самі ж учора просили... ось книжку... - Ну, роздягайтесь без передмовІ - сказала дівчина. - Чекайте, ось руки помию. Тим часом Льова скинув кожушанку часів військового комунізму, погрів коло вогню задубілі руки й обережно закурив. - У вас квіти, - сказав він, кOJm дівчина вернулась. - Атож, квіти! Огз кого вам брати прик.;•rад! Якийсь таємничий невідомий присилає мені вже третій коІІІИК. Абсолютно невідомий! Далекий лицар! Та не стійте ви, як стовп! - Льова бу-в хоч і худий, зате довгий. - Зразу цілу хату зайняв... Сідайте на своєму стільці. Це я розумію - 45 прислати незнайомій квіти. В цьому є щось некорисливе, високе, миле. А ви от скільки мене знаєте... - Але ж, Ма·рто, ви самі... самі казали :мені, щоб я... - ніяково забубонів Льова. - Знаю, що сама вам заборонила, - суворо СІІИНИЛа його дівчина.- СміхшІо було б, .якби ви уривали з своєї платні на бухети. Але :можна б було хоч одну квітку десь вирвати й подарувати! - Тепер зима, Марто... квітки не ростуть... - Не виправдуйтесь! - І потім... одна квітка, це якось надто сантиментально... і несуrчасно... Інша сnрава отакий коmик... - Несучасно! Що ви так несучасного боїтесь? Все щире завжди сучасне. А «отакий коШИК» чому інша справа? -Тут... і розмір і ціна викупає! - Я захоплена, ІЦО ви, нарешті, сказа.ли щось дотепне! - скрикнула дівчина. - Але ж, любий Льово, .як нудно цілий рік чекати від вас одного-однісінького дотепу. Льова тупо посміхнувся. - Третій букет я так одержую, - задумано казала Марта. - Три - це зачароване число, і невідомий лицар мусить з'.явитися, тричі про се-­ бе нагадавши. - Це було б дуже 1ІР речі, - раптом промовив Льова. - Ви теж маєте .якісь пляни на мого невідомого лицаря?- спитала дівчина, ІІИJІЬНО на~ го гл.яиувши. Льова страшенно зніяковів. - Ви, Марто, заВЖІДИ... підоорюєте :мене, ніби н... 46 - Знаю, ІЦО ви думаєте! А втім може й краще було б, якби невідомий лицар... справді з'явився,- сказала вона.- Але, Льово, ви уявити не можете, в якому :кепському стані опинились ми, сучасні дівчата, з цими .лицарями! Раніш дівчина могла вільно мріяти, уЯ!ВЛЯТИ собі князів, принців, королевичів чи як там: - це дурниця була, але можна було мріяти, розумієте? А дівчина чи взаrалі :молодість без мрії - це якось нудно... Мрії- це добра половина наnюго :Життя, правда? Ну от ви - служите в Соробкопі, nродаєте, коли не помиляюсь, ковбаси, як вам у такому становищі обійтися без мрій? - У мене є мрії, - хрШІКо відповів Льова. - Or бачите! А зараз мріяти зробилось надзвичайно важко. Тобото, простіше сказати, мріяти знову таки :можна, але з мрії нічого не виходить. Немає готових образів для мрії, ви розумієте мене? Мрії нема за що почеrmти, виходиrгь не крія, а туман... От припустімо, почати б мріяти за народнього комісара. Але ти знаєш, що народній комісар, - це ділова людина, ти прекрасно уявляєш його, тобто реально, який він є, зрештою портрети його можна побачити, почитати його nромови... Ні, 111р0 народнього комісара ні.ях не можна мріяти! - скрикнула вона. - Це... зовсім не той стиль. -Зовсім ішпий стиль,- nогодився Льова. - Або ar nісенька є, - вела дівчина: Не хочу я чаю пити з побитого чайника, а хочу я потобити ДПУ начальника... - Це просто смішно, це вже пародів на 47 мрію... У мене сьогодні одна товаришка заміж вий.І.І.LJІа. Дуже СИШІатична дівчина, така проста, тільки з себе негарна. Довrо вони чекали з нареченим:, а тепер у них з'явИJІось помеІ.І.ІКа.ННЯ, вови й побрались. Так просто: було не можна, бо не було помешкання! Найrозювніше, каже вона стреба ЖИТИ»! Ні, так ЖИ'l'И не можна! Треба створювати собі ілюзії. -Ви, Mapro, це... дуже nравильно сказа.ли, - обізвався Льова. - Оrже, хай живуть ілюзії! Марта поривчасто rrіді.йш.ла до квітів, нахилила велику хризантему й притиснула її до що­ JDІ. - Фу, яка вона холодна й... вогка! - скрикнула дівчина, виnускаючи квітку. Льова з.лякано на неї ГJІІЯНУВ. Вона сіла на стільця nроти нього й за хвилину похмуро ска­ зала: - Льово, зачиніть грубку, вона вже зовсім перегоріла... Знову в хаті холодно буде... Сядьте коло м:ене, -сказала Марта, коли він упорав грубку. - Я сьогодні і взагалі останній час ~ погано себе почуваю... Якась неврастенія. Так іноді стане важко й... неприємно. І потім: самотність... Почуваєш, що ти замкнута !В якомусь невеличкому колі. За цим: колом є багацько JІЮдей, може дуже цікавих, напевно дуже цікавих, але ти їх не знаєш... Це ясно, що всіх людей знати не можна, але чому ж все таки так мало? Але іноді це буває й приємно... Іноді хочеться, щоб нікого нікого не знати! - Вам треба закохатись, Марто, - серйозно сказав Льова. Дівчина обурено схопилась. 48 - Яке ви маєте право тах казати! - скрихнула вона.- Що це за неповага до'жінки? Ось ваше справжнє чоловіче обличчя! Для вас ще одної революції бум замало! Який еrоїзм і яка висока думка про сQбе! Чоловіки можуть сумувати, це в них, бачите, вИІ.Ці пориви, а жінці треба тільки закохатись, і все буде гаразд! Так по вашому виходить? Вона виконає свою ролю... Чоловіки будуть творити, керувати й даватимуть жінкам щастя закохуватись у себе! Чому ж ви не сказали просто: вийти заміж? Хоробрости не стало? У, гидота! Як ви сміли так думати? Я скільки разів казала вам, щоб ніяких розмов про любов між нами не було, це умова нашого знайомства. Коли ви цієї умови додержати не JЮЖІеТе, то прошу надалі не приходити! Вона стояла горда, схвильована й говорила, рубаючи кожне слово. Глибока образа бриніла в її rолосі - може якраз тому, що Льова своєю щирою порадою торкнувся бажання, що нишком мучило її, розкрив таємницю немудрої мрії, що :иоже прибирати в дівочій уяві найхимерніІШІХ форм. -Яка вона прекрасна,- захоплено думав Льова. Через марність свого чутrя до дівчини він фатально почав зазнавати втіхи від приниженн.я:. А що його постійне зринання з соробкопівського небуття в ту хвилину, коли Марта лишалась самотня, її не могло не дратувати, то й крику та І'дирання в їх розмовах, отже й таємної радосТИ- для хлопця було досить. Отак Льова робився добровільним козлом відпущення для Мартиного чорного настрою, послужливою метою для проявів її гніву. Кілька разів трапляло- 49 с.я, що дівчина й справді йоrо вигоИИіЛа; тоді Льова йшов сповнений гн:ітущої насолоди від цілковитого знищення свого «JI», від болісної образи, що нею жив .якийсь чаt насамоті, ІІОТім починав знову тужити за дів"t:ИНою й знову з'являвся до неї в потрібну хвил)шу. Марта, зненацька заспоІrоївІІDІсь, стомлено сіла й запитала: -Та в коrо ж, зpenrroю, закохатись? Льові й на одну навіть МІ8І'Ь ие спало на думку, що - закохайтесь у мене. Але він ураз по­ жвавішав. О, Марго, нащо ви так кажете?.. Ви мали... багато наrод... -Чекайте! Всі нагоди бу.пи нікчемні. Студентів .я вИ!КЛЮчаю, бо кінчила вже профшколу. Ці хлоrщі так, мі:Жі наукою, хотять до речі десь там здобути й дівчину. Це ДJIJI них своєрідна, дуже приємна розвага, а головне -це закінчити школу. Це цілком за.коЮІо, -засміялась вона, але й .я їх теж цілком закоЮІо виключаю. Письменники шукають заразом і матеріялу- це щонаймешnе гидко. Господарники надто бундючні, молоді інженери надто захоплені своїм фахом, плинами, заводами... Бухrальтери, В'mТелі, ад111іністратори - все це не те, не те... Бо :мені хочеться, - сказала вона в підступі нудьrи, - зак~ хатись безтямно, так, .як у романах ко.лись писали... Я хочу так, .як у романі! Льова кивнув головою. -Але й в і н мусить закохатись так само, - суворо додала вона. - Він мусить усе забути. покинути працю, знайомих, обов'.язЮІ, все, все! Забути все, почати щось нове, неповторне... - Марто, нк: ви чудово говорите!.. 50 Очі в Льови СШІ.ПИ, він схилився, так ніби мав ось-ось упасти перед дівчиною навколішки. - Повинна бут казка, - гарячково вела вона. - Розкривається завіса, і таке :м'ІЯКе, :м'яке світло... Виростають гаї, в них затишок, пухка трава... І тут річка. Ввечорі річка тиха, здається, nідеш по ній... А входшп все глибше, глибше, вода підіймається, стаєш легка, скидаєш із себе всю вагу й пливеш... Ах, Льово, приведіть мені невідомого лицаря! -Але... як я довідаюсь, хто от... хто присилає вам квіти?.. - Хіба обов'язково того самого?.. - задумливо nромовила Марта. Льова :мовчки закурив і глибоко замислився, пальцями лівої руки нервово шарпаючи к.і.ичи:ки бурців. Ці бурці, дарма що ріденькі, на тлі голених облич сучасности зразу вирізня.ли хлоІЩЯ, давали йому ориrінальне й привітне лице. В них було щось старосвітське, щось від минулих часів, коли рос.линність на чоловічому обличчі вважалась за ознаку мужности, а коса становила неодмінну прикмету :ж:іночої краси. А тепер, коли ножиці й бритва змінили лице людськости, бурці можуть викликати тільки здивоваІПІ.Я. Але Льова завів бурці на смак коЛШІІНЬої своєї друJКИНИ, а потім вони вже механічно в нього залиІШ1іЛИСЬ, хоч, прикрашений ними, він нагадував не так лева, як пудел.я. Мовчанку урвала дівчина. - Я вам, здається, дурниць наплела, - холодно сказала вона. - Ідіть додому. - Я можу вас, Марто, познайомити... з одним свої:м знайомим... - Навіщо?.. Вибачте, Льово, я чюхи ляжу, 51 дуже стомилась... Що ж то за знайомий? - спитала вона, вмостивl.Ш1СЬ на .піжку. - Це... один лікар. - Що за дивак! Та від .пі.карів же аптекою дхне! І потім він почне мена лікувати. - Це такий лікар, що... вікого не лікує. -Який же він лікар? -Учений, тобто професор, - поясшовав Льова. - Ні, ні, він дуже МОJJ.ОДИЙ••• Такий, як... .s, - додав він, червоніючи. - Я забув, тса в нього спеціяльність... але він не лікує. Дівчина мовчала, заплющивши очі. - Ми познайомились з ним иа фронті, в Червоній Армії, - провадив ЛЬова. - Отам йому довелося хоч-не-хоч лікувати... а 11 був у нього за фельдшера... - У вас спеціяльиості одна від о,циоі в::раща! Ковбаси, фельдшер... Добре, хоч не ветери:нар­ ний! - Не можна судити людину по спеціяльиості! - болісно скрикнув Льова, і засоромившись свого пориву, тихо додав: - Марто, ІЯ' казав вам, ви знаєте, що не те важить у людині, що вона робить... Це варварський погляд, - сказав віи і знову злякався. - Пробачте, я хотів... сказати... що це помилково так дивитись на людину. Ви ІІІОЖе образились, Марто, ІЦ'О я так говорю? - Ні, ні, - мляво відповіла дівчина, - кажіть, Льово, я вас охоче слухаю. Льова радісно ворухнувся. Ах, Марто, я можу багато сказати! Я не вважаю себе за розумного чи освіченого... навпаки, я от мало, дуже мало читаю, і мені іноді боляче робиться, що я такий неук... Але я іноді думаю, що не в науці справа... Це зухвала думка, 52 але я іноді думаю так... Я дуже багато думаю, Марто, це може сміІпно! Але кожен живе так, .ни: може,- це сказав великий мудрець, глибше сказати не можна. Коли зрозуміти це, тоді все зрозумієш... Кожен живе так, як може - як це правильно, Марто! І ви, і я теж, і ваші сусіди, і всі люди живуть так, як можуть... І н а к ш е вони жити не :можуть ... - Що ж робити? - сnитала дівчина. Якось сумно у вас виходить, ніби свого житr.я не :можна змінити. Це ви погано надумали! Ні, вашу теорію треба викинути, на неї ніхто не 111рИ­ стаие. - І хай! - nалко niдxormв Льова. - А все таки всі жили й :житимуть так, як можуть... І нічоrо, Марто, в цьому нема сумного... Можливості кожного величезні... Великі люди, - це ті, що використали свої можливості... - Отже, кожен може бути великим! - заС'Міялась Марта. - Кожен, Марто! Хіба ви не почуваєте хвиJІИНаМИ, що здатні на щось велике? Тільки не знаєте, на що саме... Вся річ у тім, щоб знати себе, а знати себе найважче... життя відхиляє думки від самого себе... А ви, Марто, -це ЦЇJШЙ світ, великий світлий світ... І так кожен, Марто... Те, що ми бачимо й чуємо в людині,- це тільки крихти... може навіть найгірше з того, що є в людині... Через те й не можна судити лю~mу по тому, де вона слу:ж:ить... Ви от діловодка, чи реєстраторка, чи машиністка - хіба це важливо? Це для статистики, для вашого завідувача, а для ооіту ви новий, радісний світ... - Ваша теорія з сумної обертається на веселу! Почувати себе цілим світом- від цього ні- 53 хто не відмов:иrrься... -сказала дівчина. -Але світ цей, Льово, ефемерний. Він годиться тільки для своєї кімнати, щоб мріати перед квітками... невідомого лицаря! Ах, я не можу забути, які холодні ті хризантеми! - Але тепло вашої душі зігріє їх, - запевнив Льова. - Душі, Марто! Ні, не думайте, що я якийсь... ідеаліст, як кажуть... але що з того, що душа якийсь комплекс реф.uексів, коли ви П в собі почуваєте? Що з того, що звук є коливання повітря, коли ви слухаєте музику? Це порожні слова, Марто, вони нічого не проясюоють... Це страшна брехня... вибачте, я хотів сказати, що це неправда, - додав він, збентежившись. А що дівчина не відповіла нічоrо, він знову почав: - Над людиною, Марто, багато що тяжить... В кожній людині багато :минулого... забобонів... Вона вся в рямцях... іноді в дуже широких, а все таки в рЯМІ..J;ях. Родина - це маленькі рям:ці, потім товариство, професія, нація, кляса... І коли людина скидає ці рямці, тоді вона робиться чиста... вона з намальованої картини робиться~ диною... Він глянув на ді·вчину, що лежала, сnлюЩИВІІІИ очі, і на якусь коротеньку мить спинився. За цей момент тонка, ледве помітна посмішка щастя перетворила геть його обличчя: воно випросталось, очі його зайнялись глибоким:, звільненим вогнем, що нагадував фосфоресценцію иоря. Він стиснув руки й сказав майже пошеп­ ки: - Ви не знаєте своєї сили, Марто! .. А я її почуваю... Від вас папrить теплом, ви - ОГНИІІІе щастя. Замерзлі, понівечені, затужавілі прихо- 54 дять J1P вас і простяrають руки... Скидають свое щоденне ярмо й приходять до вас... Марто, відчуйте свою силу й дайте іІШІИМ відчути її. Вицариця землі, ІВсе, що ви бачите, належить вам! - Покиньте, Льово, - мляво сказала вона. - Я одержую шістдесят карбоваІЩів на місяць. - Все, все! - шепотів він у екстазі. - Вам тільки здається, що не належить, а насправді належить, Марто... Ви не знаете своєї сили! А це знає... моя... тобов... Льова через велику силу вимовив останнє речення й відразу зніТИІВс.я післ.я збудження. Иого довга постать раптом осіла ш стільці, зібгавшись і зщулившись. - Не женіть мене, - Марто, - благально промовив він. -Я вас не жену,- відповіла вона.- Але йдіть уже lІРдому, ви дуже хвилюєтесь. Він покірно од.яг кожушанку й уз.яв у руки шапку. Потім несміливо запитав: - А можна... познайомити вас... .я казав... - Знайомте, - байдуже промовила дівчина, підвод.ячись. - Знайомте, Льово, хай буде ще на знайомого більше. Оце книжка? Ідіть, .я читати­ ку. Він мовчки вклонився й вийшов. Обере:жно й тихо, .як завжди, прИЧИіНИВ за собою вихідні двері, а на rанку спинивс.я, замислившись. Дрібкий сніжок, що з вечора почав падати, вмить запорошив його постать, танучи на бурц.ях та борідці. Ц.я висока негнуча постать постояла трохи й довгими кроками потім рупmла з подвір'я на вуJІИЦЮ. Жив Льова на мало відомій ширшому загалові киян Арсенальній вутщі, .яку не так то й 55 легко знайти в Печерських нетрях і яку всі :мають нахил плутати з вулицею Арсеналу, що тягнеться на південь від славного в історії рев~ люції заводу. Але яка вуЛИЦR Арсеналу І.Ш1!рОК8 й довга, така вузька та куца Арсенальна вулиця, що складається раптом із двох кварталів одноповерхових будинків з дсжонечними палісадиихами й силою котів та собак. Що живуть тут виключно робітники, подеНІЦИЦі, пралі, бендюжники та чорнороби, які зранку всі розходяться на працю, то вдень кількісна перевага отих свійських тварин над людьми стає цілком очевидна. За невисокими парканами в глибу подвір'я туляться мазанки сільського тиnу, переділені на кухню та кімнату, де господиня обов'язково витре фартухом стільця перед тим, я:в: заnросиrrь гостя сідати. Нізвідки місто не здається таким далеким, як із цього міськоrо закутку, і треба бути напрочуд байдужим, чи, може, докраю в собі зосередкованим, щоб з доброї вапі в цій глуші оселитись. Історія Льови з бурцями може бути за приклад зовсім непристойного впливу особистих моментів на людське життя. НародивІШІсь у ~ му Жі таки Каневі від батька-фельдшера, він теж на фельдшера вивчився, потрапив на рік до царського війська, звідки 1917 року повернувся додому, відбув, не зважаючи на несприятливі зовніnпrі обставини, палкий роман із прекрасною дочкою канівського касира, яка кінчила чотири кляси гімназії, одружився з нею і щасливо осівся неподалік рідного села за волосного фельдшера. Тепер :житІVr його обіцяло бут прямою лінією до глибокої старости, скрашеною жвавістю його вдачі, простотою звичаїв та еві- 56 домістю своїх фельдшерських обов'.язків. A.Jie наприкінці року 1919 частина Червоної Ар:міІ, проходячи селом, змобілізувала його до своїх потреб, вирвавши такИІVІ способом лікпома Роттера із родинного кубла, розлучивши його таЮ1М чином із коханою дру:жиною, тільІm півтора роки як спізнаною, і прилучивІІІИ його таКШІ робом до революційної боротьби. На фронті вів лишився веселий, лагідн:ий, обов'язки свої виконував якнайчесніше, але потай мріяв і тужив за своєю любою дружиною, .яку на відцалі п~ чинав просто таки божествити. Насамоті вів створював цілий культ цієї жінки, довгими оодинами вночі захоплено міркував про майбутню з нею зустріч і нишком перечитував її коротенькі листи. Але ось через .якихось півроку надійшов від неї лист дуже довгий. В ньому касирова дочка писала, що фельдшер Роттер зав'.язав її молодий вік, що він замкнув її в чотирьох стінах на селі, що він занапастив їі юність, зрадНИЦЬЮf звів її, що вона ніколи не кохала його, що в неї є всякі пориви й вищі потреби й що нарешті знайшовся великодушний чоловік, .яки:іf ЗВЯ!В полуду з її очей і спобіг цим її любови до скону. Отже, вона їде з тим надзвичайним чоловіком: у широкий світ, а йому наnршсінці посилає прокл.ятг.я за пропаrций час свого~. Лист цей Льову, тоді 23""Річного молодика, більше ніж здивував: він його приголомшив: зруйнував і знищив. Фельдшер Ротrер анічоrі= сінько не :міг уторопати! Передусім:, дружина за ввесь час :шлюбного їхнього :житг.я не вия:вля.:-:rз найменшого незадоволення з свого побУ'І'У' чи його особи - навпаки, була до ньоrо ве..."ІІЬМ:-і 57 иі..жною, :житrя на селі ії, здавалось, цілком улапrrувало, сільська і.нтепіrенція була їй ніби достатнім колом, де вона саила - і раптом, раnтом! Раптом Льова дізнав, що то є несnодіванка. Подруге, він не міг nрипускати, що дружина його здібна на такий високий, витончений стиль з прокляттям наnр:и::кінці, і тільки багато nізніше дійшов висновку, що цей .лист був rmсаний І"ІЩ диктуру того невідомого й незрівняного чоловіка, що взявся звідкись і рообуркав у йоrо друЖ!ИНі високі пориви. Хто це був, Льова так j не довідався, бо коли згодом через ріх дружина nрийшла до нього з слізьми й заnевненнями, що той викmочний чоловік просто ошукав П і покинув напризволяще, фельдшер Parrep не схоrів з нею розмовляти й жорстоко вигнав ії у нападі несвітського гніву, якого сам злякався. Ще через рік бідолашна канtвська красуня з усіма своїми поривами, болями й прикростями nомерла з висипного тифу. Власне, ні ії nоява у вигляді стародавньої блудниці, ні передчасна смерть не сnравИЛИІ вже на Льову великого враження - самого листа йому було досить. Це була страшна душевна катастрофа, абсолютне й незрозуміле спустошення його істоти, тим більше дивне, що воєнні обставини загалом не сприяють поглиблен:mо особистих nереживань, а зокрема в сnравах кохання роблять людей: вельми леrко:важними. Хоч .mc там, а лікnом Poo-rep від дружининої зради дістав сильну моральну контузію, що поклала невиводні сліди на все й:оrо дальше житrя. Зненацька він почав виявляти на фронті ДИВОВИJЖ!НУ хоробрість, пояснеиу від товаришів звичкою до бойових обставин. Перед ним розгорнулись ши- 58 рокі перспективи в адміні~тивно-лікарській галузі, але висуватись він рішуче відмовився. JІиnrив.ІІІись на людих тим самим славним і лагідним хлоrщем, він наодшщі щораз глибше поринав у самоспоглядання, дедалі більше замикаючись і зосереджуючись у собі. Через своєрідну аберацію внутрішиього зору, лікпомові уявлялось, що він чимраз вище п і д н о с и т ь с я над mодь:ми, хоч насправді він п р о в а л и в с я в од;ну з душевних ковбань, яку легко спіткати на .житгєвому льоді. В засліплешrі йо:му здавалось, що з нього спадають якісь пута, що він ачищається й звільняється від тисячолітніх забобонів людськости та вступає до чИrстого, незацікавленого сприймання жит:rя, до безетрасного його поцінувани.я. Навкруги зруmувались підвалини, розв'язувались страшні противенства, розлягались :могутні громи прийдешнього, і в цьому первісному хаосі нового ЖИ'rl'Я, серед ~рови й буяння, запалу й :жаху, у вирі неповторних подій такий собі Льова Роттер затайлиІво, крадькома, чужий усьому й усім, простував своєю власною тропою, уперто длубаючись у чудернацьких думках, що невпинно в ньому плодились. В цім йому допомогли, звісно, старі книжки, що він споживав уривками гулящого часу книжки людської мудрости, на цигарки тоді драної, оті запорошені й пожов·клі твори, де розум тодський силкувався все з'ясувати й збагнути, споруджуючи в суперечливих думках вічні пам'ятки своєї спраги й неспокою. Фельдшер nобожно перетрушуван оцю ветош, на смітник життя тоді спроваджену, ба почав навіть занотовувати виблиски свого власного мислення, по 59 ставивІІDІ за motto на зшитк:ові своїх дум слова з Серена Кіркеrора 7): «... x-ro найщасливіший, як не найнещасніший, і хто найнещасніІ.l.ІИіЙ, як не найщасливіший і що таке ЖИ'rІ'я, як не безумство, і віра, як не божевілля, і наді.Jя, як не загайка вдару на ешафоті, і кохання, як не пrrи:х У рану» ... І треба визнати, що це речення було непоганим вступом до його міркуйавь, що виrлядали приблизно так: «Хто ж найдужчиrй? Той, хто живучи, переборов у собі ЖИ'ІТЯ». «Життєві радощі можна порівняти з шматком поганенького сала у ве.лик:ій пастці страж­ дання». «Наше народження є біль, а смерть- мука. Жатогідне те, що міститься :між ЦИ1ІІИ бігу­ :н.ами». І ніколи нікому він своїх поглядів не висловлював, ні афоризмів своїх не читав, хоч не раз поривало його відкритися із досвгенням 113ші комусь із товариських хлоrщів, яких на фронті було чимало. Та наперед знаючи, І.Щ> його навряд чи зрозуміють у тих обставинах, ЛЬОІВ8 мовчки зберігав і збагачував свою таємницю, сам: собі еrоїстично втішаючись скарбами душного й похмурого підземелля своїх розумувань. Змовчав він і перед молодим лікарем, Юрієм Славенко:м:, що потраrmв, відірваний від наукових студій, ДО ЇХНЬОЇ чаСТИНИ на ПОЛЬСЬКИЙ 7) Серен Кіркеrор (1813 - 1855) - релігійний даиСЬКІИЙ поеrr-:мислитель, вороr aбdrpaвmвoro мислення, заперечував служіння соціяльНЮІІ інтересам суспільства і в основу своrо :хрисrияні.:DІу и:лав и:райв::ій інди­ відуалізм. 60 фронт 1920 року, і з яким у Льови нав'язались щось ніби дружні стосунки - найбільше через те, що лікпом брав на себе всю найважчу й найнебезпечнішу роботу в лінії воrюо. Та стосунки ці хутко й урвалиСІR, коли по скінченні війни тов. Славенко негайно вернувся до безпосередньої своєї праці в лябораторії nри Київському Медінституті, а ліпком Роттер, нарешті демобілізувавшись, вирішив ще глибше віддатись праці в либораторії nри своїй власній особі. Що, за Льониною теорією, спосіб і місце 1101ТТЯ нічогісінько не важили, то він перебрав з 1920 'року якийсь десяток міст та професій, аж nоки 1927 року не nрибув до Києва на працю в ковбасному відцілі одної з безлічі соробкопівських крамниць. На цей час з нього вже цілком виробився лагідний аскет, що зрозумів життя і простив .людям, геть відмовившись від думки їх виправляти - тобто найпристойніший з усіх :можливих аскетичних типів. Так він і провадив би у вищім · супокої своє непомітне існування. холи б не зустрів був якось батькового nриятеля, вчителя канівського, що потім того незабаром помер, відогравІ.І.ІИ в Льониному житті фатальну ролю: через нього бо мудрець сnізнався з його дочкою, дівчиною Мартою, колись пустотливим підліткам, і закохався в неї так, як м<Уже закохатись людина, далека від людей та ЖИ'МUІ і виключно світовими проблемами заклопотана - раптом, безглуздо й безнадійно. Так просто в його житті сталася друга катастрофа, друга моральна контузія, що знову його спустошила й заперечила. Льова вертав додому вельми збентежений. Що Юрія Славенка треба доконче nознайомити з 61 Мартою, це здавалось йому доведеним без доказів. «Він цікавий, розумний, вона може в нього закохатись», - думав він. І за мить його обnадаJШ страшні сумніви. Проєкт обертався в нісенітющю, в хворе уявлення. Може ІВчений взаrалі не схоче з ним знатися? Так: иі ж, вони здибалися разів зо три за цей час, і той навіть заходити запрошував! От він і зайде... «У всякому разі. треба спробувати, у всякому ,разі», - переконував себе Льова. Він тр:имтів від хвилюван:н.я. Власне, вчениИ був у нього єдиний знайомий, якого без сорому міг рекомендувати дівчині. Ах, чого він вчасно не nодбав, щоб мати таких цікавих чоловіків хоч душ зо три! А так йому лишалось тільки покласти всі надії на одного. І він надіявся! «Це треба зробити, це обов'язково», міркував він. Поки Льова, отак розважаючи, ішов із Жилянської вулиці на Арсенальну, між якими відстань могла бути солідним доказом глибини й сили його чуrrя, Марта mсийсь час cJW,лa теж замислена коло теnлої грубки. Потім раптом обернулась і постукала кулаком у стіну - це було звичайне хатнє гасло для П сусіда-кооператора, який внедовзі й з'явився на nорозі. - Хоч ви, Давиде Се:менович.у, розкажіть щось цікаве, - nлаксиво озвалась рр нього дів­ чина. - Хе, хе, - заюректав кооператор, заходячи,- я, знаєте, всіда готов, всіда готов! 62 ПРЕКРАСНА СИРЕВА ІРЕНА Літня жінка в чорній сукні, суха й висока, на вигляд дуже старовинна - друЖИІНа відомого терапевта, професора Маркевича, тихо ~IWia до дверей доччиної кімнати й nостукала. - Ирен, к тебе мо.жно? - nівголосом спитала вона, відхиляючи до кімнати двері. Тиша в nомешканні була майже абсолютна. Прийом у професора кінчався, та й кабінет його містився зразу коло nарадних дверей, у протилежному кіІЩі до їдальні, де горіла лямпа nід широким матерчатим абажуром, що давав світло тільки на стіл і вузьку просторінь коло нього. Дубові стільці nоnідстінню здавались темними кам'.яними, картини, коnії з Айвазовського 8), ледве .ясніли у золочених рамах, nовішених за приІЩИІІом симетрії, а довгий ГОДИіІіНИК червоного дерева з величезним вагадлом м'.яко цокав до nари застиглому світлу над столом. - Заходи, - відповіла дочка. Тоді Марія Миколаївна перестуnила поріr і зразу ж причинила за собою двері, щоб не вихолоджувати доччиного покою, де температура 8) І. К. Айвазовський (1817 - 1900) - :видатний маллр-мариніст, здобув світову славу своїми картинами. що зображують Чорне й Балтійсьхе ІоЮря. 83 завжди була на п'ять стуrm:ів вища, ніж у ці.лоІІІУ по:м:еІІІКанні. Ірен любила тепло, власне органічно не могла терпіти холоду, тим то для її грубки встановлено спеціяльну норму палива. Ірен півлежала на софці й читала, не підводячи від книжки очей. Мати сіла поруч і промовила по-російськи: - Вже незабаром сьома... -Ну?- спитала Ірен, дочитуючи; речення. - І сьогодні четвер... -Так. Знаю, -сказала Ірен, відсуваючи книжку. - Мамо, ти хвилюєшся: більш за мене! -Ну,- улесливо промовила мати. -Але кене це трохи дивує... Він буває в нас уже півроку... Я знаю, що ти... проти нього нічого не маєш, власне, він прекрасна паtуrія:, показний із себе, на становищі, з безперечним: :майбутнім... - Знаю, - урвала Ірен. - Про це ми з тобою вже говорили. - Вибач, Іро, але я не розумію цієї повільвости! В наш час це робиться: швидше... - Ну? - спитала Ірен. -І я боюсь, що щось станеться:... Не забувай, що вас уважають за наречених, з цим ми повинні рахуватись. А той четвер він не приходив зовсім... - У нього було засідання, - поволі відповіла дочка.- А в суботу ми були з ним у театрі, коли тебе це цікавить... Марія Миколаївна неймовірливо похитала rоловою. - Не забувай, що тобі вже двадцять де- в'.ять... -Справа в тім, :мамо,- сказала Ірен різко, - що він працює зараз над великою роботою. 64 Він мусить її спокійно закінчити. В цій роботі його майбутнє, про ике ти казала... Якщо я напосідатиму, то MOOJCy тільки відштовхнути його. Знаєш цих учених- для них робота передусім:, на це треба зважати. Я мушу тепер же nоказати йому, що можу підтримати його, поступитись дР nевної міри собою, своїми інтересами. А коли він роботу закінЧИ'І'ь... - Це :може через рік буде... -Хоч і через два! Яка ти примітивна, :ма- мо! - Я бажаю тобі добра... І потім: помешкання... Цей об'єднаний житлокооп конче хоче нас ущільнити. Кімната, яку ми призначали Юрію Олександровичу, під загрозою... Може запропонувати йому перебратись до нас тимчасом? - Кімнату тимчасом мо:жна заселити якоюсь родичкою чи кимсь ішпим, - відповіла Ірен. - І до цих розмов більше не повертатись. Марія Миколаївна підвелася. -Не гнівайся, Ірен! Ти знаєш, що я пережила під час твого першого заміжіжя. Я не можу тепер не турбуватись... І вона вийшла накривати чай. Ірен закурила й сіла. Сьогодні вона вирішиrла не передягатись. Синя шевйотова спідниця й біла англійська кофточка надають П поставі стрункости й інтимности. Пофарбоване в яснорудуватий колір волосся хай JІИІІ.ІИТЬСЯ трохи розкуйовджене- така недбалість посвідчить за простоту й товариськість взаємин. Треба тільки НШІахтитись тонко і різко, бо пахощі підкрестоють тіло, стетоть до нього непереможно принадниЙ шлях. Вони створюють безпосередній, сливе духовний, але любооний зв'язок між ті- 65 лом:, що вилучає їх, і тілом, що вдихує, оповивають чутrя :м'якими й теІІЛИІІИ маривами, дають сnізнати любовну мрію, ях виточену й дІJ.Леку реальність. Вона засвітила лямпу при туалеті з потрійним дзеркалом, а .1ІіЯМІІу над софкою зразу ж nогасила. Ради вигоди й зручности в П кімнаті коло кожної меблі, що могла бути ввечері потрібна, в тій чи тій формі прироблено електричну JІЯМІІКУ - коло софки, туалеtrу, дзеркальної шафи, ліжка, закритого параваному східні розводи, - не згадуючи вже за висячу лямnу в ф)рмі блідорожевого ліхтаря; та Ірен ніколи не дозволяла двом JІJІМІІкам заразом горіти, бо на nовну міру перебрала від :матері хра:йню ощадливість, відповідно перевтіJІИВІПИ ії в nриємну акуратність. Затшшmй і теплий порядок був у її хаті, де вона сама й прибирала, попі.л з lї цигарки ніколи не падав інде, крім :муш.лі-попільШfЦі., навіть панувала якась внутрішня стрункість у безладці на етажерці з безділлям, де стояла дрібна старовина, навіть :маленькі хінські бовванці та чудернацькі гіндуські божества. Поруч на спеціяльному столику вишикувано тринадцятеро білих СJІонів, від чималого, з дециметр заввИІl.ІКИ, й кінчаючи ~q>ихітним, як nівм:изин­ ця. - От і все гаразд, - подумала Ірен, nильно оглянув:ши себе в дзеркало. На тридцятому році свого жwrм, завдяки високій організованості своєї вдачі, завдяки розва.жJІИ!Вості, що керувала, не упrкоджаючи, її чималими жіночими пристрастями, вона була в розцвіті своєї принади. Через три-п'ять років вона неминуче мусіла погладшати, але зараз 66 nовнота була їй тіJІьки за окрасу. Починала свою молодість Ірен із саНТИІІеитальної, гарнюньої й випещеної паиночки, закоханої в стави~ го підпоручникай зарученої з ним за всіма приписами релігії та звичаїв. І коли року 1919. підnоручник цей мусів забиратися з добровільчим військом десь далі від нареченої і української землі, Ірен заnрисяrлася не бувати в жодному товаристві, не знати жодних розваг, не знати посмішки аж поки він не повернеться. Цілий рік вона витримала цю страшну обітницю, nротивну основним нахилам її темпераменту, а потім за .якийсь тиждень зійшлася з одним здоровим і юmромудрим хлопцем, .який, без певного минулого, але з цілком певними намірами, вз.явся працювати в постачанні. Ірен промандрувала з ним: два роки по всяких усюдах, по селах і містах, де кидано і"і коханця, що тримав свою милу, не гребуючи способами, в теnлі й великих на тай час достатках. Коли ж, Юнець-кhщем, цього пройщу розстріл.яно з вироку Ревтрибуналу, Ірен ие вельми за ким пошкодувала - кочове життя їй набридло й однаково не показувало надалі перспектив, тож і визкала вона за вчасне й доречне знову пристати до батьківськоrо дому, голодного й холодного за військового комунізму, а теnер збадьорілого й підлатаного в перших п~ дихах непи. Пршq>их спогадів про це мандрівництво в Ірен не лишилося; свій вчинок вона цілком виправдувала молодістю та обставинами й була навіть певна, що теж відцала данину революції. ·1re зважаючи на всі nриrоди, вона вернулась :..:рівноваженою, досвідченою жінкою, що ті.льюt :::.ою-ті зберегла подібність із КОЛИІШіЬОю ажур- 67 ною панною. Приrоди вІІJІИИули на неї позитивно, вони; розвинули Гі й уста.ли.ли, а разом з тим вона й репутації своєї не втратила, бо :мати зуміла зберегти доччину таєкницю, nрикривши їі правдоподібною версією про rостюваиня в тітки аж у Сибіру, де, казала вона, не почувалось голоду й молодій дівчині безпеч:ніше було прожити лихолітrя. Ірен дуже леrко могла підтримувати цю казку, бо хвилі постачання носили fi 1 по Сибіру. Навіть батько Гі, :nрофесор, якого мати на поводку водила, не :міr би точно віщповісти, що саме було ці три роки з його любою Ірою. А в інтимних розмовах з :матір'ю вся ця історія фігурувала під деліка'І'Иою назвою о:перпюго заміжжя». Потім того ще одна пригода трапилася Ірен, але про неї й сама мати тільки невиразно могла здогадуватись. У кімнаті, ща тепер призначалась Юрієві Олександровичу Слаrвеику, жив років зо два тому якийсь медик-студент. Згодом він вибрався:. Тим часом професор Маркевич відпустив останнього хворого, скинув халата й востаннє ВИ!МИВ руки. Потім узяв із столу слухову трубrу, машинально поклавГів жилетну юппеmо, лишивши розкидом на столі шматки паперу, картки, де записував хворих, та з півдесятка олівців, якими nисав рецепти, і підійшов до Шереги українлісівських засклених шаф, що стояли з книжхами попід стіною. Тут він посто.яв з хвилину, замислившись, але зрештою махн:ув рукою і весело вийшов з кабінету. В передвітальні похоївка підтирала nісля пацієнтів підлогу, і професор, ідучи, озвався де неї: 68 - Ну, :що, кінчили, Пелагеє? Чудово! В їдальні вже кипів і булькав самовар. Ірен вИЙІ.Wlа з своєї кімиати і розставJІ!ЯlЛа на столі чайне накритrя, бо за звичаєм nрофесорського дому !Вечірній чай був у обов'язках :молодої гос­ подині. - Добривечір, :мої любі! - сказав nрофесор, сяючи. - Мої хороші! Як ся маємо, га? Чудово, чудо~! Він поцілував руку дружині, що поцілувала його в голову, і навпаки - руку йому поцілувала дочка, а він їі в скроню. Це теж був обов'язковий ритуал, що повторювався щоразу, вранці й увечорі, коли професор з'являвся в родиmю:м:у колі. Але він ще пригорнув дочку до себе й знову захОПJІено спитав: -Як СЯ! :маємо, Ірусю? Моє ти серденько! О, ти виглядаєш чудово! Старший син його загинув ще на імперіяліетичній війні, друrий син, захоrm:вшись ідеєю поновлення Росії, був забитий під Києвом 1919 року, і тепер дочка лш::uилась єдиним наттVІдкОМ nрофесора, єдиною :метою його батьківського за­ хОПJІе:ння. - Дякую, тато, - відповіла Ірен. - Ну, чаю, чаю! - скрикнув професор. Ірусь, усе на місці? Чай був улюбле:ник напоєм професора, і, власне, єдиною його розвагою. Обідати йому за сnравами доводилось завжди похаrщем, а ввечері він :міг порозкоmувати коло столу, випива:ючи, як правило, чотири ІІІКJІЯНКИ чаю, до т-оrо ж конче гарячого - для цього на таці стояв чеnурНИЙ коІІІИК з десятком вуrлин, .які й підкидалось 69 щиnцями в самовар, щоб підтримати його в стані кипіння. - Зараз прийде Юрій Олександрович, озвалася мати. - Зачекай, Степане Григоровичу, хвилину... -Юрій Олександрович? О, давко не баtчив! Чудовий розмовник... - сказав професор. -Що за голова! Блискучий розумІ Але... Ірусю, золотко моє, доглянь самовара, щоб не прохоловІ Справді за якусь хви.лину пролунав дзвінок, і з'явився Юрій Олексаи,црович Славекко, - високий, чорнявий молодих, рівно зачісаиий~ з довгастим енерrійним обJІИЧ1ІВК. Він привітався, поцілував жінкам руки, а професорону руку міцно потиснув. - О, силач! - с:q>икнув Степан Гриrорович. - Чудово, зараз ІІИТИ:Ме:мо чай! Сідайте, прошу вас. - Чай у вашому домі, професоре, стоіть поза всякою конкуренцією. -сказав Славеико. - Він незрівняний своїм ароматом і прозорістю. Безперечно господиня знає секрет, - додав вЩ rлянувши на Ірен.- Вдома я про такий чай не можу навіть мріяти... Мм «рабиня» частує мене таким пійлом, від якого, зрештою, можна дістати перекруту киш:ковоrо. - Ха, ха, ха! - засміявся професор. - Та; мабуть, ще й холодним! - Це невигода холостяцьхоrо ЖИ'r'І"Я, - зауважила :мати. -Мамо, присунь мені цукор, --з прииrском сказала Ірен. - Прошу, Юрію O~tteкca:rr..дpo~ вичу. - Дякую, -промовив той, беручи rrш..п:а.н!Гf· - А надто зараз я ие відмовлюсь від :U..'Хлян~ 70 ки гариого чаю. У мене спра.вді в горлі пересох- ло... -Ви піСJШ лехції?- спиrала Ірен,- Прошу, татоІ - Ірусь, ти :мо.лодець у мене!- сказав про­ фесор. - Ні, де там! - відповів Славенко. - Власне, я таки з лекції, але уявіть собі, з лекції ук­ раїнізації! - Невже? - здивовано скрикнув nрофе­ сор. - Яке безглуздя:! - сказала :мати. - Це ж заваджає вашій "роботі! -Уже три місяці,- сказав Слшенко. - Не заздрю вам, - сказала Ірен. -Я сам собі не заздрю,- сміючись, промовив Славеико. - Але що поробиш! Я підходжу до цієї сnрави цілком розумово. Треба ж було ко.лись вивчати політграмоту, яка, звичайно, і для меие особисто, і для біолоrічної хемії абсолютно непотрібна І Тепер українська мова, і я непевен, чи задля громадської користи нам не доведеться вивчати, наприклад, куховарської справи... - Коли всі куховарки керуватимуть державою, - сказала Ірен. -Атож, ви цілком мене зрозуміли. Проблема куховарки стоїть у нас дуже гостро. Зрештою, зовсім природна .річ- живемо :ми неминуче в певних обставинах, і цим обстав:ииам мусимо щось сnлачувати... - Марусю, - parrroм звернувся професор до дружини. - Я забув тобі, серденько, сказати: на нас близько тисячі карбованців nрибуткового nодатку наклали! 71 -То це треба негайно опротестувати,півголосом промовила вона. -Я не маю наймеІШІого сумніву,- вів lJP.лi Славенко,- що найближчого часу, пршmй:мні в науковій галузі, :мовна проблема буде радикально розв'язана. Це дуже дивно, але мусимо вшнати, що після кількох СТОJІЇ'І'Ь роовою, зараз для нас, учених, середньовіЧЧJІ з єдиною латинською мовою є поступовий ідеа.пІ Звичайно, :ми повинні прагнути до нової, простої і скоидесованої мови, яка відповідала б н:а.пІЮ4 розумовим потребам. Сучасні :мови, в тому числі й наша російська, занадто зіnсовані літературою, занадто переобтяжені синонімами, неприпущенними в науковій роботі. Есперанто мене дуже цікавить, і .я вже добре засвоїв його... заразом з ув::раїнською 1\ЮВОЮ. - Я проти есперанто, - заявив професор. -!русь, ще шкляиочку! -Але це зрепrrою неможливе, професоре! Ви повинні мене зрозуміти. В своїй галузі .я майже нічого не маю російською :мовою. Я мусів вивчати німецьку, англійську й французьку. Торік на замовлення Шовкотреста .я опрацьовував де.які rmтанн.я з шовківництва, і мусів вивчати ще й італійську... -Ви бачите, як нас душать,- сказала мати. -Тисячу карбованців податку! ТИсячу кар­ бованців! ІОрій Олександрович ввічливо nосміхнувся. - Так, це велика прикрість, - промовив він 1ІР матері. - Ще більша, :може, прикрість те, що певна матерівльва забезпеченість зробилася в нас від'ємною при:кметою. Маючи якихось зайвих п'.ятсот карбованців, здобутих до того ж чес- 72 ною працею, починаєш незручно себе почувати, починаєш таїтися з цим своїм невеличким достатком... Ми ще не ВЮЮіJІИ психології військового комунізму, :ми одягаємось, наприклад, ripnre, ніж :могли б одиrатися, силкуємось .яхнайскрошІіше встаткуватися, і щороку прибіднює:мось. Пристойне вбрання вважається в нас за непристойну розкіш, і я знаю багатьох, хто й досі ще не виліз із жах.лиІВої толстовки... - Бо кожен ледар :має право крикнути тобі: то непманІ -сказала :мати. -В соціялістичній країні панує психологія жебраків,- зауважила Ірен. - Ви хочете щось сказати, професоре? о:п:итав СJІавенхо. -Та дивіться, ваш чай уже зовсім прохо­ ловІ Після першої ШіКJІЯІНКИ, швидко вИ!ІІИТ'ОЇ, професор робив перепочинок, копирсався в зубах, посміхався, бурмОО'ів «чудово» й переходив у грайливий настрій. - І все таки, не зважаючи на всі оці nрикрості нашої доби, вів Славеико, -я муизу категорично висловитись за неІ. - Він хоче п~rnrrи liP Міськради, снршmув, с:міючись, професор. -Татко, не пустуйІ- з докором :мови.ла Ірен. - Ви по:миляєтесь, професоре, - відповів Славенк:о, - громадські навантаження я теж залічую до великих прик:ростів нашої доби. Але я бачу і її незрівняні прикмети. Доба так званої диктатури про.летаріяту є, насправді, доба боротьби розуму за абсОJІЮ'І'НУ першість. Він на :мить спинився, немов даючи усвідо- 73 кити враження від своїх спів, а потім заговорив трохи міцн:і.І.шоІ голосом з неприємними нотками самовпевнености, -тим: І'ОJІосом, яким читав лекції студентам. - І коли це зрозуміти, тоді в ішuому світлі стане перед вами справа хоч би з тим самим достатком. Влада речі над людиною- це найганебніша влада, найбільша перешкода до перемоги розуму. Щоб побороти fi, 'Іуеба було річ скомпрометувати, принизити достаток у психології цілоrо rромадRНства. І коли зараз, купуюЧИ! нове вбрання, ви не почуваєте вже чистої радости, коли ваше чутrя від придбання речі вже подвоєне, то це перший удар по віковічній владі матеріJЯ.льного. Ії треба зруйнувати. Людність загине, якщо їй не пощастить СІЮІЩ~увати всі свої сили у вшцих, розумових сферах діяльноtти. Нова тодина буде байдужа до кольору вбрання й до смаку їжі, та зате знатиме смак розумової радости. Новий побут полягатиме в суворому спрощенні всіх матерія.льних та чуттєвих потреб. Тут досить буде статистики й розподілу. Людина втратиrrь до них інтерес, бо зій~ на вищий поверх своrо існування:. Вона більше буде жити духовним і менше матеріяльІШМ - от у чім я вбачаю справЖІНій поступ людськасти, що підлягає невблаганному економічному рушієві. Земна людськість зростає, і кожного новоrо зайду на землі треба нагодувати, одям-и й узути. Зріст людськасти й обмеженість ресурсів нашої плянети - оці два чинники об'єктивно ведуть нас до перемоги розуму, чи, як кажуть тепер, до комунізму... - Степане Григоровичу, хоч би гостя посоромився! - скршmула стара професорова. 74 Славетний терапевт, що до нього лікуватись ЇЗ'ДИЛИ з усього Союзу, в нападі безпосередньої радости влучив дружині хлібною кулькою просто в ніс. -Ха, ха, ха! - засміявся він. - Ірусько, серденько, цукру :мені! -Так із вас завзятий комуніст?- лагідно запитала Ірен, подаючи цукор. - Атож, - відповів Славенко, - я почуваю себе цілком пристосоваиим дР ж:итrя в комуністичній rромаді. На жа.л:ь, це справа дуже далекого майбутнього, хоч подих його вже зараз почувається. Передусім, до розумових інтересів пок.ликаио широкі :маси, які жили ~осі нікчемиим тваринним побутом; науку звільнено від умких ідеалістичиих забобонів, поставлено їй виразну й високу мету- безпосередньо служити людям у боротьбі з природою. Від цього, правда, потерпіли деякі псевдонауки, як сл історія .літератури й іюuі, до неї подібні, - які зведено на jЦруГОрЯДНу ролю супроти точних наук, що ·творять реальні й пожиточні цінності. Я, зрештою, навіть не розумію, як взагалі літературарозумію тут літературу ненаукову,- могла стати об'єктом дослідження. Щоправда,- звернувся він l1P Ірен, - ви тут зо :мною не погодитесь: ви rчитаеrе белетристику, любите :м::и:стецтво. - Атож, rryт :маємо трохи різні смаки, посміхнулась Ірен. - Але Ірен не так багато й читає, - зауважила мати. - Я це цілком розумію і, коли хочете, виправдую, - сказав Славекко. - А літератори наші пищать, -сказав професор, беручи улюблене тістечко «наполеонJt. 75 - У мене лікується: один від виразки шлуюrової, чудовий хлоnець, так каже, що заїдає їх... яхесь замовлення заїдає... - Причина розпачу, що охопив, скільки відомо :мені, найкращих представників літератури, -сказав Славе:нко,- поляrає в тому, що література й мистецтво взагалі неспроможні вже своїми способами вихонувати соціяльне замов­ лення... - Атож, він так і сказав: соціяльне замов..; лення!- скрикнув професор. - Соціяльне замовлення, тобто відбивати дух. нашої доби, -провадив С.павенко, злегка вклонившись професорові. - йоrо може виконати тільюr наука. Зрештою, мистецтво постало, як наслідок нерозуміння природи й життя; це нерозуміння мистець переносить, не розв'язуючи, в художній твір, дістаючи в цьому ілюзорне заспокоєння, якого зазнають і ті, хто в тій чи тій Ф>J>мі цей твір сприймає. Відтворити нерозуміння:, а :не зншцити його- от, противно :науці, основна прикмета мистецтва. Звичайно, воно промовляє ще до нашої відсталости, до нашої неорганізованости, що ми взяли в спадок від :минvлої півкультури і що в нас цілком зрозуміла ..й виправдна, як я: й казав вам, Ірен... Але це в пас. інтеліrентах, що мусіли перетравити так зоону буржуазну цивілізацію, ика сутrю своєю є тільки переходовий ступінь_ до сnравжньої цивіліз.а_ції. І зовсім незрозуміла річ, коли дехто підтримує теорію нового :мистецтва, мистецтва Д)Ія робітничої кляси... - Ах, ці письменники надзвичайно нудно пишуть, - сказала Ірен. - Я теж не nідтримую їхньої теорії. 76 - Інакше вони :й не можуть писати! Це залежwгь не від їхньої нездарности, а від цілком об'єктивних причин. Вони є жертва непрощенної традиції, вони чинять замах із нікчемними засобами. Нова робі'І'НИ!Ча кляса, чи сказати точніше - новий паrіиець людськости, що зростає за загальними заковами евотоції, і зоюрема за законами євгеніки, якраз і мусить визначатися високим щаблем духовної орrанізованости, який виключає потребу :мистецтва. Робітничу клясу, нових людей, надзвичайно влучно схарактеризущtв Кайзерліиt 9) в одній із своїх робіт: нова людина, на :його думку, є тшr шофера, простий, бадьорий і взброєи.ий практичними, власне техніЧНИМИ з:нанням:и. - На заході, сnравді, є мода на шоферів, зауважила Ірен. - Вона має, як бачите, глибші підвалини, --сказав Славенко.- Я цілком пристаю на чудове Кайзерлінrове визначення, яке, з одного боку, ПОІШ1рЮЄ наше щоденне розуміння робітничої кляси, як носія нових ідеалів - бо тип шофера вкmочає в себе все поступове, від робітника заводу до працівника науки,- але, з другого боку, й звужує його, відтинаючи міщанські елементи робітництва, які треба визнати за чималі, хоч би на підставі зацікавлення красним письменством. Бо мистецтво для .тодини вищої організації є такий самий анахронізм, як і ворожіння на :кавній гущі. - Ха, ха, ха! - засміявся професор. 9) Кайзерліиt Геркан {1880-1946) - вікецьІtИй фі.лософ, проповідУВав !І'. зв. скуп.ьтуру бутом», на srкy ват.яхає Славе:нІКо; в 20-х polt&X Кайзерлінr належав до числа популsрних фіпософів. 77 Марія Миколаївна теж посміхнулась. -І мені дуже приємно відзначити,- вів Славенко, -що всередині самого мистецтва народжується його заперечення. Певна частина митців дійшла вже до розуміння нікrчемности мистецтва в наш час, і підносить гасло звести його до ролі спорту. Цих піонерів я щиро вітаю, бо тільки спорт і наука можуть відродити людськість... Мої зауваження про :мистецтво, - до· дав він, - можуть видатись над'І'О загальними) бо rрунгуються на уривкових відомостях, але вони цілком випливають з моєї коІЩепції нової людини й зверхньої ролі розуму за нашої доби. Зверніть увагу 'на наше прагнення зорганізувати час, зорганізувати відпочинок, роботу - і примат розуму в нашій психології стане вам цілком очевидний. Раціоналізація - не тільки виробництва, але й цілого ж:иrrм - це є високе гасло нашої доби. В цьому розумінні :ми йдемо за заповітами великої французької революції, ступаємо в сліди великого Робесп'єра, що над rільйотиною підніс культ богині розуму. Звичайно, :ми відмовляємось від сміІШіИХ зовнішніх атрибутів цього культу, ми занадто вже виросли для цього, але Робесп'єрова спроба, хай навіть проти нашого розгону дитяча, становwrь... Як це? Ви маєте допомогти мені поетично висловитись, - раптом звернувсь він, посміхаючись, до молодої господині.- Я хотів ужити тут музичного терміну, яким означають вступ до опери... - Увертюра, - сказала Ірен. - Дуже дякую! Оrже, становить увертюру до великої опери розуму!.. Оце ті міркування, що примир.яють мене з невигодами нашого жит- 78 щ які походять здебіпьшого від консервативности нашоІ психіки. -Та ми всі вже чудово прим:ири.лись,сказав професор. -А я не примирюсь! Не можу!- скрикнула Марія Миколаївна, згадавши: синів, яких загибель вона призвичаїлась ставити иа карб боль· шевізмооі, дарма, що один з них поліг на імnеріялістичиій війні. - Ти надто нервова, мамо, - холодно п_ромовила Ірен. В цю мить ва дверях з'явилась Пелагея. _ - Там по вас, Степане Григоровичу, приїхали, - сказала вона. - Так, так! - скрикнув професор. - Я й забув, у :мене консиліюм о восьмій... Ви бачите, я навіть чаю не нarnmoя... Іду, іду,- крикнув він Пелагеї. -Чудово... Марусю, - звериувс.я він до дружини,- наготуй мені, знаєш, літера· туру про ІWІуикові хвороби й торішні мої записки підбери. .. завтра лекція... -У вас незрівняна дружина, -сказав ІОрій Олександрович, прощаючись із ним. - Вона й лекцію за :мене прочитає, чудова! Іду, іду,- крикнув ще раз професор і вибіг, чи, певніше, викотився з кімнати, бо куценький був і ТОВСТИІЙ. - Жінка повинна бути помічником св0€му чоловікові. Так мене виховано, і так н виховува- ла... -Мамо, піди доглянь, щоб батько не забув чого,- сказала Ірен. - Хочете ще чаю, ІОрію Олександровичу,' - спитала Ірен, коли вони JІИШИЛИСЬ на самол. - Ні, дуже дякую, - сказав Славеико. - Я 79 волів би краще попросити, щоб ви заrра.ли щосr,. - А, ворог мистецтва, ви любите музику! - Кожен має свої хибкості, Ірен. У вітальні Ірен сіла до роялю, а Славенко виrідно пірнув у м'який фотель. - ДозвоJDІте курити?- спитав він, добуваючи nпrіряного циrарника. - Прошу, - відповіла rосподиня, розгортаючи вальси Шоnена. Славенко не розумів музики і не nочував великої потреби і"і слухати. Але в домі професора Маркевича він виявляв деяку nошану до цього мистецтва з двох важливих міркувань: передусім, це ті.Ішrло Ірен, подруrе, усувало йому nотребу з нею на самоті говорити. Він почував, що їхнє знайомство дійшло вже до тоrо стуnня, коJDІ взаємини повишrі бути з'ясовані, але відкладав надалі остаточну розмову, хоч для себе цю справу вже остаточно вирішив. І~рен, він був певен, також розв'язала ії, але тільки мовчазна згода була ~ НИІМИ, а жодного слова про шлюб чи тим більше про кохаин.я ще не сказано. Знову таки дві причини зумов.товали його зволікання: насаШІеред, робота його не була ще скінчена, а крім того, десь потай йому все таки не хотілось зміняти свого холостяцького всистематизованого :ж:и'Г'r.я'. «Це, зрештою, великий клопіт»,- думав він npo шлюб·. Потім, звичайно, все знову внормувалося б, але треба було зламати попередній побут, і в цьому була непоборна прикрість. Юрій Олександрович чудово уявляв собі, як розподілятиметься його майбутня доба в nодру:жньому ЖИ'rІ'і, добре знав, у якій кімнаті він тут житиме, навіть прикинув уже, як розтапrувати 80 в ній свої :книжки, а проте нехіть до кардинальної зміни звиклого оточення ввесь час його стримувала. Як не як, а йому доведеться виконувати зовні.rшrі родинні функції, до яких тре€?а буде звикати. Щодня, наnриклад, він бачитиметься й муситиме розмовляти зП батьками, які йоrо 8ІЖ ніяк не цікавили. Але забрати Ірен з батькі.ІВського дому, шукати нове помешкання й устатковувати його, було б йому ще стра.шнішими тортурами. «Нічого не вдієш, закінчу ось роботу, то й ожеНЮСJr», - подумав він, пускаючи дим. Власне, Юрій Олександрович уже всі пи-­ тання розв'язав, крім статтєвоrо. За юнацьких років, він, як і чимало юнаків, задовольняв свої молоді потреби самостійно, а до жінок почував острах і зневаrу. Потім, трохи змужнівши, поборов у собі цю звичку - тільки через шкідливість Гі- і довгий час жив із своєю робітницею, яка, через невимогливість свою, не ставила йому жодних претенсій, абсолютно не зв'язувала його, отже й не заваджала йому в науковій праці, де він хутко поступував. Навпаки, вона навіть посередньо допомагала науці, дбаючи про вш-оди молодого вчено,го. Але непередбачені родинні обставини покликали хатню робітницю назад на село, звідки вона була приїхала, і Юрій Олександрович лИІlІИВся без жіночої підтримки. Тоді він виріІІІИВ до цього rmтаІШя вже не вертатись. «Я вже не молодий (йому було тоді двадцять дев'ять років), - ПОІЦУМаВ він, - життя моє визначене й виповнене, спробую обійтися без цих дурниць». Він запровадив суворий режим:, фізкультуру, обливання, і отак протримався цілий рік - досі найблискучіший рік своеї наукової кар'єри. Але· бажання від такого режи- 81 му не тільки не вrцухли, а, навпаки, потай зміцніли, й раnтом об'явились у загрозливій формі. Юрій Олександрович підпав душевному томленню, загальна невдоволеність почала його мучити, і сон його зробився неспокійний. З'$ились навіть легенькі кОІІІМари. «Що за чорт», - подумав він, - «такий дріб'язок заваджає :мені спокійно працювати!» І в нападі легковажности він, сам д,ля себе несподівано, вчинив за традицією замах на свою нову покоівку, що приходила вранці прибирати йому пом:ешкаин.я, грітJІ чай та виконувати різні доручення. Але дістав серйозного одкоша. Геть спантеличений, він вирішив порадитись із своєю старенькою :матір'ю, що самотньо жила на Подолі, і якій він щомісяця акуратно висилав гроші пonrroю, а сам не з'являвся по півроку і П до себе допускав неохоче. Старенька мати страшенно зраділа з його візити, а крім того, з довіри до себе від сина, якого вона звикла незаперечно божествити. Цілковита його одвертість у такій інтимній справі дуtЖе потішила її. - Розумію, розумію, ІОрочко, - сказа.па вона. - Оженитися тобі треба, от-що. - Я сам гадаю, що це буде найраціональніша рада,- відповів син, походжаючи по хаті. -Але з ким? - Ох, не знаю я жінок твого кола... - Я сам їх не знаю! Але я міркував собі, може краще одружитись з яІWЮСЬ куховаркою, тобто nростою жінкою, без ніяких nретенсій, яка б не дуже завщцжала мені. Тут, на Подолі~ певно зиайІІLЛася б така... Як ти думаЄШ; мамо? - Та воно з простою, звісно, м::енш:е :мороки, 82 тільки ж там діти підуть, і тоди у вас буваrn- муть... - Ну, з дітьми ми ще «будем подивитись», як КЗ!JІСУТЬ, а от із знайомими вийде справді незручно... СКільки ще забобонів, мамо! Ну, гаразд, сам пошукаю. Він довго рооважав, і не добрав нічого кращого, як одвідувати концерти та вечірки в Домі ВчеЮ1Х, де пристойно було з'являтись і де, крім самих вчених, великою кількістю бували їхні родини. Тут він nознайомився з Ірен, яка йому сподобалась і відразу видалася відповідною на ролю серйозної, розумної і привабливої дружини. Вона відповіла йому мовчазною згодою, і відтоді Юрій Олександрович вЩчув величезне полегшення. Тепер він мав Що відповісти своїм рrобурханим чуrrям, і ВОЮf, як це часто з лю,цськими чутrями буває, ускромни.лись від поважної перспективи майбутнього заспокоєння. - Вона сnравді цікава, - подумав він, дивлячись крізь звої тютюнового диму на освітлений профіль Ірен.- Добре було б зараз підійти і так обійняти її! Але тоді треба було б говорити. про одружіння... Відкладімо. -Ви ще не заснули?- спитала музикант- ка. - Заснути? Та я зачарований вашим виконанням, ІренІ Вона заграла ще Мендельсона 10) й Чайков- 10) Менде.льсои-ВартоJІь,ці (1809-1847) - німець.кsdі комnозитор, автор сю.sфовій, увертюр, концертів ДJtІІ фортепі.яио. його фортеn1яниі твори - леrи:а романтика, зафарблена сентимента.льиістю. 8З ського 11), яких Славенко ие відрізняв, потім обернулась до ньоrо й сІІИТаJІа: - Ви ще :маєте час? -На жаль, ще маю тільки п'ять хвилин,відповів Славеико, глянувши на гоДИНІНИКа. -То симфоиію rpita 12), яку я вивчила, заграю вам іІПШfМ разом,- сказала Ірен, сідаючи к:оло нього. - Прошу цигарку... Як посувається: ваша робота? - Я цілком з неї вдоволеиий, - сказав молодий учений. - Черrова серія спроб кінчається цими днями. Вона '11ЮХИ зат.рималась через невстаткованість нашої лябораторіі. Наступну серію, безпосередньо з попередньою зв'язану, гадаю розпочати зразу ж. Потім тоrо, Ірен, я збираюсь зробити перерву, хочу влапrrувати деmкі важливі особисті справи. -А ця нова серія довrо триватике? - Максимум півроку. - Я не буду вас затр:иJМу8Зти, Юрію Олександровичу, хоч, ви знаєте, ваше товариство мені дуже приємне, -сказала Lрен, пі.двод.ячись. - Як і ваше мені, - відповів Славенко. Але наука, :Lрен, сувора. Щоб опанувати її, ~ ба стати її рабом, треба віддати їй ввесь час і всі думки. Задля неї доводиться раз-у-раз поступа'11) Чайковський Петро (184D-1893) - визначвий російсЬІКИЙ композитор, діяв у різних музич::вих жанрах, ромаити.и:у сплітає з КJІІІСИІЦИСl'И'ЧІНИК С'І'ИJІізаціями. Елеnчність, скорбота - характеристиЧІНі риси його за,галом дУЖе МІНоrогранноі творчости. 12) tpir Едвард (1843-19(}7) - славетний Ю>рвезький композитор. Написав концерти АЛІІ фортеrtіюю, ~ати для фортепіяно і схриn:ки, батrди, увертюри, симФС»Ш~ музику до «Пер tінта• тощо. Широко nоnулярний і. ;:ге­ пер. 84 тися собою. Помиляється той, що шукає золотої середини між наукою й собою: він здрібнює себе, не збагачуючи й науки. - Якщо час не терпить, то ви можете й не заходити до нас тах часто, -теnло сказала Ірен. -Не почувайте вад собою цьоrо обов'язку. Ви завжди мООКІете nротелефонувати... - Я високо ціню вашу уваrу до себе, - сказав Славенко, цілуючи їй руку на проіЦаИНЯ.Повірrе, Ірен, відколи ми познайомились, я відчув себе міцнішим у праці... до мене вернувся спокій, що :мене був покинув. Ви зробились моїм добрим rеніє:м... якоrо я нізащо не хочу втрати­ ти. Коли він піuюв, до вітальні тихо вступила Марія Миколаївна. - Він знову нічого не сказав тобі? - сумовито СІDІТала :мати. - Він сказав усе, що мені треба, - відпові.ла дочка. ЧЕТВЕРО В ОДНІЙ КІМНАТІ, КРІМ ДІВЧИНИ Кімната професора біолоrі'ЧІНОЇ хемії на вулиці П'ятакова була згори донизу виnавнена кострубатим порядком людини, заклопотаної науковою працею. В цьому спеціяльио чоловічому порядкові важить сама лиш доцільність, обдерта, .як стара жебрачка, й заразом безоглядно ворожа до всяких питань естетики. Шафи на книжки, різного розміру, матеріялу та кольору, насуплено стояли вздовж стін- які випинаючись, мов вагітні, вперед, заставлені КJІJDККЗМИ в два ряди на кожній полиці, ішпі стрункі й високі, що вміщали ЮІИЖОК тільки в один ряд. Серед них були й горорізьблені дубові, й скромні гладенькі соснові, і пара американських,- з десяток різноманітних шаф, куплених випадково в міру з'являлась на них потреба. Але не можна було заперечити, що всі вони, не зважаючи на свою відмінність, однаково добре застерігали від пороху всю масу спеціяльних книг, усередині їх замкнутих. Надмір книжок лежав дуже рівними й акуратними купками на підвіконні, трохи затемнюючи вдень кімнату, та на столі до rrncьмa, якого абсолютна чистота могла навести на думку, що ним, можливо, ніхто й не користується. Стіл цей, хоч і завантажений книжками, вида- 86 вався, проте, пустинним через відсутність на ньому каламаря, бо Славенко писав виключно м'яким хе:мічним ОJІівцем, загостряючи його спеціяльІною маІ.І.ІИНКОІО, що нагадує прилад ШОJІушити кукурудзу в мініятюрі. По шухлядах у столі були складеві різні папери й нотатки, рахунки на всілякі дрібні витрати за кілька років, документи, листування, що зберігалось у конвертах, де зазначено ім'я дописувача та йоrо адресу - і все це так доладньо, що господар міг, не дивлячись, усе потрібне йому зразу ж здобу. ти. Великого клопоту довелось ученому зазнати, поки він призвичаїв до своїх вимог нову прибиральницю, яка, дарма, що на честь П замах учинено, все таки JІИІ.ІІИJІась у нього СJІУЖИ'І'И: це був уже не перший замах у П житті, крім того, праці в професора мало було, а ставку вона одержувала цілу. Але вона мусїла так орудувати в кімнаті, щоб жодна річ не була зсунута чи перекладена з свого питомого місця- коли б це сталося, настрій Юрія Олександровича рішуче зіпсувався б на пів·дн:я·, і він позбувся: б потрібного для праці спокою. Стіни в брунатих umaлepax були вільні від будь-яких прикрас, різних там фотографій чи картин, але так само й без павутиння; широка канапа була громіздка для кімнати, але, з другого боку, надзвичайно зручна спати. - Так, ти переконав мене, - сказав Славенко, що сидів коло столу, вигідно витягнувши ноги, -переконав, друже! Взагалі, добре зробив, що зайшов... Іноді почуваєш оту дурну потребу- даруй на слові- побачитись із старими знайомими, а може ще й нових придбати. Це, зрешrою, безглуздо, бо всі ·люди однаково 87 нецікаві, обмежені в своєму особистому побуті, і всі особисті cтocymm базуються передусім на біологічних потребах, а потім на звичці й традиції. Є, наприклад, традиціл ходити в гості, влаштовувати вечірки тощо... Все це з неробства, друже, повір мені! Нема чого робити, от і сходяться люди докупи... Жалюгідна річ! Бо такі сходини аж нічогісінько не додають до нашого досвіду. Поміркувати добре - на кий чорт мені бути знайомим, наприклад, з німецьким хеміком Абдергальденом, видатним працівником на пооrі біологічної хемії? Чи збагатять мене відомості про його вигляд, костюм, дружину, вдачу? З ме-­ не досить проrчитати його праці. І коли б ми могли зібрати людську енерrію, що марно тратиться в так званих особистих стосунках, коли б могли скерувати її в розумову працю... - Але ж треба людям і спочити, - обізвався з канапи Льова. -Спочинок мусить бути дійсний, - відповів Славенко. - Але що то за спочинок, коли люди витрачають розумову енерrію на порожні балачки, виснажують свій мозок нікчемними міркуваннями про справи, які їх не торкаються і не будуть торкатися? Я не згадую вже про той випадок, коли вони просто напиваються... Сон от єдиний і дійсний спочинок для людини! Але ми, нащадки звіра, ЖИІВемо під владою безглуздих атавізмів 13), що їх знищать тільки майбутні поколішІя... Тим то й ти переконав мене. Тільки мені ще не зовсім ясно, чому :ми мусимо йти 13) Атавізм - біологічний перебуто:к:, та чи та мастивість, що fi мали, яи: норму, ІЛІОДИ на зорі ісиувавия JІЮдства (иапр, ryore волосоя на всьому rілі). 88 саме до цієї дівчини? Чи не краще було б просто походити ~етом? -Це :мені спало на думку ВИtІІаДКово, сказав Льова. - Але ти не пожаJІКуєш... це ро-· зумна й цікава дівчина... -Якби я nочав цікавитись дівчатами, то вся моя роботак чорту пішла б! І дозволь наnеред заперечити щодо її розуму: саме слово «дівчина»- ти вслухайся в нього,- містить у собі прикмету чогось недорозвиненого, дурного й обмеженого. Якщо вона розумна, то я непевен, чи дівчина вона... Арtумент «за» це те, що вона, як ти кажеш, українка. Мушу ж я десь на практиці застосувати своє знаШІя, якщо вже набув його. А ТО ВИХОДИТЬ дивна ріsч - нашій увазі рекомендуюгь мову, якої не почуєш на вулиці і якою нема з ким розмовляти! -О, вона чудово розмовляє по-українському,- радісно сказав Льова. - Тільки умова - на півгодини. Я вірЮ в твої найкращі почу'І'Тя до мене, вірю в те, що ти ІЦИрО хочеш розва::жити мене, але, будь ласка, не затримуй мене! Взагалі, ти потрапив на зовсім незвичайний у мене настрій, - сказав Славеико, пускаючи дим. - Чергова серія моїх спроб закінчилась блискуче. Беруся тепер за нунклеоnротеїди! 14) До речі, де ж живе ця Бісектриса 15), ця мадемуазель Помпадур? 16) 14) Нунклеопротеїди- СІІtЛадові част'И!НИ клітJшnих ІRДер, сполучеШІЯ Н)'!Клеївових :кислот з бlлкам:и. Хеміч:ні терміни, що іх вжито в дальшому розвиткові роману, відоrрають специфічно миСтецьку ролю, зuаченнл іх ПеВІНОЮ мірою влу·чно розкриває сам: автор в біrові свого викnадУ, тому докладніші вияснешш хемічних термінів нічого ие додали б до .розуиіН!н.я ca'ldOiQ твору, 89 - Дуже близенько, на Жилянській, чотири кварrали звідси... - Це спрощує справу. Ходімо. Ах, чорт! раптом скршоrув він. - Сьогодні день, :ко.ли я роб.лю візиту шановному професорові Маркевичу! Але в мене сьогодні нема жодного бажання rmти в нього нудmощиrй чай... І він переказав телефоном професоровій покоївці Пелагеї, що нездужає, просить вибачити й прийти не може. - Бачшп, ти призвів мене до брехні,- сказав він Льові.- Але до брехні я ставлюсь цілком розумово: мені не хочеться йти, ІЯ називаюсь хворим, тобто добираю достатнє й nросте пояснения, яке дальших пояснень не паrребує. Брехня, коли нею розумно користуватися, пожm'Очна й для тебе, й для ближнього. - Але час скажено йде, - сказав він, беруrчи на вулиці Льову під руку.- Пам'ятаєш наш саморобний І.ШІИТаЛЬ на польському фронті?.. Як це давно було! Чорт бери, так і зістарітись непомітно можна. але чита,ча обтЯ\ЖІИЛи б окладними ІПОНЯТТЯМИ; що дальШІИХ хеміЧІНИХ термі.н:ів ми пооонень не даваТИ14емо. 15) Бісектриса - геометричний термін, проста піиія, що перетикає кут в його вepunmi й .цілить йоrо иа дві рівні чаСТИІНІИ. Славенко в данім ВиtrІадкУ має на увазі Беатрі.че - дівчину, що ЇЇ оспівав Данте ІВ сБожесmеннdй комедії». Підиіна nоетичного іМени rеометриЧІНИм терміном підкреслює примітивність Славенка в царині, що виходить за межі раціоналізму. 16) Маркіза де Помпадур (спрамкиє ім'я - Антуанетта Пуассон; 1721-1764) - фаворитка французькоrо короля Людовика XV, наЙВІІJІивовіша і найрозбещеніша із знаних в історіі фаворитоох. Близько 20 років керувала фаК'nf'ЧНО Францією, :МаІОЧіИ надзвичайний вплив на Людови:к:а XV. Славеик:о знов виявляє своє невігластво, називаючи Помпа.цур «мадемуазель». 90 - Ми вже й так старі, ІОрію, - меляихол.ійно зауважив Льова. -Не в тому, зрештою, річ, старим чи молодим: бути. Про мене старість навіть приємнішв, сnокійніша, алеж умирати не хочеться! Умирати ніколи не буде приємно, теорії Мечпікова надто нереальні... Спухай, скажи зараз щиро, ти справді не боявся небезпеки на війні, чи nросто вдавав? - Ні... справді не боявся... Так виходило, що не боявся. - Дивна річ! Але тебе не впізнати. Не вnізнати бравого лікnома Poo-repa. Занепав ти, Льово, на мокру курку виrлящаєш. - Бачиш, Юрію,- обережно промовив Льова, - це зовсім: нічоrо не ва:жиrrь, як людина ви­ глядає... - Що? Ну, nокинь... Лице - дзеркало душі. Ти ж усе таки медик! Юрій Олександрович почував себе чудово. Йоrо душа по скінченні черrової серії спроб наrаду1Вала щось ніби пер~вневе свято, уквітчане nереможними прапорами. Це був блаженний настрій безтурботности, хвилина розснаження скупченої довrий час nсихічної енерrії nеред новим П наllІруженІНЯМ. Коли вони підійІ.WІИ l1P будиночка на Жилянській вуJПЩі, Юрій Олександрович: мимоволі засміявся. -Що за халупа,- сказав він.- Уявляю, які монстри тут мешкають! Цікава дівчина моrла б добрати собі цікавішого приміщення. Ні, Льово, я зовсім перестаю вірити в її високі при­ кмети. В кімиаті Льова ніяково познайомив йоrо з 91 ДЇВЧИ'ИОЮ. - А она с:м:азливая, - байдуже подумав Славеик:о, тиснучи їй руку. -Прошу знайо:миrrись далі,- сказала Мар- та. - Давид Семенович Іванчук, - промимрив кооператор, невдоволений із забіrу ще двох осіб. - Дмитро Стайничий, - сказав юнак-інженер, що приїхав з Дніпропетровського. -Вибачте,- сказав Славенко,- .я не дочув вашого по-батькові. - Я його не сказав. - Дмитро принциповий вороr по-батькові, - сказала Марта. - Прошу сідати! Льово, ви на ліжкові, у мене ж тільки огри стільці. - ЧИІМ же пояснити вашу зневаrу до бать:кШ?- спитав Славенко, обережіНО сідаючи на стільця, що не викликав до себе довіри. «Яка дурниця, що .я тут», подумав він. - Ніякої зневаги, -відповів Дмитро, - Не було на Україні звичаю, щоб по-батькові величати. Та й навіщо воно? Зовсім зайве з боку практичного. Тільки словом більше і на пам'.ять важче. Далеко практич:ніше й хра.ще буде звертатись на «товариш», «ТОварИІІІКа». -Якщо лоrічно продовжити вашу думку, товаришу, - всмі:хнувся Славенко, - то ще раціональніше було б звертатися на «пан»! -Та це ж КОІfЧ>ревоmоція! Гідра контрреволюції, ха, ха! - зареrотав кооператор. - Але така раціоналізація суперечила б нашій соці.яльиій практиці, - незичливо промовиа ішкенер. Подумавши трохи, він додав: - Воно правда, що «товариш» довший F...a вимову проти «пана», так що з того? Значит.ьt 92 задля практичности треба «товариша» скоротити, на «това» 'Ш що. -Або «ТШІJа», стри:wа», «ТВИІІrа»,- підхоrm:в кооператор. -Та покиньте, нарешті, товариші!- скрикнула Марта.- Ви всі страшенно нудні! Все хочете зраціоналізувати й зробити практичним. -Цього вИІМаrає життя,- сказав Дмитро. -А ви від нього нічого не вимагаєте! Прав- 11/1, Льово? - Я цілком зrоден з вами, Марто... Дозвольте закурити. -Прошу. Перший раз вільно всім заразом, а потім тільки по черзі. Суворо по черзі. Давиде Степановичу, призначаю вас стежити за виконом роопоряджен:ня. - Всіда rотов, - сказав кооператор. Всі, крім дівчини, зразу ж закурили, при чім: Давид Семенович, маючи через бідність свою жахливі цигарки, почастувався в Дмитра. - Хто заговорить про раціональність або практичність,- сказала Марта,- з того штраф двадцять копійок на користь безпритульних. Давиде Семеновичу, виконуйте й це розпоряджен­ ня! - Всіда rотов,- сказав кооператор. «От богема», - rrодумав Слшенко. - Плачу карбованця авансом, -недбало заявив Дмитро, ~ючи гроші кооnераторові. - Розписка за мною, - задоволено промовив той. - У нашому приємному товаристві, - ска= зав Славенко, - і щоб не ображати нашу преюрасну господиню, - він злеrка вклонився ]У!ар- 93 ті,- нам ГОДИЛОСЯ! б розnовідати про якісь цікаві пригоди, про любовні приrоди, на зразок як у збірці одного, якщо не пОМИJІЯЮсь, еспан:ського давнього автора, під назвою... здається «КамерТОН» 17)... ІЧИ щось подібне... - Який сором! - скрикнула Марта. - Аку ви, Дмиrrре, скажіть, чий це твір і як він зветь­ ся? - Це не до моєї спеціяльности, - відмовив той. - Скажіть, будь ласка, - звернувся він до ІІірС>фесора, -ви і є той Славеико, що викладає в Медінституті біологічну хемію? -Маю честь. -Я знаю кількох ваших слухачів, моїх оrоваришів у роботі, і баrато чув про ваші лекції... зокрема про поставу практичних робіт... -Штраф, urrpaф!- крикнула Марrа. - Штраф, ах, ах! - підхопив кооператор. -За практику штраф. ВalJ.D1iX у мене вісімдесsт копійок. - На жаль, лекції з біологічної хе:мії не посідають у Медінституті належного числа годин. Зорганізувати окремий інститут біологічної хе:мії є наше невідкладне- завдання. Щодо лябораторної роботи, то, скільки дозволяють наші умови, я, з·вичайно, зраціоналізував її... - Штраф! - крикнула дівчина. - І nrrpaф підвищується до п'ятидесяти копійок. -Я бачу, що розмова мені дорого коШІ-уватиме,- сказав Славенко, даючи rpoпri. 17) Ка:мерrои - інструке:нт у вигляді ДDОЗ)'боі виделки. Удар камертону дає нормальну ІНисоту М)"ЗИ'ЧНОrо тону. Славеюtо плутає какертон із «Декам:еронmь. збіркою JIJ06oaюfx ооові.цавь dталійци Бохаччіо з XIV CТOJii'I"NI. 94 -За ваші спроби над білками·,- провадив Дмитро,- я читав дещо в пресі. Звичайно, на білках я не тямЛЮСR і мене цікавлять тільки практичні наслідки... - Штраф! - заревів кооператор. - Mapro, беріть з них по три карбованці. ...:....... Ні, це справді щось неможливе, -мовила дівчина. - На посаді практика й раціоналізація, вдома про практику й раціоналізацію... Фу, аж язик заплутався! Неможлива річ! Сухарі якісь... Давиде Семеновичу,- звернулась вона до кооператора, - поверніть їм гроші, воЮf гидкі й невиправні. - Ви хочете викреслити два найужваніші в нас слова, з яких одне, безперечно, є символ нашої доби і нової людини, - сказав Славенко, беручи назад ПОJІ'І'ИИНИХа. - Так, - відповів він Дм:иmрові, - преса подала дещо про мої досліди і саме в площині їх практичного значення. Але можливо, що практичного значення вони й не матимуть, - сухо додав він. - Що ви! - посміхнувся Дмитро. - Щоб така матеріяліетична наука, ІЯХ біолоrічна хемія, та не давала практичних наслідків! Славенко теж вибачливо посміхнувся і в:rиті були цілі поля, гори, ~ взбере:жжя річок, де вона ходила, але, доторкнувшись до їх пелюсток, вона, замість м'якости, почувала ріжуще лезо, колючі заховані терни, що ранили в кров її долоню. І ці рани приймала її душа. «Може я хвора?» - думала вона. Та й справді, вона слаба була на ту ніжну й непереможну недугу, що таїться в надрах землі й тодського тіла, за переказом із землі повсталого, - на недугу прагнен- 100 ня до соняІШіого палу, що без кінця обертає плодющу вогкість жиrrтя. До приїзду Дмитра й до візити нового знайомого Марта поставилась цілком байдуже. «Все це не те, не те»,- подумала вона десь потай. Спочатку спробувала грати ролю веселої і чемної господині, але нові гості за розмовою ніби про неї й забули. Тоді й вона перестала на них зважати. КіШІата щораз більше Сповнювалась тютюновим димом, що поволі облягав лямпку під шкляним абажуром у формі тульпану. Кут·ки в кімнаті потемніли і дівчині поЧИІНало здаватись, що вона далі й далі відсувається від людей, що коло неї сиділи, і з тої далечі бачила їх так, як краєвИіЦ, коли на нього глянути в широокий кінець біНОКЛ·Ю. - Благословіть _форточку от&рить, - сказав до не·ї кооператор. - Ато тут газова атака. Марта здригнула. · - Відчиніть краще грубку, однаково витягне,- сказала вона.- Ви вже все, товариство, nереговорили? - Ми торкнулися багатьох питань, - сказав Славенко, - але говорив, власне, я сам, бо товариш Дмитро, з причин, йому ближче відомих, не вважав за потрібне заnеречувати моїх твер,цж::ень, хоч і не погоджувався з ними. - Бо ви казали не те, що думаєте, - похмуро с·казав Дмитро. - Ви берете на себе невдячну ролю читати. в моїй душі, - зауважив Славенко. Йому ніхто не відповів, і небезпека мовчанки parrroм постала в кімнаті. Але Славенко не дав їй поширитись і промовив, підводsчись: - Затим, товариство, дозвольте дякувати 101 за приємно згаяний час та перепросити наприкінці, що я nрийшов незапрошений і :може навіть перешкоджав своєю присутністю. - О, ні, заходьте й далі, будь ласка, - сказала Марта. -З радістю скористуюсь ваІІІИМ запрошенИЯіМ при першій же нагоді, -відповів професор, і дівчині прикро стало від пихуватости його тону. «Чому він зневажає нас?» -подумала вона. - І я теж, Юрію... я теж піду, -сказав Льо- ва. Вони вийш.ли разом, і Славев:ко сказав на вулиці: - От маєш живий приклад вечора, заrиблоrо в недоцільних балачках та порожньому змаганні. І якби; ми почали зараз ходити по будинках, де оце світяться вікна, то скрізь, безперечно, побачили б ту са:му картину: електрична лямпка, стільці, а на них люди, що сидять, курять і розмовляють. Це зветься «бувати в товаристві». І зви;чайно, ми скрізь побачили б OJ1J:Гi з безлічІ дівчат чи ІЖ!інок, круг якої це товариство купчитьсЯ', як ошурка коло маrнету. Все це старе, друже, як світ, і нудне без ~q>аю; це є пікчемне повторювания того, що безліч разів уже повторювалось... Цей вечір, коли хочеш, надзвичайно виразно показав мені, яку колосальну силу ще має над людьми традиція і скільки праці ще треба докласти, щоб зраціоиалізувати людські відносини. -Багато є нерозв'язаного,- сказав Льо~, -І щомить трапляється незрозуміле... Тобто: я хочу сказати, що ось уже, здається, розв'язав, а nотім бачиш, що ні, і... треба починати все сп:с­ чатку. 102 -Розв'язати невелика річ, але треба вміти застосувати розв'язання до життя. Ми отруєні старими схемами, а розумова протиотрута в людині ще тільки виробляється. Я говорю, звичайно, про загал... Власне, тільки десять років ·тому наша революцLя поклала початок :масового виробу тієї протиотрути. Так стоїть справа. І мені навіть вшmкає сумнів, чи не пустився я сьогодні в міркувания та суперечку з підсвідомого бажання висуиутйсь перед дівчиною, з якою ти мене сьогодні познайомив. - А що ти думаєш... - жваво почав Льова. - Я думаю, що це безглуздо й с:мішио, сухо урвав його біохемік:. Ко.пи Славенко вийшов, у кімнаті ще иа хвилину ЛИІІІИлась якась нашорошеність, немов по одвідинах офіційної особи, що з'явилась у неприємній справі. - Намолов сім мішків... - пробурчав нapeurri кооператор. - Язика доброго має, - сказав Дмитро. Марта підвелася з .ліжка. - Я сиділа, як на спіритичному сеансі, сказала вона сміючись.- Професор зовсім приспав :мене балачкою... А що далі робитимемо, то­ вариство? - Може додому пора? - непривітно спитав Дмитро, скоса поглядаючи на кооператора. - Та воно кому з дороrи, - хитро відnовів Давид Семенович. В цю мить дочка крикнула зі сну в сусідній кімнаті. - Що за кляте дитя, галасує вночі, - невдоволено мовив батько. -Діти такі нервttі піІІLЛИ... О, са:мувар! -Слава Богу, в .якого ІЯ не вірю,- сказав Дмиrrро, підходячи до Марти, - Нарешті можна серйозно поговорити... У тебе завжди отакі ве­ чор·ниці? - Це вас не обходить, - холодно відповіла дівчина. - І я прошу... - Стривай, ти не пробуй nринизити мене тоном та словами. Сказав поет: слова -полова... -Але огонь в одежІі. слова,- додала дівчи- на. - Я визнаю тіJІЬІКИ початок. -А ІЯ кінець. -Чудово: початок шукає кінця!- скрикнув Дмиrrро. - Ми зробили зразу великий крок уперед... На цю хвилину вернувся кооператор. -Заснула,- сказав він, сідаючи.- Крикнула, та й спить... Дайте, Дмитре, циrарху... - Немає, - похмуро відповів хлопець» .икому хотілось дати кооператору не цигарку, а по­ тиличника. - То я й своєї - мовив Давид Семенович. - До завтрього, - сказав Дмитро підкреслено і пішов обурений геть. - Хе, хе, всі розбіглись, тільки .я коло вас, -сказав кооператор й довгенько ще в неї сидів, передражнюючи на всі способи Славенка і тим її потішаючи. 104 ДВОЄ В ОДНІЙ КІМНАТІ, КРІМ ДІВЧИНИ Звичайно, :ж:итrя людське, в психічному його вияві, є nостійна зміна занепадів та піднесень, тож нормальна крива його мусїла б нагадувати синусоїду 18) з довершеною ритмікою її хвиль. Та що людина може бути нормальна тільки теоретично, то й графіка її дійсного психологічного стану в системі координат виглядала б неймовірною хривулею, якої згинів не змогла б узагальнити формула самої найвищої математики. До того ж деnресивний стан у людини залежить найчастіше не від вичерпання енерrії, а від надміру її, який, шукаючи виходу, спричинює прибільшений тиск на стінки психічного апарату. Людина тоді почуває себе так, як почував би бальон із стиснутим nовітрям, якби йому дати нещастя почувати: він безперечно мучився б найтяжчими муками, аж nоки якась спасенна рука того повітрн з нього не виnустила б. Деnресивний стан має певну rрадацію, яку визначити в щоденному :житrі буває дуже корисно. Бо одна річ є депресія абсолютна, коли під тиском енерrетичної зайв:ию1 вшкоджено основні nідойми nсихічного механізму, і людині 18) КриІВа синусоїди - математичний термін: безконечна крива лdнія хвилястої форми. 105 вже важко вернутись до радісного світосприймання, а зовсім інша справа з депресією тимчасовою, що може бути, іноді й дуже пристойно, розряджена, иадимаючи, як ходовий вітер, людські паруси. Щоб відрізнити їх, тут можна порекомендувати спосіб, який годилося б назвати реакцією на матеріяльне поліІІШення і якого суть зрозуміла без дальших поясиевь. Другого дня Марта прийшла до Махартресту в сильно кепському настрої, але несподівана звістка rюро підвИІЦення розряду і"і все таки радісно потіпrила. Замість шестидесяти карбованців, дівчина :мала одержувати сімдесят і на душі в неї ці десять карбованців надвишки лишили приємний і теплий слідок. За два місяці вона з:мооке, наприклад, легко купити торбинку на зміну старій, вже досить зужитій. Ще, наnриклад, ..я:хщо глянути на справу глибше, то їй вільніше тепер узяти кредитування, щоб упорядити на прийдешню зиму - як далеко людська думка сяrає! - пристойне пальто. Могло бути ще й багато ішпих комбінацій, які дівчина мала пильно обміркувати та зважити. Все це створювало ·для Марти, хай дуже дрібний, а nроте свіжий жиrгтєвий клопіт, до якого радо взялася їі стомлена душа. Але звідки трапилась їй ця добра нагода, хто в цій насиченій людьми вкладистій установі раптом потурбувався про неї, задумав зробити невеличку приєшrість дівчині, що почувала себе геть самотньою? Виявлялось, що походжетrл цієї радости, ЯІК і багатьох радостів та nрикростів, було суто механічне: Марті, недосвідченій робітниці, були не дали спочатку повної ставки, коли переводили на посаду діловодки Статча- 106 стини, а тепер цю ставку їй нарешті призначено. Оrже, це був nросто безсторонній. наслідок діяння вищої сnраведливости, втіленої в тарифно-цінувальному статуті, і дівчина, власне, могла б ще й скаргу заявити, чому ця сnраведливість об'JІІВИІЛась тільки через півроку їі ретельної і відданої праці на дорученій посаді. Так сказала їй машиністка Ліна, що перша порадувала Марту новиною. -Ну, я вітаю вас, -мовила Ліна наприкінці.- Коли б це раніше, то я б позаздрила, а тепер у мене з моїм Борисом спільна каса. Я від цього не проrраюІ -Ваш чоловік, певно, багато одержує? спитала Марта, щоб зробити товарипщі приєм­ ність. -О, він одержує сто п'ятдесятІ Але одержуватиме більше. Він же з вшцою освітою, згорда додала Ліна. Під час обідньої перерви до Марти підійшов paximmк Ворожій. -Так вас з прибавкою?- сказав він. - Давно вже слід було дати, - сухо відповіла Марта. -Давно, кажете? А знаєте, хто це, по-моему, постарався за вас?- хитро спитав Ворожій. - Тут нікому не треба було старатись. -Ви думаєте, мадемуазель? А що, коли це наш Безпалько? Ось побачите, коли він вам ще й надурочних не влаштує, так вечорком. - Не плетіть дурющь, - суворо сказала дівчина. - Марточко, побий мене Бог об старий сапог, коли я не бачив один раз, як він отак скоса не глянув на ваші ніжки... ото знаєте, коли ви 107 на стільця стаєте папери з _шафи діставати. Я теж, каюсь, 11Jішу іноді. - Ви все міряєте на свій аршин. -А ви не носіть куцих спідничок, щоб спокуси не було! «Який цинік»,- обурено подумала Mapra. Проте, слова Ворожіеві П вразили. Вона мимоволі кинула оком на Безпалька, що спокійно сидів коло свого столу й переглядав папери, попиваючи чай. «Невже він міг дивитися на мої ноги?» - подумала вона. «Ні, це абсолютно неможливо! Занадто він... урочистий!» І не зважаючи на «абсолютну неможливість», у неї все таки лШШІвсsr жартівливий сумнів. Взяв!Шfсь до роботи, вона пригадувала вчорашній вечір. «Льова, мабуть, ненормальний», - подумала дівчина. Бо хто нормальний був би безнадійно закоханий протягом двох років? Всі, кого вона знала, були закохані в неї максимум місяць, та й зовсім інакше закохані, бо хотіли П обійняти, поцілувати, покласти їй руку на коліна, а один на першому ж побаченні cxomm її і ~рикнув: «Будь моя!» Вигнаний, він пішов, не дуже образивІІІИсь, і сказав на відході: «Я так і знав, що ви міщанка». У всякому разі, хтось та був ненормальний: або всі ті, або Льова! Цього питання вона остаточно розв'язати н~ змогла, та й рядки одноманітних цифер, .які вона звіряла, чимало завад:жа.ли їй. Але у вузеньких інтервалах між ними вона все таки встигла просунути якусь власну думку чи принай:мні добрий уривок її. П'ятнацять тисяч сЬ..rсот двадцять два, прочитала Марта підсумок і на .МJІТ"'и здивовано сІІИНИJІась: вона зовсім не могла пригадати, .як ВИіГЛІЯ'дав той професор, що Льова до 108 неї вчора приводив. П'ятнадцять тисяч сімсО'l' двадцять два, nроказала вона ще раз, але не змогла пригадати ні його обличчя, ні зросту, ні костюма! І так кілька разів за працею вона пробувала заради цікавости відтворити образ свого нового знайомого, але жодної рисочки з того образу в собі не знаходила, немов він був стертий з її пам'яти, як стираюгь із ДОІІ.П{И ІqJейду. Дивна річ! Цікаво було б побачити його знову. «Але він, nевно, не прийде, бо дуже ІІШІІНИЙ»,- подумала вона. Ця: думка знову до неї вернулась, коли дівчина виходила з установи, але не була обарвлена жодним почутг.ям- така собі байдужа думка, одна з безлічі, що Іq>ут.яться: й зникають у голові. Надворі день стояв незвичайний - м'який j соНЯІШІИЙ, тихий, усміІшrивий. Він, здавалось, rлузував із снігу, розстеленого по вутщях, із теплих одеж перехожих, із rальош, хутрових комірів і каІШІе. 19) День цей ніби мав щось дуже хитре на думці й зазирав скрізь по вікнах. очах і душах, ..чаштуючи всюди і всім якусь при· ємну капость. І дівчину щораз глибше обійм~лu чудне почум"Я, що ось зараз вона когось зус·грі · не. Кого саме? не знала! Але ЙІІLЛа піднесеW\ купаючись у nроміннях та поглядах, і в душі їй зароджувалось лунке почуття: своєї переваги. влади, зверхности! Немов би кожен, кого бачила вона, потай її жадає, прагне до неї з давніх ди·· вен, може навіть від світаику землі, коли вона Ж1ИЛа десь інде, зовсім ішпа, серед інших людей і nрироди, але вона, вона! Бо їй здавалося: у ту мить, що вона вічно була й вічно буде, що єдиній 19) Кашне - шалик. 109 їй із людей, минущих створінь на землі, даио цю щасну долю завжди тривати в :молодості й осяйній красі. «Цариця землі» -згадала вона Льовшrі слова. І воНИІ видались їй не такими вже неймовірними. Раптом Марті спало на думку, що :може зараз рушає Дніпро. Вона мерщій - щоб не спізнитись на видовище - зійuша з ~тика вниз, аж поки побачила річку. Але Двіпро рушати ще, звісно, не збирався; нав:п.аки, з йоrо крижаної маси здіймався холоДНИ!Й і різкий вітер, що за кілька хвилин, поки дівчина тут постояла, розібрався й зміцнів, вмить розвіявши жарrи пустотливого дня. Небо зненацька потеl\1ніло, західне соІЩе зблідло, і сніг, що здавався цяцьковим допіру, дихнув морозом із-під ніг. «Це ж тільки друге березня» - подумала Марта й пішла геть відбувати свій щоденний розпис обідати й вивчати стенографію та :машинопис. Вдома вона тіJІЬкищо встигла розпаJІИТИ груску, як у двері постукаво. - Заходьте, - крикнула вона, і до кімиати вступив професор біологічної хемії, ІОрій Олександрович Славенко. -Ах, це ви!- сказала дівчина. Вона побачила його .пвічі за один раз - пuперше, перед собою, а подруге, й образ його, що так зрадницьки зник із П пам'яти, в ту мить проступив у ній виразно й яскраво. - Чому ви думаєте, що це мусів бути .якраз я? - трохи прmqю спитав Славенко, вітаючись. - Власне, я зовсім не думала, ІЦО це муси·rе бути ви. Для мене це цілковита несподіванка. - Дл.я :мене теж, - сухо відповів він. Абсолютна й непередбачена несподіванка. Спрв.- 110 ва в тім, що вчора я забув у вас свій цигарник... Непрощенна неуважність! Він певно десь упав. - Не знаю, - сказала дівчина, - я ІЦе не прибиралав хаті. Зараз побачимо. - О ні, прошу, я сам спокутую свою провину! Не турбуйтесь, я не нароблю вам безладу. - У мене й так його досить. - Безлад в обстанові є ознака душевної неусталености, - сказав Славеико, зазираючи nід стільці й стола, - між цими двома змінними неличинами є пряма функціональна залежність... Ось, до речі, ваш гребінець. - Ах, це я nоспішала на nосаду, - скрикнула дівчина, червоніючи, - Ні, давайте я краще сама шукатиму! - Дякую, я вже його знайшов. Він, мабуть, ухилився вчора від простого ШJІЯХу до моєї tmшені й потрапив під стіл. Виключний випадок. Дозвольте nерепросити вас за турботи... - Прошу, я дуже рада. -З .чого власне? - З тоrо, що циrарник ваш знайшовся. Ви могли загубити його й на вулиці. - Так, - невизначено nромовив Славенко. -Коли я взагалі міг загубити його, то, звісно, й на вулиці також. - Може ви роздягнетесь? - запроnонувала дівчина, виконуючи, головне, обов'язки rоспод:и= ні. -Я роздягатись не буду, бо дуже nоспіrцаю, - сказав Славенко. - Але коли дозволите, викурю у вас цигарку на честь свого блудного цигарника. Щоб ви знали, як цей негідник зіnсував мені сьогодні цілий день! - А день був чудовий, - сказала дівчина. 111 - Можливо, але ще зранку я витратив добрих півгодини на шукаНН!Я: його... тобто цигарника. Моя рабиня дістала сувору догану... -Рабиня? -здивовано спитала дівчина. - Так повелося в нас називати хатню робітницю. Я був певен, що вона десь запроторила його, а тепер муситиму її перепросиrrи. Звечора вона виготовляє мені шістдесят nrryx цигарок, мою щоденну порцію, рахуючи й !Ч'ЗстуваШІЯ знайомих, і от уявіть моє становище вранці, коли я не мав як узяти своєї передобідньої частини! Довелося купити готових цигарок у ~е незtрабній упаковці, що цілий день заваджала мені в ЮШІені... - Але ж це дрібющі, - сказала Марта, по­ сміхнувшись. Посміхпулась вона несміливо, бо взагалі малася перед гостем якось незручно. Вона почувала в ньому людину зовсім іншого кола, ~ їй і, мабуть, вищого від неї, де люди :живуть невідомими їй інтересами. І власне життя для неї в ту мить спорожніло. - Так, це дрібниця... для тих, хто живе дрібницями, - сказав Славенко. - А коли людина в своїй праці,- власне, задля успіху своє] праці, - силкується усунути всі дрібниці й випадковості, то кожна дрібниця, яку доводиться поборювати, набуває значення повноцінного психічного акту, що відтягає й розпорошує ува­ гу. Він сказав це повчально й пильно глянув на дівчину- мовляв, чи зрозуміла ти? Марта дуже зніяковіла. «Він суворий», -подумала вона, і ця суворість не видалась їй НеПJРиємною. -Наукова галузь, де я працюю,- nрова- 112 див Славенко, -вимагає від дослідника, - Iq>iM хисту, розуміється, - двох основних прикмет. Передусім високого стуІПІЯ духової зорганізованости, щоб усе друrорядне, .якого в житrі аж надто багато, було абсолютно підпорядковане головній меті. Науковий діяч не є, звичайно, чернець, він не заперечує жи-rrєві потреби, але все ж: мусить їх максимально сnрощувати. А подруге, він повинен бути фізично міцний, щоб витримати вагу наукової праці, бо вона виснажує організм, ІЯІК ніяка інша. Це ніби парадокс, але можна твердиrrи, що якраз ця праця є для нас протиприродна. Видима річ, наш організм пристосований не до мисленн!Я', а до м'язевої роботи, і коли він мислить, то зазнає подвійної шкоди: не тільки робить те, що йому належить, а ще й робить те, що йому не належить. За цим словом він постеріг на столі розгорнуту книжку. -Читаєте? -недбало спитав він.- Дозвольте поцікавитись змістом вашої лектури. Сосюра,- nрочитав він, уз.явш:и книжку.- Не можу похвалитись, що автор цей мені відомий. А, та це вірші! Про що ж пише цей поет із таким ссавецьким прізвищем? - Про ревотоцію й кохання, - сказала Марта. -Хоч він і поет,- сказав Славенко,проте мусів би все таки подумати перед т:им~ як писати. Що спільного є між ревотоцією, найвищим напруженням громадської енерГії, якому індивід мусить доостанку підпор.ядкуватись, і коханням - чуrrям вузько індивідуальF...:и:м:, :аорожим будь-якому громадському контродеві? Я міг би його зрозуміти, коли б він nисав i:iUo нрu революцію, або про коханки. Але таке пр<УГИприродне пооднанн.я не вміщається в :моєму розумові... І він цікаво, на вашу думку, ІІИІІІе? -Мені здається, що цікаво. - Про кохання? - Ш, чому... npo революцію так само. Він пильно глянув на дівчину. -Я не здивуюсь, якщо кохання цікавить вас більше за рево.mоцію, - насмішкувато сказав він. «Він говорить зо :мною, як з дівчиськом», спантеличено подумала дівчина. І цим він їі не ображав, а кривдив. - Ви маєте всі підстави... - вів Славенко, але в цю мить у двері постукано. -Зайдіть!- крикнула дівчина, і до кішmти встуПИіВ :молодий дніnроп~ськи:й інженер. Чоловіки поручкались, і дівчина не обмину~ ла нагоди крадькома Іх порівняти. Обидва на зріст були :майже однакові, тільки Дмитро кремезніший - взагалі в будові тіла й рисах обличчя :мешuе оброблений. ЯКІЦО за професором було вже покоління чи два інтелектуальної праці, то інженер ще тільки перІІІИЙ серед роду свого до неї брався, зберігаючи на собі сліди тяжкої фізичної роботи батьків- перелславського коваля, що помер на розрИІВ серця, і тамтеІІПІЬОі оралі що жила й досі в старшого сина, коваля так само. Противно народнім пісвя:м, чотири сини :мав коваль, яких "Dримав у великій покорі. «Ви будете в :мене .mодьми»,- казав він. На початкуреволюції коваль так розподілив наявні сили своєї роДИІНИ: сТи, - сказав він старшому, -матір годуватимеш, як а помру,- з :місця не троrай; ви двоє, -др середульших,- за свобо- 114 ду йдіть, однаково воєнні, тільки глядіть, щоб хоч один зостався; а малий хай учиться». І сталося по його слову: старший матір годував, з середульших один був забитий, другий дійшов до середнього комскладу, а малий учився. Щороку двоє тих, що покинули рідний Переяслав, дРконче одвідували домівку, де їх ще й досі об'єднував спогад про батька, що немилосердно цукав їх, але ніколи ие бив. ВЇ\Ц цього виховання брати були трохи суворі, але витривалі й міцні на вдачу. Це зокрема придалося молодшому в його тяжкій боротьбі за науку, .яку він з честю подолав, не зважаючи на всі злидні свого побуту. Перший рік у ВИШ-і, де він потраrmв до робфаку 20), хлопець через :малу підготованість свою почав фатально відставати. його зняли навіть із СТИіПеидії, але й на :мить йому не спало в голову покинути ІІ.ІКолу. Є щасливі цільні натури, що в нещастях тільки загартовуються і з невдачі здобувають нову вперrість до боротьби. Позбувши:сь стипендії, він перейшов у рооряд тих студентів, що рубали дрова, вантажили вугілля, служили за двірників і кур'єрів. Часом: він просто голодував у цілковwrому розумінні цього слова, жив фунтом житнього хліба цілий день, nри чім мав досить волі, щоб до другого фунта, залишеного на завтра, не доторкнутись. І вчився, завзято шліхунав свій не так нездарний, ЯJК ненправний і надто конкретний мозок. На другий рік Дмитро вже вирівилвся в науці, 20) Робфак - робі'МИ'ЧИЙ фах;ультеr, ~е ІЮUDfрений в СССР тип школи, що прискорено :готував до"' Р<>СЛих робітників 111J воrупу у :висок1 ІІІКnПИ. 115 на третій знову дістав стипе~Wю і з.рештою кінчив ВИШ-а не останнім. Поруч того, щоб Щ>аще зорієнтуватись в обставинах, він прочwrав чимало книжок з різних питань- економічних, природничих, філософсьІОDС, навіть сільсь~к~госп~ дарських; все це була так звана :науково-популярна література, іноді й звичайні брошурки, і тільки історії, що зокрема цікавила його, він приділив більше уваги. З Мартою він познайоМИІВся ще коли та профшколу кінчала, і заходив до неї не дуже часто, але систематично. Власне, поки він був у Києві, мав у дівчини певний прийомний вечір раз на тиждень, здебільшого в середу. - От кінчу інститут, улаштуюсь, тоді обов'язково поженимось,- казав він. -А там побачимо, -жартома відrювідала дівчина. В думках вона вважала ДмИ'11>а за гарного й щирого хлопця, тількищо дуже нецікавого! Він не говорив тих nалких слів, яких баrато сказано в її кімнаті- так багато, що коли б вони були щирі й мали фізичну властивість пекти, то від усього будИІНКу й навколишнього кварталу JIИlliИJIOCSІ б сумне згарище; він любив, зрештою, тільки своє діло, на превелику силу виборене, отже любив у ньому свою власну витрачену енерrію. Адже надто багато він вистраждав задля індустрії, занадто багато доклав до неї зусиль, щоб ставити щось над неї. Пляни він будував собі І.ІІИрокі, але спокійні, ділові, чи, сказав він, практичні, без за:ю>пления й мрій, які призводять до розчарувань, а вірив тільки в працю, якою все здобув, бо ніщо не спало йому від надмірного хисту чи несподіваного успіху. Хоч мав 116 він ще тільки двадцRТь п'ять років, але почуrrя романтичної викточености, надій на на'р;Jвичайну 21) долю в ньому не було - проста, настановлена сила керувала ним, і він мався таким способом зовсім добре. · -Добрий вечір, товаришу,- сказав Славенко. - Але заразом я мушу сказати й до. nобачення, бо о восьмій мене вже чекає ляборато­ рія. Він ще раз перепросив Марту за турботи й пішов незадоволений. Передусім, по цигарника він міr просто прислати свою робітницю, -тах, це було б чудово: nрислати робіТНJЩЮ! - подруге, коли він зайшов уже сам, то не треба було й хви.лиик:и лишатись, не ч>еба було заходити в розмову. Ще й з ким? Що для нього ця радпаннач:ка? А от він сидів, аж поки не з'явився отой стрижений молодих. Професор nочував при:юрість. «Це чорт зна що! Треба до рук себе взяти!» -роздратовано подумав він. За що, власне? · - Ти давно його знаєш? - сnитав Дмитро, коли учений вийшов. · - Та вчора ж разом: знайомились! Але ви знахабніли, Дми-Dре: повернувшись із Дніпропетровського, уперто кажете мені «ТИ»! Скільки nригадую, я вам такого права не давала. - Ого! Ціле тобі правове rmтання, - засміявся Дмитро. - Ви думаєте, - вела дівчина, - що коли дістали noca~y на фабриці, то зробились уже більІ.ІІИЙ за всіх! У nани вийшли, як же... 21) В техсті nерwодруюу, очевидно, ПОИ'ИJІково стоїть - «ЗЗИЧЗІЙНУ». 117 - Ах ти дивачка! Та ми ж з тобою давні приятелі, так: пак? І потім,- додав він ласкавіше, -в Дніпропетровськом, ко.ли я тебе :не бачив, я так звик думати про тебе, так, розумієш, звик, що ти ніби зо :мною... - Але це тільки ваші мрії! - Мрії? Зовсім не мрії. Та коли на мое дружнє звертання треба твоrо дозво.лу, то nрошу його. -Ні,- сказа.ла дівчина. -Уперта, як молода коза!- сказав Дми-- тро.- Молода й гарна... Ти ті.льки подумай: я до тебе з поваЖІНИМИ, праК'І'ИЧИИМИ пропозиціями, а ти мені зразу зневагу. Добре, що я необраз.ливий! Сідай, Марто. - Я, звичайно, не можу виrнати вас з хати, - мовила дівчина, сідаючи. - От і добре, що не можеш... Та й нащо вигонити? Краще їдьмо разом \ЦО Дніпропетровсь­ кого. -Навіщо? - Це зрозуміло: поберемось. - Дуже несподівана ПІрОпозиція. Дмитро закурИІВ і якийсь час чи то вибачливо, чи то з жалем дивився на дівчину. Вона засміялась. Тоді хлопець підвівся й пустотлива обійняв їі. - Марто, ти хороша! -Без рук прошу, - стереоТИІПІо відповіла вона. -Гаразд, геть жарти! Поговорімо практично, - сказав Дмитро, сідаючи поруч. - Неправда, що моя пропооиція несподівана: я не раз npo це говорив тобі, говорив цілком серйозно. Тисама подумай - чи ходив би я до тебе щотижня, 118 якби не думав з тобою побратись? Я не жевжик якийсь, часу в мене обмаль, я працював, як віл, я був голодний, ЗІЮреНИіЙ і все таки приходив. Чому? Ясно - ти меиі подобаєш.ся... - Дуже приємно. -Тим Іq>аЩе, Марто! Я й справді ні разу не помічав, щоб ти була 11Р мене ворожа... І ти ввійшпа в мій: ІІJІЯН. -В п'ятирічку? - А Що тут поганого? Ми повинні розраховувати, щоб :жwrrя наше було міцне, щоб воно рухалось уперед. В такій справі, як одружіння, не повинно бути випадкового вибору. Що таке шлюб? Штоб-це спі.лка, така, як: спі..JІка УСРР з РСФРР, наприклад, - д,ти1 спільної праці, для спільної боротьби. Це маленька спілка у великій спілці людей. І тут ~а добре поміркувати, щоб не наробити зопалу дурниць. А то поженяться, як тепер це, а через :місяць розходяться- хіба це діло, Марто? Що це- спорт чи розвага? Від I.l.L1IIOбy :муСЯ'І'Ь бути діти... -І багато?- глузливо спитала Марга. - Я думаю, не :менше, як n'ять. Тут такий розрахунок: двоє помре, двоє заступає батьків, а одне- це чистий прибуток кляси та нації. Діти -це перш за все. А то ми будуємо для майбутнього покоління, а про покоління те й не дбаємо. Тут у нас поганенькі, треба сказати, справи. Я помітив, що наші українці ще дуже непевно почувають себе в місті - бояться дітей :мати. Особливо такі, як я, що в скруті довелося жити. Думає - важко буде. А це неправильно! Дwгин:а завжди виросте. Нам же 11Р зарізу потрібна українська дітва, піонери, маленькі будівники соціялізму! І виховати їх так, щоб працювати вмі- 119 ли, щоб любили працю, були товариські, дужі.' Щоб набудували нам тисячі заводів і самі були, як сталеві. Я вірю, Марто, в краще майбутнє. В те, що люди будуть кращі. Якби мені довів хтось, що цього не буде, я може злодієм зробився б. Так і батько мій казав: якщо ти ні в що не вірИІJ.]j, тоді людей ріж. Тільки ІЯІ не з тих, що в краще майбутнє вірять, а самі тільки язиками молотять. Або гопки з радощів скачуть, що вірять. Вірити - це значить працювати. Ти подумай - кляса відроджується, нація відроджується- стільки відродж:ень, що в голові закрутиться. Треба спокою. Діло треба робwrи. А з тебе чудова буде мати, Марто, - додав він раптом. - У тебе міцні груди, ти гарно збудована, діти твої будуть сильні, і ти легко їх родитимеш... -Ви не на виставці молочних корів,- зауважила Марта. Цей практик починав її справді тішити. «Що на нього ображатись? Хай балакає», - думала вона. Крім того, настрій у неї був напрочуд прозорий - вона ніби спочивала всім своїм єством, спочивала невідомо після чого, але безмірним спочинком. Це була хвилина, коли можна сказати: «Мені нічого непотрібно», хоч нічого й не маЄІІІ, коли почуваєш змогу виразно мислити, рішуче діяти, розумно говорити, але дозволяєш собі нічого цього не робити й задовольнятись самим потенціяльним: станом своїх спроможностів. -Знову ці слова!- скрикнув Дмmуо.Ох, Марто, ти теж, здається, зіпсута! Може інакше треба було сказати? Віршами про красу? Але я кажу так, як умію. Я- простий, ти знаєш мене. І щирий - ніколи не брешу. Що ж, подивись і ти так на мене. Я сильний? Безперечно. 120 Поганий? Ні. Дурний? Теж ні. Правда, я не красун і не геній. Тільки ж красуни за:вжщи бувають легковажні, а генії зараз невчасні. Я думаю, що генії зараз непотрібні. Минув той час, коли природу треба було брати з наскоку, коли людська свідомість була здатна на самий лиш nорив. Ми живемо в час систематичної, практичної роботи, для якої потрібні розумні й чесні робітники... А геній, може, й зіпсував би нам справу. І я можу ще бути другом, на якого можна покластися, який ніколи не зрадить. Думаю, що й ти така. А це ж дев'яносто відсотків того, що треба длн справжнього шлюбу. - Але решта десять відсотків? -Вони на місці! Ти nримушуєш мене ще раз сказати, що подобаєшся мені... Ти ж це чудово знаєш! Яюцо тобі приємно це чути, зобов'язуюсь говорити тобі це ціле !Ж!ИТ!'я. Бо це пра·вда. З нас добра пара, Марто. Ми так бадьоро, сміливо підемо вперед, нам удвох і чорт не брат! Скільки ми зробимо!.. Бачиш, я пропоную тобі поважного й добре викресленого nляна! Га, Марто? Чи може ти nроти мене особисто щось маєш? Кажи просто. -Ні, я проти вас абсолютно нічого не маю, -відповіла Марта. -Гаразд! «За» тепер, знаєш, не голосують. Це правильно: хто не проти, той за! Так що, руку, Марто! - Можна ще й ут.римуватись. Я утримуюсь. - А я думав, що ти справжня українська жінка! - розчаровано промовив Дмитро. ~ Це ж ганьба - ут.римуватись! Хто втри:мується? Кволі, легкодухі, хто на яку стуІІИТУr не ::;н-:1~... Може ти якогось додатка до моєї пропозиції ма.:. єш чи поправку? - Маю величезного додатка й величезну виправку. - То кажи, обговоримо! -Мій додаток дуж:е простий,- почала Mapra, але в цю хвилю постукано. - Зайдіть, крmmула вона. -О, вже починається збіговисько! - хмуро пробурчав Дмитро, nідводичись. - Дозволь спровадити? Це я раз-два. - Без скандалу, - промовила вона свій друrий стереотип. -Ну, кажи тоді, який додаток? Одним сло- вом? -Добривечір, Льово, -сказала дівчина. Льова nривітався з порога. - Ну, що, як там погода? - насмішкувато спитав його Дмитро.- Холодно? Поrрітись прийшли? Марто, - сказав він дівчині, нервуючи, післязавтра я мушу їхати. Лишатись далі не можу, та й нема за чим... Завтра я заходжу. О котрій годині? - По обіді я завжди дома. - Гаразд, по обіді. Дмитро пішов, Льова тим часо:м скинув ко­ жушанку. - Марто, це він на :мене... розгнівався? стурбовано спитав він. -На вас, Льово! йому вже вдруге перешкоджають переконати :мене, щоб я заміж за нього віддалася. - Я невчасно прийшов, - прошепотів Льо- ва. 122 - А вам хотілося б, щоб він мене переко­ нав? Льова мовчав. Тоді дівчина засміялась. -Вам тах сиJІЬно хоЧеться, щоб я закохалася в когось або заміж віддалася? А признавай­ тесь! -Тоді б... Марто, тоді б ви були втрачені для мене... - сказав він через силу. - А то надії... я не можу зві.пьнитись від надій. Ідьте звідси, -порадила дівчина. -Не можу... -Але й я не можу, погодьтесь, закохати себе або заміж себе віддати Зад.пІЯ вашого спокою! Ви страшенний егоїстІ За це будете мені сьогодні читати. Ми вже давно не читали. За тим дала йому книжку, а сама вмостилась на ліжку. -Я готова,- сказала вона. Льова почав читати. Виразно, але одноманітно, він виводив рядок по рядку, спинявся на всіх крапках та комах, але в голосі не виявляв жодних інтонацій. Таке читання було чудовим тлом на думки, і Марта невдовзі з цього скористувалась. «Які чудні трапляються виnадки», подумала вона про сьогоднішню візиту професора. Пригадала всю розмову з ним, і мала nриємність з того, що ця розмова відбулась. Тепер уявляла біохеміка надзвичайно виразно, якось зблизька, так ніби він не зовсім пішов або хоч залишив по собі щось цілком матеріяльне, що вона могла відчувати, як реальність. І це nочування відсутнього, як присутнього, тіuт:ло її, мов та радісна омана, що одне тільки бажан:Н'R викЛИіКає - бути в омані якнайдовше! 123 За годину Льова прочитав їй два оповідання, але далі слухати дівчина відмовилась. - Ідіть додому, - сказала вона, підвод.ячись. - Я щось дуже стомлена. - Тоді... до побачення. -Не ображаєтесь на мене? - Марто! - скрикнув Льова. - Навіщо ви таке говорwrе? Ви стомлені, я rЦцу. Коли він вийшов, Марта стояла JІ'КИЙСЬ час серед кімнати. Потім поволі nідійшла llP столу й накрутила годинника. Несподівано вона зами..лувалась на своє бляшане будило й навіть погладила його рукою. «Ти моє друге серце»,- подумала вона. Було ще рано, початок на одинадцяту, але дівчина роздяглася. ПоrасивІlІИ лямпу, вона сіла на ліжко. Тихе хвилювання - якесь м'яке, пестливе, лагідне- nройшло їй по тілі дрібним, неслійманним дрожем, ніби теплий легіт їі раптом обвіяв і спинився на її грудях пухким лескотючим птахом. Вона засміялась, схилилась на руку й нapenrri зовсім лягла. Так їй було дуже вигідно, сорочки вона не почувала зовсім. Цокіт годинника віддалявся від неї і геть затих, серце кидалось мляво - тільки той nри:марний, навіяний птах розмірно бив їй по грудях тихим крилом. Щоб спинити його, вона поклала на груди руку й непомітно заснула в щасливій непритомі, в радісному, бездумному забу'М"і, оточена невиразними й невимовними передчуrrями, що ії ліжко обстали. 124 ОДИН У КІМНАТІ З ДІВЧИНОЮ -Без лізина!- сказав Славенко.- Без лізИІНа не моаке рости молода тварина, і ви в тому числі. Бо, скільки зрозумів я з ваІІDІх відповідів, ваш зріст ще не закінчився, і це di(s) диамінопохідне капронової кислоти може бути вам дуже корисне. Нам доведеться ще раз побачитись, -додав він, повертаючи студентові мат­ рикула. - Немилосердно ріже, - заявив студент двом товаришам, що чекали черги. І вони вирішили сьогодні не іспитуватись. Професор почекав хвилин кілька і також рушив додому. Була п'ята з половиною. Власне, через півгодини мусіло відбутись засідання учбової комісії Інституту, але Славенко не лишився на нього. Щось справді він кепсько мався головне, почував себе ввесь час зденервованим, зайве напруженим і разом з тим- це найдивніше- думки його були розкидані й неслух'яні. Так що не зважаючи на внутрішню напруженість, професор був знезосереджений: його голова брала явища й речі поза фокусом. 22) 22) Фоосус - тут: точка, а ІRІКій збирається заломлене лінзою проміння. 125 Здібністю виразно мислити, вмінням сконцентрувати мізкові сили в OlJ1lY точку, :мов те соняшне проміння, що, крізь лінзу 23) пройшовІlІИ, ту точку пропалює, -цими властивостями своїми; професор справедливо пишався. Без них бо неможлива уперта й до краю, зpenrroю, однобічна наукова праця, що поляrає в постійному зглибленні явища, в своєрідному пропалюванні його розумовим струменем. Основи цих властивостів закладені, звичайно, в самій нашій психіці, що саме з себе стр:и:мить витиорювати в собі домінанти, але треба великої і систематичної, щоденної праці, щоб їх розвинути. Зосередження йоtів 24) на власному пупі ~омічне, але це той самий процес, що викрив дивовижну механіку атомів. І уявити самопочупя людини, роками призвИІЧаєної до абсолютної підлеrлости своєї думки, коли раптом у голові в неї починається шумування, коли думка, як уярмлена рабиня, зненацька починає заколот, повстання. бунт! Хто підбурив ії, завжди спокійну? Де той злісний аrітатор, що покликав їі до непослуху, зламавІІ.Ш всі конституції, розпорядки й закоШІ? Чуття є віковічні підбурювачі думки, прекрасної невтомної робітниці на нивах світу. Десь давно, в тій млі, що передісторією зветься, створився між ними живодайний і жахливий контакт. Байдужа, лінива думка, що ниділа в рівному мозку тварин, сприйняла новими закрут- 23) Лінза - прозоре оптичне СКJІО, обмежене nравильНИNИ nоверХНіЯІМИ. 24) йоrи - послідовнИки індуської ре.піМйно-філософської системи йоrа, &С'І[ети; через систему nевюа вправ праrнуть ОСЯІ'ІІУ'm «вищого nізвання•,ЗЛИ'І"І'я з божеСТВОN. 126 ками nалющу сnрагу, жадібний несnок1и nримітивних чутrів, збитих у кров'яних нутрощах живого тіла, і зроби.nась їх модерною nредставницею. Сліпі, вони набули в ній очі; глухі- дістали слух, здібні тільки вити, вони заговорили стримано й приємно в її рупор, nрикрили нею свою кричущу голизну, одягли на себе циліндер логіки. Та коли чутт.я надихали своєю пристрастю милу думку, то не за тим, звісно, щоб вона, зміцнівиm, почала їх стримувати й укоськувати. Навпаки, вони ІЦИрО сподівалися, що цей легенький розумовий :маскарад послужить їм доброю зброєю в боротьбі за найшвидше задоволення. Тоді й почав об'.явл.ятись жахливий бік цього животворчого зв'язку, в .якому чуrr.я, бувши творчим чинником думки, захопили змогу на неї впливати. Думка щораз прагне від ШІХ у .ясні квартали :майбутнього, а чутr.я, цією непокорою зневажені, накидають на неї ззаду свій примітивний аркан, ціляють їй у спину отрутними дикунськими стрілами, яких непомітний спочатку штих обертається незабаром у небезпечну ви­ разку. Вже вчора ввечері, вернувшись із л.ябораторії, професор Славенко не міг продуктивно працювати. На вечір, з 9. до 12. години, йому лишалась, за розкладом, дрібна поточна робота nроrлядати журнали й листуватись. Так учора ввечері він до листів зовсім не взявся, а журнали тільки переrорнув. «Все це старе, дурниці, дріб'язок», - думав він, переглядаючи статті. І тим часом .як завжди він сидів ці. три вечірні години, не встаючи від столу, вчора він кілька разів підвоДИіВСSІ: то nити схотілось, то видалось, що книжки в одній із шаф трохи запороШИJІИсь, 127 і він витер їх, а найголовніше - порції циrарок, що їх покоївка виробляла, той день не вистачило, отже довелось їх робити самому в міру потреби, ЯІКа була велика, і це раз-у-раз розпорошувало увагу. Спати вклався перед звичайним терміном, але заснути довго не міг. «Настя страшенно натопила в хаті,- думав він, вона не зважила, що надворі вже потепліло». Надворі був мороз і вітер. Та й сьогодні не покращало, навіть сніг почав зриватись. Юрій Олександрович увійшов до своєї кімнати й засвітив електрику. Але настрій його не покращав навіть у цих рідних стінах, серед знайомої звиклої обстави, від нього ретельно створеної. Він не відгукнувся на поклик червоного сукна на столі, вичищеного від найменших слідів пороху Настиною щіткою, і не потіш:ив його виЛИІСк світла на шибках по шафах, яким йому ніби посміхнулись тисячі вишикуваних томів. Навіть подумав: «Ці книжки незабаром мене самого з кімнати виженуть. Коли ще поживу років з десять, то обернуся в справжнього книжкового пацюка». Потім він підійшов до столу. Листів ще прибуло. Професор перег.mянув їх, не розриваючи, й відсунув набік. Все це було наукове листування з ТОІЧІНО зформульова:ними відповідями й питаннями, сухими повідомленнями та традиційним, шабльоиовим, аж ніби глузливим, висловом глибокої пошани в останньому рЯJДКу. Писане зв:ичайно машинкою, воно й походило ніби від якогось механізму, що вкі~ автоматично ставив чорнилом свій особистий nrгамп, так званий власноручний підпис. Годі було шукати у цій купці конвертів хоч найменшого сліду приязні, 128 тепліні, якихось ознак того безперечного факту, що від людини до людини вони послані! Славенко сів на канапу і, не стримуючи вже себе, почав думати про дівчину. Думав жадібно, як спраглий воду п'є- захлинаючись, великими безогл.ядними ковтками. І відчув, що вона безконечно прекрасна. В її очах світились незнані йому чарівні іскри, що, як далеке блимання ватри, привертали його стомлений погляд погля.іt зреченого мандрівця в безмежних і безбарвних просторах наукового степу, де завжди осінь, жовтизна і посуха; її уста, рівні і яскраві, глибочіли криницею серед груддя й піску, ясніли поверхнею живої, невичерпної рідини, в котрій радість і забута молодість! Молодість, страшна й п'яніюча, була в рисах її обличчя, в міненні шкіри, в м'яКИіХ і схованих лініях наснаженого тіла, в гнучкій постаті, в рухах, у мові, в ході! В ній було все, чого він відкинувся, що він утратив, зневажив, занедбав, усе світло незлічених сонців і тьма світових ночей, той розкішний дарунок життя, що трапллє тільки раз до кожних рук у минуще й неповторне користування. Він не думав уже про неї, він думав нею. Його думка спинилась і, не рухаючись вперед, почала проймати його все глибше, почала занурятись йому всереДИІНу, ЯІК гостре жало, як тонкий і безкраїй дріт, що проходив у кожний закруток його жил, обплутуючи всі м'ясені його виснагою і зневіл.лям. «Навіщо це? Навіщо я роблю це?» - шепотів він пригноблено, а болісна хвиля жадоби несла його щораз далі, то здіймаючи на бурхливі, скажені гребні, то кидаючи в м'які й теплі заводі, повні сну та спокою. І рюпом він ЛИІШ1ВСЯ сам у цій кімнаті, мов у 129 дикій розпеченій пустелі, з единим бажанням; бачити П, дивитись на неї довго, тільки дивитись, тільки споглядати на неї без кіІЩЯ, без думок і без слів. Він напружився, він немов кинувсв всім єством, і побачив П так, ик учора вона була, в простенькій синій сукні, в сірих панчохах, на ІШ1·Ї скляне намисто й чорний ликований nасок круг стану. І вона снила, аж він заплющив очі і ладен був ось зараз зсунутись із канапи навколіnІки, схилитись у :мовчазнім захваті перед нею, розпорошитись, зникнути бiJI'S П ніг, узутих у чорні дешевенькі черевички. Коли минула хвилина цього шаленого екстазу, професор розплюЩИІВ очі, відчув себе спокійніше і почав щось ніби мислити. Але й мислення це було геть відмінне від того, до якого він звик -якесь нетерпляче, незв'язне, покалічене киданн.ям його серця, що нудьгувало й щеміло. Тривога опанувала професора. «Що буде?:о - питав він сам себе, і питав марно. «Чому саме вона?» Адже вона - це звичайна дівчина, яких сотні здибаєш удень на вулицях, яких сотні розкидано по безлічі установ на дрібних непомітних посадах! І самі вони живуть дрібним, непомітним житrим, відбувають свої романи, відцаютьси, зрештою, заміж, родять і ВІ\.rирають. Натомість підростають ті, що бігають з обручами в садках, ті, що вправно nідкидають «дьябло», ті, що вчаться потім і формують дівочу лаву дальшого скликання в цьому безглуздоrvіу потокові дівчат! І от одна з них, пересічна на розум, пересічна на вроду, звичайна дівчина, що аж нічим істотним не різниться від тисячі інІІІИх, раптом, без попередження, якось нахабно захоплює вас і виrлидає вам надзвичайною, не 130 маючи на це жодних логічних прав... Це справді .якесь беззаконн.я! Професор відчув глибоку образу й підвівся з канапи. Самолюбство його було скривджене, до тоrо ж дуже боляче. Уявити тільки собівін людина поважна, людина науки, почав би лицятись до .якоїсь радторrслужбовки, марнувати ДЛJІ неї дорогоцінний час, почав би принижуватись, запобігати перед нею, зідхати, мучитись любовною хворобою, як останній йолоп, а може ще й змагатись за неї з тими хлопчиськами, що коло неї крутяться! «Та це абсолютно неможливо!» - схвильовано міркував він, цоходжаючи кімнатою. І разом з тим, без ніякого зв'язку з цим міркуванням, йому прорипала відповідь на попереднє: так, вона з в и ч а й на , але не для тебе, бо ти викрив у ній на д з в и ча й н е. Цього досить. І це ж велике щастя - знайти щось велике там, де всі добачали тільки дріб'язок! Знову млость і гнітущий неспокій охопили його. Бачити її, бачити хоч на миrrь! Щось стукнуло за дверима, чи здалося йому, що стукнуло, - і він у страІІПrій, безтямній надії обернувся: може це вона? Але перед ним тільки промайнула її усмішка, мовчазний, таємничий порух дівочих уст, що стиха й лукаво манить- іди, іди до ме­ не! - Не піду, -сказав він уголос і оскажені- ло. В одну мить він став той, що був звичайно~ nрофесор біохемії ІОрій Олександрович Славенко. І подумав тим голосом, що лекції читав, різко і впевнено: «З цими дурницями треба кінчати руба. Фізіологічній пагребі, якої природа, на жаль, для мене не пОІlІКодувала, .я мушу забез- 131 печити нормальне заспокоєНШІ. Тому найраціональніше буде мені побратися з Ірен якнай­ ШіВИДІІІЄ». Професор глянув на ГОДИННИКа - було початок на восьму. До десятої він зможе зробити так звану пропозицію, а потім до дванадцятої ще й трохи попрацювати. Гаразд! І він почав одягатись. Скинув щоденний сірий костюм, своє робоче вбрання, а з шафи добув костюм чорний, у якому робив звичайно свої візити до професора Маркевича. Свіжий комірець, темна шовкова краватка - і за десять хвилин Юрій Олександрович був зовсім готовий у всій .своїй елеrантності. «Так буде найраціональніше» - бадьоро JI3МliB він, хоч уникав дивитись на себе в дзеркало, почуваючи до своєї особи глибоку й злісну зневагу. Молодий учений вийшов із хати й зразу мусів настановити коміра, бо надворі почалась уже справжня завірюха. Віт~р знімався нападами й жорстоко сипав холодним снігом ув очі, в уші, в рукави й за шию. Потім пересідався на мwrь, робилось ніби зовсім тихо й навіть не дуже холодно, аж ось знову налітав сніЖНИ!Й вихор, якому треба було просто фізично опиратись. Поволі посувавс.я біохемік до Хрещатику, де жила Ірен, але все ж посувався. Тільки що ближчав він до своєї мети, то більше вагання самовільно його обіймало. Щось ніби жаль до себе разом із невиразною нехіттю бачити Ірен у цю мить прокидались у ньому щораз міцніше, і, нарепrrі, коло самого будинку майбутньої дружини, його обпала смертельна нудьга. Ні, він дуже схвильований і йти до неї не :може! Не випадає говорити 132 про поважну справу в такому стані! Та й потім, іти зараз свататись 1ІР Ірен, - це значить, поперше принизити себе перед нею зайвою хапливістю, а подруге й перед собою розсипатись у власній легкодухості. Треба взяти себе до рук! Але йти додаму йому ще смертельніше не хотілось. «Я вийшов з рівноваги», - подумав він. І вирішив собі на дальшу науку вважати цей вечір за пропащий, як наслідок невибачного й ганебного занепаду. Хай цей вечір буде йому за сувору пересторогу! А щоб заповнити його й до певної міри покарати себе за моральний блуд, професор надумав погуляти годинку вулицями. «Це проевіжить мене, і перед сном я ще зможу працювати»,- думав він. Оrже, Славенко, :щулячись від гидкого снігу, що приrорщами сипався йому на обличчя. засунув руки в кишені, зігнувся трохи навпроти вітру, рушив геть від Ірениного помешкання й пустився порожніми вулицями гуляти в таку маловідповідну для nporyЛ'ЯНКИ погоду. Тим часом у Мартиній кімнаті було тепло і затиппю. Вітер дув з півночі, а її кімната, суміжна з кухнею, була обернута на південь, тож жорстокий сніговій, розбиваючись об чоло будинку на вулиці, осідав на її вікно лагідним порохом. Приємна тиша стояла в кімнаті, лямпка на столі запобіжливо розливала своє світло, всі речі спокійно тримались своїх місць та функцій, тільки господиня, ВИТОІІИ!ВШИ грубку, не знала, де себе повернути. Бувають хвилини, коли дозвілля відчуваєш, як тягар! Що вона могла чекати від сьогоднішнього вечора? Ну, прийде Дмитро умовляти і"і на шлюб, ну, ще прийде Льова й кооператор, але н і х т о ц і к а в и й як вона 1 ~~ Ut.l подумала, безперечно, не прийде. А найсумніше, що завтра неділя -цілий порожній день зранку до ночі! Згадка про свято згнітИла дівчині серце, але разом подала думку, що сьогодні вона має підставу трохи краще прибратись. Справді, останній час вона замазуркою ходить! І Марта почала ІІ.ІВидко передягатись. Вийняла свою коричневу вовняну сукню, оздоблену чорним: шовком, у якій ходила до .театру, де треба роздягатись; добула чорні лякерки, в статиетичному поті зароблені, і єдину пару фільдеперсових закордонних панчіх, бережену, як зіниця ока. Все це опинилось на ній в одну м.иrrь. Тепер їі обличчя набуло більшої виразности, взяте в рамці цинамонової сукні й темнокаштанового волосся, високо підстриженого й від природи виткого. Ніс мала рівний, губи тонкі, овал ~ поправко окреслений, риси чіткі й аж ніби суворі, але очі були ніжні, заразом жартівливі й мелянхолійні, однаково настановлені сміятись і плакати. ПокінчивІ.І.Ш з одежею, Марта злегка напудрувалась і напахчилась дешевеньким одекольоном «Конвалія». Вона озирнулась по хаті, що видалась їй зараз досить пристойною. Тільки от світло занадто різке! І дівчина накинула на лямпу зелений серпанок, яким обв'язувала, виходячи, nrnю. «Тепер у мене зовсім гарно», -задоволено nодумала вона. За хвилину в двері постукано, Марта весело крИІКНула своє «заходьте», і вві.йnІов молодий інженер, Дмитро Стайничий, геть заnорошений снігом і червоний від вітру. - Ну й погода собача!- проб:урчав він, обтрушуючись на порозі. - От мете дияво.rп-.сt-ки! 134 І це в березні... А тут, як у раю, - додав він, роздятшись. - Тепло, одекольоном пахне й освітлення надзвичайне. А де прибралась? Ідеш куди? - Ні, я ніде не збираюсь. - Прекрасно! - скрикнув Дмитро. - Добривечір, МартоІ Яка ти хороша зараз, - і вів знову спробував П обійняти. - Я завжди хороша, -- сказала дівчина, м'яко ухиляючись. «Вона чекала мене»,- бадьоро подумав ін­ женер. - Сідайте, Дмитре! Що гарного скажете? -Та я, власне, тебе слухати прийшов. Учора ми спинились на твоєму додаткові.r. - Хіба вас так цікавить :мій додаток? Ви ж уже все без :мене вирішили. - Не прийшов би сюди, якби не цікавив. Сідай ось тут, Марта, коло :мене. - Ні, я краще там сяду, коло столу. - Коза! - скрикнув Дмитро. - Весь час брикається! Ну, до порвдку денного чи там вечірнього. Слово для додатку має товаришка Марта. Він задоволено закурив. Додаток мій дуже простий,- сказала дівчина. - Я вас, Дмитре, не люблю. -Передбачав ці слова,- сказав Дмитро. - І маю на них відвода. Він присумувся ближче до дівчини і промовив переконано: -Справа в тім, Марта, що 1ІL7ІЮба в наш час будувати на коханні не можна. Що таке кохання? Це чуття, Марго! Воно спалахне й переrорить. Димок собі піде та й годі. І скільки непри- 135 ємностей людям через те кохання було! Скільки собі віку вкоротило - молодих, здорових, їм би тільки жити та працювати. І от не каються ж! Любити, каже, хочу! Та ти подивись, чи багато щасm з тої любови буває? Аби тільки мучитись та страждати... А це тепер нікому непотрібне. Це колись, коли людям робити не було чого, коханняв моді було... Лицарі там одне одного списами за дам штрикали, а тепер якби хто за дівчину побився - сама дурнем називала б! Не та доба, Марто! Та й часу на це немає. ЗахОІІИІІІСSІ, заrавишся, то й за борт підеш. Якщо будемо отак розкидатись, то не тільки соціялізму не збудуємо, а й кусати не буде чого. З торбами підем, кохаючи! Він вибачливо засміявся й додав: - Згадай ще наші національні традиції - у нас завжди обов'язок стояв вище за кохання. Хлопець перш за все був оборонець своєї кляси. Він ішов l1P війська, ва Січ, так як ми зараз ідемо на завод. І дівчата українські які бойові були! Навіть за хлопців міцніші! Не будь же гірша за них, Марто!.. От шлюб, це зовсім інше. його беруть для поважної мети - для Щ>аці, для спільного будівництва... - Ха, ха! - засміялась дівчина. - Який nримітив! З вас, Дмитре, непоганий був би nроповідник. А дівчата уJСраїнські тому й міцні були, що кохати вміли. Тільки звідки вам у голо~у ..врої.uося,. що .я. з~ віддатиСЯІ хочу? - Мусшп, хочеш чи не хочеш! В цьому все лихо. Економічні умови в нас ще не такі, щоб ми могли обійтись без подружжя. Побут у нас ще старий, Марто. Я думав про це. Вільне співжиття статів у нас, на жаль, ще неможливе. Головна 136 передумова для цьоrо - достатня сітка державних дитячих садків та будинків, вони розв'язують усю ПІJПОбну справу. А в нас їх тим часом не вистачає, щоб безпритульних ліквідувати. Де вже там усіх нових державою виховувати! Ти праКТИЧІНО дивись на справу, мрії нічого не по­ можуть. -А чи варrо без мрій :жити?- спитала дівчина. -Хто :живе тепер мріями, той гине. -Навіть соціялістичнюm :мріями? -Соціялізм не мрія, а розрахунок. Соція.лізм - це статистика, НОП 24), п'ятирічка... І нація також не :мрія, - нація - це робота й витривалість. Хто не зрозумів цього, той консерватор, житr.л викине його за борт. Я перІІІИіЙ шrовхну його за борт, бо він шкідник. Кажуть, що соціялізм буде касарня. Вірно. Касарня для людини старого побуту, а для нових він не буде касарня. Це треба зважити. Але я вхилився, додав він. - Одне ясно: доба наша не :мрійна, а цілком практична. Проста й практична. І ти подумай, що таке зараз «вільне кохання». Вільне кохання - це аборти, які руйнують жіночий організм. Щоправда, є там усякі «засоби», але вони, мовляв, ОДИІН професор, є павутинка проти небезпеки й nанцир проти насолоди... - Ви можете обминути ці подробиці, - сухо зауважила дівчина. - Ми говоримо по-діловому. Ми повинні все зважити, і тут хибній соромЛИІВості не :місце. 24) НОП - наукова організація nраці - ІІОUJИрена в ССОР 20-х років мода «раці.онвnізувати» :rrpaQO в різних галузях. 137 -Мені це просто гидко. До чого тут соромливість? У вас іІШІої теми немає? - Ми ще старої не вичерпали. Не розкидаймося, - сказав Дмитро. - Рано чи пізно, а коокна дівчина чи там хлопець мусять у наших умовах побратися, щоб жити повноцінно й здорово - це моя основна теза. Якщо рано чи пізно, то краще рано! Правда ж, ман хороша? Раніш побратися, це значить :мати доросліших дітей, тобто краще їх виховати. Раніш побратися - це кращої пари собі вибрати. -Наприклад, вас,- засміялась Марта. - А хочби й так? Правда, зараз я тільки нещасний практикант без досвіду й без довіри. Мені ще боротись і боротись. Але я буду керувати тим заводом:, де зараз практикант. Буду, Марто, - не тому, що я честолюб, а мушу виявити себе, силу на це в собі почуваю. Тут він докладно розповів за свої на:м:іри щодо праці на заводі. Він вирішив спеціялізуватись тимчасом на ливарному майстерстві, яке, здавалось йому, дуже в нас підупало. Відсоток браку в ливарному цеху сягає іноді до п'ятидесяти. До цього спричинюється почасти й небажання старих, досвідчених майстрів передавати свої виробничі секрети молоді. Але коли пильно сте.жити за процесом роботи, то ці секрети можна викрити й самому. Про помешкання він розповів також. йому траnляється взяти дві кімнати неподалік завода, на лінії трамваю і в досить пристойному буДИіНКові. Отже, він може, не хвалячись, ува:ж~ати себе вже за цілком улаштова­ ного. -І я шукаю собі дружину,- закінчив він, 138 - розумієш, дружину, а не «кохану» з роман­ сів. - А я шукаю кохання, - сказала дівчина. Дмитро невдОВОJІено ворухнувся. - МИ топчемось на місці, - прик-ро мовив він. -Кохання, кохання! Ти товчеш це слово, як сорока, як КОJІИІШІ.Я гімназистка. Зовсім не видно, що ти профшколу кінчала! І мене примушуєш товкти, що подобаєшен мені... Дівчина хотіла щось сказати, але Дмитро не дав їй. - Атож, подобаєшся, - роздратовано провадив він.- І подобаєшен дуже, я це підкреслюю. Принесло б мене сюди в таку собачу погоду, якби ти для мене була ніщо! ) Марта весело засміялась. -Вільно могли б не трудити себе! - Міг, але прийшов! Ціни це, Марто. Ціни практичні докази. -Дивак ви, Дмитре! Скільки прихоДИІЛо сюди всякої, ще гіршої погоди... - І що ти з того мала? Невже тобі не обридло це лицяння? Ти зрозумій, що всі приходили тільки використати тебе- дівчину, гарну, вродливу дівчину, спокусливу, коли хочеш. І ніхто не думав за тебе, як за людину. Співали тобі про кохання, може ще й вічне, але :ш:аг ціна тим сло­ вам. - Шаг ціна, - смутно промовила вона. - Ну, от, ти сама згоджуєшся! І я теж міг би сказати, що кохаю тебе. Міг би вжити слово, що тобі подобається... Він дедалі більше дратувався. Невже його звертання до праКТИІЧНИх чуттів дівчини марне, невже він жодною намовою не переконає її до 139 правди, що була йому цілком очевидна? Виходить, вони різними мовами розмовляють! Досі він не знав поразки в своїх заходах, він усе вмів подолати, хоч і найважчим зусиллям, а от почував, що тут не переборе цього смішного й шкідJUfВОГо потягу до кохання. Вів так зріднився 3 думкою, що ця дівчина, яка йому подобається, буде його дружиною, життєвим його подорожником на рівноправних підставах, і от цей плян нагло розбивався об ії дівочу примху, якої безглуздя він так ясно бачив! До того ж зараз, у цьому тьмяному світлі, в лагідному затишку кімнати, до смаку прибрана, пружиа, молода й непогана з себе дівчина, яка йому подобалась, була занадто чарівна! Виходить, вона, отак прибравІІІИсь, зовсім не його чекала. Інстинкт nідказуван йому, що дівчина не буде чепуритися з доброго дива. Кого ж вона чекала? І це додавало йому злости. -Справа не в словах,- сказала Марта. - Так, це ти впер111е маєш рацію, - сухо промов~m він. - Дійсно, сnрава не в словах. Справа в світогляді й розумінні життя. Я не лицемір, і плутати «кохання» з «уподобанням» не буду. В цих словах різниця минулого й сучасного. Кохання - це всяке божевілля, всякі нісенітниці, самогубство, словом той відділ, що в газеті зветься «пригоди й злочини». А вподобання - це провідна статrя·, це щира приязнь хлопця до дівчини чи навпаки там, чуrгя, яке не перешкоджає ні жити, ні працювати. Кохання ІІІКідливе для нашої сучасности, бо воно панте.личить людину... - Я не вірю, що наша сучасність така мілка,- сказала Марта. 140 - Що ж, мрійникам море по коліна... Тільки вони завжди тонуть. Коли я кажу тобі, що ти мені подобаєшся, - це значить - знай це наперед- що ніяких дурниць я не робитиму, наnриклад, не плигатиму з п'ятого поверху і навколіІІІКи перед тобою не стану. -Ха, ха, це було б дуже смішно! Зовсім було б несучасно. Ії сміх осхаженив молодого іmюенера. Але він стримався й сказав якнайуїд.ливіше: - Це значить, кмюу я, що в разі вашої незгоди, я через місяць знайду собі не гіршу пару. Приблизно таку саму. -Щиро бажаю успіху. - Це твоє останнє слово? - Я це й спочатку казала. -Гаразд, - холодно промовив Дмитро, підводячись.- Я завтра їду. Говорити нам нема про що. Колись пожалкуєш, та буде пізно. А того Славенка я знаю, додав він раптом. - Не особисто, а від товаришів-медиків. Жорстока людина. Кремінь. Про нього кажуть, що він рідну матір з хати ВШ'НаВ, щоб не заваджала йому. - А мені навіщо про це знати? - спитала дівчина, що її слова Дмитрові боляче й несподівано вразили. -Про всяк випадок кажу... Ти може думаєш, він ожениться з тобою? - злісно додав він. - Е, та ви конкурента боїтесь! А що ж, може й вийду заміж за Славенка. Хто зна! Обличчя в Дмитра почервоніло, але затьмарене світло не давало цього помітwrи. Щиро бажаю успіху, - мовив він. - Менj це байдужісінько. Ревнувати не буду і... навколіnпси nеред тобою не стану. Але дозволь тебе 141 спитати, навіщо ти заманювала мене? -Я?- здивовано спитала Марта. - Авжеж не стіл оцей! - скрикнув він. Навіщо ти, дозволь спитати, nросиджувала зо мною щотижня вечір? Хіба це не заманюваШІя? - Але ж, Дмитре, мені просто приємно було посидіти; й порозмовляти з вами! Чому я :маю людей цуратись? -Гаразд!- урвав їі хлопець.- Ну, прощай, Марто! Вашу руку. - Прощайте, Дмитре. І нема що mіватись на мене. Заходьте, як будете в Києві, я завжди... 0 .. , и. Дмитро :міцно стиснув їй руку й не відnускав. Нахиливши:сь до неї, він nоволі збільшував той тиск і шептав їй просто в обличчя: - Навколішки :мене хотіла? Щоб перед тобою навколішки став? А сама навколішки не хочеш? Ставай навколішки! Ставай! Він з насолодою бгав, трощив їй руку в своїй дужій руці, він вИІВертав їй руку, щоб вона впала додолу. - Дмитре... я крикну... - Не крикнеш! - він хутко стиснув їй рота другою рукою. - Гратися зо :мною захотіла? Ставай!- шепотів він задихаючись. Ії рука вже похолола, а він ще тиснув, nоєднавши всю свою силу. І мимоволі друга його рука вивертала й дряпала їй обличчя. Дівчина якось незtрабно крутнулась і вnала навколішки, скорчивmись від болю, зігнувшись у чудернацькій безпорадній поставі. 142 - А що? Знатимеш тепер? І urговхиув її дщ:rрлу. - Ну, от і nоборолись, - мовив він спокій- ніше. - Виходить, я дужчий. -Ви дикун,- прошепотіла дівчина, nідводячись. Бліда й оспала, вона обережно розминала праву руку, що rеть заклякла від потиску. - Ти дикунка, - сказав Дмитро, одягаючись.- Ти живеш старими дикунськими погЛ1Ядами... Е, що казати! На жаль, це так. На жаль, я в тобі помилився. На дверях ще сказав їй, знову роздратова- но: - Ти химери ганяєш! А я шукаю без химер. І знайду. Доведу тобі. За тим він пішов. «Як це безглуздо і... боляче»,- подумала дівчина. Вона дивилась на свою вшкоджену руку, і ніби під впливом того власного погляду біль у руці поволі вrцухав. Зникаючи, він лишив по собі солодке й спокійне відчуття в занімілих пальцях, те відчутrя фізичного щастя, що дає стома від м'язевої праці. Ій хотілося сплющити очі, але в двері постукана-ледве чутно, якось обережно й непевно. «Хтось незвичний», - подумала Марта. На мить виразне й cмimme бажання проринуло в ній крізь усі почуrrя - щоб це був в і н, той, що випадково приніс їй учора радісне засинання і сьогодні цілий день зн:ишка зненацька набігав їй на думку в безособових зворотах, у різних прикметниках, що вона до нього прикладала, йоrо самого не називаючи. І виразність цього баІжаиня дівчину не сполошила, тільки вона подумала сумно: «Це неможливо», а вголос промовила: -Заходьте. Неможливе сталооя: увійшов якраз в і н. Професор біохемії приступив допіру до две- 143 рей Мартиної кімнати, геть жалюгідно виrлядаючи: запорошений снігом, закацублий від невчасної прогулянки, морально спустошений бажанням бачити, бачиrги дівчину! його вело до неї щось, ніби фатальне сумління злочшщя, що вертається на місце злочину, і ноги йому тремтіли, бо він ішов сюди, як на страту. Завмираючи серцем, він і постукав несміливо в заповітні две­ рі. - Вибачте, - мовив він, - що я потурбував вас, :може зовсім невчасно... - О, ні! - відповіла дівчина. - Роздягайтесь, будь ласка. Юрій Олександрович скинув пальто й сказав знову: Справді, я не заваджаю? Мушу попередити, що прийшов я без ніякої справи. -Тобто ви нічоrо в :мене не забули?- прикро спитала дівчииа. Він зразу не зрозумів, а, приrада:вши nрШ'Оду з циrарником, відповів стиха по невеличкій павзі: -Забув. -Що са:м:е? Тоді, підійшовши до неї близько, він заге>ворив жагуче й розпачливо: -Я прийшов, я не міг... Щось сталося... бачити; вас треба було... Я не міг себе побороти~ і от прийшов... бачити вас мусів... Кажучи отак, він узяв ії за руку, і його дотик до пальців, намучених допіру, бJ-"В ді:в~'1n!і такою щедрою винагородою за біль, аж вона l'.tи= моволі скрикнула. -Ви жахаєтесь мене,- сказав він розrу-5- лено. 144 Вона тільки думкою встиrла йому відповісти, бо під дверима зміненим на жарт голосом заспівав кооператор: Чи дома - дома хазяйка дома біднан вдова... Постукавши, він увійшов. - Ой, який тут полумрак! - скрикнув кооператор і раптом побачив професора. :-:-Добривечір, - промовив він тихше. -Сідайте, Давиде Семеновичу,- запропонувала rоспОДИНІfІ', поєднавши всі свої сили. - Та я на хвилинку, - відповів той. - Часи, знаєте, в меие спинились, так котра година, скажіть на 'МИJІість? -Чверть на десяту,- сказала Марта. -Ага! Чверть на д!!:Сяту... Дуже дякую. То-єсть велике спасибі. Він вийшов, лукаво посміхаючись, і в темній кухні зіткнувся з Льовою, що якраз увійшов знадвору. -Куди це ви, голубе, розігнались?- саркастично спитав він. - А па з да л і ! - Що таке... що ви кажете? -Кажу, що а па здалі... Там: уже влип один. -Хто там?- злякано спитав Льова. - Та приятель же ваш, отой мудраrель, що ви привели! Влип, хоч і професор. - Невже? - скрикнув Льова. - Підіть гляньте, коли не вipwre! Полумрак, і він стоїть, як: бовдур. - Ні, я додому піду, - мовив Льова й подався геть. - Хочбити й не вертався,- подумав ЙOI'vfY вслід кооператор. 145 О, БАЯДЕРКО 26), ТИ ЧАРУЄШ МЕНЕ ! Лябораторія біохеміка не дивує очей різноманітністю і не тішить їх складнотою робочої апаратури. Лябораторія біохеміка є скло- тонке, прозоре скло, якому надано вибагливих і гарних форм. Воно крихке, а вогнетривале, ніжне, а стійкіше за твердий метал під дітшям їдучих рідин та руїнницьких сумішів. Бо лябораторія біохеміка -це ще й реактиви, барвисті речовИШ1, що в байдужому зчепленні своїх атомів набули творчої властивости прагнути одне до одного й зливатись у нові сполуки з новими властивостями й новою жагою. Серед них вирізняються кислоти й луги, повнопотентні й пристрасні представники хемічних статів, бурхливі й страІШІі коханці, що пожирають себе в спаруванні, витворюючи воду та сіль, що в розчині їх зародилось і триває життя. Життя- ось-що є річ біохемічної науки. Але життя в його найтаємніІІІИХ проявах, життя, як таке, далека істота його, глибоке його підrрунтя, що полягає в хемічних процесах найвищої складности серед певного фізичного середо- 26) Баядерка - індійська тшщівнrиця, служительниця культу в індійському храмі. Як тут, так і длІЯ ІНа~ого ~лу, за назву взято рядки з ~е nопулярної в 20-х роках в СССР оnерети «Ва,ядерка». 146 вища. Зовсім інше життя, ніж трактує філософія, політика, соці.о.nогія чи мистецтво, становить мету біохемічного вивчення, не пристрасті та ідеї, що рухають тодськістю, не радість і болі людської істоти зосереджують на собі цю науку, а первісний життєвий механізм, непомітна праця його в оболонці одухотвореного тіла. Тим ця наука страІШІ&, .як і інші подібні до неї, що невІІИИИо викривають і стверджують ницість людської будови, але заразом і велична, бо викриває цю ницість за допомогою найвищих духовних сил. Бувши людина малорозвинена, ІІИШJалас.я собою і за богавірну малася, а зійІІЮВши високо, геть принизила себе до рівня органічного явища! В цьому є своєрідна, хоч і сумна гордість, це жест, гідний reнi:Jr, але жест розпачливий. І в одному тільки дійдуть згоди запальний юнак і суворий біохемік: обидва визнають, що житг.я є горіння. Тільки один це пристрасно крикне, д;руrий розважливо скаже; один пояснить горіння, як порив до далекої мети, .як боротьбу за .ясні ідеали, як с.ягання й сп'янілість, а другий стримано заявить, що горіння є метаболізм, обмін ре­ човин! Біохемія є наука молода і вельми скромна. Противно багатьом своїм бундючним сестрам, вона не хоче нічого винаходити. Вона не хоче нічого більшого, .як докладно знати працю організму й добре вміти робити те, що він робить. Та коли взяти під увагу, що одне з умінь організму є відтворювати живу матерію, то в біохемічиій скромності раптом в~являєтьс.я безодня нахабства. Створити живу матерію! Це вже надто зу­ хвало. 147 А втім, річ дуже ймовірна, що жива матерія буде, зреиrrою, штучно створена. Спочатку буде синтезований білок, це твориво .житrя, основний ЖІИТrєвий матеріял, що складає тіло всякої тварини, а тоді лишиться ще поставити цей білок у такі фізико-хемічні умови, щоб він почав жити, тобто вбирати й викидати І'ІО'Ж:ИіВу та ділитися навпіл, удосталь наїжений. Це річ складна, але цілком моЖJІИВо теоретично, тільки й радість від першої виведеної в либораторії амеби теж виключно теоретична буде. Амеба ця потвердить гіпотези, і так досить со.лідно обtрунтовані; вона потішить самолюбство тодське своїми розволіклими рухами, але користи з виробництва одноклітинних і навіть мноrокліТИіНИИХ було б nриблизно стільки, іЯХ і з добуваНИJІ води для сполуки водня з киснем у електричному струмі за нявности річок, морів та океанів. Амебі завЖ/ДИ доцільніше буде дозволити самій: плодитись у гниючій калюжі. Наколи б :навіть біохемія спромоглася виробwrи цілу людину, то й то неспроможна була б конкурувати із добірною і захопленою працею самої людини в цьому напря­ мі. Тим часом біохемія зосереджена на проблемах, зв'язаних з метаболізом:. Серед речовин, що беруть неодміННу участь у кругообігу живлення, на перше місце висунувся отой самий білок, ушанований від науки ім'.ям протеїну - колоїдальна, драглиста сполука, що трапляєтьсн в найрізноманітніших виглядах. Саме тим він на ·почесну рото заробив, що й людське тіло також є білок, - отже тільки білком воно може зростати, міцніти й поновтовати свої природні витрати. Бо з трьох речовин- білків, жирів та 148 вуглеводів, якими тварина живиться, тільки перші містять у собі азот, неод:мішmй складних живої клітини, отже- тільки білок спроможен підтримувати так звану аЗ<Уrову рівновагу організму. Позбавити організм допливу білка, і він розкладається, хоч би й годувати його найкращим салом. Створити IIJrryЧНO дешевий, добротний і смачний білок, це буде заперечувати рільництво, звільнювати людину від обмежености rрунту та врожа~ розкріпачувати П від грубої тваршшої поживи; це буде, крім того, остання революція, якої людськість дізнає, початок нового існування, KOJIИJ вона осягне нарешті завидне становище давніх богів, що :живи.лись нектарами; створити штучний біJІок- це буде разом з тим дійти прик:іІщевої межі в людській творчості, осягнути одну з тих гранів, де кінчаються можливості людського розуму взагалі, бо й сама природа, в якій розум становить тільки манісіньку частку, чогось складнішого за білок не створила. А важко прИJПустити, щоб частка спромоглась на більше від цілого! Проте, вивчення хемії протеїнів до зовсім недавнього часу пробувало в смузі мертвої тиші. Жи'n'Євий процес cyrrю своєю є безупинна зміна, послідовний ряд явищ розкладу й поновлення, тому й жива матерія становить собою розпадну, нестійку речовШfУ, а білок, бувши твори.во цієї матерії, посідає всі її делікатні властиво·сті. За найменшого хемічноrо чи навіть термічного ді.яння, він умить рооnа.даеться, перестаючи бути самим собою, отже всі способи звичайної хемічної аналізи показали себе нездатними викрити таємницю цього вередливого незаймайла: замість дослідити ІІр<УГеЇН, хемія могла тільки 149 зруйнувати його. Білок заявляв претенсію на якусь екстериторіяльність, на .якусь диnломатичну недоторканість серед інших органічних речовин! Справа п~пляла в безвихідь, руки спускались, доводилось чекати й чекати, поки хемія спроможеться на нові, тошпі способи аналізи, які, можливо, й не будуть ніколи знайдені. Тоді й виникла незвична, але смілива думка використати нестійкість протеїнів, .як путь до їх вивчення. Вони бояться кислот - діяти на них міцною соляною кислотою! Вони не терплять жарикип'ятити їх у цьому розчині! Хемія пішла на білки одчайдушним лобовим нападом, і лукавий білок був нарешrі переможений: в розкладі своє-му від цього гідролізу він дав хоч і дуже складні, але добре відомі в органіці а м і н о к и с л о ти, про .які сказати, що вони є альфа-похідні ряду насичених жирних кислот, де в молекулі один з водневих атомів радикалу заступає аміногрупа NH-2, не значить дуже багато пояснити чиrгачеві. А проте білок майже суспіль складається з цих амінокислот, яких знайдено десятків зо два і які в чистому виrляді являють білий порошок, іноді навіть солодкий. Вони і є основний ск.ладник білка, з них він і може бути синтезо­ ваний. ПомиНаючи низку імен, що носії їх так чи так дошукувались таємниць білкової будови, назвімо славетного німця, Еміля Фішера, якому судилося на самому початку ХХ ст. розгорнути нову сторінку в справі сшrrезуванн.я протеїнів j написати на ній, хоч і небагато, але .яскравих слів. Яюцо від гідролізу, тобто додавання води, білок розКЛЗІДаєтьс.я на складові амінокислоти, 150 то, річ природна, зворотний ІІLЛЯХ до створеНИR білка з чистих а:мівокислот веде через деrідрацію їх, через ві.дійманн.я від них тої води. Тут до речі буде відзнач:иrrи, як факт викточно цікавий і навіть повчальний, що амінокислоти не є звичайні нормальні діти хемічноrо світу. Цей світ, як і людська nрирода, має свої аномалії. Серед його представників є не тільки одностатні речовини, як кислоти та луrи, не тільки солі речовини безстаmі, подібні до безетрасних кастратів, - але й речовини амфотерні, заразом луги й кислоти, своєрідні хе:мічні гермафродити, що поєднують у своїй молекулі здібність до реакції бісексуальних. Такі і є амінокислоти, що мають, отже, властивість сполучатися самі між собою, зчіпляючись кіІЩем однієї молекули з початком другої. У відповідних умовах, природі добре відомих і старанно від нас захованих, амінокислоти й створюють складне гермафродитичне кільце білкової речовини. І дивна - може й природна! -річ, що процес організації матерії у високі, живі форми відбувався не в нормальних, сказати б, злученнях, а ULЛяхом витонченого збочення! Запроваджений до організму білок їжі під послідовним діянням шлункового, підшлункового й кишкового ферментів розкладається на амінокислоти достоту, як і в кольбі біохеміка. Та тим часом, як організм має бистру й незбагненну здібність за мить перетворити ці кислоти десь у стінці тонких кишок знову на притаманний протеїн даної тварини, либораторна практика наймеЮІІе може такою вправністю похвалитися. Сім років часу й багатьох складних способів треба було Фішерові, щоб штучно зчепити молекули 27) амінокислот у найпростіші ланцюги, що давали вже, проте, характерну для білків біуретову реакцію. Фішер назвав їх поліnептидами, але від них до справжнього білка відстань не :менше, як від чернетки рукописа до друкованої і добре оправленої книги. Ще з студентської лави :молодий Славенко, що не бажав перед ти:м нічого Iq>aЩOro, як бути порядним лікарем, захопився цими Фішеровими спробами й вирішив їх продовжувати, тим більше, що по Фішері справа синтезування білків посувалас:я аж надто мляво. ЛШІІИВШИсь при Інституті, він повинен був працювати в геть несприятливих обставшrах громадянської війни, коли в лябораторії :мерзла вода, бракувало посуду, спирту, реактивів, не згадуючи ·вже про їжу, якої бракувало дослідникові. Славенко витримав. Проте тодішні умови праці несподівано дІіли позитивні наслідки: маючи 11Р свого розпорядку тільки :най:при:мітивніпmй :матеріял, він мусів, щоб все таки працювати, насамперед с~ стити способи роботи. Іншої ради не було, і на цім йому поталанило. Через рік він міг уже робити Фішерові спроби з далеко простішими реактивами й далеко простіши:ми способами. Славенко спростив Фішерові процеси щонайменше вдвічі. Опублікована про це ста'rГя в німецькому журналі ~вернула на нього першу увагу. Потім того, відірвав:шись на рік до польського фронту, він ще з більшим завзЯ'М'ям узявся до студій. Тепер молодий учений накреслив собі ІІІИрОКИЙ плян послідовної роботи. В 27) Молекула - наймешпа часма речооЮІИу що зберігає їі влаСТ'ИВОСТ'і. Дальший nоділ на атоми несе з собою ВТ1р8ту ЦЇJІОІКуПИОС'l'И ВЛ8С'1ИЮСТW, 152 двох напрямках вона мала відбуватись: досліджувати структуру білкової речовини людського тіла, точно визначити не тільки кількісну та якісну Гі будову, але й nросторове розміщення амінокислотних молекул у ній- це перше; і з другого боку - добирати способів коІЩентрувати відомі вже поліпептиди в пептони, що становлять дальший щабель в організації білкового тіла. Роботу свою він поділяв на серії, з яких кожна давала якесь позитивне знання й точку опертя для дальшої праці. Кожна серія мала наслідком відповідну статтю, яких Славенко встиг уже опублікувати шість і які висунули його в лаву першорядних учених, бо ко:жна робота його, крім нових даних, давала приклад блискучого орудування методою, дотеІПІИХ і простих технічних способів та високої коІЩентраці.ї наукової думки. І от серію спроб закінчено, треба викласти наслідки їі у поважній статrі; треба негайно братись до другої серії, бо час не терпить, час ска:жено летить, житгя людське обмежене й корот-­ ке, а робота нескінченна й незмірна. Правда, деякі реактиви, потрібні ДЛЯ1 дальІІІИх сnроб, ще не надійшли з-за кордону, проте підготовчу працю можна було вже плянувати й розпочати. Ні години змарнованої, бо навіть хви.тmа не вертається ніко.ли! Але в довгій плетеющі годин, у непомітному шуршанні хвилин крізь отвори діб, спа..чахуе іноді цяточка вогню, бентежна й жива іскра, що креслить світючу дугу над холодним потоком часу. І його сіра основа, потерга й пошарпана у віках, береться з того барвистим пітка:нннм; поновлюється раз-у-раз, міцніє, і час прискорює 153 свій зрадницький біг у шалений, непомітний лет, аж здається спиненим, застиглим, як біблійне соІЩе над полем жагучої борні. То сnалахує кохання, що ним діється :жит- тя. Продовжувати рід свій - що може бути тривіяльнішого? Що може бути нуднішого, як у загалі іНШИіХ тварин вихонувати цю примітивну й неминучу функцію? Але mодині випало знайти тут прекрасну здовжену тропу, замінити nросту лінію на чарівний і витончений зиrзаr. Та коли тодськість жадобою живлеШ!Я створила чудові візерунки міст, коли під бичем голоду здобула повітря, заглибилась у безконечність світів, оповила природу машииови:ми помацками, то що дивного в тому, що й другий голод свій вона зуміла майстерно <$>р:мити? На широкій поверхні житгя коханн.я непомітне й нікому, крім за·коханих, нецікаве. Воно навіть відражає, коли десь необережно назовні вИЯІВиться. «Що за неподоба!» -скаже кожен, побачивши неприхований поцілунок. Заздрощі? Дурна умовність? Ні те й ні те. Бо істота кохання- в його інтимності, в замкненості його радісного пориву, у тьм.яній окрем:ішності. його, у сміливому поділі світу на двох і решту. НайпоІІ..JИреніше з тодських чуттів, воно про кожного зберігає свою химерну таємницю, і кооюному дає щасливе nраво розгортати себе спочатку, як ніби для того тільки й повстало воно вперше на землі. І що таке кохання? -Це якесь безумство,- сказав Юрій Сла~ венко, підводячись у нестямі. - Світле безумство, - відповіла Марта. - 154 Але сядь знову коло мене, Юрчику! Будь коло мене завжди. Уже тиждень тривало їхнє захоплення. Несподівнано ВИіНИКНуВШИ, воно раптом з'єднало їх міцно, аж вони одне без одного себе уявляти перестали. Ба більше: якщо кожне з них і думало щось про себе, то тільки в зв'язку з н е ю чи з ним , бо зробилося тим, що зветься п а рою , добровільним і зреченим додатком одне до одного з усією свідомістю радости цього становища і єдиним бажанням - бути вдвох, бути тільки вдвох! Це вони; й робили, в міру була їм змога. А що день у обох був відібраний на неминучий жиrтєвий клопіт, то тільки ввечорі вони сходились. Це був урочистий момент, що до нього обоє цілий день готувались -непомітно, потай від усіх, зберігаючи від усіх свою розкішну таємницю, тільки їм належну й зрозумілу. Назовні кожен з них ніби й ніяк не змінився, але те, що виповнювало їм досі житrя - посада, лекції, всілякі пляни робочі й життєві, - обернулись нараз у мертву форму, в сухий і нецікавий обов'язок, що його треба було тільки виконувати й терпіти. Найвища правда об'явилась їм у несподіваному чутті, і все те, що здавалось важливим, потьмарніло в П світлі й розчинилось у ній, ЯК туман у СОННІШІОму промені. Найгостріше зазнав це біохемік, що кохання своє зустрів, як раптову катастрофу. Сnочатку він нічогісінько не міг утямити й дуже часто запитував себе, що ж власне з ним робиться? Це питання мучило його, аж поки він не перестав його собі ставити. Воно було недоцільне, зайве, шкідливе, бо відповідь на нього: в о н а п р е - 155 кр ас на !-nоходила геть із іншої сфери людської діяльности. Відповідь була, але розминалась із ІІИ1І'анням. Відnовідь заливала питання, не розв'язуючи його, і воно, зрештою, покірно в ній захлинулось. Питання вмерло чи прикинулось мертвим. Тоді тільки звільнилось на всю широчінь чутrя, ·що nочало владно руйнувати його звички, розпорядок, роботу й самого його безжалісно вивертати, перетрушувати та nровітрювати. І ці зміни він радо nриймав, він з насолодою піддавався їм, бо відчував у них незаперечний, найміцніший доказ отих світючих слів: вона прекрасна! Ста'ІТЮ про наслідки своїх останніх дослідів він кілька разів брався починати. Але наукові думки скуnо в'язалися йому в голові, були анемічні й страшенно нудні. Спогад про Марту разу-раз уривав його міркування. Де вона зараз? Яка вона в цю мить? Що робить до сьомої години, коли вони мають поба.читись? «Люба, хороша!» - шепотів він і підводився з-за столу. Починав ходити по кімнаті, посміхаючись. «Кожен сказав би, що я дурень»,- задоволено міркував він. «Але це брехня. А от ви справді дурні! Ви нічого не розумієте!» - казав він уявним наnасникам. Під цей настрій у нім виникали різноманітні хотіння. Йому спадало на думку, що добре було б змалювати дівчину фарбами, створити; з неї дивний, невідnорний портрет, Що nеред ним кожен тремтів 'би. І уявляв себе геніяльним малярем, надзвичайно яскраво відбував у мріях ввесь процес надхненного малювання, хоч з малярством був знайо:мий тільки з вивісок на крамницях та установах. Через день кілька йому nочинало здаватись, що ще краще було б ви- 156 різьбити Марту в мармурі. І уявляв себе довершеним різьбярем. А то іноді просто ЛЯІГав на канапу, курив і думав про далекі краї,~ він з дівчиною разом мандрує, про людей, що там живуть, про тропічні ліси й вічні сніги полярної землі. Чим далі більше й з більшою насолодою поринав він у свою любов. Він дозволяв їй руйнувати себе, зміняти свої життєві уподобання, ба навіть роботу свою гальмувати, а це допіру ще здалося б йому блюзнірством! Щось коштовніше почав він у кохашrі й у дівчині убачати, ніж його робота була, щось багато змістовніше й цінніше за всі свої досліди, вчинені й накреслені, щось вище за всяку людську науку, хоч би яка висока вона була. Бо він ніби глянув у бік від путі, якою досі простував, у той бік, де дивитись йому й на думку не хщцало, і побачив світлі ясні простори, і відчув те, чого не почував ніколи. Навпаки, дівчині кохання було природним завершенням ії мрій. Те, чого жадала вона, здійснилося. І зовсім так, як Марта уявляла! Ще напередодні, навіть за годину перед тим, як це сталося, вона не повірила б у його можливість. Ще за мить їй був чужий цей чоловік, якого зараз вона завжди в собі почувала; він був далекИJЙ, суворий, геть незнаний - і раптом вона зрозуміла його й перейнялася ним. І в цьому разючому перетворенні не було їй ні дива, ні загадки. Так мусіло бути. Так передчувала вона ще тоді, коли перша нудьга повстала в ній за чимсь незбагненним, коли почала вона прокидатись уночі від незрозумілих снів і підводити вдень від КНИЖки задумані очі. Відтоді це передчуття зростало разом з нею, обертаючись у таємничу пев- 157 ність, :живлячи в ній надію на неповторну зустріч і незглибне ~я. Воиа жила повсякчас, ніби шукаючи, вона була ввесь час нашорошена й пильна, загострено чуйна до кожного руху в тій діля.І:Щі, де скерований був ії внутрішній зір. І тепер бездумно поринула на раптовий поклик, опанована блискучим і радісним поривом, віддавна в собі викохуваним. Про що говорили вони? Перші дні - ні про що. Тобто, звісно, говорили, але коли б за стенограмою їхньої розмови хтось схотів би судити про мовний розвиток людей, товжахнувся б кричущої вбогости їх лексикону. Різні вигуки, особові займенники першої і другої· оеоби ОДНИІНИ та до них відміна одного дієслова в одному тільки часі - от і вся була основа їхніх пep:u..mx розмов. Але скрашені й розпалені почутгям, вони здавались їм без міри чудовими, а примітивні речення, на кінець яких, замість крапки, поставлено поцілунок, чарували їх, як найвИІЦі зразки красномовства. Та потроху словесний елемент у їхніх пабаченнях більшав, і вже через тюкдень Юрій Олександрович почав розмови на різні теми, що його цікавили. - Безумство, -казав він, стоячи перед дівчиною.- Ах, Марто, яке це влучне визначення: розум справді не бере тут жодної участи! - Сящь коло мене, ІОрчику, - мовила дівчина. - Чому ти від мене втік? Він знову сів коло неї на ліжко, і вони схилились одне до одного в священній і банальній позі закоханих. - Відколи я полюбив тебе, Марто, - вів ІОрій, - багато що стало переді мною геть у ін- 158 шому світлі... Я помітив багато з того, що досі не помічав, а ще більше інакше зрозумів. Ти справжня чарівниця,- він поц1лував дівчину, а вона погладила його по rолові.- І коли б навіть нам довелося колись розлучиrгись ... - Мовчи! - СКІрикнула вона. - Це немож­ ливе. - Заспокойся, Марто, я висловлюю тільки припущення... Так навіть тоді я пішов би новий, я зберіг би довіку ті зміни, що ти в мені заподіяла. Ти- непере:моЖІНа! -Подивись мені в вічі!- сказала Марта. - Я хочу rлибоко-rлибоко дивиrrись тобі в вічі... Я люблю твої очі. І коли вона подивилась йому в вічі, вони по­ цілувались. - Марто!- скрикнув він у захваті пригортаючи П. Тоді вона зійnrла до нього, і вони сіли поруч долі на килимку коло ліжка. - Марта, ти дорівнюєшен жінок, що їх любили великі поети. У мене кепська пам'ять на власні ім'я, я більше до формул звик, і не література моя сnеціяльні.сть, але я пам'яrrаю, що Данте знайшов у своїй Бісектрисі вічну красу! - Беатріче,- м'яко заува>Іm.Ла дівчина, цілуючи йоrо в чоло. -Байдуже, байдуже, як її звали! Головне, що знайшов вічну красу. А я знайшов у тобі, Марто, втрачену націю. - Так ІІІВидко? - спитала вона. - Так, Марто... Не будьмо сперечатись, хто знайшов більше - я чи той Данте. Суперечка ця була б метафізична 28). 28) Метафізика - філософс:ьхе пізнавВІННЯ первоnочинів буття, недостуnних ЖИ'І'!1'ЄВОІfУ досві\Цові l.&r. душа тощо). 159 -Данте любив також і свою націю,- сказала дівчина, кладучи йому голову на плече. - Я бачу, що це була JІЮДИІНа всебічна, достойна ко:жному стати за приклад,- вів Славенко. - Але навіть він не сказав би, що таке нація. Я пробував аналізувати це поняття, і дійшов висновку, що це дуже незрозуміле явише, яке нібиrго й існує, хоч насправді існують тільки йоrо складові й суперечиї частини. Коли хочеш, то нація подібна до бі..лха, що вмить розпадається, коли почати його серйозно аналізувати. А проте білок все таки існує, як цілком визначена речовина, і завдяки йому точиться життя на землі... У вс.яхо:му разі, полюбивши тебе, я відчув себе українцем, хоч, правду сказати. йшов до тебе тільки з наміром попрактикуватись у мові. Я сягнув далі, ніж сподівався, отже в цій справі ти виконала ролю каталізатора; це мій рідний хе:мічний: термін, -додав він, цілуючи п. - Ти не можеш без цих термінів, - мовила дівчина з докором. - Ти любиш їх більше від мене. - Я зжився: з ними, як сліпець із своїм собакою. Щоправда, сліпець, завдяки тобі, прозрів, але було б жорстоко й недоцільно прогнати вірного пса. Він ще нам, Марго, знадобиться! Ідуть, їдуть десь з-за кордону мої реактиви, і ось незабаром почнеться нова серія моїх дослідів, серія твого імени, Марто. -Хоч би вони довше не надходили! Я відмовляюся: від своєї серії! - Ах, ти пустунка! Ти хочеш вкінець мене зруйнувати! -Руйнуй і ти мене. 160 - Завтра висаджу в повітря твій Махор­ трест. -Ах, якби ж це сталося,- зідхнула вона. -Якби люди, всі люди, зробилися вільні! Щоб не залежали від своїх заробітків і посад. Яке житгя було б тоді, Юрчику! І щоб були великі театри й кіна, де nускали б без квитків, і щоб без квитків можна було де хочеш їхати, і щоб с~q>ізь тебе годували і були раді, ЩО ти прийшла. Уяви, Юрчику! Хіба цього ніколи не буде? -Твої бажання не витримують критики, сказав Юрій.- Навіть за соціялізму люди не будуть такі безтурботні. - Дуже шкода... А втім, - сказала вона тихо,- я не проміняла б на той рай жодної хвилини, яку можу бути з тобою... Ні, не так: не проміняла б жодної хвилини чекання на тебе... нічого, що зв'язане з тобою, не відцам! - Марто! - прошепотів він, нахиляючись до неї, - Марто, ти розумієш, як я тебе люблю? -А я?.. І мова знову зійпша на захоrшений прІ$мітив, на маленьке й страІІІНе дієслово, що тримається закоханих уст, як учеписта думка хворого мозку. Тепер дівчина злягла йому на коліна, а професор тихо гладив рукою і"і обличчя й витке волосся. Але маючи внутрішню потребу розвинути й докінчити кожну думку, він провадив: - Я сказав, що нація є щось не--з~зу--міле. Та коли не розумієш чогось, тоді шукаєш йом.-у хоч далеких аналогій. І ти зверни v-вarv. як rл_ю~ кидається зараз інтерес до стар{):ви:r..;;. Нав..J:і.'ь серед обмеженого числа моїх знайом:их д;;.с;.г зе~;.~рають давні речі, різні незручні вази, посуд~ з ни якого не моЖІНа і.Сти, потемшm картини, лоїдені мишами книжки. Чому? Бо ми дуже далеко сягнули й звертаємо очі назад, мов пересельці в бік покинутого рідного краю. Ми вийшли з минулого й сумуємо за ним. І в любові до нації є теж сум за минулим. Основне в нації- це спогад. До нації прилучається тільки той, хто психічно з'єднався з минулим. Через те, власне, й не ва::жить нічоrо, ким хто народився. Це момент суто механічний, це штамп на бланкові, де ще нічого не написано. Бо належним до нації не родяться, а робляться. Вона погодилась. Вона здебільшого поrоджувалась з усім, що він казав, уже через те, що це казав він. Коли й не погоджувалась, то рідко коли; заперечувала, тільки зауважІуВЗла. - Ти думаєщ - заува:жи.ла вона. - А д,ля мене це так просто. До того ж, ми жили в Кане­ ві... - В Каневі? То :ми доконче мусимо туди поїхати. Ти будеш поводатиркою в моїй запізнілій прощі на Тарасову могилу. - Обов'язково поїдемо! - сшрикнула дівчина. - Адже я там народилась. Руки, руки, !Орчику! Доведеться зв'язати; тобі руки! Я покажу тобі там кожен куточок. Там є мої ярки, мої кущики. Знаєш, я гуляю було, побачу кущик і скажу: це буде мій кущик. - Я боюсь, що ті кущики вже повиростали в дерева, - зауВЗЖІИВ Славенко, кидаючи ци­ гарку. -Навіщо ти сказав... так жорстоко- с:rштала дівчина. - Ні, ті кущики є, вони не виросли. Or побачиш... Ах, Юрчи:ку, як там гарно! Це чудово, що ми туди поїдемо. Коли? В квітні? Ні, 162 ще холодно... В травні? Ой, як довго! Підемо далеко в стеn, далеко-далеко... І будемо йти, йти... nоруч... - Поруч, - проказав ІОрій схвильовано. Він nереймався її поривом; чудний, тихий блиск її очей його заворожував. Траплялись іно-­ ді хвилИіНИ, коли Марта ставала незвичайна, гострий доплив чуr-rя перетворюван їі. Ясна лагідність займалася в їі рисах, і заразом був у них тривожний, жагучий смуток, якесь тужливе й нестримне піднесення, що збуджувало в ньому захват і покору, здіймало в ньому бажання носити її світами на руках. Тоді тиша наставала в кімнаті, мовчанка кохання, кo.Jm: він колисав іі у млявих обіймах і торкався, схиляючись, устами її уст, де тихо nоєднувалась їх зневолена від надміру жаrа. -Ти- Марта?- nрошеnотів він. - Я Марта, - відповідала вона. Потім стиснула руками голову й сказала nо­ волі: -Я не хочу, ні про що не хочу думати. !Орчику, я хочу думати про тебе... Зараз! Ось ти тут, а я думаю про тебе... Тебе ніби двоє. Одного я ось nочуваю, а про другого думаю. Це чудно? А як я чекала тебе! Не знала ще тебе, а nочувала, що ти прийдеш - і ти прийшов. -Гадаю, що ця психологічна загадка розв'язуЄ'І'ЬМ просто. На провесні чутrя в тварин загострюється. Ти почувала весну, а не мене. - Ти все хочеш пояснювати, - зідхнула дівчина. - Навіщо nоясшовати? Юрчику, не будь розумний зо мною! -Це БаЖ'КО, але я спробую... Твоя рація, Марта! Навіщо поясюовати? Ми нічого не дор.р.- 163 ємо до явища, але руйнуємо його чар. Так зухвале хлоп'я нищить цяцьку, щоб довідатись П будови. Наші пояснення всі нікчешrі й нічого, зpenrroю, не пояснюють. У ве.пикому Х, що ми силкуємось розв'язати, завжди лишається трохи меНШИіЙ Х, а в ньому знову ще меюпий, і так до без кінця, аж поки замість одного великого Х не здобудемо безліч манісіньких, але однаково незрозумілих. Тван рація! Ми надто багато думаємо і мало живемо. Життя йде проз нас, а ми думаємо й починаємо жити обміркованим, якимсь стерилі~ованим :житгям, де вбито всі мікроби шумування. Надужиток здібністю мислити осьде наш величезний злочин... А твоїми устами, Марто, промовляє зараз найкраща мудрість, проти якої наша вигадана мудрість надто дрібна. Марто, вчи мене цієї великої мудрости! Марто, я твій учень, я доросле дwrя, яке ще не жило! О, БАЯДЕРКО, Я ТОБОЮ СП'ЯНІВ ! Професор Славенко, закохав!Ш1сь у дівчину, почав виявляти чималу цікавість до поезії. Що два-три дні Марта приносила йому нову збірку віршів із своєї спілчанської бібліотеки, а крім того, Юрій Олександрович і сам дещо придбав за допомогою своєї покоївки Насті. Особисто купувати в крамниці вірші він все таки не зважувався, боячися здибатися із знайомими й зрадити перед ними свое захоплеlllі.Я. Смак на вірші був його інтимністю, до якої втаємничувати він нікого не збирався. А що був він людина акуратна, то мусів розв'язати справу, де саме, на якій полиці серед наукових книжок примістити свій новий набуток. І прогорнув йому місцину серед трактатів з психопатології. Статті про закінчені спроби він остаточно вирішив зараз не писати, а зв'язати здобуті дані з наслідками своїх майбутніх дослідів. Журнали й листування потроху скупчувались йому на столі, але на це згромадження він дивився вибачливо. «Хай лежать, ніІцо в світі від цього не перекинеться. Що я важу, зреп.rгою, на землі? Моя смерть не змінила б ні ладу на ній, ні її долі. Нема що переоцінювати себе й цих паперів!» І він сідав на свою розлогу канапу читати пое- 165 тів, а ввечері розповідав Марті про враження від своїх екскурсій у віршові краї. -Докладне чwrання поетів,- казав він,потвердило мою попередню р;ум;ку про них і про мистецтво взагалі. Основна :мо.я теза, що :митці нічого не розв'язують у ЖИ'rІ'євих проблемах, лишилася цілком незмінна. За ввесь час, відколи людськість існує, поети не рушили й на крок із свого вихідного становиrца, комплекс тем і пон.яттів у них аж ніяк не змінився. .Якщо наука вже має земто за пороІІІИіНКу всесвіту, а тодину за одну з дрібних тварин, то для поетів земля й досі лишилась центром світів, а людина - вінцем творіння. Наука вшq>ила колосальні закони природи, наука щораз обдаровує нас новими теоріями та винахода:ми, а поезія тим часом нічогісінько не викрила і нічим: новим нас не порадувала. Ось .тільки перед нашими очима виросла рефлексологія, теорія відносности, фройдизм, не згадуючи про базліч технічних удосконалень, серед яких є такі велетні ІЯК радіо й повітроплавство, ..:_ а поети, .як і століття тому, сnівають про гнобителів та погноблен:их, про півтора десятка людських чуттів, серед яких кохання посідає коронне місце. - А хіба це незаконне місце, Юрчику? спиrrала Марта, що сиділа в його обіймах. ~ій по~ав ії. -Це єдина відповідь, .яку .я :мажу дати на твоє питання, - сказав він. Дівчина пригорнулась до нього. - Кажи далі, - мовила вона. Марта потобила його міркування не меищ від нього самого. Во їй хотілось спізнати його якнайглибше, і думки, які він щедро висловлю- 166 вав, здавалось, були для цього найприроднішим lІLЛЯхом. Та й солодко було дівчині почувати, що саме з нею він ділиться своїми поглядами, а чути повсякчасне підкреслювання, що ось те й те в його погЛіЯді. змінилось, відколи її покохав, було Марті за найвище щастя. Адже вона пройшла в його душу й опанувала і"ї, вона примусила його інакше глянути на життя з своєї кімнати, стала йому мов за сочку, де зір йоrо діставав нового заломлення. А більшої перемоги годі уявити! -Мої думки про поезію не зміНИІЛИсь, але змінилось ставлення до неї. Треба дивуватись, але заразом і визнати, що мислення наnюго ставлення до явшц не визначає. Наведу до цього характерний приклад. Сусіди в моєму помеІІ.Паlнні мають здоровенного кота, що систематично краде в мене їжу, яку я купую собі на ранок та вечерю. Уміння непомітно й майстерно вкрасти могли б повчиrrись у нього найкращі злодії. Власне, цей кіт та ще нестерпимо балакуча господиня становлять єдині невиrоди мого помешкання. Існування цього сусЩсь:коrо кота, за приблизним обрахунком, коштує мені близько червіІЩЯ місячно, але іЯ терпів його, щоб не сваритися з сусідами, що на нього моляться. Я міг тільки ненавидіти його й давати йому крадькома стусана. Погляд мій на цього кота не змінився: це викінчений злодій, нахаба і грубіян. Але від якогось часу, не дуже давнього, я відчув, уяви собі, велику ~иязнь до нього! Я, коли хочещ зрозумів його! Иому ІІУ'дНО, цими крадіжками він скрашує одноманітність свого побуту. Тепер я вільно допускаю його в свою кімнату. Він скаче на стіл, заривається в мої папери й сrmть. 167 - Юрчику, в тебе бувають неможливі приклади!- скрикнула дівчина. - До них мене привчили нетямущі студенти. Дехто з них має такий I.JJ.e необроблений мозок, що тільки якимось грубик прикладом щастить увести його до розу:мінв.и абстрактної речі... Отже поети нічого не розуміють, але нас теж примушують замислитись, чи розуміємо щонебудь і ми. Мушу щиро признатись - думаючи про це, почуваєш велику непевність! Звичайно, ми вивчили багацько .явищ, :ми вміємо їх викликати чи усувати, вміємо так чи так використовувати їх, але це aJЖJ ніяк не є, що ці явища нам зрозумілі. Взяти хоч би елек'Ірику, що набула виключного поширення по всіх ділянках сучасного :ж:и'rІ'я. Але чому від тертя саме такої і та,кої речі повстає вона, ми збагнути не можемо, як не можемо й надати цієї властивости якійсь парі ікших речей, ;що самі з себе іІ ие посідають. Яюцо явище є, :ми кажемо: так мусить бути. Ми стверджуємо явище, але не розв'язуємо його. Перша причина речей нам невідома. -А може її й не треба знати?- спитала Марта. - Наука без неї справді чудово обходиться, - сказав Славенко. - Але я переконуюсь, що вона, хоч і невпинно зростає, дуже мало вплинула на людську істоту. Поступ змінив наш побут, додав нам вигод, витоичив нас психічно, але сути людської він не порушив. Ми ЛИІІІИлись тварини з півтора десятками чуmв, що їх незаймано несемо через століття, як передумову, як можливість :нашого існува.ни.я. У нас ли:шились і старі надії на щастя та краще майбутнє, надії первісної людини, від якої ми, зрештою, 168 різнимось тільки одежею та способом висловлюватись. Але майбутнє нам так само невідоме, ні особисте, ні всетодське. Ми можемо тільки припускати, але приnущення видаємо за знання. Це шахрайство раз-у-раз викривається, але не перешкоджає нам і далі себе дурити, бо людськість мусить мати nерспективи, хоч і не знає їх. Вона йде до тоrо, що уявляє, а nрийде до того, що буде. - Як же жити без надій, мій любий? - сказала Марта.- А те, що ми майбутнього не знаємо, це добре! Добре, яюцо майбутнє гарне, а якщо воно лихе, тоді ніхто й не жив би, знаючи його. А так можна мріяти. Про ЩО хочеш можна мріяти... А іноді мрії навіть здійснюються,додала вона, цілуючи його. - Ні, не ка:жи, ІОрчику, в житrі все на своєму місці. Кращого ніхто вигадати не може. Якби хто вигадав краще, то воно nрищепилося б. - Марто, - скрикнув Славенко, - я не маю арrументів nроти твоїх тверджень! Ти бачиш ясно, твій розум не затьмарений марними міркуваннями, що сушать людям голову й nризводять їх до всіляких теорій. Життя прекрасне, це кожен десь nотай приnускає, а ти висловлюєш це nросто й одверто. Це бринить також у ко:жному рядкові поетів, дарма чи вихваляють вони :життя, чи nохмуро заперечують. Тим то nоезія захоплює нас, хоч і не витримує розумової критики. Так захоплює нас і кохання. Воно відкриває нашу душу назустріч життю, дає нам nізнати неnеревершену, nервісну радість і зв'язок із млеким:и: nоколіннями, з яких ми ВИіЙШЛИ і які кохали так само. І яке хцастя- nочувати цей зв'язок у собі, відкинути всю свою пиху, всі нікчем- 169 ні напруги, знати, що ти :маленький і нет.ямуlЦИ:й... Як чудово сказав поет: «Кома.ІlІИJНКа маленька я на твоїй байдужій руці»! В такі хвилини приниження людської істоти Славенко починав хвилюватись, удавався в той настрій, .якого Марта майже панічно боялася. Він так цілував її, що вона тремтіла від страху, захлиналась від збентеження й туrи, вириваласьвід нього, мало не плачучи. Рухи її робились судорожні, немов вона потопала, а шепіт ставав благальний і розпачливий. -Не треба, !Орчику... Послухай мене, не треба... Він скорявс.я, робився тихий, .як .ягня, але непомітно здобував щодня більше прав у поводженні з дівчиною. Вони, ці інтимні права, .якось крадькома, ненавмисно зростали й міцніли з побачення в побачення, присипл.яю"Ш чуйність Мартину дрібними дозами свого додавання. Ніщо не порушувало затишку їхніх сходин і розмов. За мурами цієї кімнати переставало будь-що існувати, коли вони простягали, зустрічаючись, одне одному руки. З сьомої до дванадцятої- п'ять довгих годин, майже робітний день службовця, збігали їм суцільною .яскравою миттю, сліпущою і раптовою, .як спалах манrану. Щодня вони доконче збирались кудись піти - до театру, кіна, на .якусь виставу чи просто погуляти, але зразу ж про свої наміри забували й жодного разу ще не вИЙІІLЛИ з кімнати, що трИІМала їх у собі можливістю поцілунку. Вони ніде не ходили, здійснюючи своє єдине, настирливе бажання: бути вдвох, бути тільки вдвох!а для цього ніхто не був їм потрібен, та ніхто їх і не турбував. Тижнів з півтора nринаймні. Аж 170 ось несподівано простягся до них перший помацок зовнішнього світу, від якого вони вїдокремились і про який забули. Якось прийшовІІІИ, Славенко застав Марту не саму. Проте, не мОЖІНа сказати, щоб і вдвох, бо друге- це була маленька дівчинка, від сили років п'яти, білява, в суконці по коліна і з величезним чорним бантом у волоссі, що надавав їй розміром і кольором пова:жности, якої вона своєю поведінкою не виправдувала. Бо була вертлява, непосидюrца, до того ж мала в рухах якусь претенсійність, підкреслене кокетство, манірність старої панни, цілком нагадуючи дорослого ліліпута, ІЦО, не зважаючи на величину свою, дізиав життя всіма сторонами. Коли Славенко увійшов, дівчинка зніяковіла й rраційно це виявила, спустивІІІИ додолу очі. - Чия це ДИТИІНа? - невдоволено спитав Юрій, вітаючись з Мартою. -Це сусіди :мого, кооператора, дочка... ти знайомий з ним,- пОІІІепки відказала дівчина. - Меня зовут Ад;!, - раптом озвалось дів- ча. - А чого вона тут? Ви Гі кликали? - спитав ІОрій, мимоволі переходячи на «ВИ» в nрисутності третьої особи. - Ні, вона сама прИЙІІШа. - Я умею таІЩовать, - сказала Ада. І не чекаючи припрошення, почала робити перед Юрієм повільні па, млосно піднісши над головою руки й вихиляючись усім своїм крихотним тільцем. -Перестань,- крикнув ІОрій, якому ця недитяча любосяость у дитини видалась гццкою. 171 - А вот и ие переставу вам на зло, - сказала Ад;!, продовжуючи. -Розбещене дівча,- пробурмотів Славевко, закурюючи.- Кажете, сусідська дитина?спитав він. - Але скільки я пам'ятаю, ви казали, що сусіди ваші- українська родина. Чому ж дитина говорить по-російськи? -Я умею и nо-украШІСКИ, но по-укра.ински очень некрасиво,- поважно заявИІЛа A;I;J.. І зробивши останне па, в:мости.лась на ліжкові й почала розповідати. Мови їй не бракувало. Повідомивши про своє сьоrодніпшє меmо, Ада перебрала всіх своїх знайомих дівчат та хлопців, з якими на вулиці бавилась і кОЖJНому дала сувору характеристику, раз-у-раз підкреслюючи свою першість. Так минуло півгодини, коли Марта з Юрієм безглуздо слухали П нескінченне старування, вряди-годи перекидаючись дрібною фразою. Це .цЇ'ВЧа якось глибоко дратувало Славенка своїм чванькуватим пащекуванням, а надто самою своєю присутністю, яка його зв'язувала, і він, нарешті, не витримав. - Виряди її, - шеШІУв він Марті. Та вагалась. Тоді Юрій різко запwrав: - Ти чого сюди прийшла? Ад;і спантеличилась. Цей тон на неї вПJІи­ нув. - Меня папа прислал погулять... пробу&j-­ ніла вона. Тоді Славенко взяв П за руку й вивів з кім­ нати. - Ска:жи своєму папі, що тобі тут нудно гуляти, - :мовив він. - ІОрію, хіба так можна з дитиною? - з докором сказала дівчина. 172 -Це не дитина, а nmиrуика! - Ти розумієш, що можеш зіпсувати мені відносини з сусідами? Як гарно! - Та що він, зако:хаюm у тебе, чи що? -Хто? - Сусіда твій, кооператор! Адже диrrину nрислав, щоб стежити й... заваджати нам:. Добрий батько! Марта, сміючись, обняла його. - Юрчику, твоя підозра необtрунтована! Слухай, я сама тут причина. Бачиш... Ну, як би сказати? 'У мене завжди бувало чимало при­ хильників... - Ои-.ях! - буркнув Славеико. -Ні, я нікого з них не любила! Навіть не гралася в тобов чи флірт, як: дехто... Рооумієш, вони всі мені були байдужі. Тебе я тобто, це правда, це я кажу сміливо. Але ті приходили, часом мені було весело з ними, а найчастіше вони обридали мені. І так виходило, що він присилав Аду, коли хто вяrе дуже починав за мною впадати. Щоб його стримувати, розумієш? - ~ механіка! - посміхнувся Юрій. -Ти що ж, гралася з своїми прихильниками? -Трохи... Всі вони були С'Іраwеино комічні! І от сусіда мій, побачивши, що ти до мене вчащаєш, подумав собі, чи не потрібна, бува, мені його допомога. І знову прислав Аду. На цей раз він помилився, але шкода, що ти так грубо прогнав дівчинку. - Але ж я не знав, що кооnератор вистуnає в ролі твого янгола-охоронця! - сказав Юрій все таки невдоволено. Вона м'яко обняла його. -Заспокойся, Юрчику, це дрібниці. - Марто, - сказав він глухо, - меиі тяжко останні дні. - Що таке, любий? -Бажання бачити тебе :мучить мене, як ніколи. Я задихаюся вдень без тебе. Мені тисне голову. Іноді я просто СПИіНJПОСЬ, нк божевільний, і все забуваю. Всередині робиться порожньо, до жаху порожньо. Потім через хвилину починаю боЛісно пригадувати - ось те :мені треба зJ>96ити, ось туди піти, те прочитати. І це не думки в :мене, а .якесь каліччя. Іноді силкуюсь щось пригадати- і не можу! НаJ:ІРУ'Ж'УЮ всю пам'ять, і не можу пригадати. Тоді почуваю себе докраю стомленим. Сідаю і сиджу, як остовпілИІЙ. В голові олово. А поті:м, коли бачу тебе нapenrri, все таки лишається осад вЇ\Ц того болю, невдоволення, сто:ма. - Ти любиш мене, Юрчику!- радісно шепнула дівчина. - Люблю. Якось тупо й безоглядно тобто. Але іноді й ненавиджу. Коли приходжу ввечері від тебе, часом сtдаю до столу, довго сиджу й ненавиджу тебе всім своїм серцем і мозком. Коли б я довідався в ту мить, що тебе, наприклад, убито, .я закричав би з радощів. - Не треба мене ненавидіти! Він сказав, дивлячись їй у вічі: - І зараз не знаю, любто тебе чи ненави­ джу. Замість відповіді, вона почала його цілувати. Спочатку тИхо, мляво, потім глибше, настирливіше. І шепотіла міІж поцілунками: - Любиш... любшп... Він неохоче зустрів ці постощі. Сидів nоруч неЇ похмурий, неприступний. 174 -Що тобі?- спитала Марта. Він мовчав. Тоді вона почала жартома зазирати йому в очі, які він одвертав, тулитись до нього обличчям, смикати за рукава, ластитись, приrорта­ тись. Hapeurri він буркнув: -Ти нелогічна, Марто. Дівчина поклала йому на плечі руки й сказала по-дитячому піднесена: -Я все розумію, Юрчику. Я вже досить доросла. Та тепер і немає наївних дівчат... Те, що ти хочеш, мені добре відомо. І відомо також, що я хочу. І знаєш, що мені здається? -вела вона, нахилившись до нього.- Мені здається, що наші бажашrя збігаються! Ось скажи :мені тихенько на вухо, що ти хочеш! - Я хочу тебе, - шеrтув він збадьоріло. -І я так само! - скрикнула Марта. - В чому ж річ? - В чому ж річ? - перепитав він, пригортаючи її. Але вона визволилась. -Річ... річ у моїй маленькій примсі. - Кажи, можливо ми усунемо і"і спільними заходами! - Вона сама усунеться з часом... Бачиш, я про це думала. Я боюся, страшенно боюся, але що поробиш! Давно думала, ще коли тебе не знала. Це мусить колись статися, тому я думала... І я не хочу, щоб... це сталося тут. Він здивовано дивився на неї. - Нічого не розумію! - Це зрозуміти важко, це й смішно... Але, в 175 хочу, щоб... це сталося на моїй батьківщині, в Каневі... -Даруй, Марто, - прикро сказав професор,- це більше, ніж смішно, це наївно. Марта зніяковіла. - Справді, чудно! - сказала вона. - Я сама доладу не доберу... Але я там народилася, виросла, я була там щаслива. Зрозумій, ЩО й це мусить статися там, тільки там:! Ії очі вже зайнялися тим блиском, де світиться минуле, де горять мрії, з якими зріднилась душа, ті мрії, що пориваються в майбутнє, але все ж до минулого належать. І голос її бринів урочисто, висловлюючи глибокі, сховані бажання, шукаючи на них луни, відповіді, зрозуміння! Такою Марта завжди Юрія хвилювала. Такою вона зачаровувала, скоряла його волю, зб·уджувала щось співзвучне, але забуте в його серці - незмірний порив у .далечінь і великі радісні передчуття. Марта сказала: - Це щось велике для людини, Юрчику! Неможна його відбути буденно, це велике свяrrо, мій любий. А дитинство теж свято... Тепер ти розумієш? Навесні я візьму відпустку, і ми поїдемо туди. Я nокажу тобі там надзв:и,чайні місця. Там я буду логічна, Юрчику! Нічого не буде, крім нас двох. Все буде десь далеко. Ходитимемо з тобою степами, там яри, гори, Юрчику; я там народилася, все мені там рідне. А ввечері візьмемо човна і поїдемо Дніпром. Гребти не будемо, хай нас несе вода... Ти побачиш, як ·гам гарно! Згода, любий? Згода, моє кохання? Побудемо там два тижні, а потім ти підеш, де хочош~ 176 бо вічно любити неможна. Ми будемо знати, коли; розлучитись, правда, !Орчику? Він підвівся і взяв її за руки. - Марто, звідки ти береш ці слова? Як зберегла ти цю непоборну ніжність, оцей тихий нестримний запал? Як можна з тобою не згоджуватись? Все мусить корwrись, коли ти rоворшu! У твоїй мові є якась давня, могутня мудрість. від багатьох уже забута. Ти загадкова, Марто! - Я дуже проста, - відповіла вона. - В таку хвилину, .як зараз, - вів Славенко, -.я ясно бачу і ясно розумію. Я почуваю надлюдський порив до праці. Але дозволь мені, Марто, ще не працювати! Дозволь :мені думати тільки про тебе і жити тобою. - Дозволяю! Я хочу цього, Юрчику. Про роботу свою він часто згадував, і спочатку це лякало дівчину, що почувала в його науці свою видиму суперницю. Та дедалі більше звикаючи до свого права на вченого, Марта й саму науку схотіла спізнати, щоб увійти в неї й підкорити собі. - Ти нікоJТ.и не розкажеш мені про свої досліди, - сказала вона .якось. -Не думав, що вони цікавлять тебе. -Дуже цікавлять! Я все розумію. Тоді він почав викладати їй свої біохемічні думки. - Білки або протеїни, - казав він, - вражають дослідника передусім складнотою і крихкістю своєї будови. Можна сміливо твердити, що жоден геній не зміг би створити те, що легко й незмушено творить природа порядком великоУ випадковости. Атож, випадковости, Марто! .. Ми теж є діти цієї великої випадковости, але, так 177 само випадково, :маємо змогу вИкривати в ній закономірності, якими вона нам: об'являється. З усіх тварин намданопізнати випадковість, і з цього пізнання походить наше щастя та розпач. Щастя тому, що з відчутrя світової вШІадковости народжуються надії, не тільки особисті, але й ·групові, національні, навіть надії у «всесвітньому маштабі», на щасливе майбутнє людськости. Але заразом народжується і розпач. Бо й ми самі випадкові, тобто минущі, а з усяюm тимчасовим існуванням, мовляв за Шеллінrом, поєднаний смуток. Те саме каже й Геrель: з тимчасовим існуванням нерозлучне страждання. Справді, Марто! Коли б ми могли вічно тривати, якими дрібними, нікчемними видавалися б нам наші боJІі та муки! -Але й радощі так само! - Маєш рацію! Вічне життя було б байдужністю, тобто вічною смертю. Протилежності сходяться, в цьому безглузда закономірність випадковости. Ми в цілковитій владі ії, і от бачиш, що з неї нема навіть теоретичного виходу. - Його й не треба шукати, - сказала Мар- та. - Мудро не шукати того, чого не МОІЖ!На знайти, а подивись, яке міцне в людях прагнення продовжити свою тривалість. Якщо релігій:ний потойбіч уже зруйнований, якщо сг..адковf; продовження в роді, той rатунок безсмертя. що його так високо підносили біблійні євре!, ні.к-с~І"(• вже не задовольняє, то лиnrається ще від-.чt..~.н:е безсмертя ідеї, до якої кожен може се(ч= прилучити по своїй уподобі. Тому люди ладні Е..авіть жертвувати власним житгям задля ідеї. І тр-еоа визнати, що ніщо так не зміцнює ідеї, як само- 178 знищення чи nросто нищення людей в ім'я її. Історія, скільки відомо мені, вчить нас, що найпожмвніІІ.ІИМ rрунтом для ідей завжди були кров і смерть. - Пам'ятаєш nісеньку про смерть, - сказала Марта, - ось цю: А вже смерть та no дворі ходить, а вже nотихеньку до мене nідходить, та все потихеньку, та все nомаленьку дР мене nідходить... Іноді я сnіваю цієї nісні, і, знаєш, здається мені, що нею я накликаюна себе смерть. Сnіваю, і мені чується, що смерть бродить коло будинку, потім заходи'І'Ь у nомеlІ.ІКанн.я, береться за ручку моїх дверей і ось зараз увійде... Мотороnnю так робиться! - Ти нервова, Марто! Смерть нізвідки не приходить, а постійно пробуває всередині нас, чекаючи, іноді дуже довго чекаючи, слупnюї хвилини, щоб обійняти свої nрава. Ми носимо свою смерть у собі, зовніпnrій чин може ії тільки передчасно звільнити. Смерть не має в собі тих таємниць, що їх витворив жах і тодська уява. Обмін речовин припиняється, настає якась мить байдужости, сціпеніни.я, потім починається процес розnаду білка, процес простий і добре відомий. Щоnравда, не всі кліТИіНИ nідnадають йому відразу, деякі зберігають ще властивість розвиватись; за приклад цьому може бути хоч би волосся, що виростає на мерцях. Не обходиться в Явищах смерти й без nевних парадоксів. Ти, мабуть, знаєш, що білки нашої Ї'ЖІЇ nідпада- 179 ють передусім: діянню шлункового фермента 29), пепсину, .який травить їх, тобто розщептоє на складові частини. Але стінки самого шлунку теж є білок, отже є небезпека, що пепсин за одним: заходом може перетравити й саму ІWІункову оболонку. Організм проти його бореться, виробляючи спецілльний анТЮІепсин, .що охороняє білкову тканину шлунка від цієї руйнації. По смерті виріб антипепсину припиняється, і решrки пепсину починають тоді травити самий шлунок. Це єдиний відомий нам вЮІадок справжнього самопожиранн.я, тим: більше цікавого, що відбувається воно після того, .як тварина втрачує вже здібність пожирати іІШІИІХ. - Яка бридота! - с·крикнула Марта. - На саму думку щю це моок:на втратити апетит. --- Ц.я бридота, як і багато ішиих, доводить тільки, .які механічні й сліпі сутrю своєю життєві .явища. І тим більше дивує їх складність, яку нам, біохемікам, доводиться раз-у-раз nоборювати. Будова якоїсь з·вичайної органічної молекули може приголомшити своєю витонченістю. Нам відомі, наприклад, види цукрів, що різняться між собою, маючи тим ч:асом ту саму молекульну будову. Різниця їхніх властивостів, виявляється, зале:яmть не від кількісної чи якіс= ної відміни в молекулі їх, а від такої делікатної і незначущої речі, .як просторове розташування окремих груп у тій молекулі. Хемічна ана.."Ііза безсила викрити таємющю цих ізомерів, і їх доводиться розпізнавати по їхній здібності до так 29) Ферменти (лат. fermentum- закваска)- СІКладні орrанічні речовИІНИ, що ТІВОрят:ьСЯ в рослинах і 'І-наринах, сприяюrь роовИТ'КОВі процесів, Що відб:;"'В:аЮ'І'Ьсл: в оргаН!ізмах. 180 званої ОІІТИЧНОЇ діяльности, яка полягає в тому. що вони nовертають nраворуч або ліворуч промінь nоляризоваиоrо світла. Оrже, ми маємо правоnоверrальні й лівоповертальні модифікації чи ізомери глюкози, молочної, виЮІої кислоти тощо. -Це ніби політичні nартії, - зауважила Марта. - Правоповертальві й лівоповертальні. В науці напрям nовороту не важить,- сказав Славенко. - В науці важить констатація і вивчення факту. Але вже саме через це роовій науки раз-у-раз nідсилює і стверДJЮує матеріялістичний світогляд, найсміливіший і найскромніший у своїй логіці. Щоправда, він базується на припущешrі, що речі є такі чи приблизно такі, як ми їх сприймаємо за доnомогою наІШІХ чутгів. Цього основного nриnущення ми, видима річ, довести не можемо, бо, щоб nеревірити діяльність наших наявних чутrів, треба було б мати зовсім нові якісь чуття та органи. Та й це не зарадило б, бо оті нові чутrя, коли б ми їх раптом набули, треба було б знову nеревіряти! Але далеко логічніJ.ІJІе пршtускати, що світ в основі своїй є те, що ми уявляємо, ніж твердити, що він являє собою щось зовсім відмінне від нашого сnрийнятгя, бо в такому разі між нами та світом неможливі були б жодні взаємини, навіть саме сnрийнятrя. Такі розмови поновлювались у них щовечора. Лігши: Юрієві на коліна, немов дрімаючи в його обіймах, Марта надзвичайно rшльно їх слухала, а Славенко надзвичайно охоче їх провадив, десь nочуваючи, що розмови ці nідносять його nеред дівчиною, збільшують його Б.І'"Іаду над нею, підпорядковують і-і його мислеЮіЮ. Це 181 була його своерідна поема, закоханий науковий спів, один з тих численних способів, яким самець чарує підподолану самицю. - Вивчаючи основні життєві процеси, казав він, - хоч би й ті самі процеси 11Jавлення, починаєш глибше розуміти й процеси духового життя. Справді, наперед можна припустити, що всі наші вш.ці психічні функції мають свого проТОТИіПа в нижчих сферах житrєвої діяльности, бо важко собі уявити можливість пршщипово окремих схем для психіки, що становить тільки похідну функцію нашої фізіології. Основний апарат життя є апарат живлення, отже, в ньому й слід шукати аналогії навіть для законів нашого мислення. Наведу один характерний приклад. Білок, потрапляючи в шлунково - КИІІІКОВИЙ тракт, розкладається там на свої частини, так звані амінокислоти; потім так само він складається знову в білок напюrо тіла. Ти бачиш дві різні стадії цього процесу: першу розкладову- аналітичну, другу складову- синтетичну. Чи не те саме робить мозок із наІ.І..ІИІМИ сприйнятгями? Те самісіньке: він аналізує і синтезує. Принципи шлункової праці є заразом і принципи розумової. Ми не дуже помилимося, ЯКІЦО назвемо мозок наІІ.ІИМ духовним шлунком. - !Орчику, - мовила Марта, - ти стільІн! наговорив мені про шлунок, що я вже починаю відчувати його в собі, як щось зовсім окреме... А про свої досліди ти нічого не кажеш. - Шлунок - це все, Марто! Від нього залежить на:ша вдача, настрої спосіб :м:ислеІШ.Я, енерrія, навіть краса. І мої д<>CJii.z:tи також стосуються nтункової проблеми. Що сказати тобі npo них? Вони одноманітні й повільні. Від них не 182 можна сподіваmся того безпосереднього й видимого ефекту, який дІіЄ, наприклад, винахід ново! машини. Мета їх занадто далека. А такі досліди, ти розумієщ провадити ва:ж:ко. Тим важче, Марго, що почуваєш себе в цій галузі зовсім самотнім. Біохеміки відвернуJDІСЬ від білків, вони працюють здебільшого над ферментами та вітамінами, де мо:жна здобути безпосередніх практичних наслідків, хоч би в лікарських справах. І білок лишається занедбаний. Знаннів про нь~ го на сьогодні досить, а праКТИІЧНої потреби на пrrучний білок немає, та ще довго й не буде. Наївний ентузі.язм, що супроводив Фішерові спроби, дитяча надія, що ось через кілька років усі живитимуться штучним білком- все це розвіялось і зникло. Але проб.лема заJІИІШ{лась. І її розв'язання завершить ту колосальну роботу, в якій ми всі так чи так беремо тепер участь, роботу коло створення нового світу. - Мене захоплює майбутнє - сказала Марта.- Я відчуваю той новий світ, де всі будуть вільні. Юрчику, яка я щаслива, що ти працюєш для здійснення цього нового світу! -Так, я працюю для цього. Більше: я певен, що пrrучне :живлення буде здійснене. Тільки ця віра- повір мені, Марто,- пі~имує мене в моїй сірій, похмурій роботі, позбавленій близьких досягнень. Я посуваюсь у ній щороку на сантиметр, а відстань l1P кіІЩЯ - кілометри. Мого ЖИ'Г'ГЯ на це не стане. Але кооюний мій крок є фортеця, що ніколи вже не буде здана. Що ми маємо зараз? Кілька вузько либораторних способів концентрувати амінокислоти в сілкоподібні речовини. Та й тільки. Ба більше для спроб у сИJНТезуванні білка ми мусимо брати 183 амінокислоти, здобуті з розкладу того ж таки білка; ми ще не вміємо здобувати їх із мертвих органічних речовин, крім невеЛИІКИХ винятків, як от глікоколь із хлорооцтової кислоти або лейцин із амілового алькоголю. Я не згадую вже про дорожнечу цих либораторних спроб, про дорожнечу самих амінокислот - з економічиого поглщцу nrrучиий білок є зараз цілковите безглуздя. Ал.е робимо ж ми штучний кавчук, робимо штучний nювк, дешевший і кращий за природний. Робимо штучні анілінові фарби, що rеть витиснули рослинну фарбу з промисловости, :маємо nrryчнi пахощі, есенції тощо. Нема ніяких підстав не приnускати, що й штучний білок зрештою себе економічно виправдає. Марта спитала, чи не позначиться в майбутньому п.rrучне ЖИ!Влення на людській психіці, чи не призведе воно до занепаду яких властивостів і до постання іJ:ШІИХ. - Ні, Марто, - відповів, зідхнувши, біохемік, - навряд чи є підставИ це припускати. Наука, я вже казав тобі, безсила проти консервативности людської натури. Івши природний чи ІlJГучиий білок, людина лиnrиться та сама, з тими самими півтора десятками чуттів, про які розводяться поети. - І кохання також ЛИІІD1ться? - Передусім. - О, це буде чудово! - сказала дівчина, пригоргаючись до нього. - Знаєш, Юрчику? Людину не треба зміняти, їй треба тільки допо­ магати. - Ах, Марто! Ти завжди маєш рацію, сказав він, цілуючи її. Ці біохе:мічні розмови сильно впливали на 184 дівчину, радували Гі і захоплювали. Адже вона за допомогою їх доступилася його інтимних думок, nройшла в пляни його роботи, в його найглибші сподіванки, в рацію його існування. Вона стала вірницею його задумів, отже опанувала його геть усього, прилучилась до найдорожчого, що має людина - творчости й праці. Ніщо не JІИШjИJІОСЬ у нього д.л:я1 неї схованого, вона в:и;крила в ньому все силою свого кохання, моrутністю своєї ніжности й уваги. Це да·вало їй більше щастя, ніж поцілунок, ніж увесь любовний запал і любовні слова. Душу його вона почувала, живу, хочіпохмуру трохи, дyUJy коханого, такого чудного, несподіваного й незрівнянного. Від розмов їй у пам'яті лиШалось чимало спеціяльних термінів, що їх вона якось особливо плекала, силкуючись не забути, хоч і не розуміючи їх. Насамоті дівчина часто їх повторювала, і, немов граючись, увособлювала їх. Г л ю к о з а видавалась їй перекупкою, а л я н і н уявляла гарненьким білявим хлопчиком, гл і к око л ь - страшенним пустуном, тир о зи н - людиною небезпечною, т р и п т о фа н - кумедним тюхтієм. Почувала до цих невідомих речовин велику ніжність, бо вони від нього похоцили, З ЙОГО уст, З ЙОГО дynri, і ВОНИ JІШ..ІІ.аЛИСЬ, коли він відходив, роблячи його самого реальнішим під час відсутности, навіть розрадж:ували її самотність, коли вона ввечері його чекала. СВІЙСЬКИЙ ОТЕЛЛО Нарешті, біохемія її перемогла. Вранці дівчина прокинулась геть здивована подією минулого вечора й першу хвилину навіть спробувала посміхнутись. Але зразу ж П обпав жах, що ось тут коло ліжка ніби стояв, чекаючи тої миті, коли вона розплющить очі. Серце її так стиснулось, що вона мимоволі cxorrnлacь руками за груди, і в тіло іИ поІІ.ІИрилась холодна, гидка вага, як ніби кров її зненацька змерзла й загусла. Дівчина якось раптом оспала й сціnеніла, аж ледве їй сили достало підвестись з ліжка. Противно звичаєві своєму, одяглася дуже поволі, подовгу тримала в руках кожну річ, замислюючись над тим, яrк її повернути. Нарешті злякалась, що може спізн:и:тися на посаду й бігцем подалася з хати. На вулиці нове чутrя згнітило її: нестерпучий сором. Здавалося їй, що всі вже знають rrpo її подію, що вчинок нarrncaнo на П чолі, що кожен рух її зраджує, робить відмінною від іНІШ1·Х людей, знаіЧИТь її видимим і ганебним тавром. Кожен погляд на себе Марта сnриймала, як слідецький, і ЙllLЛa вперед у страшному збентеженні, воліючи ІІІВИ'дШе сховатись за дверима установи й заразом розпачливо гадаючи, що там їй доведеться здибатись із людьми, ІЦО знають її, 186 мають nраво з нею розмовляти, розпитувати, ЖІартувати. «Я, певно, не витримаю»,- думала дівчина. Але тиша статистичного підвідцілу трохи заспокоїла її. Вона побачила всіх на місцях, всіх за роботою, і сама стараЮІо працювала, хоч руки їй тремтіли і цифри іноді зникали перед очима. Після праці Марта поєднала всі свої сили й постановила відбувати да..'Іі свій день так, ніби в житті її нічого ве сталося. Звиклий розпорядок мав зменшити у Гі власній свідомості важливість події, і вона, пообідавІІІИ, рушила на курси. Але ще нове почуття опанувало її, відчуття, що вона є руїна, непотрібний покидьок, щось розчавлене, миршаве й нікчемне. Марта заявила, що голова їй болить, та й справді голова її отупіла, і, не досидівІІІИ лекції, помандрувала додому. І І.І.П{Ода було, бо до дипломових іспитів їй лишилось щонайбільше місяць. В хаті їй треба було прибрати, виrгопити, вмитися, перебратись, та нічого цього вона не зробила. Всі гнітущі чупя, що дівчина за день дізнала, тепер об'єдналися проти неї разом із страхом, рабським страхом за майбутнє. І хвилинами марилось їй, що того майбутнього й зовсім не буде, що ЖИ'М'Я її кінчилось, що вона дійшла грані його і путі їй далі немає. І як завжди свідомість безпорадности була їй радісна, давала насолодний спочинок її чуттям, власне безсилля колисало й пестило ії, присипллючи 6олі. Бо в своєму лихові дівчина. якось розчинялась, переставала існувати, як суцільний об'єкт його, отже випорснула з-під його гніту й сумовито споглядала на нього ніби десь здалеку. З того жаль повстав у ній - не за тим, що 187 сталося, а за тим, що воно вже сталося, що воно вже доконане, що воно вже- минуле. І ще сталосл так, як вона не думала - пригадались їй мрії про Канів, про дитинство своє, з яким вона жадала пов'язати кінець дівоцтва в якесь неподільне, безпосереднє ціле, щоб народитися жінкою там, де була народилася, коло великої ріки, серед великого степу в урочистому святі кохання й природи. Це були тільки мрії, може й занадто романтичні, але провал їх Марта сприйняла, як ЖИ'ІТєву поразку. І зrадавІІ.ІИ, що ось незабаром він знову прийде, дівчина пішла геть з кімнати, щоб не здибатись. Вона навіть думала про те, щоб не бачитися з ним уже ніколи. Юрій Олександрович того дня з'явився за десять хвилин перед усталеним терміном. Ніколи ще бажання бути з дівчиною не мучило його так, як сьогодні. За день воно сточило біохемікові всі ділянки його серця, і він nрийшов оце геть знеможений від радощів, захвату і хвилювання. його почутт.я1 до дівчини після вчора зррмі, але о дев'ятій з половИtНою сnоглядальний :нас~ій його схитнувся. Двох з половиною годинне чекашm непо:мітно його пригнітило. Він почав, хвилюючись, ходити по кімнаті. Непевні думки щораз дуІЖІЧе його 190 осідали, здrnмали в ньому тривогу і тугу. Де Марта? Блукає вулицями? Сиди'І'Ь десь у холодному саді? Чи може заподіяла собі щось? Де шукати її? І як це безглуздо! Він заходив у якусь безпорадність, не маючи змоги будь-що змінити в ситуації, яка видавалась йому ту мить страшною. І поволі підпадав розволіклому смуткові, ніжному жалеві за вчинене, за недоладне ви·ховання дівчат і за всю нікчемиу систему житгя з його нескінченими болями. «Ніби й сnравді нас заклято», - думав він печально. Цигарки його були вже всі спалені, і Славенко зрештою сів на ліжкові, схиливІІІИ на руки голову. Він не вірив уже, що Марга може вернутись не тільки зараз, а й будь-коли. Вона здавалась йому навіки втраченою, назавжди недосmшною, крихким привидом його минулого. «Мені .лишається тільки піти й теж не вертатись, - думав він. - Є щось нелюдське в тому, щоб далі не бачитись. Вона це зрозуміла, у неї велика душа. Але я мушу попрощатися з нею. Мушу їй написати». Біохемік сів до столу, видобув бльокнота та олівця й написав: «Марто, я схиляюсь перед твоєю мудрістю в коханні. Я теж іду. Нікого я не любив так, як тебе, та й загалом не любив. Любив - це замало. Жив тобою, мислив тобою. Ти перша й остаННЯ!, ти єдина, Марто. А тепер я йду назад у ту сірину, в ту похмурість, з якої ти мене викликала. Пращай, Марто, ти велика». Він кінчив і дивився на написане, де слова, здавалось йому, сяяли, мінились, випрОмінювали світло й тепло, напоєні силою його чуття і жалю. Щось торкнулось його плеча, і він поволі 191 повернув голову: позад нього, в пальті й капелюхові, стояла бліда, якась незвичайна Марта, що тихо ввійшла за його спиною до кімнати. - Що ти робиш? - спитала вона ледве чут- но. -Писав тобі листа,- так само відповів він. - !Орчику! Я нічого не розберу, в мене все переплуталось. - Я люб.тпо тебе, - сказав він. Вона дивилась на нього, немов перевіряючи: Тоді він промовив хрипко: -Не віриш? Я пішов би назавжди, коли б ти зараз не прийшла. Але дівчина вже оповила його. - Не підеш! - шепотіла вона. - Ти мій... Ох, це якась безодня! Майже слідом за Мартою вернулась додому й дружина кооператора Іванчука, закінчивІІШ свою буфетну працю в Каранаївських лазнях. Перша з двох кімнат, що вони в цьому будинку наймали, правила родині за їдальню, а вночі тут спала маленька Ада; тому Тетяна Нечиnорівrr...а тихенько перейшла її поночі і встуrmла до другої кімнати, до подружньої своєї спальні. Ту--т горіло світло, але сам кооператор лежав на ліжку, звісивши ноги й заплющивши очі. - Ти заснув, Давиде? - півголосом спитала Тетяна Нечипорівна, скидаючи пальто. Кооператор поволі підвівся й широко позіх­ нув. -Та не... приліг оце й трохи задрііvІав. Завтра ж рано ветавать-на Шепетовку їду. За тим ділом, що я казав. Ти знаєш. Він знову позіхнув і додав: - Заработаю може який червінець... Я вже 192 зовсім собрався, там тільки харчів завтра вки­ неш. - Я завтра теж раненько встану, - мовила Тетяна Нечипорівна. - Може їсти хочеш? Пиріжків зо три зачерствіло, так я взяла. - Ні, ми з Адкою борщем повечеряли, казав кооператор. - Осталося трохи, так я на примусі розогрів. Розмовляли вони пошепки, щоб не збудити дочку, і цей стриманий шепіт надавав ВЗІЖливости їхнім словам. Та й насправді речі, про які мова була, здавались Тетяні Нечшюрівні вельми значущими, і в її запитаюrі, чи не голодний дружина, було багато щирого почутrя й властивої їй лагідности. Дбайливість і смак rоолодин:і, якась глибока й непохитна зацікавленість хатнім побутом почувалась у її голосі, рухах, у всій їі поставі, огрядній і заразом неважкій. Вона ширила круг себе симпатичпу врівноваженість, спокій і роДИЮІе тепло. Любила до безкраю цей момент вечірнього повороту після роботи додому, до свого рідного дРму, де дружина й дочка. Ії почуття були раз на завжди скеровані, життєві ІІJJІЯхи невхильно назначені, вШІЛИВаючи з передумов її вдачі та холоднуватости її жіночого темпераменту. СівІІ..ІИ на ліжко навпроти человікового ліжка, що мі!ж ними ле:жала ткана, досить стоптана доріжка, Тетяна Нечипорівна взялася спокійно та смачно споживати один з принесених пиріжків і вела далі свою тиху розмову. Треба на ці дні, поки Давида Семеновича не буде, дРrоворити сусідку їхню, фрау Гольц, щоб доглянула ввечері Аду. До речі, фрау Гольц просила поши- 193 ти 1и пару сорочок та наволочку, от вони й nо­ квитуютьсн. Бачиш, як нам швейна машинка знадобилась, - мовила вона. - А ти проти був. Хоч і у великій грошовій СІq>уті вони пробували, та все ж рік тому Тетяна Вечипорівна таки домоглася, щоб узяти навиплат машинку до ШИ'М'Я. Довгі роки вона провадила невсиnущу боротьбу за це хатнє знарSІ,ZІДЯ, але, коли кооператорна посаді був, він виявляJ:І великопанські нахили, ІЙ стояв за тим, що на порядних людей мусять ШИfІ'И швачки. Кооператор тоді мріяв за вигідний, м'який побут, а дружину свою уявляв тільки панією з покоївкою та куховаркою до nослуг. Та після катастрофи з посадою кооператор мусів здатися, і тоді замість його мрій виступили господарські, прозаїчні, але завзяті здібності його дружини. Машинку до ІІ.ІИ'rМ, без якої Тетяна Вечипорівна не уявляла родини, нapenrri, куплено кo:urroм жахливих зао:щщцжень, і вона, стоячи у кутку, зробилась не зrірІІЮю окрасою помешкання, ніж якась коиrговна картина в сальоні буржуа. - Проти був... - зідхнув кооператор. Мало nроти чого я був проти! Цей сумний висновок відразу сполучив Д;івида Семеновича з думками, що він їх мав перед дружининим nриходом. Він неправду дружиш сказав, що дрімав був на ліжкові; він навіть позіхнув фаЛШИіВо, щоб переконати її, ніби йому сnати хочеться. А насправді він просто лежав і думав про свою сусідку, дівчину Марту. Гнітющі й болісні були його :міркування, але він nильно nрислухався до них із завмертям у серці, він не :міг їх збутися, вони були для нього 194 невід'ємні. Якби він ці міркування переміг, то від нього не лишилося б на ту мить нічого, крім падмуханої туманом: оболонки. Так він, може, цілу ніч думав би про Марту, коли б дружина своєю появою не повернула його до дійсности. І він дуже здивувався, бо за дружину зовсім забув, що вона є, що може вернутись, розмовляти з ним і сісти отак навпроти з пиріжком у руках. За час, відколи дівчина в них оселилась, Давид Семенович до неї непомітно звик. До:rюмігши їй спочатку влаштуватись на новому :житлі, він щовечора і"і відвідував, бо не був зв'язаний ні роботою якою, ні дружининою присутністю. Це вечірнє гостюваІШЯ в дівчини, розмова з нею, жарти й тяжкуваті дотепи стали йому за єдину розвагу в невеселому його становищі, а сама дівчина- за єдину вірницю його одноманітних, але щирих нарікань. У Мартиній кімнаті, тільки в ній, він виливав свою скривджену, наболілу душу, знаходив хоч насмі:шхувате й недбале, але свіже співчуття, що бадьорило його далеко краще, ніж урівноважена підтримка Тетяни Нечипорівни. І ці дружні взаємини їхні через постійність свою, через свою, до певної міри, потаєність, набували в душі кооператора чарівного присмаку. Якісь надії, геть зовсім неоформлені та темні, ніс він із собою, покидаючи її кімнату перед др~ поворотом; це були, зрепrгою, тільки підвш.цені сподіванки на здобутrя nосади, на nоліmиення фінансового стану, на щасливу кар'єру, але заразом і ще щось, дуже радісне й вельми nриємне. А найкращими, звісно, ХВИЛИІНа.МИ був його nоворот до дівочого nокою після того, як там зліквідовано чергового зальотника. Давид Семе- 195 нович з'являвся тоді гордий, з веселим запасом: глузувань та натяків, переможно вступаючи в посідання своїх добросусідських пра·в. І здавалося йому, що всі оті «лизуни», всі оті фертики, є щось тимчасове, є полова, що механічно відвіюється від добірного зерна його особи, і дівчина немов вертається щоразу до нього, як до сталої підпори свого життя. Тому й перші візити біохеміка, хоч видались кооператорові гидкими та зовсім зайвими, але настрою його не похитнули. Він лосмішкувато чекав. Чекав тиждень, півтора, і дівчина не подала йому жодного знаку. Тоді він сам вирішив нагадати про себе, пославШи, як і раніш траплялося, дочку свою Аду, але в заході своєму зазнав тяжкої поразки. Тоді тривога, дедалі більшаючи, облягла йому серце. Бо саме в серці йому боліло. Кооператор дізнав жахливу нудьrу самотніх вечорів у порожніх, тихих кімнатах серед знайомих і обридлих речей, до яких він був ніби прип'яти:й. Почуття втрати точило його, хоч і не знав достоту, що саме втратив. Жодного сміливого почуття йому не з'.являлось, жодного виразного пориву в ньому не було, сам він не відав, чого хотів, але щовечора надходила йому задуха, повільний rвіт, дратуваШІЯ і туга ув'язненого, так ніби поріг Мартиної кімнати виріс у мури, що від цілого світу його відокремили. «Сьогодні треб~; М?~ буть, піти до сусідки, бо щось ду!Же скучно», думав він щовечора, але «піТИ» йому не· става..Jю сміливости. І ось сьогодні це нетривке бажання «піти» надмірно кооператора мучило. І, як завжди, викликало в ньому сумні спогади про колиІШІі нездійснені ПJІЯНИі, про той :минуJHlli час, коли він при повних надіях починав свое змуж- 196 ніле житгя. Все йшло ніби добре - двадцять четвертого року він із провінціяльної Тульчинської райспоживспілки потрапив до великого центру, до Києва, в торговельний відціл ВУКопспілки. Кар'єра його нав'.язувалась, і дитині своїй, уже за щасливої вукопспілчанської доби народженій, він дав ім'я Аделаїди, ім'я гучне й урочисте, що було втіленням усіх його прагнень догори. І раптом оте скорочення! І раптом до сусідки зачинені двері! Життя спинялось у Давиді Семеновичу, коли він, лежачи, про це мірку­ вав. Тепер він розмовляв із друж:иною, а в голові йому морочливо крутилась та сама думка, що треба «піТИ». І влада цієї думки щораз більшала, бо вечір )Т'Же кінчався, одинадцята година була, і з кожною хвилиною, що він сидів, «піти» робилося неможливішим. «Треба піти. Якось треба піти», - думав ко­ оператор. -А оце вам із Адою хай назавтра буде,сказала Тетяна Нечипорівна, відкладаючи пару пиріжків. -Я лучче в дорогу возьму,- відповів Давид Семенович. - У дорозі їсться. «Треба якось піти», - думав він, і серце його тремтіло. - А тепер спати... Давай, лишень, я ліжко тобі постелю. Кооператор підвівся і відійшов трохи вбік, дивлячись, як дружина вnравно орудує з подушками й ковдрами. Спати йому не хотілс-сь, сама думка, що ось він може лягти зараз і заснути, була йому жахлива, була йому, .як смерть. - Ох, Давиде, - сказала Тетяна Нечипорівна, почавши роздягатись. -Як висгоїш ч~ lY'I ри години на ногах, так ноги ніби дерев'яні... Ось ляжу, так не чую їх. Спиш, як убита. - етомлюється чоловік... - відказав кооператор, - Я от нічого не дєлаю, а тоже. Та воно й nозно... Він глянув на свого кишенькового годинника й здивовано скрикнув: - Диви! Часи останови.лись... Мабуть, зранку забув завести. От історія! Годинник його чудово йшов, але. кооператорові зненацька в голову впало об'явити його ненакрученим. Тоді він nіде до Марти спитати, котра година, й мОІЖе зайде до неї в кімнату... Може! Може! Він стояв серед хати з годинииком у руках, удаючи великий подив. - Or так історія, - казав він. - То йди швиденько спитай у сусідки, no- 101: сnати не ляrла, - мовила Тетяна Нечиnорівна, позіхаючи. - А то як же ти встанеш завтра на nоЇзд? Вона вже залізла п:і,ц ковдру й смачно nотя­ галась. - Та мабуть, що доведеться піти, - сказав кооператор, також позіхаючи.- Ти спи,--- додав він, погасивши по ~орозі елект.рику. В темряві він увійшов до кухні й прислухався. Стояла тиша; світла щілина внwзу Мартиних дверей була рівна й .ясна, з tранту мірно спа~али краnлини води. Кооператор думав, як йому підійти- чи крадькома, чи звичайно; як JПОДИ ходять? «Не злодій же Я», -вирішив він нарешті, й nішов звичайно, хоч хотілося nідкра~ стисяй підслухати... 198 - Скажите, которьІЙ час. У меня чась1 оста­ иовились. І з :жахом відчув, що йому зразу ніхто не відповів. Не тільКи зразу, але й наступної миті. «Не може бути:.,- .цумав він, піднісши для чогось руки, які тремтіли. Він ніби хотів оборонятись. Минула ще мить, ще кілька :митів, які спроквола відбивало його серце, і аж тоді нapenrri він почув, немо~ із прірви якоїсь, уривчастий Мартин rолос: . -За чверть... ні, десять на дванадцяту. -Спасибі,- глухо відказав Давид Семено­ вич. Він швидко пішов і щільно зачинив двері до своєї кімнати. «Так, так»,- думав він, стоячи в темряві. «Он воно як», -знову думав він. «Так: он що»,- ще подумав. У голові йому було темно, ях і навколо. Потім зразу підбадьорився й подумав глузливо: «Хе, хе, та й ми ж не гірші!:. Тоді тихенько попростував до кімнати, де лежnла його дружшm. - Ідучи, сПЇІ.ШІо уявляв її роздягнуту, уявляв її тими митями, коли не відnовідають, і, підійшоВІШf до ліжка, був повен розпачливої, хисткої пристрасти. - Це ти, Давиде? - сонно спитала Тетяна Нечипорівна, прокинувшись із дрімоти від його дотику. - Я... я... - шепотів кооператор, обіймаючи її. - Що це ти надумав? - мляво казала вона, відхиляючись. -Тут ногою важко ворухнути... Я як розварена... І тобі їхати за·втра. Хай іІШІИМ разом... Спати лягай. 199 -Он ти яка,- ніяково nрошепотів коопе­ ратор. Він почував себе, як лантух, з якого висиnано зерно... Нишком вийшов до кімнати, де була дочка. Почував виснагу в цілому тілі, тому намацав коло стіни стільця й сів спочивати. Віддих мав затриманий, немов чекав щомить якоїсь несподіванки, аж раnтом скрикнула зі сну його дочка, і цей звук кооператора протверезив-він відчув себе в своїй хаті, навіть виразно усвідомив, на якому· саме з своїх стільців, що не були одностильні, він зараз сидить. І знову почав думати, чи певніш - уявляти. "Уявив передусім ВШІаДок, що йому був за свідка кілька років тому. Якась молода :жінка хотіла зіскочити з трамваю під час руху, потрапила під колеса, і їй відтято ногу. Круг їі непритомного тіла вмить збилась юрба, серед якої був і Давид Семенович, що стояв і дивився, аж поки негайна допомога забрала :жінку в своє авто. Тепер він уявляв замість тої жінки Марту з відтятими ногами, геть скривавлену, понівечену, з побитим обличчям, розшарпану, стоrнущу, і голос її він чув, і той голос був такий, як вона ррліру йому відповідала годину. «Доскакалась дівчино? - подумав він глузливо й зручніше вм<>стився на стільці. Тепер Марта була цілком у його руках, і він чинив з нею, як хотів. НадавІІІИ їй знову невшкодженого вигляду, уявив її далі вагітною і nокинутою, примусив їJ; пла.кати й божеволіти з розпачу, примусив її прийти до себе, благати допомоги й рятунку. «Було б шануватись», - скаже він їй, і вона зомліє. І родиться потім у неї жахлива дитина, якийсь покруч, якого вона 200 злякається, і викине його в убиральню, а сама завісиrгьс.я в своїй кімнаті на lІШейках, що випадково від її коханця залишаться. Але не завіситься! Міліція іі візьме, і будуть її судити за дітовбивство, а він виступить свідком і скаже: «ТоварИші судді! Я все це завбачав, до того воно йшлося. Страшний гріх учинила ця дівчина, страшну мусить прийняти й кару» ... Коли він свою довгу промову скінчив, ус.я зал.я, усі, хто тільки є, кидаються на дівчину, шматують її, топчуть ногами, і от знову вона лежІИТЬ перед ним покалічена, як та жінка з відтятою ногою. Раnтом кооnератор, покинувши знадну уяву, що його тіІ.І.ІИЛа та розраджувала, схопився й підбіг до дверей. Бо хоч і захоплений був дуже, але інстинктивно наслуховував: двері Мартиної кімнати рипнули, кроки зашелестіли в кухні. Давид Семенович тихесенько відхилив свої двері, і в щілину побачив навскоси задшо стіну кухні з вихідними дверима - побачив тому, що кухня була трохи освітлена від непричинених дверей з Мартиної кімнати, де горіла електрика. В ту ж мить у його видноколі з'явилося дві постаті- Славенко в пальті та капелюхові й Марта... Кооператор затрусився від образи, їх зараз побачивши, бо йшли вони, міцно обійнявшись, .як одна чудернацька постать, і поnри всі інші чуття кооператорові здавалось, що він випадково зазирнув у далекий світ nривидів. Коло вихідних дверей вони спинились і довго мовчки цілувались. Потім шепотілись між новими поцілунками, але кооператорові так калатало серце, що слів їхніх він не почув. Він тільки дивився, і тямив зір свій та болісне, стиснуте й голосне кидання своrо серця. 201 «От і вона, от і вона»,- безглуздо думав він. Коли Славенко пішов і дівчшm замкнула за ним двері, Давид Семенович: відчув конечну потребу щось учинити, виявити себе, крикнути дівчині, що ти розпусющя, перелюбка! Він стояв і сам чекав своєї доконечної дії. Марта тимчасом піді.й:ntла до tранту й наnилась води. Ось вона вже до кімнати рушила- тоді кооператор розчинив двері, коло яких стояв, і раrrгом голосно спитав: -А хто там:? - Це я, Давиде Семеновичу, воду пила, хутко відповіла Марта, зникаючи в своїй кімна­ ті. СКАНДАЛ У БЛАГОРОДНІЙ РОДИНІ Великий годинник у їдальні професора Маркевича глухо продзвонив десяту годину. Простора кімната, мляво освітлена електрикою з-під розлогого абажура над столом, була ніби порожня, ховаючи в аморфній своїй тиші присутність меблів і жінки, що у глибокій роздумі сиділа тут на канапі. Дзвін годинника немов прокинув її, і вона підвелася, висока й худа, в чорній сукні з високим коміром, що робив її саму ще довшою на вигляд. Якусь хвилину Марія Миколаївна стояла, зважуючись на рішучий крок, допіру ще обмислюваний, а тоді через темну вітальню руІІІИла до кабінету дружини свого, професора. Степан Григорович сидів коло столу, обкладений розгорнутими книжками, зоІШ1Тами, записниками, ІШІаргалами і з цього паперового хаосу видобував конспекта своєї завтріІШіьої лекції про пістрнк шлунку. Цю свою самСУГНЮ працю професор скрашував різними вигуками, сованням на стільці, безпорадними й радісними жестами та хвилинами зосередженого міркування, коли втуплював очі в просторінь і поволі гриз олівця. Ретельно компонуючи докладний плян, професор ніколи не користувався ним під час лекції, та коли б цей плян не лежав йому в боковій кишені піджака, він не спроможен був 203 би пов'язати своїх думок, вт.ратив би точку опертя й доконче розгубився б. Стоячи на катедрі перед авдиторією, він що десять хвилин хапався рукою за киnrеню, і переконаВІІІИсь, що конспект при ньому, спокійно вів далі свій плавкий, образний, а то й дотеrmи:й виклад. Об одинадцятій увечері Степан Григорович кінчав свою підготовчу .чи .якусь теоретичну працю, і тоді в кухні розлягався дзвінок, щоденне й непохитне гасло, що Пелагея мусить нести професорові кухоль кислого молока, яке споживши, він задоволено вкладався сnати. Звичай так само був, що турбувати Степана Григоровича, заг.тЮленого у вечірню роботу, не дозволялось у жодній справі, тому поява дрУJЖІИНИ в кабінеті його зараз сильно схвилювала. -Це ти, Марусю?- злякано спиrrав він.Я, бачиш, працюю. Сідайте,- додав він раптом, як ніби мав перед собою пацієнтку. -Я хочу з тобою серйозно поговорити, Степане Григоровичу, -мовила дружина, зідхнув­ ши. - Серйозно? .. Кажи, кажи. Але, Марусю. одна хвилинка! Один момент, я кінчаю. Будь ласка, я зараз. - ПИ1ІІИ,- сказала Марія Миколаївна. Минуло хвилин з десять, поки професор по-молодецьки кинув олівця. - Чудово! - скрикнув він. - Марусю, люба моя, тепер поговоримо серйозно. - Ти помітив, що Юрія Олександровича не було в иас уже місяць? - сухо й без манівців спитала Марія Миколаївна. -Справді, давно не було... - здивовано оз~ вався професор, - Але я помітив, помітив! Па- 204 м'.ятаєш, .я казав... Кому це .я казав? Нуда, .я тобі якось казав, що... - А чи знаєш ти, що він майже жених був нашої Ірен, що Ірен любить його, тобто згодна з ним побратися? -Цього .я не помітив... Дуже радий! Хай женяться, .я нічого не маю nроти! Навпаки, Марусю, .я завжщи... - Так його місяць уже не було, зрозумій ти, Степане Григоровичу, що це значить, - суворо спини.ла його дружина. - Місяць не з'являтись за такого становища, ти розумієш? - Нічого не розумію, - відказав професор. - Я питала Ірен, - вела дружина. - Я питала ії, що все це значить. Але ти знаєш нашу Ірусю, яка вона горда. Вона така, що .я, Степане Григоровичу, боюся Гі, скажу тобі щиро. «Не знаю», - сказала вона. Але як сказала! Ні, ні, я вже не можу ії питати! Як вона сказала! Професор зрадів. - Бачиш, навіть Іруся не знає! А звідки .я знатиму, ти подумай. - Ми мусимо про все дізнатися, мусимо подбати за свою дитину... Єдину нашу дитину,урочисто заявила Марія Миколаївна.- Ірен тепер двадцять дев'ять років,- додала вона.На це треба зважати. Юрій Олекса:ццрович найкраща партія нашій дівчинці, бездоганна партія... І все йшло чудово, ах, .як чудово... - Чудово, чудово,- пробурмотів професор. - Ти заразив мене цим: словом, - сумно промовила пані професорова, х.иrrаючи головою. Настала nавза. Професор обережно спитав: - Ми вже поговорили, Марусю? - Степане Григоровичу, - сказала та рап- 205 том.- Ми повинні вжити заходів. Так я виріІШ1ла. Може все ще можна буде якось направи- ти. - Воно само направиться, Марусю! Повір мені, скільки я живу, все само з себе направлялось на краще. Чудово направлялось. - Ти на все дивишся крізь рожеві окуляри. А в мене найгірші передчуття... Подумай, .як усе це раптом сталося! Останній раз, як він був, я спитала Ірен, чи сказав він їй щонебудь. «Він сказав усе, що треба», - відповіла вона. Скажу щиро, я заспокоїлась. І після того він зник... - Може в1н виїхав кудись? Ну, звичайно, він поїхав у командировку!- зміркував профе­ сор. - Але міг би попередити... Правда, він дзвонив раз телефоном- якось чудно: переказав Пелагеї, що хворий і прийти не може. Чому саме Пелагеї він це сказав? - Бо Пелагея, мабуть, підіЙІІLЛа до телефо- ну. -Так, але він міг nопросити Ірен, мене, нарешті тебе, Степане Григоровичу. АЛе казати покоївці - це зневага До нас, господарів! - Він тримається поступових поглядів на покоївку, - несміливо зауважив професор, але дружина мов і не чула його слів. Натомість сама сказала дуже твердо: - Степане Гриrоровичу, ти батько своєї дочки. На тобі лежиrrь відповідальність За нашv єдину тепер дитину. О, коли б живі були мої сИ'- JDІІ... Вона затулила хусточкою очі, а nрофесор підхопився із стільця. 206 - Що ж я мушу робити? - розпачливо спитав він. - Мусиш розвідати геть усе про Юрія Олександровича: як він живе, що робить, де буває і що він думає, надто остаюrє. Степан Григорович полегшено зідхнув. -Та це я зараз, Марусю! Ось телефОном подзвоню йому... - Телефоном! Та в телефон він тобі скаже все, що йому схочеться... Ні, треба довідатись стороною... Об'єктивні дані треба мати! А тоді ми побачимо, що робити. Слухай, Степане Григоровичу, я все обмислила. Ти знаєш, де Юрій Олександрович живе? -Не уявляю,- :жваво відповів про·фесор. -Неправда. Ти знаєш, що він живе на помешканні в Сліповського, якого ти лікував. - А, це був цікавий випа~ок! І як я вилікував його, Марусю! Той самий пршщип: медицина може тільки допомагати організмові. Якнайменше ліків! -Так ти заїдеш l1P Сліповського з візи­ тою... - Але .ж1 він цілком здоровий і не :кликав мене! -Ти лікував його більше, як рік, і :маєш право поцікавитись здоров'ям свого пацієнта. Цим ти зробиш йому велику честь... Заїдеш по nростому, і в розмові розпитай про Славенка. Все розпитай, тільки вміло, так ніби; ненавмис­ но... В жодному разі, - скрикнув nрофесор. Чудово! Ти ІІПІИка з :мене хочеш зробити! Ніколи! Марусю, зрозумій, що це не чесно, прошу тебе зрозуміти! 207 Він благально спинився коло дружини. Та nідвелася. -Ради щастя Ірен ти завтра поїдеш до Сліповських, - сказала вона безапеляційно. - Ти батько. Вона велично вИЙІWІа з кабінету, покинувши професора в стані сцепеиіШІЯ. Але за кілька хвилин у кухні пролунав дзвінок, а ще за кілька до кабінету вступила Пелагея з кислим моло­ ком. -Щось ви рано сьогодні, Степане Григоровичу, - мовила вона. - Мушу раніше встати, бо завтра маю на одну візиту більше, ніж гадав... Спасибі, Пелагеє... А як !русь? -спитав він parrroм.- Здорова? Не плаче? Пелагея мало помітно, але дуже лукаво по­ сміхнулась. -Ні, Ірена Степановна здорові й не ппа­ чуть. Професор зідхнув і сказав покоІвці: - Яка ви щаслива, Пелаrеє, що не маєте родини... Чудово! Ви не знаєте цьоrо клопоту :й: :можете відцаватись своїй праці. ... Другого дня професор Маркевич учинив за розказом дружини своєї і ввечері склав перед нею звіта про денні розвідини. - Він живе чудово, Марусю, ти за нього не турбуйся, - сказав він. - АбсОJІЮТНо здоровий, свіжий, бадьорий, словом молодець та й годі! - Ти його бачив? - спитала Марія Микола­ ївна. - його побачиш! Казала пані Сліповська, що :й: вони його рідко бачать. Зранку десь у Ін- 208 ституті, а ввечері, ІИК тільки за чверть сьома, так і подався. Сміються вони, що годинника можна перевіряти за йоrо вечірнім виходом. І знаєщ Марусю, ця акуратність у ньому мене просто за­ хоплює! -А коли вертаєтьс.я? - Також точно! На дванадцяту вже дома. Чудовий ре:жим! Встає о восьмій. Ти бачиш, и все дізнався, і все ніби ненавмисне. Та й питати не довелося, пані Сліповська така балакуча, я ледве витримав... - О дванадцятій годині, - ТИ!ХО мовила професорова, розмірковуючи. - І це щодня? - Щодн.я, Марусю! Оце найбільше дивує пані Сліповську. СИДів собі чоловік щовечора вдома, чудово, знаєш, сидів, а то зразу, - каже пані Сліповська, .як зірвався. - А де ходить? Оце найголовніше, Стеnане Гршоровичу, в цьому вся річ! -Невідомо! Каже пані Сліповська: не доберу, мо.яrе закохався він? І .я сказав- ну, звичайно, закохався, людина молода, здорова, а.ле молодець, що з режиму не виходить ... - Я не розумію, Стеnане Григоровичу, 'МСJІГО тону. Ти цинік! Ти забуваєш про Ірен! - Ірен... - пробурмотів професор. - Я забуваю про Ірен? Чудово! Але що .я можу, .яr:: nін і справді закохався? Нічого не можу, Марусю, .я безсилий... Якби він захворів на коліт абоІЦО, то лікував би його, а любов, Марусю,... ти знаєш, я сам був закоханий... -Перестань,- сухо сказала Марія Миколаївна, і професор з:мовк. - А якихось подробиць ти не довідався? - Як же! - скрикнув професор. - Мару- 209 сю, .я все виконав надзвичайно... Можливо, що я щось і забув - ти знаєш, пані Сліповська - це ціла злива, це кулемет! Коли чоловік її був хворий, .я заборонив їй розмовляти з ним, вона дурманила його своїм говорінням... І вона скаржилась, що Юрій ОлександРОвич дуже неговір­ кий... - А раніше говіркий був? - І раніше не був. Ніколи не був з нею го- віркий. - Тоді це не важить. Ще що? - Ще вона сказала, що останнім часом вів заприязнився з їхнім котом Нарцисом і до кімнати своєї його пускає... -Які дурниці ти nлетеш,- мовила Марія Миколаївна і порикула в 3alJ3МY· Професор сидів біля столу й з видимою тугою поглядав на книжки та папери. Та що друЖІИ!На його не оповістила розмову закікчеt~ою, він не зважувався до праці братись і тільки голосно зідхав, нагадуючи за свою притомність. - Ірен мене турбує, Степане Григоровичу, -мовила вона нарешті. -Ти помітив, вона майже не виходить з хати, все сидить у кімнаті... І що за горда душа- не терпwгь співчуrrя! Моя ~··· - Звичайно, в неї 'ГВОЯ душ:а, - погодився професор. - І мій розум. -Вона все читає,~ вела Марія Миколаївна, - я на це раніш уваги не звергала. А вчора подивилась- і знаєш, що вона читає? - Що? - злякано спитав професор. - Вона читає не більше й не меШІІе, як граматику української мови Горецького й Шалі, видання nюсте. 210 -Невже? -І до того ж ПИllle всякі вправи у зошиті. Ти розумієш, у якому вона небезпечному стані? Професор тільки спантеличено дивився. - Я розумію тобов до мов, я сама вільно розмовляю французькою і німецькою, але це... це початок божевілля! Ми мусимо П негайно рятувати. Але, передусім, мусимо остаточно розвідати про Юрія Олександровича. - Марусю, - мовив професор благально, - я все розвідав, чудово розвідав. - Лишається ще трохи, - суворо сказала Марія Миколаївна. - Завтра ти будеш коло його помешкання за двадцять сьома й простежюп, де він піде. - Марусю! - скрикнув професор. - Вулиця, будинок і номер помешкання ось що я мушу знати. Степане Григоровичу, завтра ти зробиш це обов'язково. В жодному разі! -скрикнув професор. Я люблю Ірен, але я... не слідопитІ Чудово! Ти принижуєш мене, ти забуваєш, хто я! - Але так, щоб він же не побачив - іди за квартал, ·ти добре бачm.u. - О, я бачу! Бачу, що ти остаточно вирішила зробити з мене слідця, якогось Нат Пінкертона... Але цього не буде! Ніколи! Та зрозумій же, Марусю, що мені не личить вистежувати тодей. Пошлімо краще когось, Марусю! -Я не можу плутати в наші інтимні справи сторонніх... Упорядкуй свій день так, щоб завтра о шостій з половиною був вільний. Затим вона вийшла з кабінету, а другого дня професор знову вчинив за її розказом, але мало не спізнився: вже за двадцять сьома ела= 211 венко вийшов із помешкання і пустився так хутко, що професор за ним ледве встигав. Добре, що до Жилянеької вулиці було недалеко, а то Степан Григорович зовсім захекався б від швидкої ходи та напружеННR, з .яким він Славенка пильнував. А коли той зник у подвір'ї будиночку, професор Маркевич поважно пройІІ.Юв поуз, придивився, взяв на розі візника й поїхав по візwгах, геть задоволений і в найкращому настрої. Бо коли йшов за Славенком, у ньому справді прокинулось щось слідецьке, якась приємна мисливська настанова, з'явилась нервова піднесеність і солодкий трепет у серці. Він мав вистежити людину, і виконав це чудово! -Далі .я вже сама візьмуся,- сказала Марія Миколаївна, обізнавшись з його здобутками. - Це, знаєш, цікаво, Марусю, - казав професор. - Він іде, а я за ним, за ним, з очей його не спускаю... І такі сутінки, дуже зручно в сутінках стежити, чудово! - Ти захоплюєшся всім, як хлопчисько, суворо мовила професорова. - Пова.жtНости в тобі, Степане Григоровичу, немає. Вранці вона вир.ядилась на Жилянську вулицю й постукала в двері маленького бу~у. Ад;! їй відчинила, бо кооператор того дня до Шепетівки поїхав, а дружина його пішла на базар, Марта на посаді була, а німкеня, фрау Гольц, взагалі не дочувала. - Здесь живет Владимир Петрович Изотов?- спитала професорова, наперед заrотовивum це вигадане прізвище. - Здесь живу я, моя мама, :мой папа... почала Адр., але Марія Миколаївна :м'яко перепинила і1. 212 - Позови кого-нибудь старшеrо, детка! На цей час фрау Гольц зачула таки з своєї кімнати якийсь гомін і в:и::йntла. -Што фі хотіть?- спитала вона.- Мофчі, Ата, ті що маленькі. Марія Миколаївна вмить зміркувала свою дальшу поведінку. - Sind Sie eine Deutsche~ - спwrала вона. - Га?-:мовила фрау Гольц.-Мофчі, Ата, ті мішай... -Она rлухая,- сказала дівчинка. -lch frage, оЬ Sie eine Deutsche aind~ .. - крикиула профе.сорова. - Sie haben eine deutsche Aussprache. - Ja, ja, ich bin eine Deutsche, ganz richtig, - радісно відказала фрау Гольц.- Mein armer Vater kam a1s Mechaniker her, hier ist er auch gestorben... Treten Sie bitte, womit Ocann ich Ihnen dienen! 80) - lch suche einen Verwandten und er hat mir промовила Марія Миколаївна якнайголосніше, ідучи за фрау Гольц до кімнати, - diese Adresse, Schi1anskaja 42, gegeЬen. 81) З півгодини точилася між ними голосна й щира розмова. Спочатку Марія Миколаївна мусіла вислухати нещасну історію фрау Гольц, що двадцять років тому потрапила з батьком на Україну й по його смерті остаточно зміцнилась у становищі старої панни, зробившись до того ж безпритульною. А коли з цим покінчено, Марії Миколаївні, що вИІЯВила дружшо цікавість до ЗО) Я питаю, 'ЧИ ви німка? Ви маєте німецьку :вииову. -Так, так, я німка, цітtо:м nравильно. МІй бідний батько прибув як механік, тут вів і nомер. Увійдіть. будь ласхаІ Чим :можу служити? 31) Я шукаю родича, що дав мені цю адресу: Житшська 42. 213 теперіІШІЬого побуту фрау Гольц, не важхо було довідатись за її сусідку, дівчину Марту (ein hiiЬsches, gutes Madel, doch schade, dass sie das Haar beschnitten hat! 32>) і за те, що її щодня відвідує один молодик (ach, was fiir ein stattlicher Mann, sehr elegant und schon! 33> ). Звичайно, казала фрау Гольц, це природІю, що до дівчини ходить хлопець, але недобре так довго засиджуватись - das ist gefahrlich fiir ein Made], dass Іkeine Eltern hat und tiberhaupt fiihrt es zu einem schlimmen Ende... М) Hapenrri, Марія Миколаївна висловиІЛа жаль з того приводу, що родича свого не знайшла, пообіцяла німкені влапrгувати її десь за бонну при першій нагоді й попрощалася з фрау Гольц, що н~звала її die allerlieЬenswiirdigзte Frau, die lhr je begegnet ist. 85> - Так він закоханий, - сповістила Марія Миколаївна професорові ввечері того дня.- Закоханий у дівчину, Степане Григоровичу, це най­ гірше... Під впливом тяжких переживань :матернього серця, вона оспала, втратила рішучість у тоні й величний вигляд. -Так і треба було прШJускати,- мовив професор. - Якщо хлопець не сидить увечері вдома, значить він закоханий... Така вже логіка речей, Марусю! 32) Мила, хороша дівчина, лише ШІІ«>да, що вона підетригла волосся. 33) Ох, що за репрезентативний муDКЧИНа, ~ елеrантний і гарний. 34) Це небезпечно для діВІчиіни, ЯІКа не :має батьків, і взагалі це веде до поrаиоrо кінця. 35) щонайлюб'язиішою панею, ЯJКУ ій тілЬІКи доводилося зустрічати. 214 - Щасливий ти, Степане Григоровичу, що маєш таку вдачу, - зідхнула Марія Миколаївна.- З усім ти миршпся... - Факти, Марусю! - скрикнув професор. - Факти - чудова річ! - Якби це була жінка, тобто доросла жінка, вдова чи:що, тоді б я знала, що робити, - сказала дружина. - А дівчина - це пропаща справа... Тут ніяк підступитись, бо він же засліплений! Ах, Степане Григоровичу, ти не уявляєш собі, яка це трагедія для Ірен, для нас... - Заспокойся, Марусю, - мовив професор. - І як він міг закохатись у дівчину? Він, такий розумний, серйозний? Яка легковажність! Що йому та дівчина? Що вона проти нашої Ірен? Яка пара була б! Серцем я почуваю, яка це могла б бути пара- Ірен і Юрій Олександрович... Йому закохатись у дівчину, ославивІІ..ІИ Ірен це моральний занепад! - А я його розумію, - сказав професор. Коли б я закохався, то тільки в дівчину. - Але ти вже одружений, це ішиа річ... Степане Григоровичу, - додала вона стомлено, - я не бачу іІШІого виходу, як сказати Ірен щиру правду. Бідне дwrя! Хай знає все... - Чодовий вихід! -Але що з нею буде? Який страшний удар! - Якщо вона mобить його, то може зімліти, - заклопотано МОВИіВ професор. - Але я прихоплю з собою салм'яку... І вони тихо рушили рр доччиної кімнати, як на похорон. Ірен була в своєму теплому покої. Сидячи на софці, вона писала в зошиті на колінах. А коли ввійшли батьки, мовчазні, понурі, заклоп<УГа- ні, Ірен здивовано підвела на них очі. - О, певно щось дуже важливе, коли ви· вдвох прийuши, - мовила вона. Професор сів коло дочки на софку, а мати присунула навпроти стільця. -Ти не помилилась, Ірен,- сказала Марія Миколаївна.- Ми прИЙІІLЛи, як батьки... з дуже важливою й неприємною справою. - Не хвилюйся, Марусю, - сказав професор, умостивІІІИсь на софці вигідніше. -Як мені не хвилюватись, коли доля :моєї дитини, єдиної дитини... Марія Миколаївна затулила хусточкою очі, згадавши синів. - Що таке? - спитала Ірен. -Він закоханий!- оповістив професор. - ІОрій Олександрович закоханий у дівчину, - додала :мати. - Ти мусшu знаІІ'И все... - Я й так усе знаю, - сказала дочка. Батьки ззирнулись. -Ти не могла знати,- лагідно мовила Марія Миколаївна. - Ти горда, ти вдаєш, що знала! Негарно, Іро... - Вез мене? - скрикнув професор. - Та тільки я міг його вистежити! -Ти, татусю? Звідки ж у тебе здібності до слідства? -Але як вистеж:ив! Чудово! Він іде, а я за ним, зовсім так непомітно... -Ти міг не турбуватись, татусю! Я зробила це далеко простіше. -Як?- спитала мати, геть спантеличена. - Я послала Пелагею. - Ну, Пелаrея не могла справтись за мене! - сказав професор. 216 - Ірен, Ірен, - прошепотіла мати. - ТИ вплутала сторонню людину... -Але я мусїла знати, мамо! Я не дівчина, я доросла жінка, і що ж мені - зідхати та тужити на самоті! - Що ж буде? - пригнічено запитала про­ фесорова. -Все буде добре, мамо!- сказала Ірен.Він вернеться до мене. - Я ж казав, - мовив професор. - Все направиться само з себе. Закон життя: факти, і все направляється на краще. - Ти :можеш іти працювати, Степане Гри­ горовичу. -Чудово! !русь, залишаю тобі салм'як. - Поясни мені, Ірен- благально мовила мати, коли професор вийшов. - Поясни, як :матері... Не будь хоч раз потаєнна! Коли б ти знала, як я змучилась... - Будь ласка, мамо. Передусім, я знаю Юрія Олександровича приблизно так, як і саму себе. Знаю його вдачу, нахили... І знаєш, смішно JІ;умати, щоб він міг зв'язати свою долю, свою наукову кар'єру з якимсь дівчам. -Але він закоханий у неї! Він буває в неї щодня від сьомої до дванадцятої! - Не більше й не меJШІе. Пізнаю йоrо в цій акуратності -порядок і режим передусім! Навіть для кохання він визначив час, щоrmавл.а чималий... А втім, він справді закохашrй, r..ro~e навіть божевільно закоханий, як на його натуру. Це зрозуміло: роки зосередженої роботи да.,ІL'Ч себе знати. Він шумує, і я дуже рада, що ПГfМ".івання це відбувається в ньому перед нal.II}f...M од- ружінням, а не після. Тоді справа була б прикріша і навіть небезпечніша. -Так ти певна, що він вернеться до тебе? -несміливо запитала мати. - Видима річ, мамо! Адже години, що він відцає на кохання, це години його наукової роботи. Скільки він зможе жертвувати роботою задля тої дівчини - це тільки питання часу. Зважай, мамо, що з плянами наукової роботи зв'язана в нього я, а не вона. Поворот до роботи буде заразом і поворот до мене. - Мені дивно, !русь, що ти здібна так спокійно міркувати в... твоєму становищі... - Адже я, ти знаєш, мамо, шумувала так само. Може навіть безглуздіше... Це неминуче в житті, але потім залишається ще ціле ЖИ'rІ'Я, яке треба спокійно й свідомо твориrги. Марія Миколаївна сиділа, схиливши голову. Сумніви не по~ли їі. - Це вам, старосвітським людям, кохання здається якоюсь невиправною катастрофою, чимсь стихійним і великим, - сказала Ірен. А ми за революції навчились дивитись на нього, як на епізод у ж:итrі. - Атож, ви нові люди, - мовила мати неймовірно. - А може ти й помиляєшся?.. -Помилки завжди можливі,- відповіла Ірен тоном, що визначав кінець розмови. Марія Миколаївна покірно підвелась, а все ж запитала: - Ти вибач, Ірен, що я втручаюсь у твоє ЖІИТТя... Скажи мені ще, навіщо ти вивчаєш українську мову? Я злякалась, коли побачила в теба ці... п і д р у ч н и к и ! Сьогодні ти вчиняєш мені справжній до- 218 rmт, - посміхнулась дочка. -Гаразд! Треба знати ту дівчину, мамо... Тут .я скористувалася знайомствами в Махортресті, де вона служить. Вона українка, при чому з того молодого покоління, .яке не задовольняється вже українською школою на селі, виданням українських книжок, театральними виставами, .як це було в батьків їхніх. Ім хочеться більшого - знаєш, апетит з їжею приходить. - L'appetit vient en mangeant... Але вони нас хотять з'їсти, - зауважила мати з гнівом. -Щось подібне. Іх легко пізнати. По крамницях вони запитують усе по-українськи, до того ж голосно, демонстративно, і вимагають, щоб їх розуміли... - Але це смішно! - скрикнула мати. -Безперечно, смішно.- Продавці таки й справді сміються за їх спиною. Смішно чути в могутній російській стихії нашого міста оцей кволенький український голосок... Але приклад, мамо, заразливий, надто ж поганий приклад. - Невже ти думаєш, що Юрій Олександро­ вич... - Не маю в тому найменшого сумніву. Недурно він оце недавно, наприкінці академічното року, за.явив, що вже досить підготований, і почав читати по-українськи. Дивна нетерплячка, якщо не взяти на увагу тої дівчини! Треба розуміти психологію тутешніх мешканців, мамо. Мовою, культурою, політичною свідомістю вони росіяни, але десь там у душі їм ще лишились якісь спогади. Досить ці спогади підогріти, і їх обпадає національна романтика, вони відчувають себе нащадками запорожців, мріють Мазепою, Хмельницьким, Дорошенком та іншим ста- 219 ри:м манаттям... А надто жіночий вплив тут чинний. Це так зветься - українізація коханням. - Боже :мій, Боже :мій, - зідхнула професорова. - Якими підступами він оточений! - На щастя, жіночий ВПJІИВ чиШІИЙ і з іншого боку, - вела Ірен. - УкраіНці страшенно наївні, :мамо! Іх досить потішити якоюсь українською фразою, і вони вже тануть від задоволення. Тож .я: мушу бути готова. Скільки .я: знаю таких людей! Зрепrrою, ми мусимо бути -розумніші. Російська інтеліrеІЩі.я: століття була тут провідником культури, керівником: цілого життя цього неспокійного краю, і не варт їй важити своїм становшце:м через ту сотню слів, які не спільні обом мовам. Мова - це ще не нація, :ма­ мо. - Яке все це складне, - зідхнула Марія Миколаївна. - Що ж ти робитимеш? - Чекатиму, - сказала Ірен. MADEL KLEIN, MADEL FEIN... Льова РО'М'ер у своїх розрахунках жорстоко помилився. Тільки в мозкові, геть затруєному чуттям, могла з'явитися думка, що дівчина, закохавІІІИсь, втрачає для всіх, крім одного, на принаді! Дуже наївно, зухвало й неприпущенно рівняти :жінку до будинку, що й справді наймачів не цікавить, ЯКІЦО вільних помешкань у ньому немає. І не треба також забувати, що є ціла категорія чоловіків, які через психічні властивості свої можуть бажати тільки жінок невільних, закоханих, чи одружених, або в крайньому разі хоч удів та розлучених. Але Льова, не зважаючи на бурці свої, не був ні зухвалий, ані чужоженець. Не міркування навіть, а рефлекси керували ним, ті самі безумовні рефлекси, що примушують тонущого хапатись за бритву й додавати до свого загину зайві рани. «Яюцо вона закохається в когось», -маячило йому, - «ОТже не закохається вже в мене, тобто мені не буде :жодних надій». Та чи ж може бути заправило, що безнадійність становища втишує людське чуття? Тоді б ми були свідками прекрасного настрою в засуджених на страту, яким клопотання відмовлено. До того ж, важко уявити, що перед закоханням дівчини становmце Льовине було менше 221 безнадійне, ніж по ньому. Та й любов його до Марrи не потребувала ніяких надій, ба більше, -коли б якісь надії йому були, він, можливо, став би до дівчини геть байдужий! йоrо любов, роджена :в зубоженні душі, у втраті життєвої рівноваги й спустоІІLЛивій поводі nесимістичних думок, була мистецтвом для мистецтва, собідостатньою любов'ю, яку досягнення вмить зруйнувало б. Це була та чиста, незацікавлена любов, яку nочуває nідліток до вчительки і вка, межі диrrячоrо віку nерестуnаючи, робиться cNdniнa в дорослого. . І коJІИІШrій фельдшер це nочував. Бачив, що це чуття його принижує, здрібнює, відбирає йому самоповагу, висить на ньому залізом, не даючи виnростатись. Велич Мартина rнітила його, бо дівчина здавалась йому довершеністю, чимсь незрівняним, недосяжним, світючим образом, якого назвати не в силі мова. Чи так насnравді було, він nеревіряти не брався- адже до nеревірки сумніву треба, а Льова сумнівів не мав! Він тільки ІWІяху шукав звільнитися з-nід влади дівчини над собою, скинути ярмо цього нестямного чуття, що визискувало всі йоrо духовні сили. Сидячи вечорами в своїй хатині, майже nорожній, де бракувало не тільки вигод, але й речей nершої потреби, сидячи nри гасовій лямпі коло одоробала-столу, в хатині мало напаленій і геть неnривітній, Льова Роттер поринав у довгі міркування, що вмить абстрагувались до загальних питань, покидаючи конкретні справи його особи- жахлива звичка людей, що на міркуванні кохаються! Він гадав: звідки беруться ці страІІШі почу'М'я, ці пожежі людської істоти, бо- 222 жевільні потяги, де захлинається розум? Де джерело тих потайних її бажанів, що виникають у ній самовільно, спин.яють їі, повертають у іІШ.ІИЙ бік її путь, перед тим виразну й окреслену? Ось сам він, пізнавши думкою марність змагання, хотівши стати осторонь битих шляхів, шукавши вшцого супокаю і на споглядання себе призначивши, потрапив зразу в найпримітивніші тенета... «Ми не знаємо себе, - думав він, не знаємо ні меж своїх, ні можливостей. Самопізнання є річ досвіду, а не міркування. В міру живемо, ми пізнаємо себе, отже границя самопізнання в смерrіІ» Сидячи вечорами в своїй кімнаті, самотній і худий, Льова Роттер отак невесело роздумував. А найприкріше було те, що, замість сприяти його звільненню, звістка про роман Мартин його ще більше ув'язнила. Доти Льові здавалось, що його чуття дійшло вже крайньої межі, і він уявити собі не міг, щоб воно й далі могло поступувати: навіть того, що було, було задосить! А ось тепер воно с.ягнуло ще вгору на кілька ступнів, немов любовний прес, що душив його, збільІІІИВ відразу своє наrніченн.я. Щось розпачливе, безоглядне в ньому повстало, щось зовсім релігійне, бо велич дівч.ини зросла в ії любові. В любові їй додалась остання риска, в любові її істота цілком окреслилась. Вона ступила ще крок угору на п'єдесталі, де він її тримав, і йому ЛИІlІИлось тільки впасти ниць у святобожному екстазі. Тепер він навіть міркувати вечорами не був здатен. Сидів бездумний серед тиші своїх стін, .як мрець у просторій домовині, а то блукав вулицями передмістя, і скрізь по темному небосхилі, в nлетиві блискучих зірок вбачав далекі відсвіти 223 11 краси. Відчував її безкраїсть, їі вічність у таємному вссевіті навколо себе і вдихав у себе їі могутнє єство з нерухомим повітрям ночі. А вряди - rоди, почуваючи неперемо.жну спрагу, в годину, вільну від к~ої праці, виряджувався нишком споглянути на неї саму, на неї, величну, царицю землі, невгасиме огнище життя. Пильнував здалека, як вона виходить з установи, як минає його, як зникає з його зору, прекрасна й богорівна. Ії появи він раз-у-раз чекав, як здійснення безумної мрії; Марту бачачи, переймався ще глибше свідомістю її винятковости на землі й покірно гадав: «Я не звільнюся від неї ніколи». Та не розпач, а насолода бралася в нім з тої безнадійної гадки, і таке щастя його сповняло, що він кілька день потім захоплено важив у Соробкопі різноманітні ковбаси. Звичайно, Марта його чатувань не помічала, та й про нього самого майже забула. Взагалі їй і на думку не спадало, що нею та її побутом хтось там може цікавитись - таким завершеним здавалось їй Гі існування. Десь там, позаду, були в неї знайомі, були якісь події, радощі, прикрощі, сподівання, але все те належало дР передісторії їі життя, де ось сталася революція, з якої годилось почати нове літочислення. Курси стенографії та машинопису вона днями закінчила, дістала диплома й дві години вільних по обіді. Тепер СЛ)11жбова кваліфікація її вельми підвиrцилась, і вона могла б мріяти за поступування на ієрархічних щаблях хоч би того самого Махортресту. Але ішuі наміри в неї з'являлись - тепер більше, ніж коли, їй хотілось працювати над собою, щоб розвинути себе й поглибити свою, недостатню зрепrrою освіту. 224 Вона .мусіла бути розумніша, краща, достойніша, ніж досі була- любов клала на неї цей обов'язок. І на осінь Марта виріІШ1ла вступити на курси чужоземних мов. Чому б їй не зробитися згодом перекладачкою, не стати коло літератури, в якій дівчина так пристрасно кохалась? Чwrати завжди було їй за найбільшу втіху, і якраз читанню присвятила вона три вільні години, що об'явилися в неї між Махартрестом та приходом Юрія Славенка. Та й сама вона жила, як у романі. Щоправда, не всі її мрії здійсюовались так, як би вона хотіла, були ухили•, прогалявини, але чарівне слово знайдено, і реальний світ перетворився дівчині на дрімотливий океан, що млявими хвилями обполіскував фортецю її чупя - її затишну й бідненьку кімнату. Одного дня, вернувшись після посади додому, Марта побачила в кімнаті кошик червони·х троянд, до смаку впоряджений і знову анонімний! Знову! Виходить «невідомий лицар», якого вона геть і згадувати забула, про неї зовсім не забув! Це... нахабство! Справді, їй, тепер, образним видався цей подарунок. Яка впертість! Ці букети треба доконче спинити, але як? Кому сказати, що заходи його безглузді, марні, кому порадити не втрачатись даремне? Першу мить їй хотілось викинути квіти, але чим квіти· винні? Та й були вони занадто гарні. І дівчина залишила їх, а Юрієві розповіла всю історію цих таємничих вістунів. - Маю якогось упертого при·хильника, сказала вона. - Колись я називала його: «невідомим лицарем», але ж невідомий лицар- це ти, і .я вже не знаю, .як його назвати. - Назви його невідомим дурнем, - мовив, сміючись, Славенко, - і ти не дуже помилишся. Це, певно, якийсь похмурий іпохондрик 36>, що десь колись тебе побачив і зайнявся до тебе неземним коханням. Єсть дивні й смішні люди, що ховають під звичайнісіньким виглядом божевільну пристрасть, в якій і полягає вс2 їхнє життя. Вмираючи, вони забирають з собою свою таємницю, про яку ніхто й не здогадується. В ЖИ'Гті вони бувають скромні, слух'яні, але якоїсь чудової ночі можуть зненацька вирізати всю свою родину або підпалити будинок. Судова медицина зібрала чимало таких фактів. -Бракувало ще, щоб цей невідомий дурень зарізав мене десь за рогом! - Можливо, справа не стоїть так гостро, відповів Славенко. - Межі й форми іпохондріl занадто різноманітні. Але суть її завжди однакова: в людській психіці запановує єди·на ідея чи єдине якесь чуття, абсолюrно безглузде, якого індивід розумовими способами не годен здихатись. Це не є свідома настанова на мету, m<, наприклад, у науковій діяльності, а темний і немилосердний потяг, що веде одержимого просто до загину. Нормальній людині важко збагнути могутність цих учепистих думок і чуrгів. Але треба сказати, що явищ іпохондрії розсипано в житті аж надто густо, і кожен так чи так, а буває іноді іпохондриком. Цього вечора він оповістив їй новину: з-за кордону прибули його реактиви, і з початком нової серії спроб він не може далі зволікати. 36) Іпохондрик - людина з nригніченим станом руху; хоробливий стан, в якому увага хворого сnрямована у бік усяких, навіть незначних, неnриємних відчуттів в організмі. 226 -Це мій обов'язок,- сказав він. Але наука Марту вже не лякала. -Нарешті,- скрикнула вона.- Ти :й так довгенько байдикував. - Це буде серія твого імени, знаменита серія! Але... вона трохи nopynmть нашу ідилію. - Наnриклад? -Одну годину доведеться урвати. Інакше я нічого не встигатиму в лябораrорії. - Благословляю, - сказала дівчина. І другого дня біохемік nрийшов до неї вже тільки о восьмій. За ввесь час знайомства це була перша зміна в техніці їхніх відносин. Якось зразу ці відносини склались і зразу ж суворо оформились у певний неnорушний ритуал: бути вкуnі від 7 до 12 години в Мартиній кімнаті. Досі ще й разу вони з тої кімнати не виходили, обернувшись у пару самотників, у пару nокірних в'язнів, що навіть сnроби втікати не вчиняють. Іх стосунки зародилися ввечері й відтах обернулись у віддане служіння темряві та електриці. Сходитись удень було б їм нісенітницею, не тому тільки, що вдень запяті були, а сама істота ДНІЯ мала щось відразне, вороже їх nобаченням. І може бути, коли б зустрілись виnадком на вулиці, де б не горіли ліхтарі, то відчули б велику ніяковість і навіть відчуженість. Марта просто nобоювалась такої зустрічі, навіть десь там постановила відвернутися в такому разі, але побоювання її були даремні, бо шляхи їх денної діяльности ішли різними ділянками :міста. Отже, в неділю вранці, хоч і вільного дня. вони ніколи не бачились, немов застосовуючи і любовній сnраві обов'язкових годин спочинкус 227 Марта використовувала цей ранок на хатні заходи щодо чистоти та ладу свого помешкання й одежі - мила підлогу, генерально витирала порох з небагатьох меблів, провадила загальну ревізію суконь, білизни, панчіх. Сьогодні оби.mвала мереживом нові хусточки, які мусїла купити, бо старі вже всі перевелися. Покінчиви.m·, взялась читати, маючи трохи згодом погуляти добре перед обідом. Раптом у кухні, де мирно варився обід кооператора й незмінна кава для фрау Гольц, зчинився галас: у парадні двері, через усю зиму забиті, голосно постукано. Te-ruma Нечи:порівна схвилювалась, Ада почала скакати, фрау Гольц кричала: «стучійть, стучійть!», нарепrгі й сам Давид Семенович вийшов до кухні в ІІLЛейках і з газетою в руці. Виріи.mли послати Аду, щоб сказала відвідувачеві звернутись до чорного ходу. Тим часом пустились у здогади -що то за еден? Фрау Гольц припускала, що це надійшов їй з Німеччини великий лист. Але Ада за мить вернулась із криком: «Зто к Марте, зто к Марте!» -ОтакОЇ!- в голос заявив кооператор.Вечора їй мало. - От йому діло, - лагідним докором промовила Тетяна Нечипорівна, і потому стало тихо: відвідувач уступив до кухні. Почувши, що справа ії обходить, Марта поклала книжку на сrіл і підвелася. ./ute сдс-ва ІШоператора, оте «вечора їй мало», сказане грубо, цинічно-уїдливо, її геть пересмикнули. «Що... що таке?» -встигла вона тільки по·~:матиJ бо тепер постукапо в її двері. Хвилюючись, rюнз., замість кри·кнути «заходьте», сама підійхІLла до дверей і розчинила їх: перед нею на nорозі стояв 228 завідувач їхнього підвідділу тов. Безпалько. - Ви здивовані, я так і знав, - мовив він, посміхаючись. - Дозвольте все таки зайти? - Будь ласка. Він увійшов і спитав знову: - Роздягтись так само? - Ну, звичайно. Товариш Безпалько був у ІІІИрокій плисковатій шапці та мисливського rатунку бекеші, яку він взяв і повісив на цвяха, де показала Марта. - То дозвольте вже й сісти? - Та дуЖе прошу! Товариш Безпалько сів, і дівчина також сіла навпроти, почуваючи велику ніяковість. Тут, у своїй кімнаті, господиня бувІІІИ, вона мусїла трактувати свого завідувача якось інакше, ніж на посаді. Але як? І чого він прийшов? Це «ЧОГО» не давало їй спокою. -Мені не важко догадатись, про що ви думаєте, -мовив гість, зненацька пильно глянувши по кімнаті,- яка причина моєї візити- от ваша думка. Тепер він пильно глянув уже на неї. Марта J',tимоволі кивнула головою. -Службова?- казав він далі, ніби й не помітив Мартиної відповіді. - Звичайно, ні. Для службових спр1в є посада. А чому вам не припустити,- сказав він раптом,- що я просто зайwов вас побачити? Чи ви не можете собі уявити, що л так звик бачити вас щодня, що не міг зрештою стерпіти недільної перерви? Це здається вам неправдоподібним, - додав він, відповідаючи за неї. - Тоді справді, яка ж причина? Тон його мови- лагідний зовні, а всередині нетерпл.ячий, рвучкий - дівчину зовсім роз- 229 зброював. -Сподіваюсь, ви самі про це скажете, мовила вона хутко. - Скажу. Безперечно скажу, - відповів він мов би полегшено. - Але передусім скажу вам, що надворі прекрасна погода. В повітрі тихо й тепло... Весна близько, - додав він зразу саркастично. - І .я, признатися, не сподівався застати вас дома. Ішов на «може». Може так, а може ні. Пам'.ятаєте, є такий роман у д'Аннунціо? В таку погоду треба гул.яти. І коли я йшов сюди, то так і думав: товаришка Висоцька, безперечно, ryляє. - Я таки й справді збиралась іти. - Не затримаю вас довго. Але щиро сказати, я певен був, що не застану вас дома. Так і час вибирав, щоб найменший був ш.анс вас застати... Ну, а коли вже, думав, застану, так тому й бути. Я- фаталіст... А ви курите?- запитав він, побачивши на столі повну гільзову коробку цигарок. - Ні... це випадкові цигарки, - відповіла вона. Цигарки ці приніс Славенко, щоб не відчувати браку їх під час побачення. -Багато хто з дівчат курить,- :мовив Безпалько досить пuхмуро.- Примітивне розуміння рівноправности: переймати все, що в чо.тювіків є поганого - курити, говорити грубості, лаятись... Я курив раніше, - додав він, - потім кашляти вночі став, покинув. Мені вже під П 1 ятдесят. Вдвічі, як вам, правда? - Навіть трохи більше... -Але я ще міцний, чорт побери!- скрикнув він. - У теніс граю, .як двадцятилітлій. 230 Взимку на сковзанцях... Мисливець з мене теж не поганий. Але не так звіра люблю стріляти, як бродити. П'ятдесят верстов у день- це для мене ще дрібниця... От, думаєте, старий бадьориться! Чи не свататись, бува, nрийшов- nравда, ви так думаєте? - То що ж, може б і nов'язала рушником, -відnовіла Марта жартівливо, хоч у середині від останніх його слів їй nішов холодок: раnтом вона nригадала, що сnівробітник їй казав, ніби Безnалько nоглядає нишком на їі ноги! -Ви любите шоколяду?- cnиrraв зненацька Безnалько. -Не дуже,- відnовіла Марта сnантели­ чено. - А все ж таки? Він nідвівся й видобув із кишені в бекеші двофунтову коробку шоколяди, nерев'язану рожевою стрічкою, як годиться цукерному крамові. Розгорнув їі, nодав дівчині й сказав, nосміха­ ючись: -Прошу! В моменти високого міркування не вадить зажити чогось смачного, щоб підсолодити цю марну nрацю. - І ви завжщи міркуєте з шоколядою? - Ні, я їм шоколяду без міркування. Всі ці проблеми мене не цікавлять. Але в людині є аnарат мислення, який механічно nрацює. Цей аnарат, діставши враження, викидає вам думку, як автомат на вокзалі викидає nеронного квитка, коли всунути в нього гривеник. Іноді ловиш себе на цьому: адже я мислю! І на душі стає не­ nриємно. Він на мить сnинився, беручи цукерку, і Марта скористувалась цією перервою, щоб у:важ~ 231 ніше придивитись до нього - так, це був Безпалько, але який відмінний від завідувача статчастиною, мовчущого й стриманого «начальства», «ідола», як називали його в установі! І хто б подумав, що в цього пунктуального працівника є оця зневажна болісна посміІІІка, шо він може прийти з шоколядою й говорити різну чудноту? Але дівчина трохи освоїлася з його присутністю й думала цікаво: «З нього справжній дивак! Ну, що ж він іще скаже?» - Бо мислення шкодить :життю, - сказав Безпалько, ковтнувІШf шоколя:дину. - І цілому поступові людськости. Все, що зроблено поступового, зроблено наперекір розумові. Промовив це байдуже, як річ давно відому й нікому нецікаву. А втім, додав: -Світ і людське житrя рухаються великими ідеями, які дуже мало спільного мають із розумом. Але ці могутні ідеї надзвичайно крихкі. Це - сови, що :живуть у темряві. Велика ідея боїться аналізи, як мітичний чорт ладану. Розум бере велику і~ею і освітлює її. Ти не вічна, каже він, ти з'явилась і згинеш, як багато перед тобою, а я хочу вічного, невідносного. Ти хвиля, каже розум, що повстала й розіб'єшся об скелі. Твій блиск фалшивий, ти - одна з багатьох, оман, а я прагну до непохитної правди. Отак розум відкидає велику ідею, яка б вона не була. Великі ідеї - це козирі, якими грає історія, але розум проти газартної гри. Він безстрасний. Коли б його сила, він запровадив би тишу й споглядання, обернув би світ у пустелю, без оазів, де сонце завжди стояло б на заході. Замість великих ідей він створив би великий холодок. Товариш Безпалько говорив, упер1Ш1СЬ pyF"..a- 232 ми в коліна. в позі статечного гостя, що розважає господиню неодмінною розмовою. - В цьому трагедія інтеліrента: він не здібний на чистий вчинок. Інтеліrент - це людина із зв'язаною волею, тобто він трапляється по всіх шарах суспільства. Замість діяти, він міркує. Шлях до вчинку позначений у нього всілякими застереженнями, дуже справедливими, але шкідливими, в наслідок яких дія або зовсім не відбувається, або відбувається неповно. В інтеліrента розум nокинутий сам на себе, а такий розум є вічний сумнів, що точить ідею, як шашіль стільці. Це він є справЖІНій творець песимізму й світових туг. Чим меІШІе його застосовують, тим приємніше людям жити. Ви згадайте XVIII століття і його безоглядну віру в природну наперед установлену гармонію світу. Тоді розум був тільки за попихача, та він більше й не заробив. XVIII століття з Ляйбніцом 37) і Руссо 38) на чолі було добою оптимізму; Адам -- 37) rотфрід Вільгельм Лайбніц (1646- 1716) - гет,іяльний мислитель з Ляйnціrу, філософ, великий математик, що разом з Ньютоном дав засновки диференціяльноrо й інтеrрального зчислення, правник і диnло­ мат. 38) Жан-Жак Руссо (1712-1778) - визначний французький письменник. Раціоналізм 18. століття заперечив чуттєвим підходом до проблем індивідууму, сусnільства і nрироди. Страждання і співчуття до них центральна ланка чуттєвости Руссо; зі співчуття. на його думку, випливають усі соціяльні nозитиви індивіду. Людина з <<прекрасною душею» - вищий Р.Тичпо і суспільно тип. Руссо проnовідував первісну nростоту і втечу на лоно природи. Як nротестант проти соціяльної несnраведливости, дав джерело ідеям Великої Франuузькоі Революції. Ствердив право власности, як священне і недотикальне. У творі «Суспільний договір», проnовідуючи цілковиту свободу, підмінив її цілковитою рівністю. 233 Сміт 39) тоді доводив, що на одного нещасного припадає аж 20 щасливих, і запитував: «Що можна додати до шастя людини, яка має здоров'я, спокійне сумління, і не має боргів?» Але в ХІХ столітrі заговорив uаопенrауер.40) -Л читала про нього,- сказала Марта.Це справді був песиміст! Але, безперечно, він десь помилявся, бо, коли б на світі йшлося так безнадійно, то ніхто не схотів би жити. А проте, всі чудово живуть. - uаопенгауер дав на це блискучу відnовідь; світ, писав він, такий поганий, як тільки можливо, з тою умовою, щоб він усе таки якось існував. Та коли б він був навіть ще гірІІ.ІИй, люди на ньому все таки жили б. Бо в переважній частині їм ніколи думати. Щоб думати, треба бути ситим і одягнутим, а це стільки часу відбирає, що на думання лишаються якісь крихти. І крім того - молоді покоління. Хіба їм важить щось чужий досвід і думка? Умовляти, доводити їм- це наймарніша в світі річ. Закасавши рукава, вони мерщій хапаються за якусь ідею - і прощай уся історія батьків! Як я це добре знаю! -скрикнув він роздратовано. -Адже я теж колись був ніцшеанець 41) і навіть анархіст 42). 39) Адам Сміт - виз.начнИЙ ехономіст і філософ, родом з Шотляндіі (1723-1790), основоnоложник nолітичної екОІІоміі, що nерший дослідив природу економічних відносин каnіталістичного сусnільства. 40) Артур Шоnенгауер -німецький філософ (1788 - 1860), засновник філософського волюнтаризму (воля снайсхованіша сутність» світу). До основних його ідей належить nереконання, що наш світ nовний страждання і є найгірший з усіх світів, що їх МQЖна уявити. 41) Ніцшеанець - nослідовник німецького філософа Фрідріха Вільrельма Ніцше (1844-1900), nрихильних 234 Надлюдина - ну, чим це не привабливе? Вільні союзи середньовіччя - хіба це кепська економічна програма? Реформа людських відносин? Що простішого: скасувати державу, кари, всякий примус - і розквітуть чесноти, бо людина добра, тільки зіпсована! І ви зверніть увагу ідея не задовольняється тим, що існує зараз, ні, вона прагне пустити коріння глибше, переконати вас, що вона вічна. Тому ідея анархізму, бачите, поднбується вже в творах хінця Лао Тзе 43> за шість століть до нашої ери. Не забудьте й давніх греків - Арістіпа 44), циніків, 45) ідеі снадлюдини», індивіда, що підноситься над іншими людьми і шукає «добра» не в спокої. а в інтенсивності переживань, у героїзмі. Ніцшеанство занадто яскраво протиставляє «генія» «Юрбі». Ніцшеанці - амаралісти й антихристия:ни. 42) Анархізм - вчення про бездержавне суспільство, засноване на nринциповому відкиданні будь-якоrо примусу на.ц людьми. 43) Лао-Тзе або Лао-Цзи - напівлеtендарнИЙ китайськИЙ філософ, шо жив у шостому столітті до Христа. Основоположник: філософської системи даосизму, що відіграла велику ралю в китайському духовому житті. Даосизм зводив все існуюче в світі до одного першоджерела - дао, конкретні речі є лише проявом дао. Дао є небуття, що містить у собі всІ можливості буття. Дао непізнавальне, і проникнення в нього можливе лише містичним. інтуїтивним сnогляданням. В соціяльній філософіі Лао-Цзи закликав до пасивного опору державі, заперечував державі право вмішуватися в життя самоуправи сільських родів. 44) Арістіп - грецький філософ (народився коло 430-ro року до Христа). В його філософії mайвище благо» рівноз.н:ачне з найвищим щастям, з розумною насолодою. Щастя є ціль людини, яка має стриміти наnовнити щастя розумним змістом. 45) Циніки або кініки - філософська школа nослідовник:ів грецького філософа Антістена, що був )"'1- 235 Платона... 46) То дарма, що в nохмурих творах Лао-Тзе сам чорт ногу зломить, а Платон був nереконаний рабовласник! Що з того, що «вільні» союзи середньовіччя були часткою февдального, тобто кріnацького ладу! І знову таки не важить, що держава й nримус взагалі не народилися б, коли б людина була сnовнена чеснот... Але я вчинив свого часу ретельне nросвічення цій ідеї, і потім того втратив будь-яку охоту захоплюватись інІ.І.ІИми. - Так що ви живете тепер без ніяких ідей? - спитала Марта й трохи злякалась - чи не буде такий висновок надто глузливий. Проте Безnалько аж ніяк не образився. - Атож, живу тепер без ніяких ідей, -відповів він, nосміхаючись. - Почуваю себе непогано. Ви, звичайно, думаєте, що жити без ідей є міщанство. Ви не помиляєтесь, я і є міщанин. Але ви, товаришко Висоцька, помиляєтесь, як що міщанство зневажаєте, як це всі роблять, Зневага до міщанства - це фалшива, самозакохана nоза. Адже міщанство - це компактна нерухома маса, на якій тримається всякий громадський лад. Це - стовn суспільства, кістяк, на нем Сократа. Циніки заперечували вагу знання, зневажали загальноnрийняті правила життя спільноти. відкидали подружжя і проповідували полігамію, ве визнавали держави; в публічному житті припускалисякричущих неподобств, звідки й пішло mmішнє розуміння слова «цинік». 46) Платон (біля 429 -біля 347 р. до Христа)- атенський філософ один з найвидатніших предстаnникіn античної філософії, що розвинув ідеалістичний ~апрн:м думання. В своїй уявній картині ідеальної держави об~ стоював для правителів і воїнів усусnільнешщ власности і жінок.. 236 який натягують раз-у-раз нове вбрюrnя. І завжди точиться боротьба не п р от и міІцанства, а з а міщанство. Ідея перемагає тоді, коли здобуває собі достатню масу міщанства, яке сприйняло її і не намагається її критикувати. Добре діло, якби всі мали свої ідеї! Це була б жорстока криза людського ЖИ"М'Я. -Дозвольте не повірити, що ви міщанинІсказала Марта, також посміхаючись. - Адже ви, певно, багато читаєте... - От і маєш! - вибачливо урвав її Безпалько. - Звичайно, читаю. Гадаю навіть, що культурній людині тепер треба читати щонайменше чотири години на день, інакше вона безнадійно відстане... Ба, більше: дуже люблю театр, розуміюся добре й на малярстві. Але чому міщанин доконче мусить бути дурним і обмеженим? Ви відкидаєте о с в і ч е н е м і щ а н с т в о, до якого належу й я. Освічений міщанин любить спорт і книжку, він дбає за тіло й душу. Та й як не читати?- спитав він зненацька.- Товаришко Висоцька, ви ще не знаєте, що таке час довгі, одноманітні вечори... Але ви також ще не знаєте мети моєї візити,- закінчив він несподі­ вано. - Ви обіцяли сказати. -Безперечно, скажу. Не сказати було б зовсім безглуздо... Але шоколяду я вже вам доручив? - спитав він, уже дратуючись. - Отже, ми поступуємо. Іжте, будь ласка. Свої nогляди на жwrтя я теж уже виклав- у них нема нічого небезпечного. Навпаки, це спокійні погляди, в яких уже не може бути перевороту. Тепер годиться сказати про себе. Це буде коротко: в моему житті не було ніяких визначних подій. Своrо часу я був одружений, але дружина моя nомерла. Це була чудова жінка... А втім, усяка дружина no смерті здається більш-менш чудовою. Смерть очищає не тільки того, хто вмирає, але й близьких до nомерлого людей. Вам ще це невтямки. В двадцять два роки смерть здається нісенітницею, про яку не варт і думати. Чи були в мене діти? Звичайно. Як і водиться, я надто nізно зрозумів, що найбільша любов до дітей- це не мати їх. Але з двох у мене лиши.вся тільки один син, який, увійшовІШ1 в літа, не nроминув вилаяти мене безнадійним консерватором і людиною, яка нічогісінько не тямить у житті. Я не дуже на нього образився, бо свого часу так само трактував власного батька... По цьому він ще взяв шоколядину й глянув на дівчину. А тепер дивився nросто перед себе, немов усе, що казав, nригадував, і сидів у незмінній nозі, трохи схилившись у бік до дівчини. Повернуте на три чверті до неї обличчя було смуrле, трохи одутле, але ще незруйноване. його губи воруnІИлись розмірено, сивина скронь надавала йому виразу розважливого спокою, тільки м'ясень на горлі, смикаючись вряди-годи, зраджував його хвилювання, яке він старанно nриховував. Проте, й тон мови його був ламаний. Марта вже достоту зрозуміла, що Безпалько в неї закоханий і прийшов з якоюсь пропозицією. Вона дивувалась, ніяковіла, але не обурювалась, бо мимоволі в ній nовставало співчуття до цього статечного, підстаркуватоrо чоловіка, що став жертвою й ненавмисних чарів. Тому їй хотілось сказати Иому щось ласкаве, у всякому разі вона боялась образити його. Та й те її nлvтало, ЩО Безпалько говорив, ніби глузуючи, mк 238 першої-ліпшої хвилини міг підвесrnся й пirn, пояснивши свої одвідини та слова звичайним, хоч і несподіваним жартом. І вона вирішила че­ кати. - Ви мусите знаrn, -nровадив завідувач, - що цей син живе в іншому місті, моя особиста доля його зовсім не обходить. Так, ви не розумієте, що таке довгий вечір у кімнаті, де горить електрика, при. якій читає людина,- сказав він спокійно. - Такого вечора зароджуються неможливі чутr.я. Спочатку на них дивишся .як на щось стороннє, так ніби в руках .яку річ крутиш, що тебе зацікавила. А потім вони починають тобою крутити. Вони стукають спочатку в душу, .як жебраки, .яким треба дати копійку, а входять у неї для грабунку з розломом. Звичайно, тут важила те, що .я вас щодня бачив. Деlіь-у-день. Ви nригадуєте той день, коли ви вперше прийІІШИ до Махортресту? - Ні... це було давно, - відnовіла вона, з полегшенням почуваючи, що розмова набирає, нарешті, виразности. - А .я пам'ятаю, - сказав Безпалько, посміхаючись. - Перед тим я nрацював у тресті рік, звик до nомешкання, до шпалер на стінах, до людей. Я заходив у нього вранці, як у .якусь суцільну масу. А тоді побачив, що Махартрест став якийсь новіший, просторіи..mй, так ніби його неnомітно для мене відремонтовано. Коли б моя змога, я ту ж мить усунув би вас із посади. щоб надати Махартрестові нормального вигляду. А що зробити цього я не міг, то влаштував ваше переведення до своєї частини. Звичайно, я підвів під це законну базу. - Ви зробили мені величезну nослугу. - 239 мусїла сказати дівчина, бо Безпалько зробив павзу. Він мляво посміхнувся. Я зробив це для себе, а не для вас, - сказав він. - Я егоїст, товариІІІКо Висоцька, так би мовити, закоренілий. Але мені ІІІКода було примушувати вас длубатись у цифрах. Мені шкода було ваших очей, ваш:их рук, вашої голови, що мусїла схилятись. Знаєте, що б я хотів? Я хотів, щоб ви сяяли! Як? Я думав- може з вас була б чудова акторка, що всіх скорила б. Бачив вас на сцені, бачив вас у балеті. Я був певен, що ви дали б щось своє. Може це тільки наслідок тих довгих вечорів... І мені хотілось допомоrrи вам, вирвати вас із канцелярії і пустити в світ мистецтва, створити вам надзвичайну долю. Ввесь час мене поривало прийти рр вас, але натомість л присилав вам квіти. І він кивнув на троянди, що стояли коло вікна. -Ви присилали мені квіти?- тихо промовила Марта. -Я квіти!- майже скрикнув Безпатько. -І уявляв потім, як ви їх одержуєте, як воЮІ стоять у вас, бачать вас завжди. Безглуздо, тисячу разів безглуздо! Я обіцяв вам сказати, за чим прийшов? Так от скажу: не знаю. Не знаю. Кажіть ви. -Андрію Романовичу,- почала Марта сумовито. . - Тільки, будь ласка, без отого всього, що ви мене шануєте, вдячні й таке інше, - урвав він П глузливо. 240 -Ні, я скажу зовсім просто: я невільна. Настала мовчанка, під час якої вона нічоrо не могла прочитати на його обличчі. Потім Безпалько підвівся й сказав, посміхаючись: -Ну, видима віч! З якої речі дівчині чекати, поки прийде якийсь старий дурень. -Я вас образила?- спитала Марта в роз­ пачі. Він нічого не відповів, одягнувся й вийшов l1P кухні. Дівчина його проводила. Користуючись з того, що там нікого не було, вона ще раз тихо сказала: - Я вам вчинила ненавмисне прикрість?.. - Ні, не турбуйтесь. Я сам за себе потурбуюсь, - відповів він різко. 241 І ЩО НОВОГО Є В ПІДМІСЯЧНОМУ СВІТІ? Професор біохемії, що читав коло свого столу при лямці, кинув книжку журналу і відхилився на спинку крісла. «Цього треба було сподіватися»,- подумав він, закурюючи. Серце йому стиснулось образою, але він швидко себе заспокоїв, - адже пляни його тепер були цілком визначені. «Звичайно, американець,- думав він далі, - скрізь американець, чорт бери!» Проте, хвилюватися не було підстав. Що з того, що американський учений, працюючи у вузько технічній галузі, перейняв, до певної міри, думки, що їх біохемік так і не зібрався досі викласти в сrатті, як наслідки своєї останньої серії спроб? В американця це побічні міркування, чи краще -теоретичні припущення, а в нього тим часам це сталі висновки, перевірені й обr'рунтовані пильним дослідом. Але самий факт хоч і випадкового наближення до його висновків здійняв біохемікові величезну тривогу. Як і кожен, віддавІІІИ на певну працю енерr'ію, Славенко ставився дуже ревно до її наслідків, уважаючи їх за своєрідну духову власність. І це була йому не справа честолюбства, а справа чести. «Ми в нерівних умовах, - подумав професор. - Досконалість устаткування не тільки заощаджує американцеві час та сили, але й заступає частину 242 здібностей. Щоб не nоступитись, ми мусимо nрацювати .якнайінтенсивніше». Якнайінтенсивніше! Та хіба він міг зараз працювати хоч би просто інтенсивно? Юрій Олександрович глянув на годинника. Двадцять на восьму. За півгодини він мусить іти на побачення. Чому «мусить»? - спитав він сам себе. Бо дія, зв'язана з іншою особою, після достатнього повторювання, обертається в обов'язок. Вона стає незалежна від своєї першої причини, яка вже зникла, й підпадає чинності інших причин, що до кожної розпочатої дії зокола присмоктується. Але це міркування аж ніяк його не потішило, бо приємно встановлювати закони й зовсім прикро їм підлягати! Власне, вже з тиждень тому, збираючись до дівчини, біохемік відчув страшенну втому. Його ноги, набувши зненацька самостійности, не виявили колишнього бажання виходити ввечері з хати. І в цій неслодіваній утомі ніг, серця, очей кімната його змінилась на вигляді. Професор гля·нув по шафах з книжками, по nідвіконню, також ними запорожненому, нарешті no столі, що якось ніби потягнувся до нього, і зразу сполучився живим, радісним зв'язком із роками минулої праці, яку так зухвало занедбав. Якось різко й потужно згадав він усі свої статті, лекції, всі вечори напруженої роботи, свої ретельні пляни, чарівний дух лябораторії, де у важкому повітрі стоять гострі, їдучі запахи, де кольби; реторти, шклянки, вибагливо погнуті рурки поєднано на довгих столах у химерні сnолучення, в складні візерунки витонченої краси, що сама з себе додається до продиктованих від формул 243 побудувань. І в цей доплив спогадів та речей професор поставив дівчину. Ту ж мить з нею сталася жахлива метаморфоза. Так ніби з якого дерева раптовий вітер зірвав увесь лист, лишивши стовбур у прикрій і попурій оголеності. Всі її прикмети й прикраси, що виникли від праці його закоханої уяви, і навіть переважна частина тих, що їх дівчина насправді мала, тепер осипались під його науковим поглядом. Увесь чар її рис, вся тонка й далекосяжна отрута посмішки та очей випарувала вмить з її обличчя, а лінії тіла, які він знав, зробились холодні й приїсні. Романтичні, жагучі слова, що його завжди в ній так захоплювали, видались тоді професорові наївним дитячим белькотінням, жодної уваги не вартим. Яка ж відмінна стала дівчина від тої, що він .уперше отут, на канапі, викликав, нестямлячись від пристрасти й непереможного пориву! Тепер зробилася така, як усі, одною з істот у спідницях, порипула в ту гущу жінок, з якої він її у захваті висунув. Ця руйнація, це знецінення образу відбулося йому так ІІІВидко, що могло б ужахнути, але він подумав: «Я вже перетравив ЇЇ» -і порівняння дівчини з важкотравною річчю, шо випадково в його нутрощі трапила, і яку його шлунок нарешті щасливо переміг, зразу з'ясувало йому справу й заспокоїло його. Скільки ж часу ця омана тривала? Пр:иблІ-rзно півтора місяці. «Який я все таки осел»,- подумав біохемік. Сорок n'ять днів, немов зірваних одним наnадом з календаря, сорок п'ять днів викреслених, заnропащених! Та ненависть, що він і раніш до дівчини уривками почував, тепер опанувала його геть усього, але він хутко її 24·1 затамував - омиливІШ1сь уже раз на одному чутті, професор не хотів омилятись на другому. Це була б уже зовсім непрощенна пошшка. СпізнивІШ1сь тоді на чверть години до дівчини, Славенко пояснив це затримкою в Інституті й мав досить витримки, щоб не зрадити перед Мартою того сумного й всебічного занепаду, якого вона в його уяві зазнала. Було це ТИІЖДень тому. Друrого дня Юрій Олександрович вирядився вдень до лябораторії, і вдяГІІІИ білого халата, немов виконав ритуал очищення. Загін пацюків, на спроби утримуваний, був у доброму стані завдяки доглядові асистентів. У загальній залі либораторії студенти відбували практичні праці, і професор обійшов їх усіх з порадами й підбадьореІЩям, з'ясовуючи на місці всі труднощі біохемічної аналізи, що потребує якнайпильнішого зосередження. «Може хто з вас,- казав він,- схоче присвятити себе науковій діяльності. Той мусить наперед знати, що наука жорстока в своїх вимогах в царині почу-мів, які порушують спокійну діяльність мозку». Потім замкнувся з двома асистентами в робочому кабінеті, який був разом і за сховище реактивів та апаратури, й схематично виклав їм зміст майбутньої серії спроб, доручивІlІИ розробити деякі деталі. «Тепер пацюки наші будуть спочивати й віддаватися своєму пацючому коханню, - заявив він. - На черзі ретельне дослідження розкладу нуклеопротеїдів людського тіла. Ви вже знаєте, що в цих спробах :ми будемо не тільки суб'єктами, але й об'єктами дослідження, оскільки в нашому кошторисі не nередбачено найняти для цього когось іншого. За тиждень-півтора ми мусимо бути готові до цих, 245 не дуже приємних, операцій, і я прошу вас припасти досить посуду на сечу, .яку ми будемо ви­ діляти». ЗвикнувІ.І.Ш обмислювати .явища й клясифікувати їх, Юрій Олександрович того дн.я міркував про кохання. Передусім він визначив його, .як стан занепаду мізкової діяльности під впливом потягу до жінки, що сприймається людською психікою, через складність сполучених нервових шляхів, як щось виключне й надзвичайне. Якраз це й заваджає аналізувати кохання, коли його в собі почуваєш. Але мізкова діяльність є найвИІЦа здібність людини, те єдине, чим вона від тварини різниться, отже всякий розлад її треба вважати за perpec, що людину принижує. Оrак біохемік спізнавав кохання, .як чинник чисто руїнницький, як показник невиправданої кволости істоти, призначеної вести перед у світовому процесі життя. До того ж кохання є ще й нікчемне почуття, бо не полишає по собі жодних слідів, .як це він на собі допіру дізнав. «Марнотратство енерrії»,- думав він. Пригадав, до речі, як, чекаючи колись черги в фотографа, переглядав альбома з світлинами жінок, що посміхались, схилялись, підносили руки, вигинали І.І.ШЇ у любоеному прагненні, і виразно бачИв, що сама енерrія жіночих посмішок могла б рухати чималу електростанцію. В цих міркуваннях дівчина іноді проходила перед ним, але тільки як речовий доказ на суді. Звільнившись від будь-якого чуття до неї, він споглядав тепер на неї зовсім безсторонньо. Може вона, зpenrroю, й не така погана. Речі не міняються, міняється тільки ставлення до речей. Але єдине поправне ставлення є розумове. 246 Поза тим усім, кохання ще й не нове. Переживати його - це nовторювати nережите мільйонами, оnисане в тисячах томів, заяложене, обшарnане. Все, що ти nочуваєш до жінки, вже безліч nочували так точнісінько, в тих самих варіяціях, захоnленнях, nоцілунках і телячих радощах. Всі слова, що ти кажеш жінці, вже стільки казано й nереказано, що й казати їх ще раз є неnовага до себе й своєї nари. «Які невибагливі люди!» - з жалем думав біохемік. Думка, що кохання є старезний дід, якого ніяк не обnаде параліж, найбільше приnала тtрофесорові до сnодоби. Вона не була йому но 'З, але зараз набувала особливої рації. «Про це треба nам'ятати ко110іому»,- nодумав він. І яка шкода, що люди так часто бувають глухі до розумної nора­ ди! Тепер, коли шкідливість і марність кохання він цілком усвідомив, хоч і nісля того, як дізнав його, лишалось тільки винайти проти нього універсального заnобіжника. Це не завдавало біохемікові великої мороки завдяки його здібності логічно мислити. Якщо корінь кохання nолягає в фізіологічній nотребі, то, видима річ, заспокоєння цієї потреби унеможливлює його розвиток. Тобто, найголовніша річ є не давати скупчуватись у собі сексуальній енерrії, а систематично розснажувати· П якимсь зручним, але природним способом. І Славенко раптом згадав ту добу свого життя, коли з ним була його перwа покоївка Олена, чудова подруга його наукового сходу. Грубувата в манірах, схильна до лайки, ласа на гроші, вона була зате невибаглива й глибоко байдужа до будь-якого ідеалізування віцчосин між статями. Згадав також той незрівняний 247 час, коли вона ЙІlLЛа надвечір, виконавпш всі свої обов'язки, а він сідав nрацювати з чистим мозком і приємним спокоєм у всьому тілі. Тими годинами він міг найкраще зосереджуватись, його думки були й nлодющі. То була золота доба! Але вони мусіли розлучитись. «Я не знайду вже такої другої Олени. В житті Олена трапляється тільки раз», - подумав біохемік сумовито. Не дурно ж це ім'я вславлена в якійсь грецькій чи римській епопеї, яку він вивчав колись у гімназії і якої назву, як водилось, забув. З трохи меНІШ1М смутком згадав він і про Ірен. Чи зможе він до неї вернутись? Адже ж учинив їй зухвальство! І чи знайде ще таку другу Ірен? Може й Ірен у .ж:итгі трапляється тільки раз? Як звичайно, того вечора він був у дівчини. Не дійшовши ще якогось певного пляну, nрофесор уважав за велику необережність чимсь натякувати їй про зміну в своїх чуттях. Він вирішив діяти тільки розумово. Тому був веселий. любий, ласкавий, казав ті самі слова, тільки сам сприймав їх інакше, навіть пустував і залшпав дівчину в радісному піднесенні. Але другого дня пильно обмірковував спосіб, яким було б найкраще з Мартою розлучитись. Найпростіший спосіб був би більше до дівчини не піти, тобто зразу поставити цій історії велику й непохитну крапку. Але такий спосіб зовсім не застерігав його від того, що дівчина, прочекавши його день-два, сама не прийде, не почне шукати його, як хворого чи несподівано вшкодженого, і йому зpeurroю доведеться мати з нею якусь прикру розмову. Лист також не зараджував справі, та й взагалі раптовий розрив міг би 248 подіяти на нервову систему дівчини. А біохемік і на мислі не мав робити їй якусь жорстокість. Всю причину молодий професор бачив у собі адже він прийшов до неї, а не навпаки! Ах, цей сукин син Льова! Звів їх, шахрай, а тепер і на очі не навертається. «Мати знайомих шкідливо, от іще один доказ»,- подумав Славенко. Тому він спинився на способі поступового розлучення, який був, на його думку, найменше болісний для дівчини. Спочатку скоротити час побачення на годину, далі на дві, потім бачитись через день і, нарепrгі, зовсім не бачwrись. Це здавалось йому дуже логічним. Крім того, виріІІ..ІИВ зменшити силу її чуття, обережно переконуючи, що в коханні нічого нового немає. А коли вона виявить себе упертою, коли своєї власної користи не збагне, тоді він - що ж! - муситиме поставити питання руба. Але надіявся, що до цього не дійдеться, хоч усю справу постановив розв'язати за два тижні максимум. Скоротити побачення на годину дівчина легко погодилась, беручи на увагу початок його праці, і це Славенка дуже занепокоїло. На його думку, дівчина повинна була б заперечувати, він - переконувати її, і в наслідок такого змагання він мав би стале, міцне досягнення. «Легкі здобутки завжди нетривкі»,- думав він. Але виріІ.ІШВ поступувати далі. Сьогоднішня стаття в американському журналі показала йому на ввесь обсяг небезпеку, на яку він у коханні наразився, проте й це не похитнуло його пляну, що здавався йому найраціональнішим. У Марти цими днями настрій був кепський. Передусім, несподівана візита товариша Безnалька й чудернацька розмова з ним дівчину 249 дуже стурбувала. Адже він був у неї закоханий, він прийшов до неї проти волі під владою свого чуття, на яке вона не могла відповісти. Та й сам він це знав. Проте, прийшов. Дивні речі діються в світі! Дівчині дико було навіть припустити, що в житті цього поважного літнього чоловіка вона грала якусь ролю, була метою його мрій, захоплення, міркування! І хоч не вона сама, як дійсна Марта, а тільки її образ, думка про неї була в посіданні тих довгих вечорів, про які завідувач згадував, проте дівчина хвилювалась, немов би сама несвідомо в цій омані брала участь. Ій було шкода свого завідувача, їй хотілось зробити йому щось надзвичайно гарне, щоб «замиритися», як вона думала. Він прислав їй квіти, над якими вона також мріяла щось химерне, і з цих мрій раптом народилось чуття до когось іншого, до цих квітів непричетного. Ця nлутанина намірів і чуттів дівчині видавалися часом просто страшною, мов їй відкривався відразу залаштунковий хідник життя, таємничо й дивно покручений. До того Марта мусїла другого дня з'явитись на посаду й бачити його. Який він до неї буде? До Махартресту вона ввійшла, як провинна школярка. Але вигляд Безпалька збадьорив Гі: завідунач був той самий; ні в мові, ні в поводженні він аж ніяк не змінився до неї, ні до кожного іншого. Жодного натяку на вчорашню візиту вона навіть не спостерегла, так ніби приходив до неї хтось інший, тільки зовні до товариша Безпалька подібний. Це знову її здивувало, але вона подумала, заспокоївшись: «Мабуть, і він сам викинув учорашнє з голови. Воно йому й не личило)>. Далеко більшого й невгамовного болю завдала їй реnліка кооnератора в кухні. «Dсчора їй 250 мало!» Треба було чути всю гидку отруйність цих слів! І вони вразили дівчину в найкраще, що вона мала, в те, що захоплено вважала за найдорожче, вільне від будь-якого бруду, незалежне не тільки від сусідів, але й від цілого світу. Вкорінена в найдальІШ1Х сподіванках, заповІщена в передчуттях, накреслена в тоскви"t шепотах і в радісних криках юного серця, її любов була щось біле й легке, як смуга хмарок, до сонця повсталих з-за обрію, і не за тим її дівчина творила, одухотворювала, вивищувала, щоб здригалася від плювка з кухонного смітника! Образа її гнітила, вона здригалася від огиди й обурення. Пригадувала тепер, шо кооператор останній час з нею зовсім не розмовляв і уникав з нею бачитись. Тепер багато з того, що колись сміІШ1ло її в його поведінці, видалось їй не таким смішним. «Може він теж у мене закоханий?» - думала вона гидливо. Бо на саму думку, що кооператор теж міг нишком її жадати, її серце щеміло від збридження. А втім, Юрієві про ці неприємності дівчина й словом не обмовилась. Іхнє розквітле чуття:, що здавалося їй іншим світом проти всього звичного, життєвого, вона не хотіла засмічувати дрібницями. «Все якось улаurrується», - думала вона. Але сьогодні їй знову трапилася: прикрість, за всі попередні далеко тяжча. Прийшовши після роботи додому, побачила на столі в себе листа. Трохи здивовано - листи взагалі рідко одержувала, а не писала й зовсім - Марта розірвала конверта й прочитала по-російськи таке: «Ви даремно так необережно звіряєтесь. Л його знаю. Кінчиться тим, що 251 він зробиІГЬ Вам дитину, як не одній уже зробив. Поки не пізно, проженіть його, бо покаєтесь. «Ваш друг». Марта прочитала листа ще раз і ще раз. Сnочатку вона просто подумала, що лист трапив не на адресу. Ій спочатку навіть у голову не спало зв»язати зміст його з собою і ще з кимсь. Потім зразу це зрозуміла, і руки їй затримтіли. Анонімний лист! Підлий, брехливий лист, що мав похитнути її любов! Яка ганьба! Ницість, бридота! Дівчина кинула листа на підлогу, як щось нестерпучо мерзотне, що бруднило її самою своєю присутністю. Як же боляче вжалили її ті рядки! Не тим, що могли збудити їй підозру, а самим своїм брутальним втручанням, своїм безмежним нахабством! Вона стояла хвилин кілька коло столу, почуваючи біль і розпач. Ту мить їй здавалось, що на неї насувається щось вороже, безжальне, що своїм коханням вона скрізь збурила на себе ненависть і злобу. І це передчу'ІТя невідхильних ударів раптом так згнітило їй серце, що вона мало не скрикнула. Але думка її повернулась до листа. Марта підняла його й роздивлялась, не читаючи вже. Хто ж так благородно вирішив її просвітлити? Ваш друг. «Негідник»,- подумала дівчина. І ту ж мить рука, якою листа написано, видалась їй дуже знайомою. Оця ретельна, канцелярська похилість літер, рівні натиски їх, трохи фігурне «В», гачки внизу «Я» - вона їх бачила десь і з усім запалом силкувалась тепер nригадати. Потім почала шукати в середній шухляді столу: де складала всякі папери, й витягла кілька чор-~ неток заяв про посаду, з якими кооператор 252 скрізь звертався і які давав дівчині перекладати на українську мову. Вона їх пильно порівняла з листом, і сумніву про автора їй не лишилось. Викритrя її заспокоїло. «Ах, ти заздра скотина»,- промовила вона rолосно, вз.я:ла листа й вийшла з кімнати. Родина кооператора Іванчука сиділа за столом, обідаючи. Тетяна Вечипорівна заклопотано підживлила борщем чоловіка й дочку перед тим, як іти в буфет Каранаївських лазень. Обіденний обряд видавався їй одним із священних підвалин родинноrо :житrя, йоrо належало виконувати в тиші й супокої, в свідомості йоrо значення, тому поява Марти, що просто ввігналася до кімнати, добру rосподиню дуже стурбувала. - Давиде Семеновичу, - сказала дівчина зовсім спокійно, -не турбуйте мене, будь ласка, своїми мерзотними листами. І кинула кооператорові листа, що впав серед кімнати, трохи покружлявши в повітрі, а сама вийшла. -Що таке? Що такое? - крикнув Давид Семенович, схопившись. -Не можна так заходити, коли люди обідають, - мовила Тетяна Нечипорівна. - Що то за лист, Давиде? - По якому праву? - кричав кооператор. - Та я міліцію, наконець, покличу, єслі вона буде вриватися в мою кватирю! Всяка крутихвістка меня обвіняєт! -кричав він, підступаючи до дверей. У неї любовники там, а я спокою не імєю! Тоді Тетяна Вечипорівна сама підвелася, щоб узяти листа. Але кооператор її попередив - він підскочив, схопив папірця й миттю подер його. - Не хочу я читать листов, які вона мені підкидає! Я знаю, що вона хочет заплутати меня в свої продєлки. Но цього не буде! Япостою за свою честь! 'l'епер Тетяна Нечипорівна схвилювалась. - Скажи ж мені, що тут сталося! - скрикнула вона. -Скажу, всьо скажу... Я не хотів казать, щоб тебе не безпокоїть, но я должен сказать тебе правду... Адо, ти вже поєла, ступай гулять! Дівчинка, що аж надто цікаво стежила за подією, вмить насупилась. - Вьr всегда меня вьrпроваживаете, когда что-нибудь интересное, - пробурчала вона. Але батько кинув їй пальто та капелюха, і вона вийшла. Тоді кооператор сів коло дружини й таємничо промовив: - Ти не знз.єш, Тетяно, що тут вечорами було, як ти в банях. І розповів їй докладно всю правду про те, як дівчина його спокушала, заманювала до кімнати, і він спочатку не розумів, заходив, як до доброї, але одного разу... - Захожу я, Тетяно, а вона лежіт і ногу так отбросіла. Сідайте, каже, Давиде Семенович, коло мене ... Але він, звичайно, переборов усяку спокусу, бо в нього ж дружина, дочка, і він чесна лю­ дина. - Так она, - казав він, - після того любовника з горя завела, но меня не може забути і всьо пристає, а це ще щось із письмом вигадала... Тільки ти не бери це до серця, воно обідно, 254 но всьо ето глупості. А мені просто дивно: що · вона в мені знайшла? Кажеться, я вже підстаркуватий, сім'я в мене, но от буває такий заскок у серці! Вислухавши чоловікову доповідь, Тетяна Нечипорівна вжахнулась. -Це, значиІГЬ, коли мене дома не буває?спитала вона. Дарма, що темnераменту їй бракувало, замах на родинне - родинне! - життя її оскаже­ нив. -Ах, подлянка!- скрикнула вона.- А перед людьми яке святе та Боже. - Це гадина, котру ми пригріли, - мовив, зідхнувши, кооператор. І Тетяна Нечипорівна, ображена в найсвятіших своїх почуттях, з лагідної обивательки перекинулась на люту левицю. Вернувшись від кооператора, Марта лягла на ліжко. Вона не хвилювалась, ні. Але їй треба було спочити, полежати, не думати. В сусідній кімнаті вона чула крик, не розбираючи слів. Потім замовкло. До кооператора вона не почувала нічого, він ніби зник з її життя. Але дриж огиди часом по ній проходив, і дівчина стискувала губи від нестерпучої нудьги. Перед приходом Юрія Славенка Марта вмилась і опорядила себе, але слідів свого збентеження все таки не могла приховати, і він зразу спитав, лагідно її цілуючи: - Що з нами сьогодні, Марто? Вона відмовилась невеличкою застудою, зовсім на провесні природною. І біохемік співчутливо промовив: -Початок весни, .як і всякий переходовий 255 час, таїть у собі чимало неприєшюстів. Всяка зміна обставин у погоді, чи побуті, навіть зміна позитивного характеру, стає всупереч з нашими попередніми звичками й тим самим породжує конфлікт. Природа речей двоїста, і ці самі звички, що надають сталости наruому жwrтю, застерігаючи його від ВИПС:Lдкових впливів, разом з тим, гальмують наш поступ до вmцих життєвих форм. - Юрчику, - сказала дівчина, сміючись, -ти не можеш не проповідувати! До кожної дрібниці ти доконче мусиш підвести якусь загальну базу. - Але це єдиний спосіб боротися з дрібницями. Дрібниця, якщо не з'ясувати зразу її причин та нікчемности, може вирости в руїнницьку силу. І можна навіть твердити, що людські найсолідніші пляни гинуть якраз через дрібнички, що не були вчасно виявлені та невтралізовані. Він закурив і казав далі: - Головне в житті - це вміти поставити кожне явище на своє місце, бо, як і між людьми, серед явищ трапляються пихуваті, задиркуваті нахаби, що претендують на великий вплив, не маючи на те жодного права. І не треба заплющувати очей на те, що до таких зухвальців належать найбільше явища людського чуття. Всякі смутки, жалі, вболівання, а з другого бокурадощі, захоплення, що так само розкладають людську психіку, можуть турбувати нас тільки тому, що ми їм занадто попускаємо. Справді, Марта! Всі ці переживання насемперед нікчемні, бо не полишають по собі будь-скільки помітного сліду, цебто не збагачують нас. Ти спробуй пригадати свою радість чи біль, якому хоч би 256 три роки минуло, і ти нічого не знайдеш у пам'яті, крім голого факту, що це чуття було. Тоді повстає питання, чи варт було його переживати? Адже все, що не лишає тривкого сліду, є тільки ілюзія. Наші чуття, Марто, ілюзорні. - І все таки вони гарні, - сказала дівчина, обіймаючи його.- Поцілуй мене, Юрчику, мені сумно сьогодні, і хай живуть ілюзії! -Я поцілую тебе, але про ілюзії тримаюсь іншої думки. Ще б можна було погодитись на якісь нові, ніким неспізиані переживання. Витворювати ілюзії, яких не знав світ, але сміІШІа річ користуватись асортиментом переживань, яких минущість цілком очевидна. Думка, що сонце обертається круг землі, була ілюзією до Галілея, а тепер обернулась у звичайне неуцтво. Туга, якої дізнав перІ..ІІИЙ десяток людей, була ориrінальна, але туга людини ХХ століття є непрощенна відсталість. Тому я й не ди·вуюсь, що сучасна критика так гостро засуджує надмірне захоплення чуттями й аналізою їх у літературі. Вона справедливо підкреслює вузькість, обмеженість, людських переживань, глибоку їх консервативність. І справді, ми мусимо не тільки молоде покоління, але й самих себе виховувати на розумових підвалииах, мусимо скрізь і всюди тлумачити, що наші чуrrя є давно зужиті лахи, .які знову надівати не робить нам жодної чести. Потім, обіймаючи дівчину, що до нього схилилась, він говорив про те, як очищати свою психіку від чуттів. Найкращий спосіб, на його думку, є усвідомити, що в твоєму пере}Ю{Ванні нічого нового немає. Здемасковане таким спосо- 257 бом переживання, мусить, казав він, засоромитись і зникнути. - Я певен, - додав він, - що жодне почуття не витримає цього способу, якщо до кінця його застосовувати. Дівчина м'яко визволилась із його обіймів: -Дозволь, я відчиню кватирку, ти страшенно накурив і... наміркував. Порівняння, може й незлосливе, його міркування з димом біохеміка образило, але він подумав: «Я повинен тримати себе в руках», і коли дівчина знову коло нього сіла, лагідно промовив: -Ми мусимо пильніш дослухатися голосу розуму й бути сміливі в своїх висновках. Хоч я й кохаю тебе, але для свого чуття теж не роблю винятку. Наше кохання так само старе, як і всі почутrя, -його оспівано вже в безлічі пісень, описано в цілих бібліотеках книжок, і коли б якийсь нерозваJЖ.Ливий літератор надумався змалювати наш роман (вона здригнула) у своєму творі, то, повір мені, всі засудили б його за брак ориrінальности. Марта сумно промовила: - Ти просив мене колись учити тебе не міркувати, але, бачу, я цього не спромоглась. «Вона рада була б зробити з мене цілковитого кретина•, - nодумав молодий професор, але був задоволений, що дівчина на його слова зареаrувала. І вирішив з усякої нагоди підкреслювати їй, як мало нового є на світі. Тим часом йому спало на думку нагадати їй про початок їхнього зближення, тим самим делікатно натякаючи, що воно матиме й свій кінець. І він :--~глибився в сnогади. Дівчина охоче його nідтримала. Але їй це не 258 спогади були, а жива ДІисність, пов'язана з поточною миттю безперервним сліпучим лаицюгом. Вона на відрізняла сьогодні від учора, всі дні їхньої любови були їй одним суцільним днем, одною величною хвилиною, що випала з-під влади часу. Ії чупя доходило тих верІІ..ІИн, коли в новому поцілункові поєднується сила й пристрасть усіх nопередніх, і всі минулі погляди додають очам свого вогню. Нарешті, він сказав, посміхаючись: -А ти й не знаєш, що я про тебе подумав, коли вперше nобачив! - Запевно щось розумне! -Навпаки! Я подумав дослівно: «А она смазливая». -Фу, як пласко! І не міг навіть по-українськи про мене подумати. - Ах ти шовіністка, - сказав він. - Але я й зараз не знаю, як перекласти «смазливая». Погодься, що це слово надто специфічне, тому від перекладу багато втратить. І дозволь тобі, до речі, зауважити, що ти занадто великої ваги надаєш національному відродженню. Та й не ти сама! Люди далеко поважніІІІОго віку, як от частина моїх колеr-професорів, зразу перемінились до мене в ставленні, як я почав читати лекції по-українськи й підтримав кілька їхніх вимог, до національної сnрави дСУ.ГИчних. Виходить, вони цінять мене не як наукового працівника, а як свого національного спільника. Ця обмеженість у статечних і розумних людей мене просто вразила. Бо в оцінці людини не можна наперед висувати другорядну ознаку! яка с ознака національна, а надто в той час, коли р()- 259 зум ставить на порядок денний культуру інтер­ національну. - Але люди живуть не тільки розумом, сказала дівчина. - Про це я завжди сумую, - відповів біохемік. - І мені прикро навіть подумати, що ти мене, може, й не покохала б, коли б я не мав щастя належати до одної з тобою нації. - Не знаю, не знаю, - nромовила дівчина задумано. «Безперечно, мене підвела ще й українізація, моє «енко» дало себе відчути»,- подумав Славенко, але промовив: -Ти живеш, Марто, в сфері старих понять, недостойних уже нашого розуму, на який ти :мало зважаєш. - Єсть, єсть нове! - скрикнула дівчина. - Поперше, наше відродження відбувається в зовсім нових умовах... -Ну, а подруге?- спитав професор трохи роздратовано. -Подруге... А подруге, чому ти, Юрчику, сьогодні заповзявся казати мені самі неприємно­ сті? -У мене справді є прикра властивість казати те, що я думаю,- мовив біохемік, ніжно її цілуючи. - Але мабуть найбільшої неприємности я ще не сказав. Справа в тім, Марто, Ідо мої спроби дедалі більш потребують :моєї особистої присутности... - Ще годину? - спитала дівчина хутко. - Так, Марто! Ще годину я мушу урват-п від наших побачень. - Що ж... я не заперечую,- відnовіла Марта по маленькій павзі. 260 Він потиснув їй руку. -Я тобі дуже вдячний. -Працюй, мій єдиний!- сказала вона піднесено. - Але не забувай мене... Пожалій мене, мені сумно. Він пожалів її і пішов у турботі. Надто легко його плян здійснявся! «За неї не можна ручатися, - думав він невесело. Вона поступається поступається, а наприкінці й устругне якогось коника». Марта якийсь час іще не спала. Відмовитись ще від години було їй тяжко, але й глибокої насолоди зазнала вона з цього відмовлення. Якусь величну й спокійну радість почувала дівчина, постуnаючись своїм бажанням, щоб він міг поступувати, творити, досліджувати ті кумедні речовини, що колись, хай у далекому незбагненному майбутньому, докінчать перебудову людського життя, тепер почату. Своєю маленькою жертвою вона ніби допомагала тому майбутньому наблизитись. Згадавши його думки, що в коханні ніби нічого нового немає, дівчина ображено ворухнулась. Далі й страх якийсь П обійняв. Але вона подумала: «Які дурниці він іноді плете», - і хутко заснула. 261 О, БОЖЕ МІЙ МИЛИЙ, ЗА ЩО ТИ КАРАЄШ ІІ МОЛОДУ? Другого дня вранці Тетяна Нечипорівна, зустрівшись із Мартою в кухні, демонстративно не відповіла їй на привітання. Дівчина майже не здивувалась, так бо відійшла вона від кооператора та його родини після вчораІШІього анонімного листа. Ці сусіди, з якими вона підтримувала ввесь час доброщирі відносини, відразу зробилися їй такі чужі, що турбувати її перестали. Бо одного з дуже корисних у житті вмінь, а саме: вміння ворога гостро й постійно ненавидіти, Марті бракувало геть, і кожен, хто їй зло вчиняв, тим самим від неї відцалявся, обертаючись у порожнє місце, до якого вона нічого не могла почувати. Тобто нездібна була проєктувати свій біль назовні. Але Тетяна Нечипорівна, коли побачила, що її зневага не справляє на дівчину того враження, якого їй хотілося б, дізнала пекушої досади. Найбільше те її смутило, що до свого розпорядження вона не мала хоч будьскільки чинних способів дівчині дошкуляти. Інша річ, якби Марта, наприклад, обід вдома варила й зустрічалася з нею коло плити та примуса, невичерпних джерел колотнечі у вправних господарських рукахІ А так Тетяна Печипорівна марно шукала до- 262 статньої причіпки, щоб полаятись з сусідкою. Продаючи булочки, яблука та чай аматорам лазень, лагідна жінка сушила собі голову нездійсненними плянами помсти. Не дати води? Замкнути відхідок? Але ці заходи важко було здійснити, не буваючи в хаті саме тоді, коли бувала дівчина, до того ж вони мали в собі щось незаконне, а Тетяна Нечипорівна, в доброті душі своєї, якось містично боялася суду. «Така може й у суд подати»,- думала вона. Над усе її спокушало виселити Марту геть зовсім з помешкання, здихатись одним нападом цієї зарази, подлянки, хвойди! З цього приводу вона ухвалила мати нараду з орендарем. Тим часом не стерпівши своєї і Мартиної мовчанки, вона за кілька день несподівано звернулась до дівчини вранці з виявничою промо­ вою: - Що ж це ви, баришня, на чужих чоловіків заздритись почали? - сказала вона яхидно. - Чи може вже хлопців усіх перебрали, що чоловікові жонатому на шию вішаєтесь? Некрасиво, баришня, я скажу даже паскудно таке витівати. Вам, значить, на руку, Що жони ввечері дома немає, так ви перед моїм чоловіком ножку вже одкидаєте? То вам, значить, нічоІо, що я з ним десятий рік чесно живу! Вам, значить, совершенно байдуже, що я всю сім'ю своїм потоr.! годую! Революція все дозволила. Боrа немае! Марта, шо переходила кухонний терен, nростуючи до Махортресту, здивовано спинилась. Потім спокійно відnовіла, знизавши плечима: -Ви збожеволіли! - І вийшла. Тетяна НечипС>рівна розпачливо крикнула їй услід, потр.ясаючи каструлею: 263 -Сама божевільна! Мерзавка! Шлюха! Марта хутко йшла звичним шляхом на Хрищатик. «Яка гидота, бруд», - думала вона, здригуючись. Це вперше за життя вона дістала на себе стільки одвертого цинізмv, брехні й базарної лайки. Сусідка закидала їй не більше й не менше, як злочинну спробу звести свого чоловіка, нікчемного й лихого балакуна, якого вона мала необережність пустити на поріг своєї хати. Щось безглуздіше навіть уявити важко! А проте, цю нісенітну вигадку, цей ганебний наклеп їй кинуто! Дівчині мотороnшо стало від безсоромности, иицости її сусідів. Як, зрештою, мало ще знає вона людей! І що далі робитиме кооператорка? А безперечно, Тетяна Печипорівна щось робитиме! І все тільки за те, що вона покохала, як ніби спокуту прийняти мусіла за свою любов, з~ всі свої мрії, за ввесь запал чуття і все щастя, що вона дізнала. Гадаючи про це, вона мов прокидалась зі сну. «А він ще каже, що в коханні нічого нового немає», - подумала дівчина сумовиrrо. А втім, згадка про нього і"і піднесла від бруду, якого торкнулась. «Мій єдиний, рідний»,- шепотіла вона. До установи вона приЙІІLЛа вчасно, але співпрацівники її- машиністка Ліна й рахівник Ворожій сиділи вже на місцях. За цей час Ліна геть зовсім перемінилася з вигляду- її риси заокруглились, надмірна гострота їх зрівнялась, і, ще недавно негарна, вона зробилася вельми симпатична. ПривітавІІ.ІИсь, як звичайно, Марта теж до свого столу сіла й видобула з шухляди папери. Хвилин кілька минуло в мовчанці. Аж ось Ліна підійшла до Марти, нахилилась до неї й сказала пошепки.: 264 -Ви, товарИІІІКо Марто, мабуть... ще нічого не знаєте? -А що таке? Ліна зам'ялась. -Бачите, мені неприємно про це говорити... Але ви нічого не знаєте, .я дивуюсь... Позавчора була нарада в директора про раціоналізацію апарату... Вже вчора навіть говорили, та ви не чули, певно... А сьогодні вже списки у великій залі вивісиVІИ. Багатьох скоротили... -Отже й мене?- спитала Марта. -Вас .якраз теж... Вибачте, Марто, що .я вам сказала, але .я бачу, шо ви не знаєте... Це велика неприємність, але мо:жна ще подати зая­ ву... - Ну що ви, Ліно, .я дуже вам вдячна. Ви бачите, - додала вона, силоміць nосміхаючись, - .я навіть працювати взялася, ніби .я тут слу'ЖУ· А насправді, виходить, .я вже самозванка. Вона підвелася й вийшла до великої залі, де містилась каса устанGви й бухгальтері.я. Там на розлогій стіні, де не було вікон, вивішувано всі накази адміністрації, постанови місцевкому, плякати, стінну газету. Ось він, той список. Вона почала читати разок прізвищ і спинилась н:а своєму: М. Висоцька, діловодка статчастини. У великій залі було вже повно відвідувачів, цокотіли рахівниці, дзвонили телефони, стояв стриманий і густий гомін робітничого часу. І дівчина тоскно відчувала, що вся ця велика установа, всі працівники її, з якими ше вчора вона була рівна, тепер відразу стали байдужі до неї через те, що прізище її вписано в оцей список. Завтра її забудуть, мов ніколи не знали, хоч во~ на й нічим не завинила. І вся та робота~ шо вона 265 майже рік робила, сунутиметься далі без неї. Хтось інший розгорне сnрави, звіти, листи, їі рукою nисані, відімкне шухляди її столу, візьме в руки її перо. Як чудно це й боляче! В своєму любовному захоnленні дівчина останній час не думала про установу, хоч і ПИJІЬНО в ній працювала, а ось зараз відчула її, як щось рідне, безконечно близьке, як частину свого власного жwм-я. Вона не думала про те, що робити далі, як жити, де шукати нової роботи, а глибоко, з журним nоривом віддалась свідомості свого вигнання. Адже її вигнано, так, так! Коло списка нікого з скорочеЮІХ не було очевидно, Марта дізналась про подію остання. Але підійшов якийсь одвідувач, що, чекаючи черги, уважно читав поспіль усі оповістки. Тоді дівчина відвернулась. «Як ганебно він надо мною помстився! І як швидко», - подумала вона раптом. Щоб не бачитись із співробітниками й не чути собі сnівчуття, дівчина сіла в кутку на лавку. З Безпальком вона доконче хотіла поговорити. І коли постерегла його постать у залі, де він мусів пройти від входу, ще почекала хвилин кілька, потім пішла до статчастини. Безпалько вже сидів коло столу, переглядаючи листування. Підвівши очі на Марту, він глянув на неї запитливо й спокійно. Передбачаючи цікаву сцену, Ворожій покинув рахівющю і вдав, що вивчає відомість. Ліна цокотіла, але стримано, також зосередившись на слуху. - Так ви скоротили мене, Андрію Романовичу? - сказала дівчина голосно й різко. -Не я вас скоротив, товаришко Висоцька, - відповів Безпалько, не зміняючи пази, яка 266 свідчила, що він тільки на мить відірвався від роботи,- а нарада в справах раціоналізації аnарату визнала, uцо в статистичній часТИЕd досить трьох працівників, .якщо відповідно, за моїм проектом, спростити форми справоздашш, а деякі й nросто... -Але чому скоротили якраз мене?- урвала його Марта. - Не хвилюйтесь, товарИіІІІКо Висоцька, з трьох технічних співробітників статчастини вибір, на мою думку, зроблено цілком nідставно. Передусім, товариІІ.ІКа Лісо:в2., .як заявив представник місцевкому, вагітна («Ах, от чо:му вона в останній час так поправилась і nогарнішала», - мель:ки подумала Марта. Ліна застукала голосніше), а рахівництва, uцо провадить товариш Ворожій, ви не змогли б на себе взяти. До того ж і товариш Ворожій, і товаришка Лісова багато давніше за вас працюють в установі, а старим nрацівникам у таких виnадках, .як ви знаєте, завжди дають перевагу. А втім, коли вважаєте своє скорочення за непоправне, ваше право вдатись до місцевкому... - Брехня! -скрикнула зненацька дівчина. - Ви мститесь надо мною! Ви навмисно склали того проекта, щоб мене звільнити! Ви хотіли... ви хотіли надати Махортрестові норма.."Іьного вигляду... - Вона маячить, - nромовив Безпалько здивовано, - Товаршпу Ворожій, дайте там :вс­ ди. Але Марта вже себе оnанувала. Бліда й схвильована, вона уривчасто промовила: - Не треба... Мені не треба ВОДІ-І... До побачення, товариші. ~:"'!~ -'Ul І вийшла з кімнати. Дійшла вже до вихідних дверей, але спинилась, згадавІІІИ, що має одержати за півмісяця ліквідаційних і решту платні. Щоб не вертатись сюди, вирішила взяти гроші зараз. Коло віконця каси була невеличка черга, і дівчина стала позаду. Губи її нервово тримтіли, і цей самовільний дриж, якого вона не могла спинити, збільшував її біль і гіркоту. Бо цей дриж вона почувала надзвичайно виразно, адже все тіло її, крім уст, було нерухоме, холодне, оспале. Ій важко було стояти, важко ступати крок, в міру r.юсувалась черга, важко дивитись. Під тупим нагнітом у мозку вона спроквола думала: «Навіщо я розмовляла з ним? І я кричала... Не треба було цього, не треба!» Нарешті її черга дійшла. - Ліквідаційні, - прошепоrіла вона у ві­ коще. - Ваше прізвище? Голосніше! Висоцька? Тридцять п'ять плюс платні за сім днів сімнадцять- сорок п'ять, вираховань нема, одержуйте: три, чотири, п'ять, два карбованці, сорок п'ять. «Який він байдужий»,- з жахом подумала дівчина про касира. Сховавши гроші в торбинку, вона пішла геть, але хтось узяв її за руку. Вона обернулась -товариш Ворожій стояв перед нею, посміхаю­ чись. - Ну й дивачка ви, Марто, подивлюсь я на вас! Оце гроші одержали та й додому? ЗнаЧJ.-rть, здаєте позицію? Оrаких і треба тому ідолові! А заяву на нього. таку, шоб аж шкварчало! - Я не хочу, - відповіла вона, й~ 268 Ворожій вийшов за нею на сходи. - Чекайте, nобалакаємо, - казав він. Що ви з ним nанькаєтесь? Я сам nосвідчу, nобий мене Бог, nосвідчу, як він на вас nоглядав. Це ж скандал буде, ви розумієте! От, ідоляка! Він же залицявся до вас? Може й додому приходив? Марта мимоволі кивнула. -От так штука! А свідки є, що приходив? Тут свідків до зарізу треба! -Ні... я не хочу... цього бруду,- сказала дівчина гидливо. - Оце вже безхарактерність! Тут можна показательний nроцес устругнути, а ви йому, сукиному синові, nоnускаєте! його rрубовате співчуття зворушило Марту. - Дуже вдячна вам, але... не треба, - промовила вона, nодаючи йому руку. - Ех, ви ж, інтеліrенточка, - сказав Ворожій з жалем. - За такими тільки й живуть такі чорти... Ви, коли хочете, навіть права не маєте замовчувати таке діло. Шкода, шкода! Але вона мовчки потиснула йому руку й поволі вийІWІа сходами на вулицю. Було вже зовсім: теnло, вона розстібнула коміра. Ранкові події геть знесилили її, а теплінь nовітря додавала їй стоми. Ії думка nлуталась між кооnератором і Безпальком, від одиого тікаючи, щоб потрапити на ішпого. Оrже, вона не служить! Що ж далі робитиме? А що робити їй не було чого, вона рушила просто додому. В кімнаті сіла на стільця й сиділа довго, не роздягаючись, з торбинкою в руках. Раз-у-раз згадуючи про все, що сталося, дівчина тужно хитала головою. Цей рух заспокоював її, при:к:о- 269 лисував, і вона, скинувІШ1 нарешті пальто, лягла й відразу заснула. Прокинулася від струсу. Професор Славенко енерrійно будив П. Прийшовши о дев'ятій годині, він здивовано переступив поріг темної кімнати й побачив дівчину одягнуту на ліжкові в міцному сні. -Он-як ти мене чекала! Заснула з нудьги, - казав він. Я ледве тебе розбуркав. - Ох, що зо мною? - прошепотіла дівчина, прочунявшись. - Вибач, Юрчику! Я сплю, мабуть, з дванадцятої години. -Ти хвора? - Ні, любенький, я цілком здоІJQва... Яка ганьба, отак заснути! Але не дивись на мене хвилинку, я трохи опоряджуся. Він глянув на неї, заспану й розкуйовджену. «А вона не така вже й «смазливая», - подумав він, відвертаючись. Сьогодні біохемік обміркував докладно nля~ ни свого майбутнього житгя. Щоб застерем-и себе надалі від любовних несподіванок, він твердо виріІ..ШШ негайно одружитись. «Котре лихо менше, те й вибирай»,- подумав він цілком nідставно. Яка грубезна помилка була, що він того зимового буряного вечора звернув свою пу-ть від будинку, де живе Іран, до Мартиної халуm1! Але мусів мислити спокійно. «Нераціонально було б шукати когось іншого nерше, ніж удатися до тої, з ким справа була вже цілком налаrсджена. Я мушу спробувати вернутись, це буде найраціональніше, бо тоді коло l':ЮЄЇ легR'сваж~ ности таким робом замкнулося б у вихідній тс~ці. І тільки коли Ірен не відгукнеться :на :мое 270 зверташІЯ, я муситиму- леле!- шукати іІШЮї tжінки до одружіння!» Тому він наnисав сьогодні й відіслав поштою такого листа (російською, звичайно, мовою): «Глибокошановна Ірено Степановно! З незалежних від мене і для мене прикрих та несподіваних обставин я не міг останній час відвідувати Вас і втратив Ваше, таке приємне й дороге для мене, товариство. На щастя, ці обставини вже минулись, не лишивши наймеюnоrо сліду, і радість моя була б цілковита, якби Ви дали мені дозвіл знову Вас бачити. Я нетерпляче чекатиму Вашої відповіді, від якої залежатиме багато що є в моєму житті. Вам щиро й глибоко відданий Юрій Славенко». Покінчивши з листом, молодий професор привітав себе за розважливість і пішов на побачення з дівчиною в тому піднесеному настрої, з яким наймит добуває терміну немилої роботи. Сон дівчини видався йому дуже неввічливим. «Я стільки про неї думаю, а вона спокійнісінько тим часом спить», -казав він сам собі, курячи цигарку. Нарешті Марта причепурилася і, підійшовши ззаду, ніжно оповила йому шию руками. - Любий, єдиний, коханий, - шепотіла во- ва. Він гладив їй руки, що з'єднались у нього на rрудях. - Коханий, любенький, - шепотіла вона, nриrортаючись, - однісінький, милий, незабутній Юрчику! 271 «Яке це все старе!» - подумав біохемік, притискуючись головою до П щоки. Але спитав: - Чому ми сьогодні спали через цілий день, Марто? Дівчина сіла йому на коліна. - Це тому, - сказала вона, - шо в мене вранці була тисяча й тисяча неприємностів, і я стомилась, страшенно стомилась... - Неприємності справді стомлюють, мовив Славенко. - Зужиття психічної енерrії під час хвилювання відбувається надзвичайно інтенсивно і, звичайно, зовсім недоцільне. Чи хвилюватись, чи ні - становища це не змінює, навпаки, заваджає розв'язувати його силами розуму. З цього погляду хвилювання треба визнати за явище хворобливе, якого мусимо так само стерегтися, як, наприклад, застуди. - Але як не хвилюватись, коли тебе, наприклад. скоротять з посади? - Хіба тобі це трапилось? - Сьогодні вранці. - Ого, це велика неприємність. Що ж ти думаєш робити? -Що? Як звичайно в такому становшці: nіду на біржу. Вона говорила про своє скорочення дуже весело, недбайливо, з посмішкою, щоб якнайменше його стурбувати. Але замовчати й цю неприємність їй здавалось неможливим, надто коли він застав П сонну. - Одначе, ти не дуже журишся, - сказав він. - Але в мене єсть ти і... досить добра ква~тrі­ фікація! - Л навряд чи зможу тобі допомогти, - по- 272 сміхнувся Славенко. - Кваліфікація - далеко певніша річ. -Мені не так страпnю, як прикро. Розумієш, неприємно, коли тебе вигнали. - Яка ж причина твого скорочення? - О, причина тобі сподобається: раціоналізація апарату! - Ти не помиляєшся, Марто, - сказав біохемі.к. - Це єдина причина змін у побуті, яку я цілком і беззастережно визнаю. Раціоналізація, в якій би формі вона не виявлялась, є руйнування старих звичок, безглуздих традицій, шкідливих забобонів, що передали нам у спадок минулі, нетямущі покоління. Тобто раціоналізація, широко взята, як загальний процес нормалізації людської праці й людських, найінтимніших навіть відносин, є поступ до вшцих :житгєвих форм, побудованих на принципах розуму. Тисячі консервативних чутгів, цілий отой звір, що сидить і ричить у нас, обурюються, скаженіють від клітки, в яку запроваджує їх розум крок по кроку, день-у-день, невпинно й систематично. І я щасливий, що живу в ту добу й у тій країні, коли й де розум гостро Протиставлено всьому кволому, нікчемному, чутгєвому, чим так шедро обдаровує нас природа. На моє глибоке переконання, поняття раціоналізації, як я її розумію, цілком покриває поняття комунізму. Вони тотожні, це той самий процес, названий з різних поглядів. Звичайно, втратити посаду прикро, але не забувай, що раціоналізація: є єдина достойна причина скорочення. - От я і вдостоїлась, - сказала дівчина. - Ти в іронічному настрої, Марто. 273 - В якому ж настрої можна бути, коли тебе зраціоналізовано? -В настрої свідомости події,- сказав Славенко, цілуючи П.- Так, як я, Марта,- додав він. - Спроби мої розгортаються дедалі більше, вони забирають увесь мій час, і я змушений тобі сказати, що нам доведеться ... - Ще годину? Але що ж тоді лишається? скрикнула дівчина в жахові. Він затримав ії в себе на колінах. - Розважливости, Марто, спокою! Тобі важко, я знаю, але мені важко так само... Ні, я гадаю, що недоцільно було б зменшувати наші побачення ще на годину. Далеко краще буде заJІИІІІИТИ те саме число годин, але бачитись через день... - Через день? - прошепотіла дівчина. А потім зовсім не бачитись? - Навіщо ти робиш такі хапливі висновки?.. Але ж ти не заперечуєш, що я повинен працювати? Вона мовчала. Тоді він сказав лагідно: - Твої висновки передчасні. Але коли б нам і довелося колись розлучитись, я гадаю ми повинні були б зробити це без зайвих плачів та вболівань, без усього того старого, я сказав би - непристойного для нової людини. Ти подумай, у скількох піснях оспівано розлуку, і ти зрозумієш, що ми нічого нового не змогли б додати до цієї безлічі... - Перестань, перестань! - крикнула дівчина. І припавши до нього геть, просто звиснувІІІИ на ньому, вона тихо засміялась, уже голосно~ рвучким, судорожним сміхом, всуміш із етоrоном і зойками. Тепер він уже казав їй злякано: 274 -Перестань, Марто! Що тобі? Чуєш, пере­ стань! І пригноблено думав: «Я знав, я знав, що ці історії будуть! Ах, чорт бери, яке безглуздя!» - Слухай, Марта! - казав він, шарпаючи її. - Перестань nлакати! Так не можна! Ну, що я такого сказав? Адже сусіди почують! Марто, перестань! Згадка про сусідів зразу протверезила дів­ чину. - Я... я... не буду, - прошепотіла вона, за­ хлинаючись. Вона підвелась у нього з колін, утерлась, пішла спроквола до ліжка й лягла. За хвилину й він ніяково пересів до неї та взяв за руку. - Ти не розумієш мене, - промовив він гірко й ображено.- Наука, Марто... - Знаю: вона вимагає жертов, - відповіла дівчина тихо, і він не знав, чи серйозні в неї слова, чи глум. - І я згоджуюсь, - казала вона, прихилившийого до себе.- Це серце, Юрчику, нерозумне серце заплакало... І потім стільки неприємностів... Ні, ні, Юрчику, те, що ти казав, не неприємність. Я знаю, шо так треба. Я, непомітна, скорочена дівчина, розумію, що ти мусиш працювати. Ти будеш працювати для майбутніх поколіннів... вони не знатимуть мене... але я з тобою. Я люблю тебе, і я рада, що... шо... ми не будемо бачитись шодня, а ти натомість працюватимеш. Ти зробИІІІ, я вірю, людське життя кращим, вільнішим, а коли б ти знав, як я хочу, щоб люди були гарні, добрі, веселі, щасливі... Славенко був майже зворушений. -Марта, ти зрозуміла мене!- сказав він. 275 І penrry вечора дівчина почувала себе, як перUІИм вечором кохання. Другого ж дня кінець Мартиної службової кар'єри був уже відомий ії сусідам. А що безпосередні відносини між родиною кооператора й дівчиною зовсім урвались, за nосередника тут виступила фрау Гольц, що здивовано запитала Марту, чому вона вдома перебуває робочого часу. Сором не дав дівчині признатися до свого вигнання, і вона досить спокійно заявила, що виріnІИла покинути посаду й має готуватись до іспиrrів на курси чужоземних мов, щоб вступити на них восени. Це пояснення сусідка по-своєму витлума­ чила: -На утримання, значить, піІІШа, - сказала Тетяна Нечипорівна. - Што ві говоріт, ах большой скандалІ скрикнула чеснотлива фрау Гольц. - Ви самі, Амаліє Генріховно, подумайте, - казала буфетчиця, - навіщо їй, розпутниці, працювати місяць за шістдесят карбованців, коли вона за вечір, може, червонця візьме, дома сидячи? Це ж не то, що ті нещасні проститутки, які, знаєте, в дощ і в холод по вулицях бігають - вона собі знайІІШа дурня, та й скубе його по­ троху. - Ах, cтpaunri скандал! В Германія так не бівайть,- зідхала фрау Гольц. - І в Германії вашій так бівайть, нема що хвалитися. Скрізь, кажу я вам, єсть отаких баламутниць, що ради шутки вам сім'ю розорить... Тільки що в нас їм попускають, раніш хоч Бога трохи боялися, а як тепер Бога впразнили, так нема ім упину. 276 Так розважала в кухні Тетяна Нечипорівна з nочуттям власної гідности, але дуже голосно, щоб Марта все в своїй кімнаті могла nочути. І вона чула. Але турбувалася найбільше не за себе - найбільше вона боялась, щоб оскаженілі сусіди не образили якось Юрія, коли той увечері приходить. Це побоювання знову мирило ії з тим, що біохемік nочав навідуватись до неї через день. А втім, сама того не відаючи, Марта прислужилась до освіження звиклого й нудного nодру:жнього жwrrя: своїх сусідів. Тепер Тетяна Нечиnорівна, вернувІ.І..ІИсь увечері з лазень, улаштовувала Давидові Семеновичу сцени ревнощів, які й кооnератора дуже розважали. -Що вона, :може, знову до тебе nідсиnалась? - nитала вона. - Скажи мені краще nравду, Давиде, хай я знаю, бо буде гірше! - Богом nрися:гаюсь, Тетянка, що з тоrо врем'я:, як обрізало! - охоче виnравлявся кооnератор.- Тебя вона боїться сильно. Конешно, якби я схотів... - додавав він хитро. - Схотів! Ах ти зрадник nаскудний! Одним :миром ви цсі, nрокляті, мазані! Вам тільки спідницею зашурши... А ти знаєш, що б було? Смерть була б! От їйжебогу nридушила б! - Ти можеш! Ти можеш, Тетянка! -Так не доводь же до гріха! А ввечері, поклавши дочку спати, вони ніжно сиділи, обійнявІІІИсь, згадуючи молодість, що воскресала їм ту мить, згадуючи свої nерші зустрічі й слова, шо колись одне сдному казали. Роз'ятрені в любій сварці, їх nриспані від часу й звичности nочутгя nрокидались голосно й бурх­ ливо. 277 - Всіда любив тебе, Тетянко, і всіда любитиму! - казав кооператор у захваті. А вона, вклавши його коло себе на ліжко, пригортаючи його міцно до свого м'якого збудженого тіла, гладила його по обличчю рукою й шепотіла: -Які вуса в тебе, Давиде! Таких вусів тепер рідко й побачиш... Але новина про Марту- утриманку, про Марту- підложницю й ледащо незабаром потонула в ще більшій і несподіваній новині, що розітнулась по помешканні радісним громом: кооператор Давид Семенович Іванчук дістав, нapenrri, посаду! Кооперативна організація «Аtроном» вирішила поширити свою діяльність, тож товариша Іванчука запрошено на роботу, на дрібну посаду аrента для купівлі набілу, але все ж на справжню посаду з постійною платнею, відрядними, добовими, і довгому та нудному безробі'М'Ю кооператора настав отак щасливий кі­ нець. Ввесь дім узнвся незвичайним рухом. Давид Семенович раз-у-раз виходив до кухні й розповідав новину, додаючи до неї щоразу нові деталі. Тетяна Нечипорівна варила парадний обід; Ада, з намови фрау Гольц, яка теж брала участь у родинному святі, піднесла батькові букет фіялок, шо вже продавались на вулицях. І тут же в кухні кооператор голосно розводився про свої дальші пляни. - Ні, ти, Тетянко, кoнeunro служби не бросай. Дочка в нас уже велика, можна сказатибаришня, а потом і час такий. Жити воно важко, нема де правди діти, тільки я проти того, шоб власть лаяти. Яюцо ти чесний, власть про тебе 278 не забуде, і от .я, приміром, получив должность. Єсть, конеІ.Шіо, й такі, що їм і служби не треба, самі кидаюrь, но ми чесно звикли хліб їсти, і власть це розуміє. Но не за тим .я совітую тобі, Тет.янко, служити, щоб rрошей більше було, я: на rроші не жадний. Це для тоrо, що женщині тепер така путь, щоб служити, робити нарівні, щоб було рівноправіє і звільнення жінки. - Служити:му, Давидку!- щебетала Тетяна Нечипорівна, .як весияна пrашка. - Вкупі приробля:ти:мемоІ А щоб з нашої дочки щось путнє було, казав він далі врочисто, - щоб вона не виросла, боронь Боже, .якимсь ледащом, которих і шукати далеко не треба, .я от прошу вас, Амаліє Генріховно, до Ади за гуверньорку, а за nлату ми зійдемось. Фрау Гольц радо nоrодилась, але з однією умовою- .яю.цо та пані, що приходила сюди, шукаючи родича, порекомендує її десь, то вона не зможе їй відмовити, бо то nані незвичайна, вона розмовляє по-німецьки, .як нЬмкен.я з Германії, .як сама фрау Гольц, і вони зразу дуже заприязнилися. В злиденній уяві старої дівчини випадкові одвідини пані професоравої набували феєричноrо й містичноrо відтінку. -Ну, там побачимо, - сказав Давид Семенович лагідно. - А тим часом ви будете воспитувати Ад;ку на все добре і, головне, вивчите їі німецького язика. О, це большой я:зик! -скрикнула в захваті фрау Гольц. Toro ж дня кооператор урочисто відімкнув nарадний хід у будиночку й наліnив на вхідних дверях клапоть паперу, де акуратними й вели- 273 кими літерами написав: Давид Семенович Иванчук. Сотрудник Кооперативного Союза «Агроном». Великого клопоту завдало йому полагодити систему ржавого дзвінка до смикання, але ві~ зрештою його направив і під ручкою знадвору наліпив меншого вже nапірця з категоричним наnисом: «Звонок толькок Д. С.- Иванчуку». Оформивши таким чином своє зовнішнє становище, Давид Семенович nішов увечері з ДОЧКОЮ ДО кіна. Але Тетяна Нечипорівна навіть у вирі роДИШІИХ радощів своїх намірів щодо Марти не кидалась. До того ж гадана відмова дівчини від nосади давала їй до рук дуже зручну зброю. І невдовзі по обіді до дівчини завітав сам орендар, колШШІій домовласник і садівник, якому Марта щомісяця акуратно сплачувала n'ять карбованців комірного. Це був статечний і огрядний чоловік із чорною бородою, що надавала йому ще більше nоважности. Говорив він стиха, солодкувато, намагаючись зразу зачарувати розмовника своєю мовою. Він попросив дозволу сісти й зробив хвилин на кілька вступ про тяжке становище орендаря, про величезні видатки на ремонт, якого вимагає комгосп, і про податки, що nравить фін­ відділ. - Держава наша неумсренна, - сказав він, задоволенно підкреслюючи останнє слово. Вона якби підпилює сучок, на якому сидить. Ну, та це не нашого розуму діло,- додав він, nосміхаючись. - А коли з нас беруть, то й нам треба брати, що ж поробиш! От і ваша кімната, можна сказати - иrість квадратів, на два вікна, теnла, сирости ніякої, а ІІЛати n'ять карбовшщів, як на 280 сміх. -Тепер мені й п'ять важко платити, бо я безробітня, - сказала дівчина. - Це я знаю. Та тільки хіба з самої служби тоди живуть? - А звідки ж у мене ще гроші? - спитала Марта, спаленівши. - Ми в інтимності не торкаємось... В цьому суд розбереться, якщо треба буде, - сказав він з посмішкою, від якої дівчина похолола. - Тепер, знаєте, називається чоловік безробітним і на біржі записаний, особенно жеюцини, а в са­ мої... -Це вам сусіди сказали! Все це брехня, брехня! - І сусідів покличемо в свідки, якщо треба буде, - сказав орендар спокійно. - А на мене ви не кричіть, бо я теж як крикну, то з вас мокре піде. А щоб без крику, то для вас, як для старої квартирантки- тридцять карбованців. Мені сорок з руками дають, знаєте, яка скрута тепер із помеІШСанням. Дівчина приголомшено :мовчала. Він спитав: - То як же - будемо сватами? - Я виберусь, - відповіла вона нарешті. - Жалько... хорошої людини завжди жалько. Ну, та вам видніше. А коли ж виявляти вас скажете? - Через... через місяць. - Годі з вас і два тижні, це законний строк. Виходить п'ятого мая... Так ви заяву, значить, тим числом черкніть, щоб я був певний. Вона мовчки написала йому заяву, і орендар попрощався з нею дуже ласкаво, побажавши їй всього найкращого. 281 ВЕСНЯНО! НОЧІ ВСЕ В САДУ ШЕПОЧЕ, ВСЕ ЛЮБИТИ ХОЧЕ... Тепер дівчина мала досить гулящого часу: один день зовсім вільний, а другий - до пізнього вечора, аж до дев'ятої години, коли її коханий, нарешті, приходив. Коханий - це слово було вже для неї замале. І взагалі слова не було, лише відчуття якогось нестямного піднесення на думку про нього й заразом якоїсь сонної тиші. Якщо на початку любови біохемік не здавався їй надто реальним, якщо раніш її часто змагала нісенітна уява, що він є тільки витвір її мрій, то дедалі більше вона спізнавала його, засвоювала його в усіх його словах, у всіх його рисах та дрібницях, і він поволі зробився їй єдиною дійсністю, що існувала в світі. А тепер ця його дійсність ще посилилась від навали гидких і болісних нещасть, що її зненацька спіткали, і в'яскравилась від тих жертов, що вона приносила його науці. В своєму звільненні, в ненависті сусідів, у вигнанні з помешкання вона вбачала одну причину, що збурила на неї людей, а самелюбов свою. Тим то всі нещастя свої вона також потай любила, попри розпач і тугу, що вони їй нагонили, любила їх зовсім несвідомо, як неминучі й поправні наслідки, як достойне обрямлен- 282 ня Гі горіння. А оті поступки, відмови від годин і днів побачення, вчинені заради нього й nрийдеІШІЬого щастя людей, геть зовсім довершували її любов, ба більше- здіймали в ній жагучий nорив до самозабуття, до цілковитого само­ зречення! Оці саме почуття ворушились у ній того дня, коли дівчина прокинулась після розмови з орендарем і одвідин біохеміка, якому вона про розмову ту нічого не сказала. Ій хотілось хоч кілька годин nобути в затишку! Огже, цей день у Юрія Славенка був щодо дівчини вихідний. Згадка про нього сповнила дівчину радісним сяйвом. Сьогодні він цілий вечір працюватиме. Сьогодні він творитиме, о любий! А завтра ввечері nрийде до неї. Але згадка про орендаря вернула її до прози. Мусить вона, нарешті, nочати нпорядковувати свої справи, nохитнуті до основи у двох найважливіІІІИх напрямках: nосада й помешкання. Грошей, що вона одержала наприкінці, і тих, що вона трохи. заощадила на зимове вбрання, мусіло їй вистачити на nівтора-два місяці з умовою скоротитись у всіх видатках. Але справа з nомешканням різко nогіршувала її становище під усяким поглядом. Звичайно, вона мала колишніх подруг, взагалі знайомих дівчат і жінок, з якими останній час не бачилась, - до них належало їй негайно вдатись. Але два тижні! За такий короткий термін вона навряд чи могла на щось надіятись. «Даремно я дала йому заяву»,думала вона. Та заразом почувала, що інакше зробити не могла. Звісно, вона могла б боротись за свою кімнату, могла б боротись і за nосаду, 283 навіть знала закоЮІі способи, до яких треба взятись, і, безперечно, взялась би до них, якби тут не було заплутане її чуття, П «інтимність», як висловився вчора орендар. І це паралізувало її відпорну дію. Дико було б їй, справді, доводити, що скорочено її не з раціоналізації апарату, а з любовної примхи підтоптаного зава, і що з кімнати її женуть за гадану спокусу літнього сусіди! Ії любов була б, здавалось їй, споганена, тож вона мусїла хилитися. Тому Марта, хоч як їй не хотілось навертатися ще раз до втраченої установи, дістала передусім довідку про своє звільнення й узялась на облік на біржі, де їй за кілька день призначили перекваліфікацію. Пообідавпm, вона вернулась додому й вирішила, що насьогодні з неї клопоту досить. І своїм звичаєм узялася за книжку. Але література діяла тепер на неї чудернацьки. По всіх книжках - романах, віршах, драмах, оповіданнях,- через сторінку-дві Гі очі надибували на слово «кохання», що її просто ображало. Любовні переживання, поцілунки й жага героїв завдавали їй розпачу. Бо в словах і виразах закоханих, у їхній поведінці, в описах любовного захвату й хвилювання, у всіх тих шепотах, ласках, стискапнях серця і рук мимоволі і з жахом пізнавала своє чуття і свої мрії. Як і в неї, відбувались уже раптові зустрічі, що розцвітали зненацька пристрасним коханням, як і n неї захлиналась душа від божевільного пориву; як і вона, схилялись дівчата в міцні й свавілІ,:ні обійми, як і вона, віддавались вони з тугою й страхом. Як і вона! Як і вона! Хіба іЮІІИм не доводилось збуватись посади через любовні інтриrи, хіба іншим не трапля~ 284 лось з помешкання вибиратись через обмову й підступи відкинутого чоловіка? Так само! В кожній книжці вона знаходила тепер ту чи ту свою рису, ту чи ту подібну ситуацію, що ранили їй серце, ті самі посмішки, наївності, і болісно, гостро почувала, що коли б вибрати з усього, про кохання чи з приводу нього написаного, по шматочку звідти і звідти, то всю її любов, таку нову й незрівнянну для неї, можна було скласти з тих уривків до найдрібніІШ:Іх деталів. І це гнобило її, руйнувало зрадницьки ту підвалину, на яку тепер більш, ніж коли, вона хотіла спер­ тись. Похмуре й дратівниче було її читання з того дня, як біохемік кинув їй у мозок підступну думку про заяложеність кохання. Сама того зразу не помітивши, дівчина її притьмом у собі затаїла, щоб обмислити й спростувати до кінця. Жодні слова не западали ще їй так глибоко, вся захоплена її душа повстала на них, як на лютого ворога. Немає нічого нового! Адже тоді всі її мрії були б марні, нікчемні, мілкі, ввесь nорив був би смішний і недолугий, якщо нічого нового вона не створила там, де шукала неспізнаного й неповторного. Нічого нового в її коханні! Але ж тоді нічого виключного в її чутті, яке вона над усе поставила, в якому втілила свої надії і нестямний запал, нічого свіжого в тих nоцілунках, шо вона віддавала, як частину себе, і радісні слова, що шепотіла - це тільки луна була б слів уже сказаних і зужитих! Невже замість nрокласти новий і невідомий шлях, вона йшла битою стежкою, де мільйони ніг уже лишили свої второвані сліди? «Не можна думати про це, це страtшю», - казала вона сама собі, а все ж думала, як 285 тільки лишалась насамоті в кімнаті. І її романтичне серце сурми.ло голосну тривогу. Спочатку ці думки виглядали, як прикре непорозуміння, що вона мусїла негайно розв'язати. Але чим більше звільнялося в неї самотнього часу, тим більше вони їй опирались, щодня міцнішаючи й заплутуючи П тугіше в свою мережу. Неначе вона отруту в собі носила, що дедалі швидше в їй розпросторювалась. Марта змагалась. «Звичайно, люди люби..ли, тільки не так», - бадьорила вона себе. Та література дуже хутко доводила їй противне: люди не тільки любились, але й любились та к . Вона зробилась щоденною відвідувачкою бібліотеки, вона читала тепер завзято й уnереджено, порівнюючи та вишукуючи, спинточись подовгу на разючих прикладах подібности, і з жахом знаходила частину себе в кожній любовній історіі. А скільки їх проходило перед П очима! Навіть у творах, від її теми далеких, у творах соці.яльних, революційних, пригодницьких, так чи так точилось кохання, одноманітне, побудоване з тих самих цеглин, як і її власне. Виходить, воно не тільки явmце старе, але й скрізь та для кожного неминуче! Як вона цього раніш не знала? «Я закохалась, бо мусїла закохатись, кожна дівчина мусить закохатись»,- думала вона при·rоломшено. Вона не тільки відчувала по-старому, але й повинна була так відчувати. І в свідомосrі цього була їй більше небезпека, ніж у втраті посади й помешкання. Звичайно. коли в і н приходив, ці думки розлітались від першого ж його слова, від звуку його голосу, від дотику його руки. Як спnавжній чарівник, він самою появою своєю вскромлював 286 страшних духів, від нього викликаних. У його присугиості було все нове, а коли він відходив, та сама непевнісrь її осідала. Проте її пристрасть у цих катастрофічних сумнівах здобувала збудної поживи. Ії любов міцнішала, загострювалась. у власному самовикритті, і дівчина, втрачаючи одні ілюзії, нестямно прагнула витворити інші. На уламках колишніх мрій вона викохувала нові надії, в ній зароджувалось і зростало бажання якось виверІІІИТИ це старе почутгя, що її геть заполонило, увінчати його, давезне, новим невмирущим вінком, вчинити подвиг у своєму ко­ ханні. Того дня, прочитавши ще один зухвалий роман, Марта пригнічено відсунула книжку. Гіркота nоняла П геть усю. Відразу їй на думку спали Гі власні слова, промовлені колись у піднесенні: «Я хочу так, як у романі»! І справді, вона любила, як у романі, її хотіння достоту здійснились. Але яка туга, глум і ганьба були в цьому здійсненні! Так, як у романі! Чи ж могла доля з неї гірше насміятися? І дівчина думала тепер про кінці любови: нечисленні й усі їй відомі: одружіння, злелюблення одної сторони й обопільне вичерпання, шо вибvхає сварками, докооами й nоокляттями. Шо з цих трьох можливостів найгірше? Вона обміркувала їх, почерзі і кожне почерзі здавалос"f., їй найгіршим. Вона в розпачі бачила, шо кохання не кінчається, а вироджується. Справді. шо спільного з коханням у нудному хатньому володінні, ня.~иваномv шлюбом. або в нvдьзі покидання. абn nre в лихій. дріб'язков;й ненависті знелюб.лених? І нев·же її любов, П ясну неосяжну любов теж чекає одна з цих гидотних кінці- 287 вок? А безперечно! Бо навіть у неї, мрійниці, сподіванок на вічність чуття не було. Отже, вона мусїла негайно щось учинити, щоб спинити романну течію свого кохання, довершити його якимсь виключним, небуденним кінцем. Мусїла на щось зважитись. Це рішення достигало в ній, виростаючи з глибини її чуття. з розпачливого шукання новини, з усіх прикрощів і нудьги останніх, збурених на неї днів. Ії стомлена й намучена істота знову взялась гарячковим, жагучим рухом, знову nередчуття неможливого повстало в ній, як і першими, ще несвідомими хвилинами кохання. І знову радісне пестливе хвилювання, любовна туrа й щасливий біль розчинили її в собі, налили їй серце густою, повільною кров'ю. В цій насалодній млості тіла й душі її намір невпинно окреслювався. Та коли він став перед нею, геть визначений, дівчина відчула, що задихається. Тож вона хутко підвелася, вдягла пальто, капелюха й вийшла на вулицю. Чи не страшного марення вона зараз дізнала? Чи хоч дрібка можливого є в тій божевільній думці, що її опанувала і вжахнула. Але надворі з першого ·ж подиху свіжим і теплим повітрям Марті nовернувся спокій. Вона пішла своею Жилянською вулицею до Пролетарської, рівної та довгої, і звернула в неї. Вечір стояв лагідний, тихий, і дівчина якось зразу відчула, що весна вже настала, ось nрийшла до неї несподівано, непомічена в nригодах та окремішності її життя. Вона забула про весну, але весна про неї не забула! І дівчина була вдячна за це м'яке тепло, за густу вогкість сталого снігу, за невиразний дух набряклих дерев і за су- 288 цільну, волохату nелену неба, що її на заході місяць викладав примарним сріблом. Вона тихо йшла вперед, вона гуляла, спочивала. Вільна від трамваїв та автобусів, ця широка вулиця виглядала ввечері затишно й родинно. Користуючись теплом, старі жінки й чоловіки сиділи коло rанків на стільцях і лавах, плетучи тиху розмову; хлопчаки на пішоходах гуляли в громадянську війну, в червоних і білих, у матросів, комісарів і бандитів з усіма належними розстрілами; дівчатка, стовпившись, голосно верещали, підстрибуючи, і скр1зь паходжали nари, найрізноманітніnrі пари юнаків і дівчат, сміючих, сумних, говорючих, замислених, прудких і стриманих, захоплених і неуважних. «Які вони сліпі»,- думала Марта з жалем і заздрістю. Hapelii1'i вона вийшла на вулиці, вже їй невідомі, дрібні, колінкуваті, де люду було менше, а весна ближча і дбайливіша. Потім опинилася зразу на головній вулиці, серед світла й юрби, і скрізь ніби знаходила підтримку, кожен крок звільняв її від вагання, додавав їй сили вчинити намір, великий намір її кохання. І вона відчувала весну в собі, переймалась її власним надпоривом, у якому раз-у-раз шепотіла: «Так і зроблю... завтра зроблю». Ходила допізна, не почуваючи стоми, й додому вернулась щаслива: Гі плян був розроблений до подробиць. Другого дня, чекаючи Юрія, вона зодяглась так, як того вечора, коли він прийшов був до неї в завірюху, щоб потім приходити щодня. Ту саму сукню наділа, ті самі панчохи та черевички взула й, дарма, що в скруті, грошей не поІ.І.D{одувала. щоб купити флякон того самого одекольону «Конвалія». Навіть лямnу накрила серпан- 289 ком. В дзеркалі бачила своє обличчя, змарніле й схудле, позначене двома темними смужками під очима, але воно також здавалось їй тим самим, бо .вона думала захоплено: «Зараз він прийде, і я все зроблю. О, коханий, він і не здогадується!» Біохемік прийшов вчасно, про думки Мартині справді не здогадуючись, але маючи свої власні думки, що забарвлювали в чорний тон його настрій. Сьогодні він одержав нарешті відповідь від Ірен, дуже коротку: «Заходьте, я рада буду вас бачити. Ірен». Якщо зміст відповіді цілком задовольнив його, дуже nорадував і зняв з нього турботу про майбутнє, то сама форма її листа його геть здивувала: лист був наnисаний по-українськи! Яким сnособом з Ірен могла зробитись українка? Цього він не міг збагнути. «Всі побожеволіли з цією мовою», -вирішив він кінець-кінцем. А проте цей факт не був йому неприємний, десь там якесь чуття в нього потіІІІИлось і ворухнулось. Він був навіть трохи заінтриrований, отже тим більш йому хотілось завітати до Ірен якнайшвидше. До того ж з учорашнього дня, в зв'язку з дослідженням нунклеоnротеїдів людського тіла, молодий професор з двома своїми асистентами перейшли на сувору наукову дієту. Вже сам із себе цей режим у живленні суперечив витратам енерrії на кохання, а найголовніше - вимагав цілковитого спокою і душевної рівноваги. бо всяке хвилювання, видима річ, збочує норма.Тhний процес розпаду клітин, отже й nозначаFться на сечі, яку біохемік мав аналізувати. Всі ці of5... ставини до уваги взявши, Славенко вирішив. шо момент nрипинити будьякі зносини з -rdвч:~.;.иою оце настав. Підготовну до цього nрацю - змен- 290 шити години nобачення й звільнити nочерзі день ..._ він уже щасливо докінчив, тож лишалось зробити тільки останній крок, і всій справі кінець. Та хоч логічно ця схема виглядала дуже струнка, в практичному застосуванні її він побоювався несподіваних ускладнень. І це його нервувало. Парадне вбрання на дівчині зразу впало йому в очі, бо в процесі зближення Марта для себе й для нього непомітно змеІШІИла дбання за зовніnті прикраси: під усяким поглядом, духовним і тілесним, любов знецінювала її одежу. - Де це :ми зібралися? - спитав, цілуючи її. - Зібралась піти з тобою погуляти. Ми ще ніколи не гуляли вдвох... ходімо, любий? -Ох, Марто,- мовив біохемік, сідаючи,коли б ти знала, як стомлює :мене nраця... - Знаю, Юрчику! Але сьогодні підемо... Зроби цей раз для мене! Згода? Вона палко його умовляла, nідкреслюючи слова «сьогодні», «цей раз», і він нарешті згодився. «Може nід час прогулянки матиму кращу нагоду поговорити з нею», - вирішив він. Тихий і теплий вечір зустрів їх надворі. Густа весняна імла запинала ліхтарі кошлатими колами. - Де ж ми nідемо? - спитав біохемік. -Л поведу тебе... Ось так, нагору. Вони пішли Тарасівською. -Ти почуваєш весну, Юрчику?- спитала дівчина, nригортаючись. І щоб не сперечатись, Славенко погодився, що весну він почувае. - Це дивний час, час чудес, - казала дівчина. - Ну, хіба не диво, що на деревах з'являється листя, nотім цвіт?.. Трава виростає з зем- 291 лі... Була холодна земля, а от трава виростає, проліски, суниці. Це так незрозуміло! - Навпаки, - сказав професор, - буJIO б незрозуміло, якби трава й квіти не росли, коли змішоється нахил соня1шюї орбіти. - А чому змінюється нахил у сонця? - Ти міркуєш, як дитина, Марта, - сказав біохемік роздратовано,- Чому, чому! Наука дитячими питаннями не клопочеться. В темряві коло муру Ботанічного саду дівчина раптом обійняла його й почала цілувати. - Любий, єдиний... Юрчику, - шепотіла вона. -На вулиці, Марта!- сказав він ображено.- Нас можуть побачити! -Хай бачать... але тут нікого немає. «Вона шаліє від весни, як це недоречно»,подумав біохемік. - Кажи мені про свої спроби, - сказала Марта. Ця тема могла наблизити його до суті справи, і він охоче почав: - Я зараз працюю, як ти знаєш, над дослідженням нунклеопротеїдів людського тіла. Ці півбілкові речовини, шо входять до складу наІІІИХ клітинних ядер, належать до найскладні.ІІ.ШХ частин живої матерії. Як об'єктом сnроб тут доведеться користуватись сзмим собою, бо нунклеопротеїди людини й тварини нетотожні, як нетотожня й діяльність органу, вирішального в цих дослідах, а саме печінки. Бо безпосерел:нього приступу до них ми не маємо, тож мусимо вивчати їх у результатах їх розкладу, які знаходимо в нашій власній сечі, якщо тебе це не об­ ражає. 292 -О, ні, кажи далі! Це ж спроби мого імени, Юрчику, пам'ятаєш, ти казав? Він потвердив, але заразом подумав, що казав їй чимало дурниць. Проте, розповідав далі дуже докладно, які втомні ці спроби·, на яку сувору дієту він тепер засуджений, якого абсолютного спокою йому треба, шоб довести їх до кінця. Дівчина стискувала йому руку, вона шепотіла: «Як гарно! Яка я шаслива!» - бо в ту мить, слухаючи про його роботу, почувала його невимовно близько. Так пройшли вони коло похмурого будинку колиІШІього Університету й далі Володимирськоюдо Хмельницького. НареІІІТі він спитав: - Де ж ти ведеш мене? - До Андріївської церкви. Ти там був ко- ли? - Ні, я не ходжу до церкви. Навіть не знаю.-.. ах, це та, шо має незабаром завалитись? -Кажуть... Я в ній теж не бу.па, як і в ніякій церкві, але коло неї - іноді. Там гарно. Широчезними залізними сходами вони увійшли на тахльовану паперть церкви, що стояло щільно над урвищем горба. Потім досить ву.зьким проходом між церковним муром та балю · страдою вийшли на північний бік її, шо стримін над прірвою. Простора плошадка поза 11; церІ(ВИ була теж тахльована, і їхні ~роки дзвінко nролунали в порожнечі цього відлюдного закуп{у. - Подивись, як тут гарно! - прошепоті."Іа дівчина в захваті. -Так... звідци все якось чудно виглядає,nробурмотів біохемік. Просто внизу. не досягаючи рівРя їх ніг. були дерева, -якийсь сад чи занедбаний серед 293 міста гайок. Напроти, в далечині, lШ1рока, налита повінню смуга Дніпра ледве видніла в імлистому мороку. Ліворуч рівний і плаский Паділ, праворуч круте згромадження Печерську світились безліччю дрібних вогнів. Вітер подув на них з ріки, але повільний і теплий. -Як я .люблю такі місця,- мовила дівчина пристрасно. - Здається, знаходиш у них себе всю... Отак ходиш скрізь, і ніби полишасш там трохи, там трохи себе, а тут, у такому місці, все полишене наче вертастьС'я до тебе, і ти знову вся ціла... Вона казала, притиснувшись до нього міцно, віддано, навіть злякано, казала зовсім тихо, хоч він розбирав усі і"і слова, які дівчина шепотіла йому майже на вухо. Він почував її вагу на своїй руці, і ця вечірня прогулянка, і весь їі шепіт здавався йому до кінця безглуздим. Церковна озія 47), що в мороку виглядала похмуро й таємниче, так само справляла на нього неrативне враження. «Якесь середньовіччя!» -думав він. -Та й саме це місце давне,- казала вона. - Колись тут були тільки ліси та яри, страІШіа дичина без стежок, без людей. Звірі дикі тут бігали... І от на цій горі, Юрчику, поставив тоді хреста Андрій Первозваний... Знаєш, що він ска­ зав? - Не знаю... чи, пе:Еtніше, забув, - відпn.він Славенко зовсім негостинно. Але Марта неначе слух:lла тільки себе. - Він сказав, що тут буде місто велике славне... Як давно це було! І потім справді т-ут 47) Озія - величезна будова (слово, що ввійшло в літературву :мову з лівобережних rовірок:). 294 заклалося місто, поволі зростало, і от ми живемо в ньому... Хіба це не чудно? -Ти віриш у пророцтва? - Ні... може вже пісJrя того, як місто збудовано, склали цього перекя.за... Але леrенда гарна, Юрчику! Леrенда така xoponra, що в неї хочеться вірити! Вона замовкла. І він теж мовчав, насуплено думаючи: «Сказати їй за}.·ііЗ, що мусимо розлучитись, так вона ще плигн•.1 туди в nрірву!» -Так у коханні, Юр'-1·--tку, нічого нового немає? - спитала вона рап'І: ,м. - Не тільки в кохан!~.і, Марто, - почав він, збадьорівши, - але й у :·кодному людському nочутті. Доводиться просто дивуватись... -А ти глянь,- урвала його дівчина,скільки вогників перед нами! І скрізь, де горить вогник, там є кохання. Які різноманітні люди, є такі суворі, поважні, а всі вони бувають закохані... Навіть важко повірити, глянувши на нього, а він закоханий... І ти nіди вулицями, піди в кі. но, в театр, піди на доповідь, і ти побачишскрізь, скрізь кохання! - Ти кеnсько бачипr. Певніш, бачиш тільки одну сторону речей. Праці, яка справді є скрізь, ти не помічаєш. -Я бачу, я все добре бачу... Але ти не розумієш мене, Юрчику! Ти дивишся на все по-старечому - не ображаєшся на мене, ні? Може ти маєш рацію... Ап.е так хочеться бути наївним і гарним, трохи І-Н-*~ віть сліпим... Бачити все кращим, ніж воно є, вірити в щось нове, в якесь щастя. Прок:ид.а:rJrсь уранці й співати... Лягати спати і мріяти... Так хочеться, Юрчику! Не можна багат-о ду·:;v!аТУf... 295 От, усі, отам, кохають, не думаючи, і їм хороше... А ти сказав мені, я почала думати... - Я зовсім не хотів... - Ні, ні, ти правду казав! Я думала, я чwгала, - нема нічого нового. Вона схилилася грудьми на широке кам'яне поруччя. - Схились коло мене й обійми мене. Ближче, Юрчику! Такого вечора хочеться зробити щось неможливе... таке, шоб лишилося на все життя, щось нове, безконечно гарне... Щоб потім, коли згадати, було тепло, як сьогодні, щоб у спогаді була весна... Марта замовкла, і він почув, що вона трем­ тить. -Ти плачеш?- спитав він. Вона ще хвилину помовчала, потім відповіла зовсім спокійно: - Ні. Мені трохи холодно. - Так, тут занадто свіжо. Ходімо додому. Дівчина не перечила, і вони пішли сходами вниз. Всю дорогу назад Марта пригнічено мовчала, і Гі настрій мимоволі заражав його. Та й власні він мав на те причини. Що дурнішого могло бути, як ця прогулянка під церкву, над якесь февдальне урвище! В ХХ столітті, в добу розуму, це є непрощенне й дике збоченн.я. І поті~ оці солодкі наївності про весну - вуха в'януть, їх слухаючи! «Гімназистка, справжня гімназистка»,-- думав він обурено. Але найбільше обурювався на себе, шо за весь час не спромігся оповістити їй про розлуку. В душі професор дюто кляв себе за слабодухість, і всю надію поrла, дав на решту побачення, уже в кімнаті. йому 296 навіть найраціональні1Ш1М почало здаватися закінчити кохання там, де воно й почалося. -Ти внезвичайному настрої сьогодні, Марто, -мовив він нapenrri, коли вони підходили вже додому. - Все мені незвичайне сьогодні, все, прошепотіла вона. - Здається, ніби вперше бачу тебе... вперше йду цією вулицею... Аж ось я й дома... Але ти не підеш до мене, Юрчику! - Чому? - здивовувавен він. - Ще не пі­ зно. - Ніколи не підеш, - казала вона вже голосно,- ми ніколи вже не побачимося. - Ти їдеш десь? - спитав він. - Ні, я житиму тут... Не розумієш? Ще місяць, ще два, хай рік, два роки, і хтось з нас розлюбить... байдуже хто. Ми будемо сваритись, клясти, дурити один одного, і буде ганебний старий кінець, як старе було й наше кохання. Хай хоч кінець буде новий. Прощай, Юрчику! -Чекай,- сказав він спантеличено.- Ти зовсім не береш м е н е до уваrи! -Тебе? О, мій любий! Беру, беру!.. Тебе більше, ніж себе. Ти працюватимеш... для великого, нового світу, для майбутніх людей, які житимуть краще за нас. І я буду з тобою, завжди з тобою, але тільки як спогад... бо ти ще любиш мене. Ти ще любиш, тому будеш згадувати про все, що було... і тобі буде гарно. Я також... Мені ще хотілося поїхати з тобою туди, де я народилась, ходити з тобою вдвох, взяти вночі човна, nоїхати далеко й купатись там... . -Я, правда, не вмію плавати,- пробурмоТІВ Славенко. 297 - Or, бачиш... Хоч я навчила б тебе... Але я боюся, що це буде запізно... боюся кожної хвилини, що ми ще вдвох. Раптом ти розлюбиш мене несподівано! Ні, ні! Я думала. Іди. Так треба. його дивував спокій, з яким вона говорила. І він почував себе перед нею хлопчаком, якого nовчають. його повчають, що за нісенітниця! - Я розумію, чого ти хочеш, - почав він, -навіть визнаю тобі рацію. Але це поважна справа, яку не годиться розв'язувати коло хвіртки, по-дитячому. Я пропоную піти до тебе й докладно .все обговорити. - Ні. Ніколи, - сказала вона. Він почував ії піднесення, але воно його принижувало. А втім, вірячи твердо в своє красномовство, професор побоювався, щоб у дальшій розмові з нею якось противолі не похитнути П наміру. Це було б уже зовсім безглуздо. Тому вирішив своєї зверхности тут не доводити. - Ти жорстока, Марто, - сказав він. Але я розумію. Того, що ти боїшся, я боюся так само. - Я знала це! - скрикнула дівчина. - Юрчику мій єдиний, я знала це! Яка я щаслива! -Хай буде nо-твоєму, -провадив він nонуро й тужно. - Хай буде... Прощай, Марто. - Біохемік хотів поцілувати П, але вона відхилилась. - Ні, це було б... як у nісні! Руку можна. Він nоцілував П руку дов~ поцілунком. - Це все, - сказала вона. - Прощай, я люблю все, що ти робитимеш. Не пробуй поба-" чити мене, це буде боляче, але згадуй про мене, Зараз я хочу цілувати тебе, бути з тобою, але я йду. Любий, єдиний, коханий Юрчику, прощай. 298 Вона nовернулась і зникла. Він сказав їй услід: - Прощай, Марто. Але ще .якийсь час стояв. Чув, .як вона відчинила й зачинила двері. Отже, він вільний? Але такий сnосіб розлуки здавався йому просто бридким. «Вона пошила мене в nерсонажі XVIII століття, в .якісь Дон-Жуани, чорт бери!» - думав він, ідучи додому. Далеко краще й сучасніше було б, .якби він виклав усі nричини, з яких розлука неминуча, nояснив би їй усе гаразд, а вона, поплакавши, погодилася б. І навіть лягаючи спати, відчував іще прикрість. . Але вранці молодий професор, хоч і не переставав визнавати Мартину поведінку за геть нераціональну, своє становище визнав за цілком певне. Чи не однаково, .як саме дійшлось до того, що він хотів? Не процеси важать, а наслідки. До того ж, те дівча вган.яє за ілюзіями, хай мас їх! Зрештою, все обійІІШось прекрасно, він вільний, це основне, і дурень він був, що вчора якось інакше до цього поставився. «В мене є рештки сантиментальности», -подумав він. Цілий день професор завзято працював і передусім закінчив статrю про наслідки попередньої серії спроб, почату оце недавно вільними від побачень вечорами. Беручи під увагу роботу американського вченого, що з іншого nриводу торкнувся, хоч і подібно, його теми, Славенко свою статтю писав по-англійськи, щоб саме в Америці її видрукувати. Потім відповів на півтора десятка задавнених листів, кожен з них стереотипно починаючи: «Високошановний Колеrо, тяжка хвороба стала мені на перешкоді своєчасно»... і т. ін. Hapenrri о восьмій годині ввечері надів чорного костюма й рушив із візитою до професора Маркевича. Цей відомий фахівець-терапевт кінчив якраз пити вечірній чай у родинному колі й тихо віддавався спочинкові в кріслі коло столу. Дружина його, шо жила тепер у нескінченній тривозі, обмірковувала завтрішнє меню; Ірен перетирала чайний посуд тонким білим рушником. Поява біохеміка, якого провела до їдальні сяюча Пелагея, подіяла, як раптовий сполох. - А, от хто нас зовсім забув! - скрикнув професор. -Добридень, добридень! Чудово! Але хто ж приходить, коли самовар уже погас? - Його можна підігріти, - мовила Марія Миколаївна, якої пальці від хвилювання тремті­ ли. - Хочете чаю, Юрію Олександровичу? спитала Ірен. - Дуже хочу, але, на жаль, не можу, відповів Славенко, посміхаючись. - У зв'язку з спробами, які я тепер проваджу, мені довелось самому перейти на сувору дієту, з якої чай ви­ ключено. К бісу науку, якщо вона касує чай! скрикнув терапевт.- Це ви, молоді, все вигаду= єте. Передусім, треба нормально живитися й :жити. - Я цілком з вами згоден, професоре, ~ сказав Славенко. - Тільки сказав би, що ми rювинні жити не нормально, а нормалізовано. Нормальність є наслідок традиції, нормалізація ознака поступу. В моєму випадкові з діет-ою т-р~~ диційну норму порушено заради норми вищого порядку, а саме- в ім'я наукової роботи, Це є раціональне порушення, яке нічого спільного не зоо має з різними ганебними збоченнями, яким ми часом несподівано nідnадаємо і які штовхають нас назад у безrлуздий романтизм. На nревелике лихо, треба визнати, що наш розум не завжди ставить цим зухвалим вистуnам чу'М'я належний опір. - Але вони nереборюються в nроцесі життя і розвою,- мови..ла Ірен. -Чудово, я згоден,- сказав nрофесор. Славенко вдячно rлянув на молоду госnодиню, радіючи її відnовіддю. «Вона ніби відгадала мої думки», - nодумав він. Марія Миколаївна мовчала. Вона могла б тільки сказати біохемікові: «Яка пара з Ірен, яка пара!» - але сказати це було б незручно. Юрій Олександрович розnовідав іще :з ~Іjвrодини про свої спроби й наслідки, яких він сподівається, nотім звернувся до Ірен. -Чи не були б ви ласкарі пограти? За цей час я зовсім не чув музики. - Залюбки. Але раніш я хочу rtoю.l:lrtти в..1.м щось таке, що може вас nотішити. ~І;...ошу ~о моєї кімнати. Я nокажу вам пару симпіІтичпих ведмедиків. - Цяцькових, сnодіваюсь? -Не цяцькових, але в усяк~)му pa::Ji скля- них. - Слава Богу, слава Богу, - прошепотіла Марія Миколаївна, коли вони вийІШІи. - А як я вистежив його тоді, Марусю! не можу забути! - сказав професор. - Але в ме-­ не ще дві візити. Чудово... Тепер nошесть черевного тифу, доглядай пильно, щоб усе ми..і1с-сь ок­ ропом. 301 За ввесь час знайомства біохемік уперше зайшов до Ірен у кімнату, і витончений, теплий порядок у ній вразив його. Він схвильовано почував пухкий килим під ногами й думав: «Як гарно буде тут спочивати по праці!» - Ось мої ведмедихи, Юрію Олександровичу,- мовила Ірен, подаючи йому два вироби старовинної української гути. -Я не здогадуюсь про їх призначення,сказав він нерішуче. - Ах, сором! Це ІЖ посуд ваших предків. Сюди наливали вино й пили його ось із цих ча­ рок. І вона показала кілька синьо - фіялкових скляночок одного з зедмедиками віку. -Вони нагадують лямпадки, на них позначився релігійний дух доби, але й самопевність ваших предків - собі й Богові вони наливали приблизно в однаковий посуд. А ви якої думки про це скло? -Я про нього тої думки,- сказав Славенко, - що посуд моїх предків був нераціональний. Всякий посуд повинен передусім бути зручний до життя. Цього не можна сказати про цих покарлючених ведмедиків... Але ви, Ірено Степанівно, я бачу, цікавитесь старовиною? - О, старовина тепер у великій пошані. І в мене справді зібралась уже чимала колекція... Початок її збірки й нахилу до старовитtних речей належав до минулого часу ії «першого заміжжя», коли вона від свого милого діставала коштовні подарунки. Такого походження була й каблучка з великим діямантом, що блищала в неї на руці, плетена гадючкою обручка старої 302 французької роботи й камея з витонченим римським профілем у неї на грудях. - Подивіться, - вела вона, показуючи на етажерку.- Тут порцеляна, майоліка, брондза... Ці хінські статуетки надзвичайно давні... А ось знову ваше рідне- старі межигірські вироби, які я недавно придбала... Я трохи грабую татка на це безділля, але справді, воно того варте. Професор біохемії дивився на рідкощі, і його погляд спинився на хінських та гіндуських божествах, що нагадували людський відбиток у ввігнутих і опуклих дзеркалах. -В одному я згоден дати давнім перевагу, -сказав він,- це в тому, що вони краще вміли відтворити ницість людських інстинктів. Але в цьому ніяка їхня заслуга, бо вони жили виключно цими інстинктами, навіть поклонялись їм, утіливши їх дуже влучно в лостатях цих божків. Подивіться пильно на :цj. потворно витягнуті й потворно сплющені фігурки! Хіба не вособлена. в них уся бридота й ганьба нашого чуттєвого шаленства?.. Так, ці ідоли ще живуть у нас, ще порушують іноді чистоту нашої думки. Ми вже повалили їх зовні, але в собі ще до кінця не викорінили. Тепер, не зважуючись уже виступати в своїй голизні, ці ідоли надівають личини мрій, безумних солодких поривів і бунтують нашу кров, що повинна спокійно живити мозок. Таким способом вони досягають заповітної своєї мети - похитнути віру в наш розум... Я повинен одверто сказати вам, Ірено Степанівно, - мовив він схвильовано, - ІЦО останній час переживав щось nодібне. Це nозначилось не тільки на моїй роботі, але й на мисленні. Облудно виправдуючи свою власну кволість, я nочав зоз був добачати щось непереможне в людській консервативності, похитнувся в певності щодо науки, .як абсолютної перетворниці людської психіки. За цей час я висловив більше дурниць, ніж сказав розумного за все життя. -Не картайте себе,- сказала Ірен.- Це просто данина молодості, .яку ми всі так чи так сплачуємо. - Я не хочу сплачувати данину перебуткам нашого варварства, .якої б прекрасної назви вони собі не прибирали, - сказав Славенко. Тому .я такий вдячний вам за вашу відповідь. Своїм товариством ви рятуєте мене,- додав він ніжно.- Ваша відповідь додала мені сили... хоч вона й здивувала мене трохи, власне, мова П. - Але .я так само здивувалась, коли довідалась, що ви почали викладати по-українському, - сказала Ірен, сміючись. - І своєю відповїдцю не хотіла дисонувати... -Але на лекціях .я ·виконую rільки обов'я­ зок! - Тільки обов'язок? - перепитала вона. - Безперечно, - відповів він твердо. - Я не шовініст передусім, до того ж не забуваю, що російська мова рідніша нам. -О, я теж ставлюся до українізації без великого захоплення! Але коли вам захочеться помріяти про ваших славних предків, .я зможу бути вам за розмовницю. -Ви жінка великого розуму, Ірен,- сказав Славенко в захваті, і схилившись, поцілував їй руку, .якої вона йому не відняла. 304 И ЛЮБОВЬ ЗТО ТОТ ЖЕ КАМИН, ГДЕ СГОРАЮТ ВСЕ ЛУЧШИЕ ГРЕЗЬІ... Три перших дні дівчина прожила в солодкій і тихій нестямі. Свідомість, що вона вчинила щось надзвичайне й незрівнянне, ввесь час її збуджувала, переймала щасливим трепетом її душу, колисала її думки, як ніжна й монотонна музика. А втім, цими днями вона ще схудла, ще зблідла, шкіра її впрозорилась, очі потемніли й збільшились. Щастя виснажувало її, легка nовсякчасна стома була в її сповільнених рухах, у збляклому погляді, у млявих, ніби змушених словах. 'Урочистість з'явилась у її вигляді, надхненна усмішка на устах, що беззвучно відбивали палющий захв~т її єства. Коли досі вона жила, як у романі, то теnер nочала жити в казці. Фантастичні, яскраві сни., де мінилися їй гарячі фарби серед полів із стрункими обелісками, де її nідхоnлювали й несли хвилі небачених морів, де віяв жагучий вітер nустелі й легка прохолода вечірніх гаїв, теnер сnовнювали її ночі, і вранці дівчина nрокидалась знесилена, зачудована цими видивами, що проти них весняне сонце надворі здавалось туманним і сірим. Але в ін не наснився їй ні разу. Часом Марта брала його цидулку, що він написав колись, чекаючи її, і покинув nотім на 305 столі, - єдину матеріяльну річ, що від нього заnишилась, вдивлялась у напис його літер, його слів і читала сама собі: «Марто, я схиляюсь перед твоєю мудріс110 в коханні. Нікого я не любив так, як тебе, та й загалом не любив. Любив - це замало. Жив тобою, мислив тобою. Ти перша й остання, ти єдина, Марто. А тепер я йду назад у ту сірину, в ту похмурість, з якої ти мене викликала. ПрОІЦай, Марто, ти велика». Цей лист не мав підпису - він не встиг тоді підписатись, бо вона якраз надійшла. Але й так вона почувала й о г о в кожній літері, почувала силу його кохання, втілену в цих рядках, і свою силу над ним, свою велику любов. Цей лист, залишений тоді з геть іншої нагоди, здавався їй тепер одержаним допіру, був ніби віщим листом, де відгадано й стверджено її майбутній вчинок. Але не в сірину, не в похмурість вернувся він! Та любов, що ще невичерпана лишилась у його серці, огріє і прояснить його путь, надхне його думки до потужної творчости. Ій здавалось тепер, що його наука тотожня з Гі поривами, що він тільки здійснює те, що вона в своєму серці накреслила. Він досліджує бі.лш;;:-1 це таємниче твориво життя. Білок! Щось біле, чисте, легке, як мрії, як прийдеnmість людська= сти, що для неї він невсипуще прg,цюе! Думаючи про це, вона так яскраво ту прийдешність почу= вала, немов жила вже в майбутніх століттях тим жи'n'лм, яке він створив і якому зпійс!-і-итись вона своєю любов'ю допомагала. В п:то м:}f"М~ вона глибоко й несхибно чула той по:кл:их, п:ю він думкою до неї зараз посилає, чула ласкаві й пристрасні слова, що він Уй шепоче дРсn., Cv"1'..!YIO= чи за нею. І вона йому відповідала. lVIiж ІХ -,..:у- 306 шами, яких взаємне прагнення було їй найвищою правдою, нав'язунався отакий дивний, таємний зв'язок, і дівчина почувала тепер, що справді створила незламне й вічне, відмовившись тимчасового, купивши ціною дійсних ласк, що мусіли погаснути колись, цю витопчену невмирущу ласку, що завжди над нею пробувала. І все здавалось Марті страшенно давнім. Три дні, як вони розлучились? Ні, три вічності відтоді минуло! Сусіди, нарешті, дали їй спокій. Тетяна Нечипорівна, довідавшись, що дівчину виселено, вважала свою помсту за довершену й у кухонних розмовах із фрау Гольц згадувала Марту вже в минулому часі: була, мовляв, така крутихвістка. А сам Давид Семенович увесь час був у службових відрядженнях, і останніми днями вона бачила його мельки раз чи двічі. Та коли й здибалася мовчки з своїми співмешканцями, то тільки легке здивування її брало, немов тіні якісь повз неї nроходили, тіні нешкідливі, але чудернацькі. І всі ті люди їй такими тінями здавалися, ввесь світ якимсь трохи примарним, відсупутим і маленьким. Тільки себе почува.."Іа вона дійсною, тільки нескінченний порив до нього~ його ві тtпов;дь і його далеке існування. А втім, своїх житrьових інтересів Марта не занедбала. Вона зразу ж пішла no знайомих} дивуючи їх своїм хворобливим виглядом, і в одної колишньої подруги, теnер дружини молодого адвоката, здобула дуже корисні вказівки щодо по= мешкання - виявилось, що знайома тієї подРУги бажає найня"m комусь вільну кімнату. А.~е даючи дівчині до знайомої листа, подруга с:каза~ ла: 307 -Ти страшенно бліда, Марто. А втім, до лікарів не звертайся, вони нічогісінько не тямлять у наших справах. Найголовніше, гуляй надворі якнайбільше, і при першій же нагоді закохайся сторч головою. Ця порада видалась дівчині найбільшим глумом, який вона колись чула; вона твердо заявила, що почуває себе чудово, й пішла з листом, що мав розв'язати її житлову кризу. На Садовій вулиці в окремому будинкові, одноповерховому, але чималому, її привітно зустріла поважна дама. Так, кімната вільна є, тільки чи придасться вона? Цей будинок належав колись комусь значному, якомусь великому промисловцеві, шо займав сам із родиною всі дванадцять кімнат, крім кухні й помешкання про прислугу, що було в півпідвалі. Тепер цю житлову площу розподілено між п'ятьма родинами, а ш.о дванадцятеро кімнат були розташовані зовсім у іншому пляні, то їх довелося геть переплянувати, поробити перетинки, виділити довгий і темний кори~ор, щоб кожен пожилець міг мати безпосередній nриступ до свого житла. В наслідок такого переопрацювання в північній стороні будинка виник чудернацький закуток, сажень завширшки й чотири завдовшки, з одним вікном, ле верхня ряма була забита диктом. Тому рідке північне світло не сягало в другий край цієї довгої клітини, де завжди стояв холодний присмерк. Електрична лямпка звисала з стелі на грубих дротах, а замість груби при стіні влаштовJ.по незграбну лежанку з бляшаними дверцями. Кольору шпалерів у такому освітленні годі суло достоту визначити. 308 І дівчина зразу погодилась. Ій байдуже було, де жити. Цей морок її навіть потішив. «Тут .я буду сама, сюди ніхто до мене не прийде»,думала дівчина. І давши п'ять карбованців завдатку, вона заявила дамі, що з першого травня перебереться. Не забула так само Марта й на перекваліфікацію піти - щоб віддаватись своїм переживанням, вона мусїла жити, тобто служити й заробляти гроші, отже її практичними діями керувала не так життєва, як трансцедентна логіка. Показавши перед комісією свої вмілості, шо й саму її дуже здивували, - так бо здавалося їй, що вона нічого не вміє,- Марта Висоцька була залічена під літеру А, тобто посаду мала дістати в першу чергу. Це було четвертого дня, чи краще - четвертої вічности від створення П нового світу. Заощаджуючи пильно свою готівку, дівчина брала тепер на обід день першу, день другу страву в своїй їдальні. А по обіді читала, звичайно читала! Якби бібліотека видавала абонентові необмежену кількість книжок шодня, дівчина могла б спожити за вечір три й чотири романи. Алt:. мала щодня тільки один, а ше до одної бібліоте~ ки записатись не дозволяли їй кошти. Тож читала вона навмисне повільно, щоб заповнити вечір, іноді перечитувала ше раз усе слочатrі:у або окремі, найбільш вподобані м:сця. Тепер.- р.:;згортаючи книжку, Марта ніби кидала виклr-пr усій історії літератури й людського коха~нн! Пі~ еля кожного прочитаного роману вона u1t:: .~:'JіИGше, ще сп'яніліше свою вИІПість псJчува.пн, бож ніде нічого под1бного на свою любов, на їі незрівняний кінець не знаходила. Ніхто ще І::с .Л:іС бив так, як вона! Про що пишуть романи? Про дівчат обдурених, зраджених, про дівчат одружених наприкінці й щасливих від цієї нісенітниці, словом про відомі їй буденні кінці, яких вона боялась і яких уникнула. ПрочитавllІИ половину книжки, вона думкою прикидала, хто кого зрадить, хто з ким побереться, і рідко коли nоми.лялась! До нудоти одноманітне було людське кохання, .але кожна історія його іще раз доводила їй, яких високих і нових щаблів вона в своїй любові осягнула. З почуттям гордощів та nеремоги над всесвітнім шабльоном лягала дівЧШІЗ спати й бачила ті променисті сни. Добираючи собі лектуру, вона орієнтувалась найбільше за назвою, відповідною до своєї теми. Отак їй до рук трапила того дня п'єса Ібсена «Комедія кохання», яку дівчина своїм звичаєм почала читати повільно. Але від дії до дії зростала Гі тривога й заразом швидшав темп П читання. В п'ятій дії її очі вже стрілою мчали по рядках, а душа сповнювалась жахом і нудьгою, як від раптового падіння в незглибну прірву. Дедалі голосніше билася їй кров у скроні, дедалі міцніше стискувзлись її уста, та вона трохи не застогнала, наприкінці читаючи надхненні слова дівчини Сванrільд до Фалька, з яким розлучалася в ім'я чистоти свого кохання: 310 Весни розкішної ми діти, Фальку, й осінь навісна, туману і сльоти пора нудна, коли замовкне соловей співучий в твоему серці - ця пора причинна весни розквітлої змінити не повинна. й зима смертельна свій мороз давучий не мусить кинути на наших мрій буяннями не дамо цвіт нашого кохання прибити, збридити це весняне тепло, хай чарівне помре, яке жило! Це ж свої власні слова, свої власні думки й почуття вона бачила тепер перед собою, і ввесь Гі порив та марення ту ми'N» ніби відходили в написане, лишаючи її порожню, покалічену, принижену. Всю складноту своїх таємничих почувань, своїх надій і намірів вона зразу впізнала в цих жорстоких рядках, що відбирали їй право на її багатство. З кожним прочwrаним словом вона руйнувалась, убожіла, оберталась у жебрачку, і щире золото її мрій перемінилось на нікчемне череп'я. Ії немов викрито зараз, на злочині спіймано, пишноту з неї здерто, і в лахи, в ганчір'я одягнуто на глум та посміховисько! Ії невимовне вже хтось інший почував, усі її надзвичайні слова були вже сказані перед нею, все нове, що вона гадала створити, давно вже викладено у віршах. І вона, знемагаючи від туги, читала далі: Тепер своє .я діло доконала вогонь поезії надхнула я душі твоїй І Лети! До перемоги мчи, соколе мій, а Сванrільд - пісню лебедину проспівала!.. Ці рядки справді забриніли їй лебединим співом, ба більше - похоронним дзвоном над Гі запальним, наївним прагненням до нового й незрівнянного в коханні: в тому, що вона пристрасно чинила, теж нічого нового не було! Ту ніч Марта· Висоцька кепсько спала. Найголовніше, той радісний зв'язок, що ·вона між со- 311 бою та коханим своїм увесь час почувала, раптом зрадницьки урвався. ФалІlІИвий у своїй основі, витиорений у засліпленні, у хибному відчутті новини, насправді не нової, цей примарний зв'язок перестав існувати ту мить, коли всохло його живильне коріння. Тепер, коли згадувала про нього, на неї вже не паІlІИло тепло, не віяв тремтячий легіт, не линула прозора хмарка забуття. Тепер у темний льох трапляла її думка й тікала звідти геть, холодна, чорна й вогка. І серце їй стискувалось тепер від жалю, що, погнавшись за химерами, вона втратила дійсне. Вона ж могла б іше бути з ним, може й довго, дуже довго бути- хто зна, скільки часу тривало б їхнє чуття! Адже люблять роками. А так вона відтрутила його задля божевільної мрії, що розвіялась зразу, як дим над жалюгідним згарищем. Він був би ще коло неї! Якби був оце зараз! Вона розповіла б йому, сміючись, дурну історію свого шукання новини, призналася б щиро до своєї помилки, і він промовив би спокійно: «Я не раз казав тобі, Марто, що марна річ шукати чогось нового в людських почуттях. Доводиться тільки дивуватись, що люди ХХ століття не можуть цього гаразд утямити. Але розум, я певен, переборе зрепrгою ці нерозв'l.жливі пориви і марнотратству людської енергії бул;е покладений край». Скільки рації в цих суворих словах, що їх вона своїм nрикладом хотіл1. -похитнути! І вони сміялися б укуnі, nрочита.ли: б разом ту n'єсу, що розвінчала і-і, і вона cvaзana б йому, шо нічого немає нац дійсне, хай кщJо'пн:·, хqй вимушене й шабльонове, але справжне й живе! Але його коло неї не було. Вернуn-з:сь до 312 нього, покликати його, написати? Викреслити з життя ці чотири безумні дні, ці чотири вічності страІШІої омани? І раптом ці вічності видались їй короткою миттю, одною тільки миттю маячні -так ніби читаючи ту «Комедію кохання», вона й собі щось nодібне уявила! Так легко нав'язати ще ларвану ниІГку! І заразом важко, неможливо, ганебно вертатись назад, сnростовувати свої слова, жебрати nродовження. Може якраз зараз, nокінчивши з роботою, він віддається спогадові про неї, кличе її тихим шепотом, як тепле видиво, як свою мрію - надхненницю, і раптом своїм поворотом вона, мов злочинниця та, знищила б цей скарб його душі... Ніколи! Хай думає, о єдиний, що знайшов з нею щось нове! Геть уночі вона тривожно залрімала. виснажена й розбита, а прокинулась квола. немов і зовсім не спала. Вихопити з хати їй не хО'Гі.лось. ннпворі ніби холоп бvв. і вона, загорнувшись у хустку, ходила по кімнаті, стеналась іно rr,i з нудьги, сідала на хвилину й знову ходила. Потім узяла в руки «Комедію кохання» і дивилась на неї, вже не читаючи. З жалем думала, що була ставила життю надм;рні вимоги. Бо є ділянки в ньомv. де нічоrо нового не створитп і не треба творити. ле мvсиш користvватисп ланим. без великих налій і великих поривів. Є шляхи в житті обов'язкові. позначені віковими стовпами, шляхи вvзькі й невибагливі. якими маеш іти покірно. І може тільки в кінці 1'х. - неминvчr1х, як с"Vtеоть і наропження.- починаються шитюкі, гіллясті роздоріжжя з тисячами стежок. з безконРчним незаймqним лнном. ле можна вперше пройти. Але кохання туди не належить. ЗІЗ Ще вчора дівчина нікого не nотребувала, зачарована собідостатнім маренням, а сьогодні їй уже хотілось бачити людей і серед них когось близького, гарного, щоб розповісти йому, не таячись, про все, що вона зазнала. І вислухати співчуття, пораду, знайти в комусь nідтримку й заспокоєння! Це бажання зростало в ній і почало кінець-кінцем її мучати. ПочувІl.ІИ в nорожній кухні Адині кроки, вона відхилила двері й промовила: -Добридень, Адо! йди но до мене гуляти! Дівчина пильно на неї nодивилась і ·відповіла розважливо: - Нет, я не могу с тобой играть, паnа сказал, что ТЬІ развратная. Марта в жахові відсахнулась. В цих словах дівчини вона раптом відчула всю гнітющу дійсність свого становища - що не має посади, що сусіди її ненавидять і що має вибиратись з помешкання за якийсь тиждень. І згадала майбутню свою кімнату, яка видалась їй теnер труною, де вона мусить лягти живою. Туга, дедалі ширшаючи, її обіймала. Надвечір несподіваний стук у двері nерелякав її, і до кімнати зайшов Льова-соробкопівець, із бурцями, але вже без кожушанки, яку змінив на ньому весняний лейбик. Кілька разів він nриходив чатувати до Махартресту наприкінці робочого дня, і не побачивши Марту серед службовців, що виходили після праці з ус·ганови, вельми збентежився й виріІl.ІИв нарешті навідатись до неї додому. Розпитувати в Махартресті він посоромився. Кілька nриnущень кр)і'Тилося в його голові, а найбільше одне- що !v1арта віддалася заміж за Славенка й тому покинула по- 314 саду. В усякому разі, він мусить nересвідчитись особисто - від цього залежали nляни його дальшого життя, хоч він і не уявляв їх іще виразно. «Може якщо вона заміжем буде, я від неї звільнюся»,- думав він схвильовано. - Льова! - скрикнула дівчина.- Ви nрий­ ІWІИ! Вона кинулась до нього, взяла за обидві руки й дивилась на нього, як на доброго вісника, як на рятівника. Він теж дивився на неї. І не nізнавав її! Де та Марта, nромениста дівчина, що гнітила його своєю величчю? Перед ним стояла дівчина осnала, бліда, схудла, з nоблякл:ими очима й хаnливими, сnолошеними рухами. В її гордовитому колись голосі, якого звук був nідкоряв його, він nочув раnтом крик по доnомогу. Потиск її рук був судорожний, благальний,- nосмішка гарячкова й несмілива,. сама вона якась менша, зібгана й ніби провинна. Він не nізнавав її геть зовсім! І разом з тим його наnружене й болісне чуття до неї якось зм'якло, немов дістало зразу теnлого засnокоєння. Натомість нове чуття до неї виникло- жаль, безконечний жаль. Він мовчав якусь мить, схвильований уже тим, що діялось у його серці, nотім спитав? - Що з вами, Марто? -Я вам усе, Льово, розкажу! Сідайте! Роздягайтесь. Ви не забули мене... ви nрийшли, Льово! Ах, я така самотня, як не була ніколи... Я нещасна, Льово! Сідайте отут-о коло мене. - Що з вами, Марто? - nереnитав він, сі­ даючи. -Це довга і... страІШІа історія! Важко повірити... Я сама іноді не вірю. Ніби все вигадаRе, 315 ніби здалося тільки... Ви слухаєте? -Марта, я слухатиму,- сказав він. І вона nочала розnовідати йому все з nершого nобачення, відновлюючи в nам'яті минулі хвилини яскраво й болісно, немов удруге їх nереживала, і розnовідаючи про них цьому довготелесому, мовчазному хлоnцеві так, як не розnовідала б матері, nодрузі, сестрі. Часом вона сrискувала йому руку, і він раnтом nодумав: «Коли б це було тоді, тоді!». І жаль його ще збільшився. З того, як він слухав, вона nочувала, шо він розуміє її так, як ніхто не зрозуміє. Це надавало їй захвату. Льова мовчав увесь час, а коли вона дійшла до свого вигнання з посади, до сусідської nідлої брехні, коли сказала, як сnантеличила її така ганебна поведінка людей, він тихо nромовив: - Люди, Марто, мають здебільшого два обличчя. Одне nрироджене, часто дуже дике, а друге вони набувають, живучи. І от чacorvf те nерше оголяється. Ви не знали цього, Марто; ви здивувались. Ці слова її зненацька стурбували. - Два обличчя? - перепитала вона. - Кожен має два обличчя? - Навіть три іноді... Людей з одним обли·-сі~ чям дуже мало, Марта. - І в нього два обличчя?.. Пі, ні. сказала вона, заспокоївшись. Я всю ду!Пу ~r~,·.-. знаю! Скільки він мені говорив! Моя кi1\rnaт;l -~це справжня комора його думок ... Але слуу::?!~те далі, Льово, найстрашніше слухайте. І вона почала про проблему нов.и:н:и Е'~Хг;_1ліj а в коханні зокрема. Льова зразу нашорошився. 316 захвилювався й кілька разів хотів її спинити. Але вона казала: -Ні, ні, чекайте... я ось кінчу, тоді ви ска­ жете. Hapenrri, кінчивШИі на «Комедії кохання» Ібсена, вона дозволила йому говорити, але дорр.­ .ла: -Але тут усе ясно. Що ж робити! Нічого не заперечиш. - Та що ви кажете, Марто! - скрикнув Льова. -Все треба заперечити! Все!.. Мені шкода вас, Марто! -А мені? Ще більше. Але .логіка, Льово! - Яка логіка? - сказав він сумно. -Де ви бачили .логіку в людському ЖИ"М'і?.. Може в тому, що ми... народжуємось і вмираємо? Це логічно, по-вашому? А коли в основному, в найпершому, Марто, нема логіки, то що ж уже в усьому похідному?.. Логіка - це обмеженість людського розуму, Марто. Логіка- це його границя. Ми втискуємо в ці границі життя... а це злочин, Марто, життя більше за розум... незрівняна більше... Що ви говорите! - скрикнув він знову. - Ви повірили, Мзрто, в якісь міркування, ви в літературу повіри.ли... Все нове на світі, щомить усе нове! - Льово, ви мрієте,- посміхнулась дівчи- на. -Життя- це постійне оновлення, Марто! - казав він піднесена. - Щоранку сходить над землею сонце... Дні, Марто, розвиваються, як безліч листу, нового, свіжого Лt'І'сту... Щодня нові почуття прокидаються в нас. Жи'М'я не спиняється і не повторюється! І ви, Марто, і я, і всі, хто є - всі ми нові, бо ще ніколи не існували. 317 На nорозі душі в кожного юрмляться nочуття, думки, наміри, вони всі хотять зайти, вони б'ються за місце в нашій душі, їх тисячі, мільйони -а ви кажете, нового немае, Марта! .. Тільки не можна замикати себе... Ширше двері! Ширше двері! Він зовсім захопився. Потім зразу замовк, засоромивum:сь, і додав тихо: -Це, Марто... я так кажу, бо сам про це багато думав. І мені ІІ.ІКода вас, дуже шкода... що ви так говорите. Посмішка з її уст зійшла. Після розважливих міркувань, до яких вона звикла, його слова -незграбні, nлутані- несnодівано її зачарували. Вона здригнула, відчувши в коморі думок, що біохемік їй залишив no собі, якийсь давучий холод, і сказала, зідхаючи: - Льово, ви добрий... Ви дуже гарно сказали, що над землею щодня сходить нове сонце. Але я його не бачитиму! Ох, ви не знаєте, в якій кімнаті я маю жити! Це на Садовій, якась нора, довга, темна, обдерта, страrшю навіть подуr.в= ти... Вікно на nівніч виходить, там ніколи в:е буде сонця! І я мушу там жити. - Ви не можете жити, Марто, в такій :кімнаті, - сказав він. - Вам потрібна зовсім Lq:пш. кімната - висока й світла. Щоб кімната ло Е-зс ласувала, от що треба, Марто. -Але де ж її взяти? -Я буду шукати, Марто. Я... я все зроблю. Почекайте трохи, Марта, ви nобачите, :1к усе буде гарно. Є здібність у людини, велика здібність забувати... Вона стирає з нашої д.Уші rюpt;x тлінь. Тому ми нові щоразу, Марто. 318 Незабаром він пішов, поспішаючи на вечірню зміну до крамниці. -Я трохи ожила, вас побачивІІ.ІИ,- сказала дівчина на прощання.- Приходьте ж швидше, Льово! Я вас чекаю. І справді вона раптом збадьоріла. Розповівши з nочатку до кінця свою чудну й сумовиту пригоду, дівчина немов зменІІ.ІИла її тягар. Майбутнє їй якось прояснилось. Звичайно, вона накоїла чимало прикрих для себе дурниць, вона обікрала сама себе найбезжальніІШ1м способом, але що ж- надалі матиме з того науку. Ах, дурненьке її серце! А все таки в її коханні щось гарне лишилось - була спроба, хай нерозважлива, але шляхетна. І про нього вона думала лаrідно й ніжно, як про загублену дорогу річ, що з утратою її нарешті помирилась. Спогад про нього був чудовий і СЦlлющий. Хай і вІн так згадує про неї, це те, чого вона хотіла! От Льова знайде їй високу й світлу. кімнату. Посаду вона, літеру «А» маючи, теж одержить певно за якийсь тиждень-два. І працюватиме! Житиме! Буде ще вчитися, зробить ще багато й багато. Тому в дівчини СРСлалось таке враження, що Льова прийде з добрими вістями вже завтра, і другого дня вона пильно чекала його цілий вечір. Ще два дні минуло, але він не з'являвся, і Марта вдалася в безпросвітній розпач. Де ж Льова? Чому він не йде? Годині о п'ятій у її двері nостукано. «Hapenrri»,- nодумала дівчина, але до кімнати зайшов зовсім несподіваний гість - інженер Дмитро Стаймичий з Дніnропетровського. -Добридень, Марто!- ск~зав він бадьоро. 319 - Я оце приїхав з дружиною до Києва на травневі свята, і звичайно вирішив до вас завітати. Обов'язково! -Як живете, Дмитре? - сказала дівчина, коли інженер сів. - Я живу прекрасно, - сказав Дмитро. Улаurгувався остаточно, працюю, як добрий віл, але завод наш гуде! Ви певно й завода путящого ніколи не бачили? Хороша річ, надзвичайно бадьора... Годі слів, будуємо соціялізм практично. Ви знаєте, Марто, яка в мене вдача - не люблю промов! Ну, на святах, як завтра, воно ще хай, а то так і хочеться сказати- краще б руками працював, ніж язиком. І все таки в нас ще багато говоря't'Ь, а засідають! Я вже кількох на заводі згуртував, закладаємо ТОВЗА - товариство бО·· ротьби з засіданнями. Правильна думка? Прак­ тична? -Цілком. - Я там потрохи ворушусь. Лекції, наnриклад, читаю робітникам у всяких там технічних пиrганнях. Приймають чудово. Робітники, треба сказати, так усім цікавляться, що ви тут, по канцеляріях сидячи, і не уявляєте. Літературу їм тільки давай! А література наша ні к б:сунема чого дати почитати робітникові. Треба було б, мабуть, зібрати наших письменників та розказати їм, у чім річ, практично поставити справу. А то все більше про кохання пишуть. - Справді, це дуже неприємно, - заува:жила Марта. -Ага, й ви зо мною погоджуєтесь! Нешо~ давно обурливий факт у нас був з ЦІ~іf кох::пп-rя;-,..1, -молода робітниця отруїлась- милий~ чи бачите, її зрадив! Ну, що з такою робити? Он;.::юси- 320 ти прилюдну догану, так однаково вже не почує. Поховали її, як жертву буржуазної культури, та й годі... А ви ніби хворі? - спитав він рап­ том. - Застудилась десь. - Дарма, минеться. Дівчина ви здорова, хвороба вас не візьме,- сказав Дмитро, сміючись.- А я зайшов спеціяльно- сказати, що слова свого додержав. - Якого слова ви; додержали, Дмитре? спитала дівчина. - А що одружився! Хорошу дівчину взяв, їйбогу, не гіршу за вас! Не скажу, що кращу, але справ:жня українська жінка, ще й Оксаною зветься. Ми приїхали сюди на святки, бо вона сама киянка, родичів тут якихось має, навіть у гості до них ходили... Але, звичайно, коза, все тобі брик та брик! Дискусії у нас величезні, але, звісно, практичні. Ось вам перше - nрацювати їй чи покинути посаду, коли буде дитина? Питання важливе! Вона за те, щоб працювати, а я проти. Дитбудинків, щоб віддати дитя, в нас ще нема, значИть крапка. Ще бракувало, щоб усякі там доморобні мамки та няньки псували мою дитину! А їх же кілька буде, отже треба брати з перспективою. І знову таки мені незрозуміло, чому працювати десь за діловодку, одержуючи 50 карбованців, на які не можна жити, краще й почесніше, як вихсвувати свою дитину? Ну, правду я кажу? Там якийсь зав гримне, а в неї молоко зіпсується, і диІГина захворіє. А здорова дітва- це ж наше майбутнє, ми тільки фуl-'...дамен1' добрий муруємо, а вони вже соціялізм до кінця виведуть. Тому дитина передусім - от як треба міркувати. З2і - Що ж виходить, - сказала Марта. - Виходить, що ви з своєї дружини хочете зроби'І'и хатню робітницю, няньку, як і за капіталістичного ладу. -Те, те, те! Оце саме й вона мені співає, і зовсім безпідставно. Буржуазна жінка -це така, що нічого не робить, живе собі лялькою та й годі. Головне - пролетарська жінка мусить працювати, а де, як- це питання практики. Де більше громадської користи з ії праці, там і мус:wгь працювати. Ви мене хатньою робітницею лякаєте! А що таке хатня робітниця- не рівноправний робітник? Це ви тримаєтесь буржуазних поглядів на хатню робітницю, а не я! За хатню робітницю вам, бачите, соромно бути. А вугілля довбати робітникові не соромно? А розвантажувати вагони? А робітницям прибирати по цехах? Що ви мені аристократизму пускаєте, як у П родичів, де ми були- покоївка, вітальня, урочистий чай! Мамаша, папаша! Ось звідки цей дух іде... Там, до речі, я з тим балакуном здибався... Як його? Професор той, що я у вас тоді познайомився... Ага, Славенко! Чи може забули вже? - Ні, пам'ятаю, -сказала Марта, похолонувши - це прізвище, з чужих уст почJ,rте. видалось їй чудернацьким і жахливим. - А я вже був зовсім забув, та- от бачите в родичів дружининих, довелося nобачwrись теж у професора одного, дядька її чи шо... Те::'К тип цей дядько -так і не добрав я, чи він справді пришелеnуватий, чи rільки прикидається~ Та вони всі вчені з жуком у голові, робота ж Jcnя'1'H - думай і думай, от і морочиться в гuл!::t~iJ п Ц(: розумію... Так отакі в нас дискусії, :м:ар1"(.}; ~ п"":е 322 й дитини тої нема, а розмов повна хата. Вона мені загальними ідеями про визволення жінки, а я П практикою, практикою. Що я, проти громадського виховання дітей? Тільки за. Ну, а коли його в нас ще немає, так жінці корисніше, якраз з громадського погляду, виховувати своїх дітей, ніж брати няньок-мамок, а самій бути за маІ.І.Шністку в каІЩелярії, де може працювати бездітна. Тепер Марті хотілось тільки одного- щоб він якнайшвидше пішов. І взагалі чого прийшов? Яке їй діло до того, одружився він, чи ні, і як збирається виховувати дітей? І крім того, він десь ВИіІІадково бачив Славенка (тобто «Юрчика», подумала вона), отже може знову за нього згадати, почне ще з нього глузувати - ох, яка це буде :мука! Вона стеналась, уявляючи можливість такої наруги. Ал.е Дмитро ще не збирався йти й почав розповідати про Дніпропетровське, про його промислове значення для Республіки й про українізацію цього центру важкої індустрії. Загалом він був задоволений. - Сунемось уперед, - сказав він. - І дивно просто, як захоплює цей процес навіть такі елементи, що, здається, мусіли б бути до нього цілком байдужі, коли не ворожі. Ви помічали, га? Недалеко по приклад ходити - в того професора, що з жуком, дочка є - двоюрідна чи там троюрідна вона моїй Оксані доводиться так дружина, розумієте, дивом здивувалась, коли її оце побачила. Запекле, каже, було єдинонеділимене, ніяких тобі Україн, а теnер так noукраїнськи забалакала, що аж завидки беруть. З усіма правилами, не те, що ми, гріпmики, як на .язик навертається. Навіть кілька зауважень мені зробила - непоправно, каже, висловлюєтесь! Ну, Марто, якщо таких узяло, то це вже факт! .. Правда, дружина каже, що тут без отого Славенка не обійхшюся. -А при чому ж він там?- спитала Марта ревниво. -Як при чому? Наречені ж вони. Завтра й весілля, нас запрошували, та ми їдемо завтра ввечері... А що, пригадайте, не я вам казав ще тоді, що він з вами не поя{ениться! Не слухали мене тоді, Марта, а мені й досі, вірите, шкода. Дуже ви мені подобались, - додав він щиро. Марта, тримаючись яко-мога на межі непритомности, прошепотіла: - Не згадуйте, Дмитре... ні про що не згадуйте. Це так давно було! - Де там давно! Чи й два місяці тому буде... Е, та у вас жар чималий... Аспірин є? Вона кивнула головою. - Випийте аспірину, наніч тепло вкритись1 щоб зіпріти, завтра не виходити, післязавтра здорова- це вам практична порада. Я так роблю, і завжди допомагає... Шкода, шкода! А· я хо~ тів вас запросити, щоб рз.зом сьогодні до •rea'I'PY, з моєю Оксаною познайомилися б. Ну, не ви;.;.одить. Треба бігти. Вашу руку... Та не б:йтеся; то я тоді погарячився трохи. Правду сказати, :не люблю, як шо не на моє крутиться. Він приятельськи nопрошався з дівчиною і пішов собі. Марта справді ледве спромоглася по~ дати йому руку - огидна новина відібрали ій penrry сил, скувала руки, пойняла її тіл:о Ш> стерпучим холодом. Він жениться! Та коли ::-.:к це сталося? Тільки тиждень вони не бачилися. Отже... отже й раніше? Все плуталось у не1. Же- 324 ниться... наречена... завтра весілля... А вона? Отже, ввесь час, коли вона жила тільки ним, коли безтямно прагнула створити для нього й для себе щось нове в житті, щось світле, вічне, прекрасне - він дурив, дурив її! Він присиплнв її міркуваннями, ховався за наукою, і вона, сліпа, його не розгадала! Біохемія, майбутне людськасти... Тимчасова коханка- як це просто й зви­ чайно! Голова їй туманилась, але свідомість не покидала. Вона вже нічого не розуміла доладу, тільки безфоремне, палюще відчуття їй ли:иmлось, що їдучими ферментами стравлений білок її мрій. Раптом вона підвелася, охоплена болісною, надзвичайно виразною думкою- її зраджено? Що ж, у цьому справді нічого нового не було! ЕЛЕrІЯ АТРАКЦІОНІВ Другого ж дня після побачення з МартGю Льова Роттер розвинув шалену розвідчу діяльність. До справи шукання дівчині світлої кімнати він зумів прwrягти добрий десяток людей, переконавши своїх колеr у крамниці, шо така кімната мусить бути доконче і найшвидше знайдена. Його любили за лагідність, товариськість, шанували за чеснj сть, правдивість і простоту. І прохання його було для всіх значуще, бо досі він ніколи нічого не просив, а послуг кожному зробив чимало - не було жодного, за кого він колись не відчергував би чи не заступив би в незручній зміні. Тож Льова одного ранку сказав: -Треба знайти кімнату, товариші... Тільки гарну кімнату - це не для мене. Дівчина в мене є знайома, це їй, товариші, треба знайти кімнату... Вона дуже нещасна, їй треба допомогти, то­ вариші. - Всі погодились, що кімната потрібна дуже, що дівчина та справді нешасна, коли товариш Роттер це каже. І розшуки почалися. В умовах перелюдности міста й житлової скрути розв'язати цю справу було не як легко. Тільки випадок тут міг допомогти, і Льова на цей випадок надіявся. Якби сила його бажання могла матеріялізуватись, то не тільки кімната, а й цілий розкіll.Пlий будинок був би споруджений 326 для Марти. Випалена в ОІ'Нl иого коЛИІШІЬого чуття, дівчина зробилась йому ще дорожча, бо з попелу свого розпачливого, неподіленого кохання він дістав не жужелицю гидку, а злиток чистого металу. Його чуття не зникло, а перетворилось, він не втратив її, бо й не мав ніколи, і тепер дівчина була йому заразом спогадом і надією, втіленням усього прекрасного, радісного й доброго, що мусить і далі його вести. Він не зруйнував П в собі, а ствердив, як невичерпну спрагу пізнання, і все, що він мав у .житті ясного, тепер прилучилось до дівчини, як до свого джерела. Всі його прагнення, скуті колись ії величчю, якої він ніби дорівнявся, тепер прокинулись ще міцніші й манили його, поривали. Льова виходив із сцепеніння, свіжий, наснажений, він готовий був до безмежної путі! Тільки б знайти кімнату! Він не міг поїхати, покидаючи дівчину в кімнаті без сонця. За три дні він дістав кілька адрес, і надія його справдилась- одна з кімнат, шо він дивився, випала хоч і не дуже висока, але південна, невеличка й заТИіІШІа. Додати ще сюди милих стареньких господарів із гавкучем ІШІіцем та семилітнім хлопчиком- онуком, досить пристойний будинок, другий поверх, прекрасний район- Стрітенська вулиця, і бажати кращого було б необережно. Але повстали труднощі, шо їх Льова мусів переборСУГИ. Насамперед старенькі, за віковічною традицією, бажали в пожильці «спокійного, солідного, нежонатого чоловіка», але ніяк не молоду дівчину, що здавалась їм доконче галасливою, шаленою і загалом непристойною. І Льові треба було переконати їх, що ця дівчина, якої вони не бачили, зовсім не ски- 327 дається на iнnmx дівчат, що це дівчина надзвичайна й виняткова. - Вона буде вам, як дочка, - казав він. Скільки лиха вона пережила! Ви жалітимете її, вона сирота, в неї нікого рідного. Цей арrумент вплинув на стареньку, в якої дочка померла, залишивши малого сина, але старий, міцніший на нерви, запитав: - А ви ж їй як? Родич чи як? - Я?.. Ні, я не родич. Я... знайомий. Наші батьки вкупі працювали... А може ви... думаете що? Так ні, я навіть їду звідци цими днями, і я хочу допомогти їй... Старенька, переконана його словами, заяви- ла: - Все хлопці та хлопці! Хай дівчина ще поживе. Жив оце в нас хлопець, а воно не хлопець вийшло, а просто шалапут! В цьому шалапуті полягала друга й остання трудніщ, а саме грошова. Якийсь молодий чоловік, попередній посідач кімнати, жив собі та жив щось із півроку, не заплатив комірного ні шеляга й нареп.ггі зник невідомо де. Отжf' ::::таренькі, крім усіх хвилювань з цього nриводу1 мусіли ще й оплачувати його площу Домоуправі, а тепер хотіли справити втрати з нового nожильця, як це звичайно в таких випадках ро~ биться. Рахунок сягав п'ятдесяти карбованиів. Ці невеличкі гроші треба було все та:к:и: мати! Про те, шоб дівчина сп.ТІатила їх влае:ннм: коштом, не могло бути й мови. І Льо:ва nr:;r!fiiт~яFt п'ятдесят карбованців сьогодні ж пp;:rriecrп. Сьогодні, тридцятого квітня, він мав ол(•ржати за півмісяця свою nлатню. шось ко.по соrюка карбованців. Лишалось ще- здобути. щш·L~и.- 328 менше двадцять, бо хоч мінімальну суму він мусів мати на свій виїзд. Власне, вибирати йому не було з чого - гардероб у нього був дуже нечисленний і зовсім малоцінний, отже реалізація одежі, найперІ..ІІИЙ спосіб грошової самодопомоги, була виключена. Тоді тільки одне Льова міг зробити - продати свою бібліотеку. За роки :мандрівок вона склалася в нього не дуже велика, але пристойно добрана. Історія філософії, твори філософів, історія культури, релігій - оце було в ній за основне ядро, при чому траплялися в ній книжки старі, раритети навіть музейної вартости, випадково куплені за безцінь по базарах. Все це він не тільки зібрав, але й перечитав, вистудіював, обміркував. І коли зрозумів, що не знайшов і не знайде в них того, що пристрасно шукав- розуміння світу й себе - тоді тільки вони зробились йому справді дорогі. Він полюбив їх глибоко й безсторонньо, як сліпець сліпця, і з усієї пишноти систем, вірувань, подвигів людських, з усіх поривів і блиску людської думки виріс скромний і невимогливий. Вдень Льова Роттер одержав свою платню й подав коротку заяву: «До Управи Соробкоопу. Льва Роттера, продавця з крамниці ч 124. Прошу звільнити мене з посади через те, що виїжджаю з міста». Котрий раз подавав він оцю мовчазну заяву по різних місцях та установах? У всякому разі не перlІІИЙ. І щоразу робив це дуже охоче, позначаючи звільненням своє дальше поступування. Як і завжди, нічого не сказав про це своїм співслужбовцям, бо пояснити причину від'їзду було б йому надто тяжко. Потім Льова привіз до себе букініста й продав йому гуртом своє книжкове надбання, кіль- 329 кістю nонад 500 томиків, за 25 карбованців. «Не треба буде возитися з ними» - це єдине, чим він міг себе потішити. І коли він негайно сплатив стареньким, як належало, n'ятдесят карбованців, йому лишилось ще півтора червінця на дорогу. Надвечір Льова вже спакував свої речі, які утворили досить портативний клунок та дерев'яну валізу, що вільно вкладалася в норму ручного багажу, визначену залізничним квитком. Тепер він міг востаннє з'явитись до дівчини. Дорога з Печерська до Жилянеької вулиці була довга й знайома йому до найменших дрібниць. За два роки він вивчив на ній усі звороти, ліхтарі, тумби з афішами, дерева вздовж пішоходів, круті схили вулиць. І ось, ідучи тепер, пригадуван інші дороги, якими був ходив, інші міста, які бачив раніше, всі відтинки землі, де ступала його нога відтоді, як він себе пам'ятав. Він з'єднав у ту мить думкою всі уривки в єдине ціле, в одну безперервну nуть свою в житті. Він уявляв ії надзвичайно виразно, так ніби йшов увесь час, не спиняючись. Легкий і мотороІШіИЙ дриж торкнувся його серця, коли з'явилася йому думка, що це, власне, є путь до смерти, яка непохитним фінішем стоїть у різноманітності людських шляхів. Що ж робити? Протестувати? Піднести руки вгору й крикнути: «Земле! Я хочу тебе бачити вічно! Який жорстокий ти, всесвіте, що своєю вічністю породжуєш тільки тимчасове, даєш очам тільки розплющитись і устам тільки ворухнутись!:о Від цієї справедливої і змістовної скарги не то всесвіт, а навіть листок на дереві не здригнувся б. Льова мимоволі підвів очі до неба інстинктивним рухом людини, що шукає рятунку. І побачив над собою 330 ті самі зорі, незміЮІі сполучення блискучих цяток, далекі й незбагненні світи, під якими був народився. Все жwм-я він бачив тільки їх! А єсть ще й інше небо, незнане небо Південного Хреста, Скорпіона, Вітрил, Фенікса, Золотої Риби! І він вирішив іхати до моря. Зійшовши на Хрищатик, Льова побачив місто в святковому огні. tірлmщи кольорових лямпок оточували будинки, горіли травневі написи, мінились декоровані вітрини, а в далечині, десь на пmилі кам'яниці, червонів прапор, освітлений невидимим прожектором, немов піднісся геть у повітря над містом, над людьми, над землею. Серед гомону й руху вечірньої щільної юрби, серед виру прагнень і чуrrів тут, на вулиці, й там, під дахами, він спокійно й урочисто височів, прапор пориву, шукання, спраги, під яким руІІІИ11'Ь незабаром корабель, що його, мандрівця, повезе до країн іІШІого неба! Його серце радісно затримтіло, благословляючи житrя і людську нескінченну путь. Нарешті, він зайшов у будиночок на Жилянській вулиці й постукав до дівчини у двері. - Можна, - відповів йому хрипкий голос. Спочатку віц не побачив Марти й розгублено озирнувся по кімнаті. І зразу спостеріг їі в темнуватому кутку -вона стояла, прихилившись до стінки й спустивши руки, нерухома, зацькована, безсила. На мить він теж спинився, захлинувІШ1сь від безмежного жалю, потім підійшов до неї і взяв за руки. - Нащо так хвилюватись, Марто? - спитав він. - Я?.. Ні... я зовсім спокійна, - прошепоrrіла вона..- Тільки жар у мене... обличчя горить. 331 -Ви бліда, Марто, у вас руки холодні. - Може... Це ж дарма... дрібниці, нічого нового. Що нового в тому, шо якусь дівчину покинута і в неї похололи руки? -Ви... знову це говорите! - Знаете, Льово, - сказала вона раптом голосно, - виявилось, що в нього теж два обличчя. А може три, чотири- звідки мені знати?.. Словом, він жениться - не зо мною, звичайно. Я була так... між іншим, чи як там... Він жениться, жениться! А вам, Марто, що до того? - спитав Льова. - Хай жениться. Дівчина глянула на нього спантеличено. -А я ж, Льово?.. Як же я тепер? У :мене ж нічого не лишилось. -І ви почнете жити ніби спочатку,- сказав хлопець серйозно. -Спочатку, Марто! Ах, Марто, це ж добре, коли в людини нічого не залишається... Ви вийдете одного дня, і nобачите, що ВИ• все хочете мати, шо ви нічого ще не сnізнали... І все заспіває у вас, Марто-серце, думки. Ви прокинетесь, як прокидається вранці земля, у якої ніч теж усе відбирає... Але ви тремтите, Марто, вам треба зараз лягти, Вона не опиралась, і хитаючись дійш.І'Іа д;G ліжка. Коли лягла, раптом відчула Л{:l~л;~~~~й холод свого тіла, що здавався їй раніше жаром, і зіщулилась в маленьку грудку. Льова накрJ-m 11 пальтом. - Це холод з мене виходить. - nрошепоті~ ла вона за хвилину. -А що надворі? 1-'!оро:-~? Вітер? - Надворі тепло, Марто. Все місто Е •Тгних,.. Завтра свято, Марто. 332 Вона зідхнула. - Я дурна? - спитала вона зненацька. Скажіть, Льово! -Ви прекрасна! -скрикнув хлопець і замовк, зніяковівши. - Одверніть світло... мені боляче в очі, промовила вона знеси.nено. Він повернув до стіни лямпку, що на столі, і їх обох обгорнув тихий присмерк, немов до кімнати раптом прийшов знадвору той теплий і нашорошений вечір. І далі вони розмовляли майже пошепки в цій півтемряві, що спроквола й неохоче носила їх слова. - Тепер гарно, - мовила дівчина. - І я прийшов до вас з гарною новиною. Кімнату ви маєте, Марто... кімнату, яку ви полюбите. Вас приймуть там, як рідну, вірте мені, Марто. Ось я кладу вам на столі адресу. Ви підете завтра... - Якщо я завтра ходитиму... Але спасибі. Що ж мені ше? А, посаду! Ну, й посаду дадуть... все буде чодово, Льово... Я буду вставати вранці в кімнаті й іти на посаду... Який жах! Розумієте, чому жах? Бо все буде так, ніби нічого й не ста­ лося. Він почав їй захоплено казати, що душа ніколи не стомлюється, що творчість веде людину вічно вперед, і минуле зникає, .як ніч, як туман із вранішнього обрію... Та вона його перепини..ла. - Знаєте, що мені хочеться? - спитала вона, судоро:жно сміючись. -Мені страшенно хочеться скупатись. Я так люблю ввечері купатись! Вода- це найкраще, що єсть... Всі люблять воду, тільки скажені бояться П. Знаете, чому люблять? Бо кажуть, житrя виt;ішло з води, ззз і вода нас вабить, Льово, як вабить! Підійти до берега десь, де нікого немає, де зовсім порожньо, тихо... Вгорі небо, а навкруги - ніч і пустиня. Тоді роздягrись швидко і... Ні, треба спочатку підвести вгору руки... Навкруги ж нікого, це не соромно. Потім спустити руки й дивитись на воду - вона рівна, блискуча, всі зорі в ній, вона ніби спинилась і чекає... тільки хлюпочить десь об берег: іди... іди... Вона замовкла, та перше, ніж він, геть здивований, встиг їй щось відповісти, сказала далі: - Тоді ступити вперед один крок, ще один... вода вже торкнулась... ні, це тільки перший дотик такий холодний! Ще... ще... вода підіймається, обіймає тіло потроху, все вгору, вгору, серце так стискується і... і... -Марта, ше холодно купатися,- сказав Льова стурбовано. Вона нічого не відповіла й заплющила очі. Хвилину, дві, три стояла мовчанка. Потім Марта раптом спитала: - Ви ше тут? Ідіть уже, Льово. -Ні, я ще побуду... поки ви заспокоїтесь, -сказав він несміливо.- А потім я зовсім поїду,- додав він.- Завтра я збираюсь, Марто, поїхати звідци назавжди. - Від мене, - прошепотіла вона. - Ні, Марто, не від вас. Я засидівся тут... мені хочеться великої дороги. Я почуваю себе, Марта, юнаком, яким був колись... Знаєте юнацькі мрії, які у всіх юнаків? Тікати з рідної хати... Денебудь тікати, щоб побачити шось нове й жити не так, як жив раніше... Я знову хочу цього, Марта! Я хочу нового, того, шо раніш не було, вічно нового, Марта... І ви, Марта, цього за- 334 хочете, у вас порив єсть, ви не запліснявієте... Ви будете падати й підводитись, рухати свою маленьку вічність, як наша земля, як наше сонце і місяць свою велику, незмірно велику... Він казав тихо, але піднесення бриніло в його словах, що були дівчині болючим, нестерпним докором. Бо вони здіймали в її голові хаос, де тільки дві точки ясно світились- нічого нового й вічно нове! - Так робить світ, так мусимо й ми робити, Марто, бо ми частина його, маленькі світи, казав він. - Тоді здійснюєш те, для чого народився... тоді будеш щасливий, Марто... І ніколи. не пожалкуєш за тим, як жив. - Чому я така нещасна? - прошепотіла дівчина. - Ви багато хотіли, Марто... І я багато хотів. Ви... зустрілись з таким, шо мало хоче, а я... ні з ким не зустрівся. Але я знаходитиму вас, Марто, скрізь. Бачитиму вас, Марто, в людях, у світанках, у нови·х зорях... скрізь, по всій землі, яку я ще побачу... Кожного разу, як я здибаю щось гарне, щось добре, Марта, я буду згадувати про вас... - А може все це брехня! - раптом скрикнула дівчина, схопившись. - Може він не жениться. Льово! Звідки я знаю? Чому я мушу вірити? Може з мене поглузували, навмисно, підло поглузували! Льово, я нічого не знаю... Допоможіть мені! Це останнє моє прохання... Ви зробите? Скажіть! -Що саме, Марто, зробити? -Підіть до нього! Спитайте його... Льова вагався. 335 - А ви не підете... купатись? - спитав він обережно. Вона пахитала головою. - Ні. Л ж нічого напевно не знаю. Л чекатиму вас. - Я швидко, - сказав Льова і вийшов. Молодий професор був дома й працював коло важливої і забарної справи-пакував у ящики свої книжки, що мусіли, як і сам він, переїхати на помеlІІКанн.я до Ірен, яка мала завтра офіційно стати його дружиною. А формально вона вже нею була, бо сьогодні вдень вони розписалися в ЗАГС'і. Він свідомо пришвидшузав події, щоб витратити якнаймеШІІе часу на всю мороку, зв'язану з одружінням, і саме одружіння негайно перевести в :життя, щоб мати душевний спокій, потрібний для праці, а так само, щоб осrаточно перекреслити червоним олівцем DLЛІОбу свою жалюгідну любовну пригоду. До того ж у родині Маркевичів такий темп не викликав жодних заперечень. Відбулася тільки маленька дискусія про ролю церкви в шлюбній справі. Марі.Я Миколаївна, жінка релігійна, зняла це питання дуже обережно - можна, казала вона, зовсім не вірити в церковне благословення, але в церкві все таки повінчатись, бо сам із себе обряд шлюбний є пИІШІий і гарний, дуже художній, має своєрідну красу, якої ніде в житті не варт зневажати. Юрій Олександрович, що релігію, як противну розумові, категорично ненавидів, так само делікатно висловився про .шкідливість традицій для людського поступу; Ірен різко виступила проти, і навіть старий професор наважився при дружині назвати відмертя релігії «фактом», як звичайно, чудовим. Тож Марія 336 Миколаївна лишилася самотня в своїх поривах до краси. Але в одному пані професорона не хотіла здатись - хай не вінчатись, але весілля мусить бути, мусять бути гості, великий бенкет, бо, казала вона, така подія в житті буває тільки раз. Ірен також хотіла цього, і біохемік, згнітивши серце, погодився на учту, яку потай уважав за рівновартну з церковною церемонією. Мали запросити молодь, улаштувати танці, гри, музиІЧно- вокальну вечірку, мелодеклямацію- «Все це я мушу пережити»,- думав сумовито Славенко. Стара мати його теж була повідомлена, і видабувши з скрині вбрання часів свого розквіту, готувалась до виходу з Подальських нетрів на довго еподіване весілля свого єдиного сина. Свято одностайно призначено на Перше Травня. Найбільше Ірен обстоювала саме цей день, що надавав, на П думку, особистій їхній події сучасного, навіть громадського відтінку. За доби примату громадських форм життя цим, казала вона, не можна легковажити. Тоок беручи під увагу, що всі крамниці завтра· будуть зачинені, Марія Миколаївна повинна була вже сьогодні з усім потрібним скупитися. Величезний список питва та наїдків вона склала вкупі з трьома своїми родичками, що й мали допомоМ'И їй у радісному клопоті. Запрошення розніс уже окремий посланець. До кухні взято фахівця кухаря з помічником, а до столу двох покоївак у білих фартухах. Тим часом, під доглядом Пелагеї, що була за відповідального виконавця робіт, вони прибирали в кімнатах, де пара мовчазних натирачів вилощували паркет за всіма правилами свого майстерства. ЗЗ7 О дванадцятій годині Юрій Олександрович побував з нараченою в ЗАГС'і, потім навідався ще до либораторії і, підживившись дієти·чни:м обідом, узявся впорядкувати свої особисті снрави. Це було- скласти nапери та спакувати: книжки до переїзду на нове помешкання. д~сятків зо два ящиків з-під садавини були вж11 r·.рислані й запорожнили коридор. Ось зараз він має розчинити шафи з книжками, зрушити всю беJліч томів, в'язати їх на .:tупки й пакувати в ящики. Він ніби почував, як не хочеться їм nоки аа ти свої звичні, роками освячені місця, руйнувати свій довершений лад та nускатись у шлюбну rюдорож свого господаря. І потай визнавав їхню рацію. «Ім хоч не треба буде брати участь у бенкеті», - подумав біохемік. Тоді скинув піджака, приволік першу пару ящиків і розчинив першу шафу. Робота бу.ла марудна, але й доручити їі комусь професор :не зважився,- шось могли подерти. шось могло й зовсім пропасти, десь випасти сторінка. - словом, міг бути порушений порядок, а це вск.ладнило б упорядкування бібліотеки на новому місці. Години з чотири попрацювавши, Юрій O.::rc;: сандрович побачив, що сьогодні пакувати не за= кінчить, що доведеться ше й завтра ціл:и:й ранс:r-;;: загубити на цю неnожиточну справу. '!1tЯКР :а.'fяr:нотратство енерrії! -думав він. - Яка безглу·зд~ система нашого життя з його переїзда"!\-rи, олружіннями, з усім його жалюгідНJ.fМ клопотом, ШІJ відвертає нашу увагу від творчости й виснажує сили на н~кчемні .дрібниці! Які щасли-ві буд_'tть nрийдеШНl ПОКОЛІННЯ, ЩО ЖИТИМуТЬ В у:.юв~х цілковитої раціоналізації nобуту. якого підвалини :ми невтомно закладаємо! А тим часом муёJ:"П-.Іо 338 приносити ці недоцільні жертви, вибирати менше лихо, щоб не сnобігти більшого, невиnравданого лиха - дикунства й nоезії». Оrак :міркував біохемік, складаючи книжки, і нас·гр1й його туманився. Сnокійний і стриманий смуток огортав його, і раптом серце його стиснулось на знак протесту проти дурниць людського існування й безтямности людського чуття. Він зідхнув, закурив і, присівши навкарачки коло ящика, знову взявся до книжок. Аж тут у двері його постукано, і до кімнати ввійшов товариш Роттер. -А, старий зводнику! -скрикнув Славенко. - Щастя твоє, що потрапив мені під лагідний настрій! - Добридень, Юрію, - сказав Льова. - Я зайшов на хвилину. -Коли б прийшов трохи раніше,- казав біохемік, посміхаючись, - наприклад, тиждень тому, я дав би тобі чосу. Це ж тільки подумати, в яку історію ти мене заплутав! І я, як наївний дурень, як абсолютно безлобий індивід, як середньовічний... як його?.. середньовічний трубодум трохи не надів плаща, трохи мандоліни в руки не взяв, я сам, чорт бери, трохи не nочав писати віршів! Ось глянь,- сказав він, показуючи на купку книжок, відкинуту в куток кімнати. - Я дійшов до того, шо кvnував поетичні збірки й читав їх! Ти он бачиш у мене колекцію творів української поезії, nроти якої варт було б видавати такі самі плякати, як проти аль~ коrолю та венеричних хвороб, бо вона не менше шкідлива та заразлива... В цю мить двері тихо відхилились, і в щілину спочатку просунув голову, а потім і зовсім 339 уВІишов сусідський кіт Нарціс - чистокровний анrорець, незалежний і пихуватий у поводженні. Він на мить спинився, неуважно глянувши по кімнаті, і нечутно попростував до столу. - Тпруськи! -скрикнув Славенко, нагло женучи кота.- Оце символ мого недавнього занепаду,- роздратовано звернувся він до Льови. - Я теж зробився був таким лінивим, випещеним тюхтієм, і ця підла тварина зразу до мене внадилась, цілком справедливо відчувlІ.П1 спільність між собою та мною. І тільки завдяки організованості своєї натури, завдяки здібності й умінню логічно мислити та панувати над своїми чуттями, я врятувався з безодні, в яку ти мене, свідомо, чи не свідомо, штовхнув. -Ти женишся, Юрію?- спитав Льова. -Я вже жонатий. Довгим міркуванням і прикрим досвідом я переконався, що найраціональніше розв'язання статтевоrо питання є свідомий шлюб. Заспокоюючи потреби нашого організму, він заразом нормалізує їх, заводить у певну систему, яка заощаджує час та ене-рrію. Я кажу - свідомий шлюб, бо це не шлюб з кохання, не шлюб з розрахунку, а той шлюб, що... - В о н а знає про це, - урвав його Льова. -Вона? Можливо, що знає... Навіть напевне знає, і я здогадуюсь до речі, звідки вона прс це знає - їй переказав отой стрижешп1 молодець, з яким я мав нагоду познайомитись у нсі ж і який одружений з родичкою моєї дружини. Виходить, з нього не тільки інженер, але й добрий nлетун... Але, зрештою, що їй до цього? -Ій боляче,- сказав Льова. - Відмовляюсь будь-що розу-міти. рu-здратовано відповів біохемік. - Чи не вона :;і{ са- 340 ма звільнила мене, так би мовити, від .любовних обов'язків в ім'.я .якихось високих та ідеальних мотивів? І теnер їй боляче! Нема прикрішого, .як мати справу з людьми, що не уявляють собі добре, чого власне їм хочеться. Психіка цієї дівчини завжди здавалась мені химерною, але мені не nощастило її виправити, хоч .я й уживав до цього заходів. -Ти навіть не маєш до неї жалю,- мовив Льова розгублено. - Жаль, жаль! - пробурмотів СлавенкоНайпікчемніше з людських почуттів, загалоl'І теж досить нікчемних. На щастя, люди не так дуже йому піддаються. Про це свідчить історІя, .якої великі події не могли б відбутись, коли б людськість хоч трохи жалем керувалася. Жа.л:о шкідливий і смішний. Він породжує дурні тонариства проти вівісекції, веrетаріянство, паuифізм... А втім, жаль .я все таки маю. Ти ж знову від.неї прийшов?- спиrгав він раптом. Льова кивнув rоловою. - Так прошу тебе переказати їй, що я з почуттям глибокоrо жалю зrадую той час, .який вона мені відібрала. -Ти жорстокий!- скрикнув Льова, nідво­ дячись. - А ти юродивий, - відповів СлавеtР{О. Льова понуро йшов від біохеміка на Жил.янську вулицю. Як моrла вона покохати цю бездушну істоту? Чому сталося, шо не йому, не Льові Роттерові, сповненому найясніших ~очувань, віддала вона свою любов? «Іноді ми не "\fожемо зрозуміти людських вчинків», - падума.s він, і це міркування його заспокоїло. Зайшовши до кухні, він постукав у Мар-rині 341 двері. Йому ніхто не відповів. Льова вмить rюхолов. Він постукав ще - дуже, настирлиn·-.. І знову відповіді не дістав. Невже немає? Він розnачливо розчинив двері й спинився на порозі. - О, ні! Вона була. В м'якій напівтемряві кімнати, прикрита до пліч пальтом, дівчина спала глибоким непорушним сном, сном великої і довершеної стоми. Ії груди ледве помітно здіймались, вбираючи разом з повітрям спокій і затишок кімнати, а теплінь Гі крови, живий дух її єства осідав їй прозорим рум'янцем на щоках. Вона спала! Усім тілом, усім серцем вона порипула в цей могутній спочинок, що з глибин болю підносив П назустріч новому сонцю, шо зійде завтра над землею. Льова, заспокоївшись, причинив за собою двері й обережно підійшов до столу. Тут, на арку:шику, де адресу залишив, він унизу дописав: «Всьому правда». Далі йому хотілось висловити все те, що бажає їй, але слів він не міг добрати. Та й навіщо? Хіба не відчує вона й сама, прокинувшись завтра вранці? І він тільки додав: «Прощайте, Марто!» 342 Зміст Проф. д""Р Юрій Бойко «Невеличка Драма» В. Підмогилwого на тлі дійсности Ст. ~~~~ 5 На світі Іва зовсім сама 25 Квіти невідомого лицаря 42 Прекрасна сирена Ірена 63 Четверо в одній кімнаті, :крім дівчини 86 Двоє в одній кімнаті, крім дівчини 105 Один в кімнаті з дівчиною 125 О, Баядеро, ти чаруєш мене! 146 О, Баядеро, я тобою сn'янів! 165 Свійський Отелло 136 Скандал у благородній родині ~ЮЗ Madel klein, Madel fein... 221 І що нового є в підмісячному світі? 242 О, Боже мій :милий, за що Ти харасш її молодУ 262 Весняної ночі все в саду шепоче, все любиn1 хоче 282 И любовь зто тот же камин, где сгорают все лучшие rрезьІ... 305 Елеrія атракціонів 326 lmp. P.l.U.F.. З. rue du SaЬot -- Paris (6->